![]() |
Поділ простих суджень за кількістю і якістю
З позицій класичної формальної логіки просте судження за ознакою повноти обсягу суб’єкту (його кількістю) поділяються на: ü загальні (базове кванторне слово – «Всі») – судження, яке має у якості суб’єкта загальне поняття, а предикат якого належить до всього об’єму суб’єкта – «Усі фінансисти є фахівцями з цінних паперів», «Всі справжні викладачі ДонНУ втілюють в життя ідеали істини, добра, краси і справедливості», «Всі правознавці не є адвокатами»; ü часткові (базове кванторне слово – «Деякі») – судження, яке має у якості суб’єкта загальне поняття, а предикат якого належить лише до вказаної частини обсягу суб’єкта – «Деякі студенти є відмінниками», «Лише деякі люди можуть вважатися особистостями»; ü одиничні (базове кванторне слово – «цей») – судження, яке має в якості суб’єкта одиничне поняття. Наприклад, «Ш.Холмс – відомий літературний персонаж». Зазначимо, що базові кванторні поняття у мовленні виражаються по-різному. Скажімо, «Всі» можна виразити словами «Ніхто», «Жоден», «Будь-який», «Кожен» тощо. Як ми вказували вище, за якістю зв’язки судження поділяються на : ü стверджувальні (зв’язка «є») - говориться, що певна ознака визнається як присутня у суб’єкта; ü заперечувальні (зв’язка «не є») – певна ознака заперечується. Таким чином, об’єднана класифікація суджень за кількістю і якістю складається з чотирьох основних різновидів: 1. загальностверджувальні – («Всі S є Р») - позначаються літерою «А» (від «affirmо» – лат. «стверджую»); 2. загальнозаперечувальні – («Жодне S не є Р») – судження типу «Е» (від першої голосної лат. «nego» – «заперечую»); 3. частковостверджувальні – («Деякі S є Р») - «І» (від другої голосної «affirmо»); 4. частковозаперечувальні – («Деякі S не є Р») - «О» (від другої голосної «nego»). Одиничностверджувальні («Цей S є Р») і одиничнозаперечувальні судження («Цей S не є Р») існують, але не вважаються базовими різновидами, бо є, власне, загальними або частковими – у першому випадку S – одиничне за обсягом поняття, а у другому - S – представник загального обсягу (частка частки).
Розподіл термінів у простому судженні У судженні, якщо розглянути його на рівні кіл Ейлера, говориться про відношення між базовими поняттями (термінами). Термін S або Р вважається розподіленим, якщо об’єм одного терміну повністю входить до обсягу іншого терміну або повністю виключається з нього. Розглянемо такі варіанти розподіленості термінів у базових різновидах ПКС (дивися таблицю нижче): 1. Загальностверджувальні (А): § варіант 1.1. «Всі люди смертні» – суб’єкт є розподіленим, бо повністю входить до обсягу предикату, а предикат не розподілений, бо ширше за обсягом, ніж суб’єкт (смертними є не лише люди); § варіант 1.2. «Всі квадрати – прямокутні ромби» – і суб’єкт і предикат розподілені (бо S і Р – тотожні поняття); 2. Загальнозаперечувальні (Е) – «Жодна з жінок до ХХ сторіччя не була видатним філософом». Тут S і Р розподілені, бо їх обсяги непорівнювані. 3. Частковостверджувальні (І) – «Деякі викладачі є спортсменами» – S і Р не розподілені, бо є поняттями, які перетинаються; 4. Частковозаперечувальні (О): § варіант 4.1. «Деякі люди не мають вищої освіти». У цьому випадку суб’єкт не розподілений, а предикат – розподілений; § варіант 4.2. «Деякі студенти – не спортсмени». Суб’єкт не розподілений, бо обсяги понять перетинаються. Стосовно розподіленості предикату існує дві позиції – що він розподілений (вона артикулюється у деяких підручниках з логіки). Проте цілком зрозумілою є точка зору, що предикат не розподілений – з-за перетину обсягів термінів. Щодо розподіленості термінів у одиничних судженнях, то легко пересвідчитися, що варіанти будуть такі самі, які і у загальних.
Таблиця. Варіанти розподіленості термінів у ПКС
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
|