Місце дисципліни у навчальному процесі

Логіка – це філософська дисципліна гуманітарного циклу підготовки. Логіка вивчається на першому курсі після дисципліни «Філософія».

Тематичний зміст ДИСЦИПЛІНИ

Вступ

Логіка, як філософська наука про закони і форми правильного мислення, виникла більш ніж 2 тис. років потому. З того часу логіка почала вивчатися у всіх навчальних закладах Західної Європи.

Логіка є однією з найбільш значимих дисциплін гуманітарного циклу підготовки.

Навчальна необхідність вивчення формальної логіки тісно пов’язана з тими проблемами, з якими зіткнулося сучасне людство. Вирішити їх можна лише в тому випадку, коли будуть прийматися логічно вивірені та виважені рішення, а такі рішення приймає саме людина, яка керується законами логіки. Тому знання цих законів, їх вивчення, практичне застосування зробить майбутнього спеціаліста-професіонала краще підготовленим для прийняття ділових рішень, їх обґрунтування і аргументації.

Засвоєння формальної логіки є тим більш необхідним у контексті транзитивних, глобалізаційних процесів сучасного, зокрема, українського суспільства. Курс фокусує увагу на розвиткові раціональних засад мислення, які є визначальними для розвиненої європейської людини-громадянина взагалі, а також фахівця-економіста, управлінця зокрема. Це тим більш актуально для майбутніх управлінців-професіоналів, в якій би сфері соціального управління вони б не працювали в майбутньому, зокрема, у зв’язку з виникненням нових наукових напрямів щодо ефективної організації, мотивації і стимуляції високоякісної та ефективної управлінської діяльності. Вивчення логіки дозволить озброїти майбутнього менеджера арсеналом знань, способів і прийомів правильного мислення і прийняття оптимальних рішень, які складають основу формування культури ділового мислення сучасного управлінця.

Засвоєння теоретичних положень логіки не є самоціллю. Головне завдання курсу – навчити студента застосовувати закони логіки, логічні прийоми і операції на практиці. Логіка повинна навчити майбутнього спеціаліста доказувати істинні положення і спростовувати хибні, навчити мислити чітко, лаконічно, правильно.

МОДУЛЬ І. Історія логіки та основні форми раціонального

Мислення

Тема 1. Вступ до логіки. Основні закони логіки.

1. Мислення як предмет логіки. Основні принципи правильного мислення.

2. Виникнення логіки та її розвиток.

3. Види логіки. Структура сучасної логіки.

4. Поняття про логічну форму думки. Істинність і формальна правильність міркування.

5. Логіка і мова.

6. Основні закони логіки.

Тема 2. Поняття як форма мислення

1. Загальна характеристика поняття. Об’єм і зміст поняття.

2. Види понять.

3. Відношення між поняттями.

4. Логічні операції з поняттями.

4.1. Обмеження і узагальнення.

4.2. Визначення.

4.3. Поділ.

4.4. Прийоми, подібні до визначення.

Тема 3. Судження як форма мислення

1. Судження, види суджень.

2. Структура простого судження, його види.

3. Розподіл термінів у простому судженні.

4. Складне судження, його види. Таблиці істинності.

5. Відношення між судженнями. «Логічний квадрат».

6. Модальні судження.

МОДУЛЬ ІІ. Умовивід і основи теорії аргументації

Тема 4. Умовивід як форма мислення.

1. Умовиводи, їх характеристика і види.

2. Дедуктивні умовиводи.

2.1. Безпосередні умовиводи.

2.2. Простий категоричний силогізм.

2.3. Скорочені і складні силогізми.

2.4. Умовні, розділові і умовно-розділові (лематичні) умовиводи.

3. Індуктивні умовиводи та їх види.

4. Умовиводи за аналогією.

Тема 5. Основи теорії аргументації. Культура мислення

1. Поняття про аргументацію. Доведення (доказ), його структура і види.

2. Спростування, його структура та види. Суперечка і дискусія як різновиди аргументації.

3. Правила доказу. Логічні помилки у доказі і спростуванні. Логічні парадокси і

софізми.

4. Культура мислення.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ ЗА ТЕМАМИ

Усього – 72 год.

У тому числі:

аудиторних – 6 годин

- лекції – 4 год.

- семінарські заняття – 2 год.

- самостійна робота – 66 год.

ЗАСОБИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ І КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ

Поточний контрольздійснюється на семінарських заняттях за темою 2: «Поняття як форма мислення» та темою 5. «Основні теорії аргументації. Культура мислення» згідно з переліком питань, що надається у пункті 6 програми.

Підсумковий контрольздійснюється у формі заліку за вказаним у Програмі переліком питань. Залік проводиться в письмовій формі (тести та практичні завдання).

Методи та форми навчання:лекції, семінарські заняття, самостійна робота.

Методи оцінювання:опитування, виконання практичних завдань, письмова залікова робота (тести та практичні завдання).

Методичне забезпечення:

- конспект лекцій;

- методичні рекомендації до самостійної роботи студентів;

- методичні рекомендації до проведення семінарських занять;

- контролюючі тести.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

СТУДЕНТІВ

МОДУЛЬ І. Історія логіки та основні форми раціонального мислення

1. Мислення як предмет логіки. Основні принципи правильного мислення.

2. Виникнення логіки та її розвиток.

3. Види логіки. Структура сучасної логіки.

4. Поняття про логічну форму думки. Істинність і формальна правильність міркування.

5. Логіка і мова.

6. Загальна характеристика поняття. Об'єм і зміст поняття.

7. Види понять.

8. Відношення між поняттями.

9. Обмеження і узагальнення понять.

10. Визначення понять.

11. Поділ понять.

12. Прийоми, подібні до визначення понять.

13. Судження як форма мислення, види суджень.

14. Структура простого судження, його види.

15. Розподіл термінів у простому судженні.

16. Складне судження, його види. Таблиці істинності.

17. Відношення між судженнями. «Логічний квадрат».

18. Модальні судження.

МОДУЛЬ ІІ. Умовивід і основи теорії аргументації

1. Умовиводи, їх характеристика і види.

2. Дедуктивні умовиводи: загальна характеристика, види.

3. Безпосередні умовиводи.

4. Простий категоричний силогізм.

5. Скорочені і складні силогізми.

6. Умовні, розділові і умовно-розділові (лематичні) умовиводи.

7. Індуктивні умовиводи та їх види.

8. Умовиводи за аналогією.

9. Основні закони логіки.

10. Поняття про аргументацію. Доведення (доказ), його структура і види.

11. Спростування, його структура та види.

12. Суперечка і дискусія як різновиди аргументації.

13. Правила доказу. Логічні помилки у доказі і спростуванні.

14. Логічні парадокси і софізми.

15. Культура мислення.

ПЛАНИ ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Плани проведення семінарських занять з кожного

Змістового модуля з зазначенням літературних джерел, індивідуальних завдань та переліком питань

До самоконтролю

ОСНОВНІ ТИПИ СЕМІНАСЬКИХ ЗАНЯТЬ І ВІДПОВІДНІ ДО НИХ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВИМОГИ ДО РІВНЯ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СТУДЕНТІВ

Якість проведення семінарських суттєво залежить від рівня підготовленості студентів.

У вищій школі практикуються семінари трьох типів:

а) семінар, що має основною метою поглиблене вивчення ряду питань, тематично пов’язаних з навчальними програмами;

б) підсумковий семінар з базових розділів дисципліни або з однієї дисципліни;

в) семінар дослідницького типу з тематикою з окремих проблем науки для поглибленої їх розробки – спецсемінар або науковий семінар.

В залежності від типу семінарського заняття студентам необхідно чітко усвідомлювати його мету, знати специфіку організації різних видів діяльності та враховувати вимоги до підготовки та проведення.

Види діяльності: розгорнута бесіда, доповідь, дискусія, «мозковий штурм», захист проектів, парна робота, вирішення проблемних завдань, конференція тощо.

Розгорнута бесіда.Головна мета цього виду діяльності полягає у набутті студентами знань фактичного програмного матеріалу, формування умінь використовувати власні знання, пов’язуючи їх з майбутньою професійною діяльністю. Розгорнута бесіда передбачає поділ теми на невеликі за обсягом, але органічно пов’язані між собою питання, які мають пізнавальний характер або у вигляді проблемного завдання. Виконання одного завдання є основою для виконання наступного. Це дає змогу залучити до обговорення максимум студентів. Студенти-слухачі можуть виступати з уточненнями і доповненнями.

Доповідь.Цей вид діяльності потребує ґрунтовної підготовки студентів з використанням значної кількості додаткової літератури. Його мета – формування умінь самостійного опрацювання інформації, розвиток комунікативних вмінь і навичок у студентів. Так, студенти-доповідачі послідовно повинні викласти власні думки з запропонованих питань, аргументувати їх вагомими фактами, ілюструвати переконливими прикладами. Студенти-слухачі повинні уважно слухати, щоб бути готовими до доповнень, підтверджуючи чи спростовуючи викладене. При цьому для активізації діяльності студентам-слухачам слід складати план та робити короткі записи з метою подальшого рецензування доповіді за таким планом:

- Чи все суттєве висвітлено (коротко сказати, що саме)?

- Чи зумів студент додати щось до підручника, конспекту? Якщо «так», то що саме?

- Наскільки послідовно, логічно викладено матеріал?

- Чи вагомими були аргументи?

- Чи вірно зроблений висновок?

- Який рівень комунікативної компетентності?

Крім того, студент-доповідач та його опоненти повинні керуватися певними вимогами до відповідей: чіткість, повнота і точність викладу матеріалу на основі першоджерел і додаткової літератури; ілюстрування прикладами, фактами, цифрами; завершення відповіді логічним висновком; виклад літературною мовою; контакт виступаючого з аудиторією тощо. Опонент уважно слухає відповіді, доповнює їх, уточнює незрозумілі місця, висловлює власну думку, оцінює відповідь студента-доповідача. Потім виступають студенти-слухачі і викладач підводить підсумки.

Дискусія.Цей вид діяльності передбачає чітко, конкретно сформульовану тему і залучення до роботи всієї групи. Мета полягає у формуванні умінь та навичок організовувати та вести дискусію, у розвитку критичного мислення та вихованні поваги до співрозмовників. Питання для обговорення мають містити явні і приховані суперечності, що спонукає студентів мислити, сперечатися, доводити власну точку зору. Диспутом керує викладач.

Дискусія містить вступ, безпосередньо саму дискусію і підведення підсумків. Студент-доповідач актуалізує проблему й пропонує певні напрямки її розгляду, що передбачає доповнення, полеміку, обговорення. При цьому у висвітленні питання можуть бути різні погляди, різна оцінка явищ, подій. Викладач спрямовує дискусію в потрібному напрямі, пояснює усі положення, факти і явища. Допомагати йому можуть студенти-асистенти.

«Мозковий штурм».Цей вид діяльності спрямований на формування пізнавальної активності студентів, розвиток умінь ділового спілкування. Обговорення питань починається з виступу студента, який за кілька хвилин має запропонувати власний засіб їх розв’язання. Запропоновані студентом ідеї в обмежений час обмірковуються усіма учасниками семінару. Потім виступає інший студент і пропонує іншу ідею або розвиває попередню. Цей вид діяльності дозволяє кожному його учаснику висловлювати власні думки.

Всі учасники «мозкового штурму» повинні дотримуватися таких правил:

- не допускати критику суджень, пропозицій, тез у момент генерування ідей;

- стимулювати генерування великої кількості ідей за короткий проміжок часу;

- постановка задачі повинна бути чіткою і зрозумілою для всіх.

Після генерації ідей фіксуються всі рішення, пропозиції, висловлювання, групуються всі ідеї за змістом та призначенням тощо. Потім критикуються запропоновані ідеї, визначаються реальні пропозиції, виокремлюють ті рішення, що вимагають конструктивного розроблення.

Захист проектів.

Цей вид діяльності передбачає єдину тематику проекту, яка може бути запропонована викладачем або самими студентами. Результати проектів повинні бути відповідно оформленими, а саме: презентація, відеофільм, альбом тощо.

Проект може бути особистісний, парний або груповий. Тип проекту – дослідницький, творчий, ігровий, інформаційний, практико-орієнтований тощо. Проектна діяльність передбачає: підготовку, планування, збір інформації, аналіз, подання й оцінку результатів.

Парна робота.Цей вид організації навчальної діяльності, при якому ставляться певні завдання для двох студентів так, щоб кожен з них міг виконати певну його частину індивідуально у ході міжособистісного спілкування.

Конференція.Це найскладніший вид діяльності, який передбачає основі і додаткові питання. Студенти заздалегідь розподіляють їх між собою з урахування індивідуальних можливостей, добирають літературу, шукають додаткові матеріали з теми, консультуються індивідуально або у групах з викладачем. Головна мета конференції полягає у створенні умов для самореалізації кожного студента, який сам керує процесом навчання. Крім того такий вид діяльності формує у студентів уміння і навички до здійснення науково-дослідної роботи.

Під час заняття одні студенти виступають з доповідями та повідомленнями, а інші доповнюють їх виступи, ставлять їм запитання, беруть участь у дискусії. Викладач спрямовує обговорення доповідей проблемними запитаннями, залучає до обміну думок, дискусії.

Проведення семінарів різних типів у комбінованій формі з використанням різних видів діяльності дозволяє закріпити навчальний матеріал, систематизувати знання, реалізувати різнобічні можливості студентів, сприяє розвитку морально-вольових якостей тощо.

Підготовка студентів до різних типів семінарських занять передбачає три форми:

- усі студенти готують повідомлення з основних питань;

- кожен студент готує доповідь на певну тему;

- студент самостійно готує доповідь творчого характеру, яка містить елементи дослідницького характеру.

Студенти самостійно вибирають форму підготовки до заняття, що свідчить не лише про рівень їх знань і ступень виконання самостійної роботи, але й їхнє ставлення до навчання.

Підготовка до семінару здійснюється в кілька етапів:

- прослуховування лекції з теми семінару;

- опрацювання рекомендованої літератури;

- вивчення основного понітійно-термінологічного апарату теми;

- складання тексту виступу (план, тези, доповідь) або написання реферату;

- виконання завдань для самостійної роботи, різнорівневих вправ та підготовка аргументів для обговорення проблемних ситуацій;

- виконання творчих завдань (за бажанням студентів);

- підготовка усних відповідей на тестові завдання та контрольні питання для самоперевірки засвоєння навчального матеріалу;

- безпосередня участь у проведенні семінару.

Рекомендації при підготовці виступу до семінарського заняття:

- уважно заздалегідь опрацювати питання для обговорення за темою семінарського заняття;

- відбираючи матеріал для виступу, потрібно враховувати його цінність, інформативність;

- уникати перерахування фактів, оскільки нагромадження деталей перешкоджає переконливо вибудовувати доведення, розкрити внутрішні зв’язки між явищами;

- форма викладу матеріалу має бути чіткою, літературно грамотною, але без дослівних книжних висловлювань, містити власні аргументовані думки на основі критичного осмислення матеріалу з різних джерел;

- виступ має містити вступ, аргументоване висвітлення питання, узагальнення й висновки.

Кожне семінарське заняття передбачає обов’язковий контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів у відповідності до розподілу балів за рейтинговою системою оцінювання, яка представлена у робочій навчальній програмі з дисципліни «Логіка».

Підготовка до заняття включає в себе:

1. Засвоєння лекційного матеріалу.

2. Ознайомлення з планами семінарського заняття та матеріалами для читання за визначеною темою.

3. Підготовку коментарів, нотаток та питань, які можуть бути обговорені в аудиторії.

4. Виконання практичних вправ, що пропонуються за вказаною темою.

5. При необхідності отримання консультації викладача з питань, що стосуються доповідей.

6. Освоєння та використання навчально-наукового потенціалу бібліотек ДонДУУ і міста.

Студент має приходити в аудиторію підготовленим до кваліфікованої дискусії, обговорення винесених на розгляд питань.

Тема 2. ПОНЯТТЯ ЯК ФОРМА МИСЛЕННЯ

Семінарське заняття 1.