ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Основні закони логіки: Тотожності, Суперечності (Несуперечності),

Виключеного третього, Достатньої підстави

 

Кожен з законів логіки має визначення, більшість з них – символьне вираження у вигляді формули, але найбільш значимими є наслідки, які випливають з дотримання чи недотримання закону. Приведемо їх докладніше.

Закон Тотожності

 
 
Будь-яка думка має бути тотожна сама собі  

 

 


Цей закон визначається тотожно-істинною формулою АєАабо (А ≡ А), де під А розуміється будь-яка думка взагалі. Цю формулу можна розуміти і таким чином: «одна і таж сама думка не може бути собою і чимось іншим» - інакше з’являється помилка яка має назву «підміна тези».

Корінною властивістю закону Тотожності є його визначеність. Цей закон якісно визначає предмети і істотні явища, що віддзеркалюються у мисленні людини. Він означає, що людина, обмірковуючи і характеризуючи щось, повинна виділяти у предметі міркування істотні ознаки і уникати неістотних.

В процесі формування думки дуже важливо не застосовувати логічних помилок, які перешкоджають реалізації цього закону. Найбільш розповсюдженими логічними помилками є:

§ амфіболія (від грецького «двозначність») – двосмиловість виразу, підміна сутності поняття. Ця помилка, як правило, має анекдотичний вигляд. Скажімо «Знаючи, що язик до Києва доведе, я купив на базарі язик і тепер сміливо можу прямувати до Києва», фрази на кшталт «підняти очі», «з вікна дуло» тощо;

§ еквівокація – використання одного і того ж терміну у різних значеннях. Наведемо приклад умисної еквівокації: «Морський вовк – це дійсно вовк. Як і будь-який вовк, він живе у лісі. Таким чином морські вовки живуть у лісі» – наочною тут є підміна змісту фрази «морський вовк»;

§ логомахія – суперечка про вербальні поняття коли учасники дискусій не можуть дійти згоди з причини недосягнення конвенції стосовно змісту того чи іншого поняття. На цю помилку звертав увагу відомий англійський філософ Франциск Бекон Веруламський. Говорячи про суперечності у процесі пізнання він звертав увагу на так званий «привид (ідол) ринку», коли відсутність домовленості стосовно смислу того чи іншого поняття призводить до різного його тлумачення і дискусійних хиб.

Таким чином, для дотримання закону Тотожності людина зобов’язана не підміняти зміст поняття, про яке іде мова, завчасно домовитися з співрозмовником стосовно понять, якими вони будуть оперувати. Крім цього людині не рекомендується довільно (і раптово) змінювати тему бесіди. Зрозуміло, що гумор, до якого призводить порушення цього закону знаходить вираження у анекдотах, проте у кваліфікованому оточенні, інтелектуальному середовищі недотримання закону Тотожності неминуче призведе до дискредитації рівня власного мислення.

 

Закон Суперечності (Несуперечності)

З двох суджень, з яких в одному щось стверджується про предмет думки в даний час, а в іншому в цей же час те ж саме заперечується обидва не можуть бути одночасно істинними   або:   Два протилежних судження не можуть бути істинними в один і той же час і в одному і тому ж відношенні

 


Закон Несуперечності виражається формулою .

Наприклад, два судження «Ворскла є притокою Дніпра» і «Ворскла не є притокою Дніпра» не можуть бути одночасно істинними ні хибними, якщо мається на увазі одна річка під назвою «Ворскла» (а не, скажімо, однойменна спортивна команда) – при цьому даний закон не встановлює, яке саме судження істинне, а яке хибне.

В той же час слід пам’ятати, що суперечності не буде, якщо ми щось стверджуємо або заперечуємо стосовно одного предмету у різний проміжок часу. Наприклад, «Косовський – футболіст київського Динамо» і «Косовський – не футболіст київського Динамо», «Петренко є студентом» і «Петренко не є студентом» можуть бути вірними у різний проміжок часу.

Предмет нашої думки ми також можемо розглядати в різному відношенні. Так, про пана Іванова ми можемо сказати, що він добре знає українську і російську мову, бо його знання задовольняють вимогам пересічного спілкування. Разом з тим, цих знань іноді може бути недостатньо (тобто він не досить добре знає) щоб бути перекладачем документів з української на російську і навпаки.

Зауважимо, що у цьому випадку ми певною мірою входимо у «поле дії» закону тотожності.

Більш детально зазначимо, що закон заперечує одночасну істинність і хибність таких трьох пар простих суджень, які знаходять у відношення протилежності і протиріччя: (А – Е, Е – І, А – О).

Закон Виключеного третього

 
 
Два суперечливих судження не можуть бути одночасно хибними і одночасно істинними. Одне з них істинне, а інше – хибне. Третє судження виключене (істинним є лише А або не-А, третього не існує)   або:   З двох заперечувальних суджень, які знаходяться у протиріччі одне істинне, інше – хибне, а третього не існує

 


Наприклад, «Держави можуть бути монархічними і не монархічними». Третій елемент у цій дихотомії, ясна річ, відсутній (або А або не-А), тому даний закон виражається формулою .

Заперечувальні судження, які знаходяться у взаєминах протиріччя несумісні ні за істинністю, ні за неістинністю, тобто не можуть бути ні одночасно істинними, ні одночасно хибними (дивися попередню тему).

За традицією, яка започаткована Аристотелем, частина сучасних логіків вважає, що даний закон слід застосовувати лише у відношенні минулого або теперішнього часу, а не майбутнього, для якого закон Виключеного третього не застосовується.

Як можна бачити, цей закон має сенс і діє за умов дихотомії (у двозначній логіці). У випадках, коли оперують лише квантором загальності, а наявність квантора часткового обсягу не приймають до уваги.

Наприклад, пляшка до половини наповнена водою. Одночасно є і наполовину повною і на половину порожньою (не повною) – у цьому випадку обидва судження, будучи протилежними, вірні. Також з суджень «Всі гриби їстівні» і «Всі гриби не їстівні» обидва не вірні – бо лише деякі гриби є їстівними.

Таким чином, поле дії закону Виключеного третього не поширюється на судження типів А-Е (контрарні), а також І-О (субконтрарні). У цих випадках діє лише закон непротиріччя – сфера його вживання ширше.

 

Закон Достатньої підстави

Кожна вірна думка мусить бути доведеною або: Для того, щоб вважатися вірним, всяке положення має бути достатньо доведеним  

 


Цей закон теоретично обґрунтовує право будь-якої людини на сумнів, на критичне мислення. Будь-хто може вимагати від співрозмовника доказів вірності його позицій, але й повинен бути готовим до адекватної вимоги.

Іншими словами, для певного положення мають існувати достатні базові параметри, підстави, в силу яких воно вважається істинним.

Достатніми підставами можуть вважатися знання:

§ перевірені (верифіковані) науково факти дійсності;

§ наукові визначення, аксіоми;

§ особистий досвід

При цьому апеляція до віри (бездоказової переконаності) є однозначно неприйнятною – віра не може слугувати достатньою підставою, про що буде сказано докладніше у підрозділі „Логічні пастки” Теми 6.

Характеризуючи основні закони логіки, необхідно зазначити, що існують і небазові закони. До них, на думку теоретиків зокрема належать: правила визначення змісту, поділу обсягу поняття, закони ідемпотентності, комутативності тощо. Самостійне ознайомлення з ними, як правило, не викликає значних труднощів.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти