Серед комунікаційних служб Інтернету одними з наймолодших є служби миттєвого обміну повідомленнями, або ІМ-служби (англ. Instant Messaging Service – служба миттєвого обміну повідомленнями). Ці служби призначені для забезпечення передавання повідомлень мережею в режимі реального часу, тобто є службами інтерактивного спілкування. Повідомлення може бути текстовим, голосовим, відео, завдяки чому ІМ-служби можуть використовуватися для проведення теле- та відеоконференцій. Крім того, користувачі можуть передавати один одному файли та виконувати спільні дії – спільно створювати текстовий документ, графічне зображення, грати в комп’ютерну гру тощо.

Іноді повідомлення, що передаються службами миттєвого обміну повідомленнями, називають миттєвими, а самі служби – службами обміну миттєвими повідомленнями.

Кожна служба миттєвого обміну повідомленнями має такі складові:

· система ідентифікації користувачів призначена для здійснення реєстрації користувачів служби;

· система обліку стану клієнтів призначена для фіксування та повідомлення стану клієнтських програм зареєстрованих користувачів: підключений до мережі, не підключений до мережі, відійшов тощо;

· система доставки повідомлень призначена для надсилання повідомлень від користувача одному чи кільком адресатам.

Більшість служб миттєвого обміну повідомленнями побудовано за клієнт-серверною технологією. Взаємопов’язані сервери служби та підключені до них клієнти утворюють ІМ-мережі. Найбільш популярними мережами обміну повідомленнями є ICQ, MSN, Yahoo!, Skype та ін. Для кожної з цих мереж розроблені власні протоколи, за якими здійснюється обмін повідомленнями. Для забезпечення сумісності між різними мережами був розроблений протокол ХМРР (англ. Extensible Messaging and Presence Protocol – розширюваний протокол обміну повідомленнями та даними про присутність), раніше відомий як Jabber (англ, jabber – базікання). Наразі частина мереж перейшли на його використання.

Клієнтські програми служб миттєвого обміну повідомленнями називають ІМ-месенджерами (англ. messenger – кур’єр, посланець) або Інтернет-пейджерами.

Для кожної мережі створено свою клієнтську програму: ICQ, Windows Live Messenger, Yahoo! Messenger, Skype та ін. Крім того, існують багато-протокольні месенджери, які використовуються для обміну повідомленнями з клієнтами різних ІМ-мереж, наприклад QIP, Miranda, Trillian та ін.

ІМ-месенджери призначені для виконання таких функцій у ході обміну даними із серверами служб:

· установлення зв’язку із сервером служби;

· реєстрація користувача;

· визначення та відображення стану зареєстрованих користувачів у мережі;

· введення, передавання та отримання повідомлень різних видів;

· оповіщення про отримання нових повідомлень;

· формування та впорядкування списку контактів;

· нагадування про дні народження контактів;

· зберігання історії спілкування з кожним співрозмовником;

· пошук нових контактів у мережі;

· організація конференцій;

· пересилання файлів;

· здійснення дзвінків на стаціонарні та мобільні телефони;

· відправлення SMS (англ. Short Message Service – служба коротких повідомлень);

· перевірка наявності електронних листів у зареєстрованих поштових скриньках та ін.

Під час вибору служби миттєвого обміну повідомленнями користувачі можуть зважати на функціональність месенджерів і потребу в спілкуванні з користувачами тієї чи іншої мережі обміну повідомленнями. Можна бути користувачем одночасно кількох служб обміну повідомленнями. У такому випадку зручно використовувати месенджер, що забезпечує обмін повідомленнями за кількома протоколами. Але функціональність таких програм обмежена, у них можуть бути не реалізовані можливості обміну відеоповідомленнями, групових обговорень, пересилання файлів та ін.

Поняття форуму

Як ви вже знаєте, обговорення певної теми групою співрозмовників, які знаходяться на значній відстані один від одного, називають телеконференцією. Можливості для проведення таких тематичних обговорень надають різні служби Інтернету: групи новин, електронна пошта, в тому числі й служба форумів.

Форум – це довготривалі (постійно діючі) телеконференції, в ході яких співрозмовники надсилають і читають текстові повідомлення в зручний для них час. Форумом також називають службу Інтернету, що призначена для організації довготривалих телеконференцій, доступ до ресурсів якої можна отримати, використовуючи веб-інтерфейс.

При користуванні послугами цієї служби говорять про спілкування на форумі.

Для організації форумів можуть створюватися спеціальні веб-сайти. Наприклад, на сайті Domivka.net (http://www.domivka.net/forum) організований форум для тих, хто любить спілкуватися українською, на сайті Aquaforum (http://aquaforum.kiev.ua) – український форум акваріумістів, на сайті ЛітФорум (http://www.litforum.net.ua) – літературний форум.

Для організації форуму може бути надана частина сайта. У такому випадку тематика форуму, як правило, відповідає тематиці веб-сайта. Так, форуми на сайтах шкіл найчастіше присвячені обговоренню різних питань шкільного життя, на веб-сайтах музичних груп або виконавців – обговоренню їхньої музичної творчості, на сайтах міських адміністрацій – проблемам міського життя тощо.

Для пошуку форумів, на яких обговорюють цікаві для вас питання, можна скористатися тематичними каталогами або пошуковими системами.

Форуми здебільшого мають таку структуру: одна або кілька категорій, які поділяються на розділи, розділи можуть містити підрозділи і т. д. У розділах або підрозділах визначаються теми, в яких користувачі можуть залишати повідомлення.

Наприклад, форум сайта Острів знань (http://ostriv.in.ua) має структуру, зображену на рисунку 3.41.

Рис.3. Структура форуму на сайті Острів знань

Головна сторінка форуму (рис. 3) містить список усіх категорій форуму та перелік розділів у кожній категорії. Про кожний розділ виводиться його назва, повідомлення про те, коли, хто і на яку тему цього розділу зробив останній допис, скільки тем у розділі та скільки всього в ньому повідомлень. Переглянувши список розділів, можна перейти до переліку тем будь-якого розділу, вибравши в списку його назву.

На сторінці розділу виводиться список тем, як правило, у порядку спадання дати останнього повідомлення в темі. Відносно кожної теми виводиться повідомлення про її автора, кількість відповідей, коли та хто зробив останній допис. На деяких форумах можуть міститися додаткові відомості: кількість переглядів теми, її рейтинг тощо.

Для перегляду повідомлень теми потрібно вибрати її назву в списку. На першій сторінці розміщені ті повідомлення, які були створені першими. Для переходу до наступних сторінок слід вибирати гіперпосилання з номером сторінки.

У базі даних форуму щодо кожного повідомлення зберігаються такі дані: автор, тема, вміст повідомлення, дата й час додавання. Ланцюжки повідомлень, що є відповідями на повідомлення теми, називають тредом (англ. thread – нитка) або топіком (англ. topic – тема). На веб-сторінці топік має, як правило, лінійний вигляд, при якому повідомлення відображаються одне під одним у хронологічному порядку. На окремих форумах можна переходити до деревовидного вигляду топіку, при якому відображається, на чиї повідомлення відповідали учасники форуму. Комбінована структура топіку поєднує лінійне та деревовидне відображення структури повідомлень.

Переглянути надіслані на форум повідомлення та розмістити нові користувач може в будь-який зручний для нього час.

У темі може проводитися голосування або опитування. Завдяки цьому учасники форуму можуть брати участь в опитуваннях і висловлювати власну думку з приводу обговорюваного питання, не вводячи повідомлень.

На деяких форумах зареєстровані учасники мають можливість обміну особистими повідомленнями, подібно до електронної пошти.

Обговорення окремих тем можуть продовжуватися місяцями і роками. Тому на багатьох форумах реалізована можливість пошуку повідомлень у базі даних.

Права користувачів на форумах розрізняються. Так користувачі з правами адміністраторів (як правило, власники сайта або призначені ними особи) створюють категорії, розділи та підрозділи форуму. Крім того, адміністратори форуму мають можливість редагувати і видаляти повідомлення, встановлювати права для інших користувачів, присвоювати звання або титули учасникам форуму за активну участь в обговореннях. Користувачі, яким надані права модераторів (англ. moderator – арбітр, голова зборів), слідкують за дотриманням теми обговорення та контролюють виконання правил спілкування на форумі.

Коли користувач уперше потрапляє на форум, йому надається статус Гість (Відвідувач). На всіх відкритих форумах Гість може переглядати повідомлення, але для того щоб узяти участь в обговореннях, більшість форумів вимагають реєстрацію. Щоб мати право запропонувати нову тему для обговорення, реєстрація обов’язкова. Для зручності надання прав користувачам форуму адміністратори об’єднують учасників у групи. Права, визначені для групи, автоматично розповсюджуються на всіх її членів. На багатьох форумах за замовчуванням створюються групи Користувачі, Друзі, Перевірені та ін., для яких наперед визначені права. Щойно зареєстровані учасники автоматично включаються в групу Користувачі.

Існують закриті форуми, доступ до яких визначається адміністратором індивідуально для кожного користувача. На деяких форумах частина розділів може бути відкритою, а частина - закритою для більшості відвідувачів.

Спілкування в чатах

Деякі служби Інтернету надають можливість проводити обговорення у реальному часі. З використанням цих служб можуть Пути організовані постійно діючі та тимчасові телеконференції.

Чат (англ. chat – дружня розмова, бесіда, балачки) – це телеконференція, що відбувається в реальному часі.

Чатом також називають службу Інтернету, що призначена для організації спілкування групи користувачів у режимі реального часу.

При користуванні цією службою говорять про спілкування в чаті.

Чат, організований на веб-сайті, називається веб-чатом, наприклад POZMOBA - Народний чат (http://www.rozmova.in.ua). Для пошуку чату можна скористатися засобами пошукових служб.

Іншою можливістю є організація чатів з використанням спеціального програмного забезпечення, наприклад програм миттєвого обміну повідомленнями.

Спілкування у веб-чаті здійснюється в одній або кількох кімнатах для розмов (англ. chatrooms). Це віртуальний простір, в якому здійснюється обмін повідомленнями на різні теми або взагалі без визначеної тематики.

Наприклад, у чаті на сайті Чат Просточат - Український ЧАТ (http://prostochat.org.ua) створено дві кімнати – Головна кімната та Кімната знайомств, па сайті Розмова (http://chat.krеmenchug.ua/voc.php) – 5 кімнат для спілкування.

Кімнати мають імена, які окреслюють основну тему спілкування. Вибі кімнати користувачем може здійснюватися за колом інтересів, віком, місцем проживання тощо. Вибравши кімнату, користувач уводить умовне ім’я (також називають нік) та пароль, після чого отримує доступ до повідомлень інших учасників цього чату. Іноді під час реєстрації на веб-чаті пропонується ввести адресу електронної поштової скриньки та інші дані. У деяких чатах після реєстрації можна вільно переходити з однієї кімнати в іншу.

Вікно веб-чату поділено на кілька частин, які призначені для відображення: повідомлень учасників, приватних повідомлень, списку учасників чату, колекції смайликів, довідки. В окремій області вікна розміщуються елементи керування для надсилання повідомлень у чат. Кожні кілька секунд вікно чату автоматично оновлюється і в області показу повідомлень відображаються нові дописи. Попередньо отримані повідомлення переміщуються за межі області показу та з часом зникають. На відміну від форуму, повідомлення у веб-чатнх, як правило, не зберігаються і пошук у них неможливий. Але існують чати, в яких ведеться протокол повідомлень поточного сеансу користувача. Його можна переглянути та зберегти.

Кожне повідомлення, що надіслано всім учасникам чату, супроводжується даними про час надходження та автора. Можна надсилати повідомлення на ім’я конкретного учасника. Для цього потрібно обрати його нік у списку присутніх, після чого написати та надіслати повідомлення.

При його відображенні в області показу повідомлень поруч із текстом буде зазначено два імені – ім’я автора та учасника, якому воно призначене.

Іншою можливістю особистого спілкування є надсилання приватного повідомлення, яке відображається в окремій області вікна чату. Приватне повідомлення створюється так само, як повідомлення на ім’я окремого учасника, але при надсиланні використовується кнопка Приватно.

Як і па форумах, за дотриманням правил спілкування в чатах слідкують модератори. Вони можуть використовувати механізм банів для покарання порушників.

Па сайтах політичних і громадських організацій, місцевих адміністрацій, засобів масової інформації часто організовують тимчасові чати з відомими особами. Дату, час і тривалість чату оголошують попередньо, щоб кожен бажаючий мав змогу поставити запитання та отримати відповідь у режимі реального часу. Після завершення часу обмін повідомленнями припиняється, а історію чату публікують у ЗМІ. Такі тимчасово діючі чатп називають чат-конференціями.

Часто чати використовують для спілкування учасників мережних рольових комп’ютерних ігор, наприклад Warcraft, Counter-Strike тощо. Групи учасників об’єднуються в так звані гільдії або клани та створюють чати для обговорення спільних дій, розробки стратегії гри тощо. У такі чати, як правило, не допускають користувачів, що не є членами кланів.