Злочини проти правосуддя- це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що посягають на нормальну діяльність судової влади, а також органів і осіб, які забезпечують реалізацію цієї діяльності (органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, виконання покарань, захисників, законних представників особи тощо).

Родовим об’єктомцих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують здійснення правосуддя в державі. Такі суспільні відносини покликані охороняти функціонування встановленої в державі системи судочинства, захищати інтереси тих органів і осіб, які виконують важливі завдання із забезпечення та сприяння здійсненню судом правосуддя.

Безпосередній об’єктвказаних злочинів - суспільні відносини, пов’язані з регулюванням певних аспектів діяльності щодо здійснення правосуддя. Додатковими необхідними чи факультативними безпосередніми об’єктамизлочинів проти правосуддя можуть бути життя, здоров’я і гідність особи, її права та свободи, власність, порядок виконання службовими особами своїх повноважень, громадський порядок, громадська безпека, інші блага.

Деякі з аналізованих злочинів мають свій предмет,це, наприклад:

1) вирок, рішення, ухвала або постанова, що постановляються суддею чи суддями (ст. 375);

2) майно, що належить судді, народному засідателю, присяжному, їхнім близьким родичам (ст. 378);

3) відомості про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381);

4) майно, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації (ст. 388);

5) майно, що належить захиснику, представнику особи або їхнім близьким родичам (ст. 399).

У злочинах, передбачених розділом XVIII Особливої частини КК, спеціальними потерпілимиможуть бути, зокрема:

1) підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок і потерпілий (ст. 371);

2) суддя, народний засідатель, присяжний, їхні близькі родичі (статті 377-379);

3) працівники суду, правоохоронних органів або особи, що беруть участь у кримінальному судочинстві, члени їхніх сімей та їхні близькі родичі (ст. 380);

4) особа, взята під захист (ст. 381);

5) свідок, потерпілий, експерт (ст. 386);

6) особи, засуджені до позбавлення волі чи обмеження волі, що відбувають це покарання у виправних установах (ст. 392);

7) захисник, представник особи чи їхні близькі родичі (статті 398-400) тощо.

З об’єктивної сторонизлочини проти правосуддя характеризуються посяганнями на певні аспекти нормальної діяльності органів суду, дізнання, досудового слідства, прокуратури, виконання покарань, захисників, законних представників особи тощо, до того ж у низці випадків - через завдання певним категоріям осіб (суддям, захисникам тощо) фізичної, матеріальної та моральної шкоди.

Більшість таких злочинів може вчинятися як дії (наприклад, втручання в діяльність судових органів; дії, що дезорганізують роботу виправних установ; приховування злочину), але деякі з них можуть скоюватись і як бездіяльність (наприклад, невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист; невиконання судового рішення).

Переважна кількість злочинів проти правосуддя містить формальний склад (примушування давати показання, порушення права на захист, невиконання судового рішення тощо). Водночас, деякі з цих злочинів сконструйовано як матеріальні склади (розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист; умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи тощо). Злочини, передбачені статтями 379, 392,400 КК, містять усічені склади.

У деяких випадках обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів, передбачених розділом XVIII Особливої частини КК, може бути спосіб (незаконні дії - ст. 373), час (час провадження досудового слідства -ст. 385) чи місце (місце відбування покарання у виді обмеження волі чи у виді позбавлення волі - ст. 391) вчинення злочину тощо.

Суб’єктивна сторонаабсолютної більшості злочинів проти правосуддя вчиняється з прямим умислом. В основних або кваліфікованих складах деяких злочинів проти правосуддя закон вимагає встановлення певних мотивів (ч. З ст. 371, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 383, статті 379, 400) або мети (статей 376,386, 392,395). Діяння, передбачені статтями 380 і 381 КК, вчиняються з необережності.

Суб’єктзлочинів проти правосуддя може бути як загальний, так і спеціальний. Загальним є суб’єкт - при вчиненні злочинів, передбачених статтями 376, 377, 378, 379, 386, 397-400 КК. Спеціальні суб’єкти - це, наприклад, службові особи, що працюють у сфері правосуддя (дізнавачі, слідчі, прокурори, судді) - статті 371-375, ч. 2 ст. 383 КК; інші службові особи - ч. 2 ст. 376, статті 380, 381, 382, ч. 2 ст. 397 КК; особи, залучені до сфери правосуддя (потерпілий, експерт, свідок, засуджений тощо) - статті 383, 384, 385, 393 КК та ін.

Залежно від безпосередніх об’єктів посягання всі злочини проти правосуддя класифікують на п’ять видів (груп).

1. Злочини, що посягають на конституційні принципи діяльності органів досудового слідства, дізнання, прокуратури та суду;

2. Злочини, що посягають на життя, здоров’я, особисту безпеку, майно суддів, народних засідателів та інших учасників судочинства;

3. Злочини, що перешкоджають одержанню достовірних доказів та істинних висновків у справі;

4. Злочини, що перешкоджають своєчасному розкриттю та недопущенню злочину;

5. Злочини, що перешкоджають виконанню вироку (рішення) та призначеного покарання.

Питання для самоконтролю

1. Що виступає об’єктом злочинів проти правосуддя?

2. Хто може бути спеціальними потерпілими у злочинах проти правосуддя?

3. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочинів проти правосуддя.

4. На які види класифікують злочини проти правосуддя залежно від безпосередніх об’єктів?

5. Хто може виступати суб’єктом злочинів проти правосуддя?

6. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 371 КК (Завідомо незаконні затримання, привід або арешт).

7. Чи впливає на кваліфікацію які наслідки спричинило притягнення завідомо невинного до відповідальності?

8. Хто може бути потерпілим від злочину, передбаченого ст. 373 КК (Примушування давати показання)?

9. В чому виявляється об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 374 КК (Порушення права на захист)?

10. Що виступає предметом злочину, передбаченого ст. 375 КК (Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови)?

11. Охарактеризуйте суб’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 377 КК (Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного).

12. Хто може бути потерпілим від злочину, передбаченого ст. 379 КК (Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя)?

13. З якого моменту злочин, передбачений ст. 382 КК (Невиконання судового рішення), вважається закінченим?

14. Охарактеризуйте кваліфікуючи ознаки злочину, передбаченого ст. 383 КК (Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину).

15. Хто може виступати суб’єктом злочину, передбаченого ст. 384 КК (Завідомо неправдиве показання)?

16. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 389 КК (Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі).

17. Хто може бути потерпілим від злочину, передбаченого ст. 391 КК (Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи)?

18. Охарактеризуйте кваліфікуючи ознаки злочину, передбаченого ст. 393 КК (Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти).

19. Хто може виступати суб’єктом злочину, передбаченого ст. 394 КК (Втеча із спеціалізованого лікувального закладу)?

20. Які обставини можуть виключать відповідальність за ст. 395 КК (Порушення правил адміністративного нагляду)?

Нормативні акти, судова практика та література до модулю:

Бандурка A. M., Зелинский А. Ф. Вандализм. X. 1996.
Даньшин И. Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М. 1973.
Яценко С. С. Ответственность за преступления против общественного порядка. К. 1986.
Ємельянов В. П. Злочини терористичної спрямованості X. 1997.
Емельянов В. П. Терроризм как явление и как состав преступления против общественной безопастности. Х.1999.
Тихий В. П. Ответственность за преступления против общественной безопасности.Х. 1984.
Багрий-Шахматов Л. В. Уголовно-правовые и криминологические проблемы коррупции, теневой экономики и борьбы с ними. - Одесса, 2001.
Волженкин Б. В. Служебные преступления. М. 2000.
Галахов А. В. Превышение власти или служебных полномочий. М. 1977.
Клименко В. А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. К. 1996.
Мельник М. І. Хабарництво. К. 2000.
Светлов А. Я. Ответственность за должностные злоупотребления. К. 1978.
Про судову практику у справах про хабарництво. Постанова Пленуму Верховного Суду України №5 від 26 квітня 2002 p.
Бажанов М. И. Уголовно-правовая охрана советского правосудия. Х.1986.
Маляренко В. Окремі питання відповідальності свідків за дачу за відомо неправдивих показань. // Бюлетень законодавства і юридичної практики. 1996. №6. с 68-72.
Трубніков В. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі // Вісник АПН України. 1988. №1. сі 16-126.
Хабибулин М. Х. Ответственность за заведомо ложный донос и заведомо ложное показание. Казань. 1975.

МОДУЛЬ 4.

Програмовий зміст

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 91011 12 13 14 15 Следующая