ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ТЕМА 9. Доведення та спростування як логічні основи теорії аргументації

1. Розробити правила коректного ведення аргументаційного процесу для використання при проведенні дискусій у навчальному процесі.

2. Дослідити позалогічні засоби впливу у суперечці (психологічні та риторичні, прийоми НЛП) – теоретичний та практичний аспект.


8. Методи навчання

 

Методи навчання за джерелами отримання знань:

- вербальні (лекція, пояснення);

- наочні (схеми, ТЗН);

- практичні (практичні вправи та творчі завдання).

 

Методи навчання за характером логіки пізнання:

- аналітичний;

- синтетичний;

- аналітико-синтетичний;

- дедуктивний;

- індуктивний;

- традуктивний.

 

Методи навчання за рівнем самостійності розумової діяльності:

- проблемний;

- частково-пошуковий;

- дослідницький.

 

 

9. Методи контролю

 

Для навчальної дисципліни «Логіка» методами контролю виступають:

- для поточного контролю – усне опитування, письмове опитування, комбіноване опитування, виконування тестових завдань до окремих тем курсу, розв’язання практичних вправ;

- для модульного контролю – виконування завдання до модульного контролю, що містять теоретичні питання та практичні завдання до відповідних тем курсу;

- для підсумкового контролю – усна або письмова відповідь на білет за переліком питань до підсумкового контролю, розв’язання підсумкових тестових завдань

 

Підсумковий контроль – це перевірка рівня засвоєння знань, навичок і вмінь за певний період навчання (навчальний семестр).

З навчальної дисципліни «Логіка» для денної форми навчання передбачено залік.

 

 


10. Розподіл балів, які отримують студенти:

 

Модуль 1 (М1) Модуль 2 (М2) ЕКЗАМЕН (Е)
Поточний контроль 1 (ПК1) модульний контроль (МК1) Поточний контроль 2 (ПК2) модульний контроль (МК2)
Аудиторна робота Самостійна робота Індивідуальна робота Аудиторна робота Самостійна робота Індивідуальна робота
≤30 ≤15 ≤15 ≤30 ≤15 ≤15
≤60 ≤40 ≤60 ≤40
М1=ПК1+МК1≤100 М2 = ПК2 + МК2 ≤ 100
Підсумкова оцінка (П)= М12 ≤100
Підсумкова оцінка у випадку складання екзамену(П) = ПК1+ПК2 +Е≤100 ≤40
                     

 

 

11. Критерії оцінювання

11.1. Критерії оцінювання аудиторної роботи студентів

на семінарських заняттях

БАЛИ ПОЯСНЕННЯ
Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; на високому рівні сформовані необхідні практичні навички та вміння; всі навчальні завдання, передбачені планом заняття, виконані в повному обсязі. Під час заняття продемонстрована стабільна активність та ініціативність. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань ґрунтується на глибокому знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики.
Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; в основному сформовані необхідні практичні навички та вміння; всі передбачені планом заняття навчальні завдання виконані в повному обсязі з неістотними неточностями. Під час заняття продемонстрована ініціативність. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань переважно ґрунтується на знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики.
Теоретичні питання, винесені на розгляд, у цілому засвоєні; практичні навички та вміння мають поверхневий характер, потребують подальшого напрацювання та закріплення; навчальні завдання, передбачені планом заняття, виконані, деякі види завдань виконані з помилками.
Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні частково, прогалини у знаннях не носять істотного характеру; практичні навички та вміння сформовані недостатньо; більшість навчальних завдань виконано, деякі з виконаних завдань містять істотні помилки, які потребують подальшого усунення.
Студент не готовий до заняття, не знає більшої частини програмного матеріалу, з труднощами виконує завдання, невпевнено відтворює терміни і поняття, що розглядалися під час заняття, допускає змістовні помилки, не володіє відповідними вміннями і навичками, необхідними для розв’язання професійних завдань.
Відсутність на занятті

 

11.2. Критерії оцінювання самостійної роботи

студентів

№ з/п Вид роботи Мінімальний бал Максимальний бал
1. Складання конспекту за питаннями теми +1 +3
2. Підготовка реферату +5 +10
3. Робота над термінологічним словником з дисципліни +1 +10
4. Складання схем, таблиць +1 +5
5. Складання кросворду за темою курсу +1 +5
6. Підбір матеріалів до тем курсу +1 +5
6. Підбір літератури до теми +1 +5
8. Розв’язання вправ та завдань +1 +5
9. Складання логічних вправ та завдань за темами курсу +5 +10
10. Інші види робіт +1 +5

 

11.3. Критерії оцінювання індивідуальної роботи

студентів

№ з/п Вид роботи Мінімальний бал Максимальний бал
1. Завдання для індивідуальної роботи +1 +5
2. Участь у роботі наукового гуртка +5 +10
3. Підготовка доповіді та участь в науковій конференції +5 +10
4. Підготовка до друку наукової статті (тез) +5 +15
5. Складання електронної бібліотеки з дисципліни +5 +10

 


12. Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності Оцінка ECTS Оцінка за національною шкалою
для екзамену, курсової роботи, практики для заліку
90-100 А Відмінно     зараховано
83-89 В добре
75-82 С
68-74 D задовільно
60-67 Е
35-59 FX незадовільно з можливістю повторного складання не зараховано з можливістю повторного складання
0-34 F незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

13. Питання для підготовки до підсумкового контролю

 

1. Логіка як наука, основні етапи її розвитку.

2. Традиційна формальна логіка.

3. Закони формальної логіки. Формальна і діалектична логіка.

4. Поняття, (визначення). Методи творення понять (аналіз, порівняння, абстрагування, синтез).

5. Знак та його значення.

6. Семіотика як наука про знаки.

7. Поняття і образ. Поняття і ім’я. Взаємозв’язок образу, емоцій і поняття в процесі мислення.

8. Зміст і обсяг поняття. Співвідношення між обсягом і змістом поняття.

9. Типи співвідношення обсягів понять.

10. Помилки при визначенні. Визначення в юридичній практиці.

11. Види понять.

12. Поділ понять.

13. Визначення понять і його правила.

14. Судження: його структура (суб’єкт, предикат, зв’язка ). Судження і речення.

15. Основні види суджень.

16. Поділ суджень: за характером предиката, за якістю зв’язки, за обсягом суб’єкта, за модальністю.

17. Розподіленість термінів у простих атрибутивних судженнях.

18. Співвідношення між судженнями, логічний квадрат.

19. Складні судження. Логічні та граматичні сполучники.

20. Таблиці визначень істинності логічних сполучників.

21. Види умовиводів.

22. Безпосередні умовиводи ( перетворення, обернення, протиставлення предикату).

23. Опосередковані (дедуктивні, індуктивні, традуктивні) умовиводи.

24. Правильність та істинність міркувань.

25. Поняття силогізму.

26. Структура силогізму.

27. Аксіоми силогізму.

28. Фігури і модуси категоричного силогізму. Правила простого категоричного силогізму та його модусів.

29. Складні силогізми.

30. Скорочені силогізми.

31. Складноскорочені силогізми.

32. Силогізм зі складними і простими засновками (розділово-категоричний, умовно-категоричний, умовно-розділовий).

33. Логіка висловлювань.

34. Закон тотожності.

35. Закон суперечності.

36. Закон виключного третього.

37. Закон достатньої підстави.

38. Основні закони логіки висловлювань.

39. Метод таблиць істинності.

40. Типи висловлювань і схеми правильних міркувань.

41. Індуктивний умовивід і його структура. Правила індукції.

42. Види індукції (повна і неповна індукція); види неповної індукції.

43. Методи наукової індукції.

44. Індуктивні висновки про причинний зв’язок; методи встановлення причинного зв’язку; помилки в індуктивних умовиводах.

45. Аналогія проста, поширена, строга, нестрога.

46. Мислений експеримент і його роль у науковому дослідженні.

47. Гіпотеза та її види. Підтвердження і спростування гіпотези.

48. Роль гіпотези в науковому пізнанні.

49. Доведення та його структура.

50. Види доведення.

51. Метод підтвердження і спростування тези в генетичному доведенні.

52. Спростування та його види.

53. Логічні правила доведення і спростування та їх порушення (паралогізми і софізми).

54. Види доведення.

55. Методи підтвердження тези.

56. Генетичне доведення.

57. Види суперечок та їх сутність.

58. Логіка та юридична практика.

59. Діалектична логіка як логіка наукового досягнення.

60. Закони діалектичної логіки.

61. Закон єдності та боротьби протилежностей.

62. Закон заперечення заперечення.

63. Закон переходу кількості в якість.

64. Соціальні норми та їх логічне обґрунтування.

65. Запитання та його види.

66. Роль запитань у юридичній практиці.

 


14. Інформаційне та методичне забезпечення.

Рекомендована література

 

1. Основні нормативні акти:

1.1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.

1.2. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К., 2001.

1.3. Кримінальний кодекс України. – К., 2001.

1.4. Закон України «Про освіту». – К., 1996.

 

2. Підручники:

2.1. Арутюнов В.Х. Логіка: Навч. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К., 2002.

2.2. Арутюнов В.Х., Мішин В.М., Кирик Д.П. Логіка. – К., 2000.

2.3. Бандурка О.М., Тягло О.В. Курс логіки. – К., 2002.

2.4. Гоменюк П.М. Формальна логіка: Навчальний посібник для студентів-юристів. Ч. 1. – Донецьк, 2000.

2.5. Жеребкін В.Є. Логіка. – К., 2004.

2.6. Конверський А.Є. Логіка. – К., 2004.

2.7. Конверський А.Є. Логіка для юристів. – К.,2004.

2.8. Мисик С.Г. Логіка. – Одеса, 1996.

2.9. Мозгова П.Г. Логіка: Навч. посіб. – К., 2002.

2.10. Тер-Акопов А.А. Юридическая логика. – М., 1999.

2.11. Тофтул М.Г. Логіка. – К., 2004.

2.12. Тягло О.В. Логіка з елементами курсу критичного мислення. – Харків, 1998.

2.13. Хоменко І.В. Логіка для юристів. – К., 2001.

2.14. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997.

2.15. Щербина О.Ю. Логіка для юристів. – К., 2004.

 

3. Навчальні посібники, інші дидактичні та методичні матеріали:

3.1. Гетманова А.Д. Логика. Словарь и задачник. - М., 1998.

3.2. Кириллов В.И. Упражнения по логике. - М., 2000.

3.3. Кузина Е.Б. Логика в кратком изложении и упражнениях.–М., 2000.

3.4. Мельников В.Н. Логические задачи.–Киев-Одесса, 1990.

3.5. Сборник упражнений по логике.–Минск, 1990.

3.6. Упражнения по логике.–М., 1993.

3.7. Упражнения по логике: учебное пособие. Под ред. В.И.Кириллова.–М., 1990.

3.8. Хоменко І.В. Логіка в задачах.–К., 1998.

3.9. Хоменко І.В. Логіка. Практикум.–К., 2003.

 

4. Монографії та інші наукові видання:

4.1. Бартон В.И. Логика. – Минск, 2001.

4.2. Баранівський В.Ф., Скворцова Т.Г. Логіка: посібник для підготовки до іспитів. – К., 2007.

4.3. Войшвилло Е.К. Логика. - М., 2001.

4.4. Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика.–М., 1998.

4.5. Гетманова А.Д. Логика. – М., 2000.

4.6. Демидов И.В. Логика. Вопросы и ответы (для юрид. вузов). - М., 2000.

4.7. Демидов И.В. Логика. Учебное пособие для юрид. вузов. - М., 2000.

4.8. Ерышев А.А. Логика. – К., 2003.

4.9. Жоль К.К. Методы научного познания и логика (для юристов).–К., 2001.

4.10. Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки.–К., 2002.

4.11. Иванов В.А. Логика. Учебник для юрид. вузов. – М., 1998.

4.12. Ивин А.А. Практическая логика.–М., 2002.

4.13. Ивин А.А. Теория аргументации. - М., 2000.

4.14. Ивлев Ю.В. Логика. – М., 2001.

4.15. Ильенков Э.В. Диалектическая логика. – М., 1984.

4.16. Ишмуратов А.Т. Логический анализ практических рассуждений.–К., 1987.

4.17. Кнапп В., Герлох А. Логика в правовом сознании. – М., 1987.

4.18. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика. – М., 2003.

4.19. Конверський А.Є. Логіка. – К., 1999.

4.20. Ледников Е.Е. Логика. – М., 1993.

4.21. Лимантов Ф.С. Лекции по логике вопросов. – Л., 1975.

4.22. Малахов В. Логика для юристов. – М., 2002.

4.23. Малахов В. Формальная логика. – М., 2001.

4.24. Марценюк С.П. Логіка. – К., 1993.

4.25. Мирошниченко П.Н. Основы символической (классической) логики. - Запорожье: Изд-во ЗГУ, – 2000.

4.26. Михалкин Н.В. Логика и аргументация в судебной практике.–М., 2004.

4.27. Мозгова Н.Г., Мозговий А.М. Логіка. – К., 2004.

4.28. Павлов В.Т., Ишмуратов А.Т., Омельянчик В.И. Модальная логика.–К., 1982.

4.29. Светлов В.А. Практическая логика.–СПб, 1995.

4.30. Солодухин С.А. Логика для юристов. – М., 2003.

4.31. Уемов А.И. Основы практической логики.–Одесса, 1997.

4.32. Хинтикка Я. Логико-эпистемологические исследования.–М., 1980.

4.33. Челпанов Г.И. Учебник логики. – М., 1994.

 

5. Інші джерела:

5.1. Абачиев С.К., Делия В.П. Теория и практика аргументации. М.: Эдиториал УРСС, 2004.

5.2. Абеляр. Тео-логические трактаты. М.: Прогресс, 1995.

5.3. Альберт Х. Трактат о критическом разуме. М.: Эдиториал УРСС, 2003.

5.4. Аналитическая философия. Избранные тексты. М.: МГУ, 1993.

5.5. Аналитическая философия. М.: РУДН, 2006.

5.6. Аристотель. Собр. Соч. в 4-х тт. М.: Мысль, 1976-1983.

5.7. Арно А., Николь П. Логика, или Искусство мыслить, где помимо обычных правил содержатся некоторые новые соображения, полезные для развития способности суждения. М.: Наука, 1997.

5.8. Асмус В.Ф. Логика. М.: Эдиториал УРСС, 2001.

5.9. Ахманов А.С. Логическое учение Аристотеля. М.: Эдиториал УРСС, 2002.

5.10. Блаженный Иоанн Дунс Скот. Избранное. М.: Изд-во Францисканцев, 2001.

5.11. Бочаров В.А., Маркин В.И. Основы логики. М.: Форум – ИНФРА-М, 2005.

5.12. Бэкон Роджер. Избранное. Изд.-во Францискацев, 2005.

5.13. Бэкон Ф. Сочинения в 2-х тт. М.: Мысль, 1972.

5.14. Витгенштейн Л. Философские работы. (Часть 1). – М.: Гнозис, 1994.

5.15. Войшвилло Е.К. Понятие как форма мышления. Логико-гносеологический анализ. М.: Эдиториал УРСС, 2007.

5.16. Гарин И. Что такое философия и что такое истина? М.: ТЕРРА-Книжный клуб, 2001.

5.17. Горгкаймер М. Критика інструментального розуму. К.: ППС-2002, 2006.

5.18. Гусев Д.А. Логика. Конспект лекций с задачами. М.: Айрис Пресс, 2005.

5.19. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск: Сагуна, 1994.

5.20. Декарт Р. Сочинения в 2-х тт. М.: Мысль, 1989-1992.

5.21. Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки. К.: Либідь, 2002.

5.22. Ивин А.А. Импликации и модальности. М.: ИФ РАН, 2004.

5.23. Ивин А.А. Модальные теории Яна Лукасевича. М.: ИФ РАН, 2001.

5.24. Ивлев Ю.В. Модальная логика. М.: МГУ, 1991.

5.25. Кириллов В.И., Орлов Г.А., Фокина Н.И. Упражнения по логике. М.: Проспект, 2006.

5.26. Котарбиньский Т. Элементы теории познания, формальной логики и методологии наук. Биробиджан: Тривиум, 2000.

5.27. Кузанский Николай. Соч. в 2-х тт. М.: Мысль, 1979-1980.

5.28. Кузина Е.Б. Логика в кратком изложении и упражнениях. М.: МГУ, 2000.

5.29. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ. М.: Медиум, 1995.

5.30. Локк Дж. Сочинения в 3-х тт. М.: Мысль, 1985.

5.31. Маковельский А.О. История логики. Жуковский-Москва: Кучково поле, 2004.

5.32. Малкольм Н. Состояние сна. М.: Прогресс, 1993.

5.33. Минто В. Дедуктивная и индуктивная логика. – Мн.: Харвест, 2002.

5.34. Мур Дж. Принципы этики. М.: Прогресс, 1984.

5.35. Непейвода Н.Н. Прикладная логика. Новосибирск: Изд.-во Новосиб. ун.-та, 2000.

5.36. Никифоров А. Философия науки. История и теория. М.: Идея-пресс, 2006.

5.37. Никоненко С.В. Аналитическая философия. Основные концепции. СПб.: Изд.-во Санкт-Петерб. ун.-та, 2007.

5.38. Никоненко С.В. Английская философия ХХ века. СПб.: Наука, 2003,

5.39. Новоселов М.М. Абстракция в лабиринтах познания. Логический анализ. – М.: Идея-Пресс, 2005.

5.40. Остин Дж. Избранное. М.: Идея-пресс, Дом интеллектуальной книги, 1999.

5.41. Пирс Ч.С. Избранные философские произведения. – М.: ЛОГОС, 2000.

5.42. Попов П.С., Стяжкин Н.И. Развитие логических идей от античности до эпохи Возрождения. М.: МГУ, 1974.

5.43. Поппер К.Р. Объективное знание. Эволюционный подход. М.: Эдиториал УРСС, 2002.

5.44. Поппер К.Р. Открытое общество и его враги. Т. 1,2. М.: Культурная инициатива, 1992.

5.45. Рассел Б. Искусство мыслить. М.: Дом интеллектуальной книги, 1999.

5.46. Светлов В.А. Практическая логика. СПб.: Росток, 2003.

5.47. Сидоренко Е.А. Логика. Парадоксы. Возможные миры. М.: Эдиториал УРСС, 2002.

5.48. Уайтхед А.Н. Избранные работы по философии. – М.: Прогресс, 1990.

5.49. Философия и логика: новые взаимосвязи. М.: АО/РАН. ИНИОН, 2003.

5.50. Фреге Г. Логика и логическая семантика. М.: Аспект-Пресс, 2000.

5.51. Шуман А. Философская логика. Мн.: Экономпресс, 2001.

5.52. Эволюционная эпистемология и логика социальных наук. Карл Поппер и его критики. - М.: Эдиториал УРСС, 2000.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти