ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема№2 Генезис естетичної думки

План

1. Західноєвропейська естетика ХІХ ст.

2. Естетичні теорії ХХ ст.

3. Естетична думка Росії і України.

Закладені Баумгартеном основи філософської естетики розвивались далі в естетичних системах І. Канта, Г. Гегеля.

Кант сформулював два важливих естетичних поняття – „естетична видимість” і „свободна гра”. Насолода мистецтвом, по Канту, - співучасть у грі. Аналіз прекрасного у Канта по 4 признакам: якість, кількість, відношення і модальність. Зміст возвишенного, по Канту – в порушенні звичної міри.

Найвищим в мистецтві Кант вважає красу, яка возвищується до ідеалу.

Краса, по Гегелю – це відчуттєва (почуттєва) форма ідеї. Її сфера – видимість, яка знаходиться посередині „між чутливістю і ідеалізованого думкою”. Загальній естетичній категорії по Гегелю виступає прекрасне, роль якої в естетиці виступає роль категорії „буття” в філософії.

Символічна форма співвідношення між художнім змістом і його втіленням.

Символічна (Для Сходу).

Класична – характерна (для античності) і романтична (християнська Європа).

В історичну форму мистецтва Гегель доповнює класифікацію її видів, в основу якої покладений суб’єктивний принцип відчуття – „Лекції по естетиці” Гегеля.

Традиції німецької класичної філософії розвивали К. Маркс (1818 – 1883), Ф. Енгельс (1820 – 1896). В центрі ваги в розкритті сутності людини вони перенесли з біологічної на соціальну природу.

У працях К. Маркса, Ф. Енгельса по естетичним поглядам були розробленні корінні проблеми естетики: виникнення естетичних почуттів і здібностей на основі загальної історичної практики; народність художньої творчості; історичні закономірності естетичної діяльності; сутність реалізму, природу творчості по законам краси.

Ідеї Маркса і Енгельса використовуються по окремим питанням літератури і мистецтва розвивали Плєханов, Мерінг, Лафарг, Люксембург.

Сучасні проблеми марксистської естетики заключається в реконструкції естетичних поглядів Маркса, і вписуванні їх в широкий контекст немарксистських естетичних систем ХІХ – ХХст.

 

2. Сучасні естетичні теорії ХХст.

На практику розвитку європейського мистецтва ХХст значний вплив мав позитивізм створений франц. філософом Огюстом Контом (1798 – 1857) і неопозитивізмом, починаючи з початку 20-х років ХХст.

Натуралізм (в мистецтві Франції) (Де Мопассан, Золя, браття Е. Ж. Тонкурі) опирались на традиції філософії Конта.

Натуралісти прагнули до безпристрасного об’єктивного відтворення реальності.

Німецькі письменники підтримували Ф. Золя. Німецькі натуралісти І. Шлор, А. Гому, поєднувались з естетичними теоріями Ф. Ніция.

а) У 60-х років ХХст. – гіперралізм пов’язаний з живописом Є. Уорхола (США).

б) До натуралізму відносяться і „фігуративне” мистецтво Лану (Фінляндія), Бойла (Англія). Вироби з кори дерев (наприклад).

в) Інтуїтивізм Анрі Бергсон (1859 – 1941). Бергсон трактує необмежений спосіб пізнання і проникнення в тайни світу. Послідовники його Марсель Пруст. Естетика інтуїтивізму: основою творчості повинна бути імпровізація. Це можливо лише на рівні високого професіоналізму.

Теорія „абстракціоністів” імпровізація ототожнюється з випадковістю, непередбачливістю „творчого процесу”, з „вібраціями душі”.

Велику популярність в ХХст. мав психоаналіз – метод психотерапії, З. Фрейда (1856 – 1939).

Психоаналіз (єдність 3 положень):

- несвідоме

- вчення про дитячу сексуальність

- теорія сновидіння

Вчення про дитячу сексуальність переросло в ствердження, що перетворена полова енергія є джерелом творчої активності.

Ознаки несвідомості (характеристики):

А) безмежність

Б) генетичність

В) активність

Г) ірраціональність

Несвідоме по Фрейду, діє на життя людини, непомітно, володіє великою силою. Це генетична психічна сфера (спадковість), яка складається з забутих вражень дитинства, інстинктів, згадування, що зв’язує людину з предками ще доісторичної епохи. Фрейд „прийшов” до думки, що несвідоме в житті людини ролі дуже не відіграє. Аналізуючи зв’язок теорії психоаналіза з мистецтвом, появились такі напрямки мистецтва ХХст.:

- експресіонізм – релігійно-містичний характер.(Брехт, Вольден, Бергман)

- сюрреалізм – джерело мистецтва – інстинкти, сновидіння, галюцинації (Ернст, Далі, Веске, Беннета).

З середини ХХст. особливо у середовищі творчої інтелігенції, розвивається екзистенціалізм.

Як художній напрямок на концепції абсурда життя. А. Камю – представник. Кожна людина – цілий світ. Але ці світи не співвідносяться один з одним. Така модель екзистенційності світу і людини.

Різнобічність естетичних концепцій ХХст. свідчать про те, що людство стоїть перед проблемою складання нової картини світу, основні контури якої визначаються в ХХІст. Естетичні системи ХХст. послужать ідеям естетики і художників для ХХІст.

 

4. Естетична думка в Росії і України:

а) Естетична думка Давньої Русі;

б) Естетичні ідеї в Росії і Україні ХVІІІст.;

в) російські і українські естетичні теорії ХIХ – ХХст.

Витоки естетичної думки в Росії і на Україні відносяться до періоду Київської Русі. У період феодалізму естетична думка Давньої Русі, так як це було і в інших країнах відмежовувалась від інших областей знання і від релігії. У Київської Русі естетична думка розвивається на язичестві - древньослов’янська релігія і міфологія. Для язичества – наївний пантеїзм. Перші проблеми, які розглядає давньоруська філософія і естетика – поняття про думу, взаємовідношення душі і тіла.

З проникненням у Київську Русь християнства посилюються зв’язки з культурою Візантії, південних слов’ян і інших народів Європи.

Іоанн Дамаскін „Діалектика”.

Іоанн Екзарх Болгарський „Шестоднев”.

Філіп Пустиннік „Діоптра”.

Різні трактовки взаємо відношення душі і тіла. Оригінальні твори давньоруської філософії – етичної і естетичної думки:

„Слово о законе и благодати” митрополит Ілларіон (ХІст);

„Послание” Никифора до Володимира Мономаха; „Повесть временных лет” Нестор;

„Слово о полку Игореве” (ХІІст.); „Моление” Даниила Заточника.

У цих творах вирішується питання про зв’язки людини і історії, історії і природи, яке починається творінням Бога – джерела краси – і втілення прекрасного, джерело пізнання, про співвідношення почуттів, розуму і волі, душі і тіла.

Обговорюються проблеми співвідношення образа і прообразу, актуальні для практики ікононаписання.

Погляди українських і російських єретиків характеризують заперечення трагічності Бога, іконоборчість, проповідь, віротерпимості, критика духовенства і церковної ієрархії. Естетична сторона богослужіння.

Значний підйом української естетичної думки з відкриттям в 1632 Києво-Могилянської академії (Інон Гізель, Лазар Баранович, Феофан Прокопович, Яворський, Кроковський).

б) Естетичні ідеї в Росії і Україні ХVІІІст., пов’язані з Петром І, який масово звернув у напрямку європейської культури. Спочатку естетична думка в Росії розвивалась під впливом естетики французького класицизму і просвітництва (Батте, Дідро). Естетика і мистецтво класицизму (Прокопович, Кантемір, Тредіаковський). Найбільш видатним представником був М.В.Ломоносов (1711 – 1765).

Естетичне сприйняття Космосу виявляється у поезії М.В. він відіграв важливу роль у реформі російської мови. Для літератури його характерна нормативність, логічність, раціональність. Естетика художньої творчості у Ломоносова пов’язана з естетикою буття і пізнання. Російський класицизм відтворений практично у всіх сферах художньої творчості.

Найбільший вплив на розвиток естетичної думки на Україні ХVІІІст. знайшов в творчості філософа просвітника, гуманіста і демократа Г.Г.Сковороди (1722 – 1794). Вчення носили протирічний характер. Розуміння Бога носило пантеїстичний характер. Ідея про самопізнання основувалась на уяві про людину як частину природи.

Етичні і естетичні погляди - невід’ємний компонент нравственної філософії Сковороди. Г.Сковорода: філософію і мистецтву зближує пізнання таємниць людського духу. В своїй духовній творчості він відстоював єдність краси і добра, готував основу для розвитку реалізму в українській літературі.

в) Російські і українські естетичні теорії ХІХ – ХХст.

Естетика цього часу під впливом німецької класичної естетики (Шеллінг, Гегель).

Характерно: критика естетизму. (Каразін, Ланими, Козлов, Максимович).

Проявився критичний підхід до естетичної думки у В. Г. Белінського.

Н. Г. Чернишевський у дисертації „Естетичні відношення мистецтва до дійсності” визначив прекрасне як „Життя яким воно повинно бути по нашим поняттям”, Ідеальне життя.

Вважав предметом мистецтва не лише „прекрасне”, але і все прекрасне в житті.

Естетик Чернишевський (1828 – 1889) – результат критичного переосмислення естетичних категорій. Центром завдання художника – усвідомити явище життя, розкрити зміст, дати оцінку оточуєчиму.

Значний вклад Т.Г. Шевченка – ідея: християнський естетичний ідеал.

Д.І. Пісарєв дійшов до заперечення мистецтва і естетики як науки.

Л.М. Толстой „Що таке мистецтво?”. Бачив головну задачу художньої творчості в нравственно-релігійному зближенні людей.

Нравственно-релігійне значення (Ф.М. Достоєвський).

В. Соловйов: уява про мистецтво як „преображення” життя, а також його концепція краси, як матеріально втіленого символу абсолюту. Вплинув на становлення естетичної теорії естетичного символізму (А. Блок, А. Бєлий).

Естетика символізму вплинула на естетичні ідеї Л. Українки, М. Коцюбинського, І. Франка.

Як „духовне буття” естетичну сферу розглядали Н.А. Бердяєв, А.І. Вишеславцев.

Особливе місце займає П.Ілоренський (1882 – 1937). Сфера естетичного – це межова сфера між горним і дальнім світами.

Опускається Премудрість (Софія) як носій Святого Духу і втілення осязається Богоматері, а із тваринного світу в ній глибоко втілюється подвижнення, які присвячують себе служінню Краси.

Краса – центральна категорія естетики Флоренського, але тут він має на увазі красу християнського ідеалу і християнських святих.

П Флоренський „Храмовое действо как синтез искусства”, „Обратная перспектива”.

Леонтьев і Розамов пишуть твори, проникнуті характерними особливостями поглядів П. Флорен.

Вплив позитивізму у другій половині ХІХст.

М.М. Бахтін „Діалогічна свідомість” ідея. А. Лосєв розробив діалектику художньої форми і її естетичність теорій.

Лосєв, Аверінцев, Асмус.

Розвиток естетичної думки Росії і України являється невід’ємною частиною історії світової естетичної думки.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти