ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Оплата праці в Інтернет-магазині

 

Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оплата праці складається з основної заробітної плати й додаткової оплати праці. Розміри оплати найманого працівника залежать від результатів його праці з урахуванням наслідків господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками й доплатами в розмірах, не вищих за встановлені чинним законодавством.

Основним вимірником результатів (затрат) праці є кількість виготовленої продукції (обсяг наданих послуг) належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких працівник фактично був зайнятий (працював) на підприємстві (в організації).

Такому поділу вимірників затрат праці відповідають два види заробітної плати, що базуються на тарифній системі, – відрядна та почасова.

В Інтернет-магазині «Лавка Сокровищ» у працівників (майстер по виготовленню виробів та кур’єр), різна оплата труда.

Майстер має ставку, яка виплачується на початку кожного місяця з 1 по 5 числах.

Кур’єр отримує оплату після кожної доставки, але розрахунок з ним проходить в кінці кожної неділі.

 

Інформаційна діяльність Інтернет-магазина «Лавка Сокровищ»

 

Роль інформації в сучасному діловому світі неухильно зростає. У підприємницької діяльності від якості економічної інформації залежить діловий успіх, що виражається в отриманні прибутку і зростання капіталу. Для прийняття інвестиційних рішень, вибору клієнтів, постачальників, інших ділових партнерів, необхідна повнота і достовірність відомостей.

Під звітом розуміється отримується інформація, представлена ​​в прийнятному для користувача вигляді. Як правило, звіт подається на паперовому носії, але може і в електронному вигляді або в будь-якому іншому. Важливий не носій, а спрямованість звіту до користувача. Людина свідомо не в змозі сприймати і переробляти всю інформацію, присутню в інформаційних системах управління, тому змушений споживати її порціями. Порція інформації, що містить тільки необхідні користувачу інформацію та згрупована максимально зручним для нього чином, і являє собою звіт.

Звітність – це система взаємопов'язаних показників, що характеризують умови та результати діяльності підприємства або складових його елементів за минулий період.

Складання звітності – завершальний етап облікового процесу, тому вона складається з узагальнюючих підсумкових показників, які отримують наприкінці звітного періоду за допомогою відповідної обробки даних поточного обліку. Звітність може містити як кількісні, так і якісні показники, як у вартісному, так і в натуральному виразах. Таким чином, звітність являє собою джерело інформації для аналізу і прийняття рішень.

Основний обсяг інформації комерційної організації циркулює в її організаційних, юридичних і фізичних кордонах. Однак економічна діяльність завжди пов'язана з виходом інформації в зовнішнє середовище. Тому добування інформації про організацію може здійснювати через об'єкти цього середовища з наступних каналів.

Перший канал: відкриті загальні й спеціальні публікації й бази даних.

Другий канал: клієнти, постачальники, інвестори, кредитні організації, посередники, агенти.

Третій канал: суспільні служби, адвокатські контори, аудиторські фірми, страхові компанії, консультанти, податкові інспекції, санітарні й пожежні служби, органи статистики, правоохоронні органи.

Четвертий канал: представництво на ярмарках, салонах, конференціях.

 

В Інтернет-магазині «Лавка Сокровищ» є декілька видів інформації:

1. Інформація про товар (назва; матеріал; розміри та інше)

2. Інформація про постачальників (назва; місто, де вони розташовані; вид

продукції; вид доставки)

3. Інформація про клієнтів:

а) населення України (ПІБ, електронна адреса; телефон)

б) інтернет-магазини України, роздрібни магазини (назва фірми; телефон; єлектронна адреса; сайт)

4. Інформація по замовленням (інформація про товар, який було придбано; кількість замовлень від покупця; сума замовлення; способи оплати; способи доставки)

5. Рекламна інформація (які види реклами і де вони використовуються; акції)

6. Інформація про ціну (ціна на закупівлю; ціна на витрати; формування ціни; знижки).

Інтернет-магазин «Лавка Сокровищ» використовує дану інформацію для виявлення недоліків; покращення своєї роботи; знаходження нових каналів збуту; вироблення нового товару для нового сигменту ринку; покращення обслуговування.

 

Висновок

Визначальною ознакою сучасного економічного роз­витку є формування нової системи господарювання, у якій роль головного виробничого ресурсу відіграє інформація, а роль вирішального чинника виробництва — знання. З ускладненням управлінських завдань у виробництві й товарообігу на перший план виходить управлінська інформація. Зростання значення чинника часу в господарсько-торговельних процесах зумовлює необхідність достатньої та достовірної інформації про поточний стан товарного ринку, його кон’юнктуру, перспективні можливості розвитку виробничого і невиробничого споживання, обсягів попиту та пропозиції. Перетворення інформації та знань на вирішальний чинник виробництва створює реальну можливість подолання відносної обмеженості природних ресурсів. Увиразнюються контури принципово нової економіки, яка спирається на широке використання інформаційних ресурсів. Її ефективність, економічне зростання значною мірою залежать не від прогресу матеріального виробництва, а від швидкого розвитку інформатизації.

Донедавна інфраструктура товарного ринку здебільшого забезпечувала організацію й технологію просування товару до спо­живача, а її послуги: торгівельні, виробничо-технологічні, транс­портно-логістичні, інформаційні тощо відігравали допоміжну роль. На сучасному етапі вирішальний вплив на економічні процеси справлятиме саме інформаційна складова, яка створює новий простір для бізнесу. За рахунок використання новітніх інформаційних технологій скорочується потреба в оборотному ка­піталі, оскільки узгоджуються системи оперативного управління виробництвом та забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Завдяки цьому не лише зменшуються матеріальні запаси та вивільняються складські приміщення, а й взагалі зникає потреба у складуванні.

 

Ефективна діяльність суб’єктів господарювання на товарному ринку базується на перетворенні інформації, яку можна визначити як цілеспрямований обмін упорядкованими даними (отримання і передавання відомостей) між ними або іншими структурами і фізичними особами. Рівень інформаційного забезпечення можна вважати мірою впорядкованості та сталості всієї економічної системи.

Сучасна господарсько-торговельна діяльність ґрунтується на технологіях, які невпинно вимагають розширеного обміну інфор­мацією, тобто залежать від рівня досконалості процесів оброблення даних. Загалом взаємодія суб’єктів товарного ринку має винятково інформаційну сутність. Притаманне ринковій економіці вільне волевиявлення людей формується завдяки аналізу різ­норідної інформації (вона може бути недбалою, спрямованою на усунення конкурентів, порівняльною тощо). Таким чином, економічні процеси завжди є результатом перетворення інформації. На них суттєво впливають умови створення, опрацювання, передавання та збереження даних. Із винаходом комп’ютера та Інтернету і введенням їх в економіку всі операції неймовірно прискорилися і змінилися якісно, а не тільки кількісно. Сукупність засобів сучасної обчислювальної техніки й високошвидкісних комунікаційних каналів дає можливість не лише нагромаджувати і поширювати інформацію, а й сформувати глобальну мережу єдиного інформаційного обслуговування з цифровою передачею інформації. Завдяки цьому виникає транснаціональний інформаційний простір, що функціонує поза межами національних ринків.

Світова економіка поступово починає функціонувати за умов об’єднаного ринку, коли наявні товари віртуально зосереджені в одному місці. Поява глобальних комунікаційних мереж уможливлює забезпечення швидкої циркуляції товарів, інформації і грошей, подолання численних перешкод у глобальному обміні інформацією.

 

 

Це визначає особливий характер сучасної конкурентної боротьби, зумовлений швидкістю перебігу економічних процесів і швидкістю реагування на дії конкурента. У світі інформатизованої економіки здатність до постійної і безупинної адаптації є неодмінною умовою успішного ведення бізнесу.

За цих умов інформаційні технології починають вирішальним чином впливати не тільки на виробництво і товарний обіг, а й на споживання. Сучасні товарні ринки практично насичені товарами, тому постає питання вибору, яке вирішується завдяки впливу інформаційної діяльності. Її завданням є не лише забезпечення безпосереднього збільшення продажу товару, а й посилення поінформованості покупця про товар, зміна іміджу товару в певному напрямі, створення переваги однієї торгової марки над іншими.

Сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави називають інформаційною діяльністю. Основними напрямами інформаційної діяльності у сфері товарного обігу є економічний, екологічний, науково-технічний, міжнародний.

Під видами інформаційної діяльності розуміють одержання, використання, поширення та збереження інформації.

Одержання інформації — це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

Використання інформації — це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення інформації — це розповсюдження, обнародування, реалізація в установленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Збереження інформації — це забезпечення належного стану інформації та її носіїв.

Наведена загальна класифікація напрямів і видів інформаційної діяльності конкретизується за видами економічної діяльності. Така класифікація міститься в Державному класифікаторі видів економічної діяльності (КВЕД) ДК 009-96, згідно з яким до інфор­маційної діяльності суб’єктів інфраструктури товарного ринку можна віднести:

1. дослідження та розробки (К73), зокрема дослідження й розробки в галузі гуманітарних і суспільних наук (К73.2), у частині, що стосується економіки, статистики, організації та управління;

2. послуги, надані переважно юридичним особам (К74), зокрема діяльність у сфері бухгалтерського обліку, дослідження рин­ку та вивчення громадської думки, консультації з питань комерційної діяльності та управління, керівництво підприємствами;

3. оптову торгівлю та посередництво (G51);

4. спеціалізовану роздрібну торгівлю комп’ютерами, стандарт­ним програмним забезпеченням і пристроями для зняття інформації з каналів зв’язку (G52.48);

5. громадську діяльність (О91) та інші види економічної діяльності в частині, що стосується формування та розповсюдження інформації.

Із наведеної класифікації видно, що інформаційна діяльність є складовою більшості видів економічної діяльності, оскільки інформація виникає в процесі будь-якої діяльності людини чи суб’єктів господарювання.

Важливим видом діяльності суб’єктів інфраструктури товарного ринку, серцевину якої становить інформаційна складова, є організаційно-комерційна діяльність.

Під організаційно-комерційною діяльністю розуміють сукупність дій з інформування та ознайомлення наявних та потенційних споживачів (покупців) із товарами та послугами, що виробляються та продаються, а також із виробниками (продавцями) з метою встановлення комерційних зв’язків та укладання торго­вих угод.

 

У процесі організаційно-комерційної діяльності розв’я­зують такі завдання:

1. своєчасне забезпечення товаровиробників інформацією про вимоги ринку щодо якості, сучасного дизайну та нових технологій;

2. розвиток прямих особистих контактів товаровиробників (продавців) із новими партнерами;

3. маркетингові дослідження ринку та конкурентів;

4. оцінювання відповідності виготовленої продукції до вимог ринку;

5. прогнозування дій конкурентів та винахідливість у створенні нових цінностей;

6. активний розвиток маркетингу, особливо в системі просування товару на ринок (реклама, особистий продаж на виставках та ярмарках, презентації, семінари, демонстрації, дегустації тощо);

7. систематичний аналіз умов конкуренції, якісне поліпшення комерційних пропозицій, зміна виробничої орієнтації.

У процесі організаційно-комерційної діяльності створюються передумови для так званих невимушених зустрічей, забезпечується безпосередність спілкування, заощаджується час суб’єктів ринку на підготовку й укладання торговельних угод, покупцям надається можливість порівняти однорідну продукцію за комерційни­ми умовами її продажу, якістю, ціною тощо, налагоджується обмін інформацією щодо нових досягнень у царині науки і техніки.

Бурхливий розвиток інформаційної й організаційно-комерцій­ної діяльності сприяє формуванню нового, вищого рівня конкурентоспроможності, коли конкуренти вступають у партнерські відносини. Створення гнучких інтеграційних структур, взаємний обмін новітніми науково-технічними досягненнями, інноваціями і ноу-хау збагачують конкурентів-партнерів і підсилюють конкурентоспроможність усіх сторін.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти