Пошук істини найчастіше відбувається у боротьбі мислення з хибними судженнями, умовиводами. І спростування і доведення можуть приймати різні форми. Найтиповішими є суперечка і дискусія. Розглянемо їх докладніше.

Важливою вимогою до демонстрації є, безумовно, сумлінність, чесність і об’єктивність подання аргументів. Зокрема це заторкує готовність людей відмовитися від упереджено негативного ставлення до чужих думок і симпатій до своїх. Доведення і спростування, яке ведеться співрозмовниками (опонентом і пропонентом), здавна і традиційно формується у вигляді діалогу.

Суперечка і дискусія – два близькі види складного вербального аргументаційного процесу. Вони поділяються за метою і манерою проведення.

У залежності від мети суперечки бувають, зокрема, заради істини, заради перемоги над співрозмовником і заради самої суперечки.

Дискусія є, власне, науковою суперечкою – в її процесі заздалегідь готується науковий матеріал (тези і аргументи до них), який подається пропонентом опонентові для критичного погляду. Манера проведення дискусії відрізняється (в ідеалі) високою культурою поведінки, неупередженістю і вимагає від сторін високого рівня компетентності щодо предмету суперечки, галузі відповідного знання.

Логічні пастки, способи їх подолання

Перш ніж перейти до пасток, які з різним ступенем усвідомлення застосовуються людьми, слабко спроможними до логічного обґрунтування, наведемо деякі з типових логічних помилок, які трапляються у доказах.

Помилки у аргументах

1. Хибність основ (аргументів) – основна помилка, яка полягає у тому, що у якості аргументів беруться не істинні, а хибні судження, які видають або намагаються видати за істинні. Класичний приклад такої помилки – хибність аргументів Птоломея, який вважав вірною геоцентричну будову Сонячної системи тому, що Сонце обертається навколо Землі.

2. «Передбачення аргументів» – теза спирається на недоведені аргументи, які лише можуть бути істинними.

3. «Хибне коло» – теза доводиться аргументами, а істинність аргументів базується на цій же тезі. Прикладом цього може бути таке «доведення»: «Вартість товарів на ринку визначається вартістю праці, а вартість праці повинна залежати від вартості товарів на ринку».

Помилки у демострації

4. Уявне слідування – людина поєднує непоєднувані аргументи словами «значить», «слідує», «отже», «таким чином», «у підсумку маємо» тощо. Тоді складається видимість того, що теза аргументами підтверджується.

5. Аргумент приймається безумовно істинним – він може бути істинним лише з урахуванням певного часу, відношення, місця і ніколи не є істинним безумовно. Так їжею, отрутою і ліками часто є одна і таж речовина, але її властивості залежать від дози, часу прийняття тощо.

Пастки у суперечці

Пастка у суперечці – непорядний і некваліфікований прийом, який свідомо застосовується малокультурною людиною для того, щоб утруднити своєму опонентові задачу спростування або доведення. Пастки - це порушення принципів вірного мислення і законів логіки, тому, принаймні, у наукових дискусіях вони неприпустимі. Серед оман, яких треба уникати, науковці зокрема виділяють:

Пастки логічного характеру:

§ софізми – свідоме порушення певних правил і законів раціонального мислення. Існують десятки відомих софізмів, бо кожен з законів логіки, правил визначення, поділу тощо може бути свідомо перекручений. Всі численні різновиди тут навряд чи доречно наводити – вони широко проілюстровану у популярній і спеціальній літературі;

§ парадокси – такі міркування не можуть бути розв’язані, бо містять певні дефекти, для яких у логіці не віднайдено рішення. Найвідомішими парадоксами є „Брехун”, „Цирюльник”, „Мер всіх міст” та інші.

Серед парадоксів іноді окремо виділяють антиномії (від латинського «безвихідь») – протиріччя, які не можуть бути розв’язані у рамках висунених умов. Так, античний мислитель Зенон Елейський спеціально їх конструював („Стріла”, „Ахіл і черепаха” тощо), але не для введення співрозмовників у оману, а з метою умоглядного доведення властивостей часу, простору, руху тощо.

Соціально-психологічні пастки:

§ «Принада» – бажаючи схилити опонента до прийняття тези, пропонент підкуповує його лестощами, стверджуючи, наприклад, що він, як людина прониклива, ерудована і інтелектуальна, повинен погодитися з тезою;

§ «Приниження» – якщо теза відкидається опонентом не аргументовано, то він може підкреслювати негативні риси пропонента як особистості (уявні чи такі, які справи не стосуються) – неосвіченість, необізнаність у даній галузі;

§ «Самозвеличення» – одна з сторін суперечки може вдаватися до афішування власних здобутків, звань, титулів, посад тощо, щоб непрямо сказати «З ким ви зібралися вести суперечку ?!»;

§ «Мнима проникливість» – неаргументовано відкидаючи тезу, людина може туманно розказувати, що вона просто стовідсотково відчуває, що її не можна прийняти;

§ «Апеляція до здорового глузду» – до неї можуть вдаватися люди консервативні, які звикли безпідставно відкидати тези, керуючись так званим «здоровим глуздом», щоб не прийняти новітні, передові ідеї;

§ «Апеляція до зиску» або «Кому це вигідно?» – замість логічного обґрунтування або спростування тези сторона суперечки починає агітувати за його прийняття (або неприйняття) в силу його вигідності (невигідності) з моральної, політичної, ідеологічної точки зору;

§ «Апеляція до вірності» – замість доведення чи спростування тези люди апелюють до вірності традиціям, ідеям, партійним переконанням, ідеям якоїсь людини;

§ «Досказування» – пастка криється у фразах «дозвольте я завершу Вашу думку», «Мені зрозуміло, куди Ви хилите і що хочете сказати…», «Неважко передбачити продовження Вашої думки…». Слід відзначити, що такі фрази не будуть спробою пастки, якщо висновки самі напрошуються – інша справа, коли сторона намагається перекрутити думки іншої сторони;

§ Пастка «А завтра…» – якщо ступінь організованості мислення протилежної сторони невисокий, то вдаються до таких фраз замість аргументації доведення чи спростування: «Сьогодні нам пропонують прийняти вірним це положення, а завтра запропонують прийняти …». Відбувається гіперболізація негативу наслідків;

§ «Ярлик» – однозначна, бездоказова оцінка стверджень суперника, яка не містить ніякої аргументації. Приводиться з метою дискредитації – «Ваша теза утопічна, хибна, абсурдна тощо»;

§ «Філософствування» – широко вживається багатьма людьми. Схильність говорити «мудрованою мовою», наукоподібно, без необхідності застосовуючи терміни. Таким чином сторона у суперечці, не маючи аргументів, домагається здобути враження мудрості і глибокодумності;

§ «Тріскотня» – ошелешення, приголомшення надвисоким темпом мови, численної кількості думок;

§ «Вдовблювання» – поступове приучення аудиторії до якоїсь думки;

§ «Багатозначна недосказаність» – людина, відчуваючи брак аргументів, замість них приймає глибокодумний і багатозначний вигляд, який говорить про те, що він «міг би привести ще аргументи, але не вважає це за потрібне »;

§ «Слабка ланка» – з висунутих пропонентом тез і аргументів опонент обирає найслабкіші, спростовує їх у різкій формі і висвітлює справу так, що ніби то всі інші доводи пропонента є невірними;

§ «Уявна неуважність» – людина умисно «забуває» ті доводи супротивника, проти яких не має відповідей;

§ «Доведи (спростуй) сам» – свої аргументи пропонент не приводить і задачу доказу переносить на опонента;

§ «Симуляція нерозуміння» – не знаючи, як заперечити, людина намагається представити справу так, ніби то він не розуміє слів суперника;

§ «Механічні пастки» – використання відволікаючих жестів, фізичних перепон.

Деякі пастки організаційного характеру

Ілюструють упереджену або малокультурну тактику проведення суперечки, дискусії:

§ «Брати горлом» – не бажаючи сприймати тезу, людина підвищує тон, перебиває, не дає можливість висловити думку;

§ «Надати перше слово корифеям» – цілеспрямоване формування в аудиторії потрібної установки;

§ Обговорення тимчасово припиняється перед виступом „невігідної” людини;

§ Одних виступаючих жорстко обмежують у регламенті, інших – ні;

§ Використання замореності аудиторії для того, щоб без обговорення прийняти потрібну тезу.

Спосіб подолання більшості зазначених пасток доволі простий.

Схематично він полягає у наступному: розпізнаючи пастку, вживану співрозмовником, потрібно відразу попередити його про те, що кваліфікована дискусія і суперечка не є жартівливою розмовою і передбачає послідовне наведення достатньої для Вас кількості несуперечливих аргументів - і нічого іншого.

Якщо ж співрозмовник не переходить на логічно вивірений рівень мислення і не припиняє вживати пастки, то слід констатувати, що у суперечці перемогли Ви, оскільки він проводив аргументацію нелогічно.

При повідомленні цього факту співрозмовникові настійно рекомендується вгамовувати будь-які власні емоції і заздалегідь бути готовим до того, що малокультурний і несумлінний опонент буде, як правило, роздратованим.

Надалі ж власна свобода, зокрема, полягатиме у виборі інтелектуального і культурного рівня комунікативних контактів.

Стислі висновки за лекцією:

1. Доведення є комплексною формою мислення, призначеною для обґрунтування істинності тези, яка не є очевидною.

2. В залежності від будови, доведення бувають прямі і непрямі, але всі вони повинні підкорюватися певним правилам, які випливають з законів логіки.

3. Доведення хибності тези називається спростуванням – воно також має різновиди і правила.

4. Типовими формами демонстрації як доведення, так і спростування у професійній та повсякденній практиці є суперечка і дискусія.

5. Ці форми потрібно проводити цивілізовано за певними правилами, не вдаючись до пасток логічного, соціально-психологічного та організаційного характеру.

Питання для самоконтролю за темою 6:

1. Дайте визначення поняттю «доведення», змалюйте його структуру.

2. Назвіть види доказів, дайте їм загальну характеристику.

3. У чому полягає різниця між прямими і непрямими доказами.

4. Назвіть правила доведення.

5. Чим спростування відрізняється від доведення?

6. Назвіть і характеризуйте різновиди спростування.

7. У чому полягає різниця між логічними помилками і пастками?

8. Наведіть приклади пасток, класифікуйте їх.

9. У чому полягає тактика подолання оман у суперечці або дискусії?

Основна література для самостійної роботи за темою 6:

§ Войшвилло Е., Дегтярев М. Логика. - Москва: Владос, 2001 - С.494 - 513.

§ Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Москва: Омега-Л, 2008. – С. 187 - 210.

§ Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник. – К.: Знання, 2008. – С. 203 - 221.

§ Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 257 – 267.

§ Маслов Н.А. Логика: учебник. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2007. С. 379 - 395.

§ Тофтул М.Г. Логіка: Підручник. – К.: Академія, 2006. - С. 201- 250.

§ Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1998. - С. 219 - 245.

§ Мельников В.Н. Логические задачи. – К.: Вища школа, 1989. - С. 235 - 311.

§ Уемов А.И. Задачи и упражнения по логике. – Москва: Высшая школа, 1961. – С. 251 - 296.

Предыдущая 1 2 3 4 5 678 9 Следующая