Загальнометодологічний аспект – минуле розуміється як тимчасова характеристика об`єктивної реальності, яке невіддільне від руху цієї реальності. (Матеріальна, соціальна, духовна) діяльність людини.

Специфічність історії естетики – продукт історичної естетичної практики людини.

Естетична практика – це предметно-ідеалістична діяльність, яка включає в себе створення предметів і матеріальної, і духовної культури, а також осмислення й на рівні теоретичної свідомості і в системі естетичних категорій. Історія естетики повинна бути і історією естетичної практики, зафіксованою в предметних (матеріальних) і духовних (ідеальних) структурах людської культури.

Цей методологічний принцип визначає місце і значення естетичних категорій в історії естетики.

Другий важливий аспект вивчення історії естетичних категорій:

Проблема їх об`єктивної, наукової інтерпретації.

Основою інтерпретації може бути лише сучасне наукове розуміння предмету естетичної науки.

Цей принцип особливо важливий для історичного дослідження, в своїй сутності носить ретроспективний характер, або йде від наслідків до причини, від теперішнього до минулого, від більш розвиненого феномена до менш розвиненого – історичного.

Проблема презентативності історико-естетичного дослідження стало предметом старанного вивчення в нашій науці. С.С.Аверінцев притримувався такої думки, що історичні культури слідує вивчати з внутрішнього і в поняттях (категоріях) даної культури.

Сучасне визначення теоретичної естетики включає в себе вивчення:

1) об`єктивно-естетичне, що розуміється як природно-соціальне і предметна основа естетичної свідомості і естетичне споживання;

2) творчо-перетворюючу практику естетичного суб`єкта, виражену через естетичну діяльність і свідомість, а також через систему її категорій;

3) найбільш загальні, універсальні закони художньої творчості і мистецтва.

В історії естетики на різних етапах розвитку можна визначити два основні типологічні підходи до визначення сутностей естетичних категорій:

1. розуміння категорій як відтворення суб`єктивних станів і особливостей;

2. розуміння категорій як вузлових моментів відображення об`єктивного.

Відображення єдності і соціально-духовної практики людини (Арістотель).

Наприклад, якщо своєрідність системи естетичних категорій визначало – „прекрасне”, то вся система естетичних категорій будується біля неї, і впливало на всю систему естетичних категорій.

Принципи

1. Визначення структури важливо онтологічно-феноменологічні і соціально-гносеологічні аспекти.

2. Необхідно визначити принципи субординації і координації естетичних категорій.

3. Визначення основної універсальної категорії.

I. умова

1. Онтологія естетичної категорії – вчення про буття, можна розуміти як матеріалістичне і ідеалістичне.

2. Феноменологія – як знаходження многогранності прояву в формах естетичних явищ.

II. умова

1 – об`єктивний стан;

2 – духовно-практичне освоєння світу;

3 – світ суб`єкту соціального життя.

III. умова

Вдосконалена форма, основою є поняття наприклад („гармонія”).

Як прекрасне – естетичний ідеал втілений в духовно-практичному засвоєнні світу.

Принцип координації (І.Кант, Н.Чернишевський, Є.Суріо, Ш.Лало), принцип субординації (Платон, Плотін, Гегель).

„Совершенство,- пишет французский эстетик Люсьен Радроф,- есть жизненная необходимость природы. Оно спонтанно, из него рождается идея всеобщего совершенства”.

Таким чином: Методологія і висхідні принципи систематизації естетичних категорій.