ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Імені академіка Степана Дем’янчука

 

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

 

Навчальний посібник

для студентів педінститутів, гуманітарних університетів,

педагогічних коледжів

 

Галузь знань: 0101 Педагогічна освіта

Напрям підготовки: 6.010102 Початкова освіта

 

 

РІВНЕ – 2011

 


Методика викладання української мови в початковій школі: Навчальний посібник для студентів педінститутів, гуманітарних університетів, педагогічних коледжів. - РІВНЕ ,2011. - с.

 

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри початкової освіти від 15.12.11 протокол №5

 

Автори: І.М.Сойко, доцент, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри початкової освіти;

Красовська О.О., доцент, кандидат педагогічних наук

Кирилович О.Ф. старший викладач

 

ВСТУП

 

Державна національна програма “Освіта. Україна ХХІ ст.” визначила стратегію освіти в Україні, її пріоритетні напрямки та шляхи створення системи безперервного навчання і виховання. Основними завданнями є відродження національної освіти, спрямування її на формування творчої особистості, забезпечення розвитку людини та становлення її фізичного і морального здоров’я.

Розбудова української національної школи здійснюється з урахуванням принципів державної освітньої політики, зокрема гуманізації й демократизації, а також найширшого впровадження в освітній процес державної мови.

Значно посилилась увага до української мови та її вивчення насамперед тому, що вона, отримавши статус державної, розширює своє функціонування в різних сферах суспільної діяльності.

Відомо, що засвоєння молодшими школярами рідної мови має не тільки педагогічне, а й соціальне значення, оскільки саме рідна мова служить для дитини засобом пізнання навколишнього світу, прилучення її до історичного досвіду народу, його духовної культури. Отже, оволодіння учнями початкових класів рідною мовою – головна умова і засіб їхнього мовленнєвого розвитку та інтелектуального зростання, які забезпечують готовність здобувати сучасну подальшу освіту. Провідна роль у вирішенні визначених завдань належить методиці викладання рідної мови.

Завдання початкового курсу навчання української мови – прищепити учням осмислене ставлення до мовних фактів, навчити їх орієнтуватись у мовних структурах; сформувати науково правильні уявлення з фонетики і графіки, лексики, словотвору, граматики (морфології та синтаксису). Все навчання має бути спрямоване на організацію і вдосконалення мовленнєвої діяльності дітей, на оволодіння засобами творення зв’язних висловлювань в усній і писемній формах. Тому вже в початковому навчанні рідної мови

“… засвоєння мови слід будувати через комунікативну лінгвістику, через вибір ситуацій, пошуки естетично довершених форм спілкування.”1

У “Концепції навчання державної мови в школах України” (“Дивослово”, 1996, № 1) визначені основні цілі початкового (пропедевтичного, підготовчого) курсу: 1) виховання поваги і любові до рідної мови, бажання її вивчити і краще знати, гордитися нею; 2) вироблення вмінь висловлюватися у всіх доступних формах, видах, типах і стилях мовлення та культури спілкування; 3) формування початкового уявлення про мовну систему, одиниці мовних рівнів у їх взаємозв’язках.

Початковий курс рідної мови має дві складові частини: мовленнєвий розвиток школярів та їх мовна освіта. Мовленнєва діяльність – це мета, зміст, форма і засіб навчання, їй треба давати перевагу. Зміст усього курсу визначається на основі комунікативно-діяльнісного підходу.

Згідно з Концепцією навчання державної мови, Державним освітнім стандартом (“Поч. шк.”, 2001, № 1) у змісті шкільної мовної освіти мають втілюватися такі змістові лінії: 1) комунікативна, 2) лінгвістична, 3) культурознавча, 4) діяльнісна. Отже, кожній з них в уроці мови має відповідати певне спрямування навчання та змістове наповнення. Уроки мають включати систематичні спостереження за явищами живого мовлення, читання художніх творів, їх переказ, конструктивні і творчі вправи, що сприятиме розвитку у дітей основних мовленнєвих умінь – слухати, говорити, читати, писати.

Зазначене спрямування (практичне) в навчанні рідної мови має забезпечити формування мовної особистості – людини, яка вільно й легко висловлюється з будь-яких питань, виявляючи високий рівень мовної культури, дбаючи про якість свого мовлення. 1

Мета посібника – допомогти студентові в оволодінні новими підходами та змістом навчання української мови молодших школярів, ефективними способами керівництва навчально-виховним процесом (методи, прийоми, засоби та форми), новими технологіями навчання та виховання.


Методика викладання

української мови в початкових класах

 

Вступ

1. Предмет і завдання курсу “Методика викладання української мови в початкових класах”, основні розділи. Роль знань із сучасної української літературної мови для засвоєння курсу методики.

2. Завдання початкового (підготовчого, пропедевтичного) курсу рідної мови. Комунікативно-діяльнісний підхід до навчання української мови в початкових класах.

 

І. Методика навчання грамоти

3. Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти. Прийоми звукового аналізу й синтезу.

4. Добукварний період навчання грамоти. Розвиток фонематичного слуху. Вмінь виконувати звуковий і звуко-складовий аналізи. Підготовка руки до письма. Особливості структури уроків добукварного періоду.

5. Букварний період. Етапи букварного періоду, особливості опрацювання.

6. Структура уроку читання на ознайомлення з новою буквою (конкретний приклад).

7. Урок читання в букварний період навчання грамоти.

8. Урок письма в букварний період навчання грамоти.

9. Аналіз букваря. Методика роботи за букварем.

10. Розвиток мови і мислення в період навчання грамоти.

11. Методика навчання письма в букварний період. Коротка характеристика методів навчання. Основні вимоги до техніки і засобів письма.

12. Букви я, ю, є та їх подвійна графічна роль в українському письмі. Аналіз відповідних сторінок букваря.

13. Післябукварний період навчання грамоти.

 

ІІ. Методика класного і позакласного читання

14. Особливості проведення уроків читання в початкових класах. Організація первинного читання.

15. Вивчення стану навичок читання в молодших школярів. Причини відставання, шляхи усунення.

16. Розвиток техніки читання в молодших школярів.

17. Зміст та дидактична структура уроку читання в початкових класах. Сучасні вимоги до уроку читання.

18. Структурні компоненти уроку читання в початкових класах, передбачуваний зміст. Етапи опрацювання прозового тексту.

19. Методика опрацювання фактичного змісту тексту на уроках читання в початкових класах.

20. Види переказу на уроках читання в початкових класах. Творча робота на основі тексту.

21. Техніка мовлення. Формування навичок виразного читання в молодших школярів.

22. Методика вивчення віршів на уроках читання в початкових класах. Хорова декламація, підготовка, методика проведення.

23. Методика опрацювання байки в початкових класах.

24. Специфіка методики опрацювання прозових творів (науково-пізнавальна стаття, оповідання, легенда).

25. Словникова робота на уроках читання в початкових класах.

26. Літературна освіта молодших школярів.

27. Урок позакласного читання – основна форма керівництва самостійним дитячим читанням.

 

ІІІ Методика вивчення елементів фонетики, словотвору,

граматики, орфографії, лексикології.

28. Комунікативні функції мови. Вивчення розділу “Мова й мовлення”.

29. Формування уявлень про текст. Методика вивчення розділу “Текст”.

30. Лінгводидактичне спрямування уроку української мови в початкових класах.

31. Організація аналітико-синтетичної діяльності молодших школярів на уроці української мови.

32. Взаємопов’язане вивчення компонентів мовної системи – визначальна умова ефективності шкільного навчання. Комплексний підхід до вивчення слова на уроці української мови в початкових класах.

33. Методика вивчення розділу “Речення” в початкових класах.

34. Дидактична структура уроку української мови в початкових класах, зміст та методика проведення. Сучасні вимоги.

35. Види навчальної наочності на уроці української мови в початкових класах, методика застосування.

36. Обсяг фонетичного та графічного матеріалів, що вивчаються в початкових класах. Методика опрацювання розділу “Звуки і букви”.

37. Методика звукового та звуко-буквеного аналізів. Звукове моделювання. Звукове конструювання. Помилки в звуко-буквеному аналізі.

38. Методика формування граматичних понять на уроках української мови в початкових класах.

39. Методика опрацювання елементів лексики. Робота над засвоєнням лексичного значення слова. Види вправ з лексики.

40. Методика вивчення морфемної будови слова на уроках української мови в початкових класах.

41. Методика вивчення іменника в початкових класах.

42. Методика вивчення прикметника в початкових класах.

43. Методика вивчення дієслова в початкових класах.

44. Мовний розбір та мовне конструювання на уроках української мови в початкових класах.

45. Умови успішного формування орфографічних дій у молодших школярів. Методика опрацювання орфографічного правила.

46. Орфографічні вправи, види, методика проведення. Критерії систематизації.

 

ІV. Методика розвитку усного і писемного мовлення

47. Основні напрямки роботи з розвитку зв’язного мовлення.

48. Переказ – одна із складових частин системи розвитку мовлення. Види переказів. Методика проведення.

49. Твір – складова частина системи розвитку мовлення. Класифікація творів, методика проведення.

50. Прийоми навчання зв’язним висловлюванням молодших школярів.

 

Вступ

 

1. Предмет і завдання курсу “Методика викладання української мови в початкових класах”, основні розділи. Роль знань із сучасної української літературної мови для засвоєння курсу методики.

 

Методика викладання мови –педагогічна дисципліна,бопредметом її дослідження є процес оволодіння українською мовою в умовах навчання дітей в школі. Це означає, що в центрі уваги її – навчання (процес оволодіння). Але оскільки йдеться про оволодіння українською мовою, то методика розробляє теорію викладання української мови, тобто процес навчання української мови. Методика обґрунтовує та опрацьовує способи керівництва навчально-виховним процесом (методи, прийоми, засоби та форми навчання) на уроках української мови і завжди має дбати про їх удосконалення.

Методика мови складається з двох частин: 1) теоретичної– наукові основи викладання, структура і форми організації навчально-виховного процесу, вимоги та зміст підручників і навчально-методичних посібників; 2) практичної, в якій розкриваються способи впровадження теорії в практику роботи школи, технологіяучительської праці. Обидві частини – це єдине ціле, в єдності їх сила. Теоретичні засади методики формуються та забезпечуються на основі практики. Практика перевіряє доцільність теорії. Отже, методика спирається на передовий учительський досвід, на ньому зростає та удосконалюється. У школах діють лабораторії наукових досліджень, вчителі залучаються до експериментальної роботи.

Методика викладання української мови побудована відповідно до програми з мови для початкових класів, враховує послідовно її зміст та складається з таких розділів:

1. Методика навчання грамоти.

2. Методика розвитку усного і писемного мовлення.

3. Методика класного і позакласного читання.

4. Методика вивчення елементів фонетики, словотвору, граматики, орфографії, лексикології.

Визначення способів керівництва навчально-виховним процесом перш за все залежить від суті мовного матеріалу, його природи (характеру). Саме цим керуємося під час визначення технологій навчанняз методики мови. Отже, методика тісно пов’язана з мовою, її змістом, системоюта структурою, тому не випадково стосовно методики мови вживають термін лінгводидактика.

Відбір наукових лінгвістичних понять відповідно до методичних принципів навчання, з’ясування послідовності вивчення, методичних шляхів ознайомлення; визначення способів використання здобутих знань і вмінь з мови в активній мовленнєвій діяльності; добір ефективних методик викладання з урахуванням мовних і мовленнєвих засад – все це основні завдання лінгводидактики.

Навчання рідної мови в початкових класах спирається на такі загальнодидактичні принципи:

1 – науковість (важливий у подоланні розриву між навчальними програмами з української мови і сучасною лінгвістичною наукою; це достовірність виучуваного матеріалу, відповідність його лінгвістичній науці, правильне розкриття суті мовних явищ та їх ознак; приклад – звуки і букви, співвідношення їх, класифікація речень тощо).

2 – доступність (відповідність викладу виучуваного матеріалу віковим особливостям дітей, їх можливостям). Значний внесок у розробку цього принципу вніс відомий дидактик Л.Занков, який відстоював необхідність й можливість навчання в початкових класах на високому рівні труднощів Він вважав, що врахування потенційних можливостей молодших школярів є недостатнім для розробки оптимального курсу навчання рідної мови.

3 – розвиваючий характер навчання. Засвоєння історично накопиченого багатства знань і вмінь з мови вимагає від учнів відповідних зусиль мислення і розумової праці. Л.Занков відстоював такий рівень навчання, який є доступним для учнів, але разом з тим вимагає для них серйозних розумових зусиль.

4 – наочності. Цей принцип треба розуміти дещо ширше. Це не тільки використання тих дидактичних засобів (картини, малюнки, схеми, таблиці, натуральні об’єкти), які діти сприймають зором, а й саме мовлення, його правильні зразки. Вони можуть бути подані вчителем, окремими учнями або в записі на магнітній стрічці чи платівці. К.Д.Ушинський радив у навчанні молодших школярів рідної мови спиратись на якнайбільшу кількість аналізаторів (на слуховий, на зоровий, мовленнєво-руховий, у психології – кінестетичний, на моторний), оскільки всі вони у взаємодії сприятимуть засвоєнню мовних понять в усіх властивих для них виявах.

5 – систематичності і послідовності. Цим досягається поступове нарощування труднощів. Йдеться про мовні факти і явища в цілісній системі. Програми початкових та середніх класів з мови побудовані спіралевидно. Цим передбачається поступове розширення і поглиблення теоретичних відомостей з різних розділів науки про мову (від класу до класу; при переході від початкової ланки до середньої).

6 – наступності і перспективності. Цим принципом передбачається встановлення зв’язків між матеріалом, що вивчається, і наступними розділами і темами, намічаються перспективні лінії формування мовних знань і мовленнєвих умінь від класу до класу, від початкової ланки до середньої. Нова структура початкового курсу української мови достатньо зорієнтована на структуру цього предмета в середній ланці. Відомості, що їх здобувають учні початкових класів з різних сторін мовознавчої науки, а також мовленнєвознавчі поняття співвідносяться з тими, які належать до змісту навчання мови в середній ланці. Такий спіралевидний принцип у побудові програми з української мови в середній школі сприятиме реалізації системи безперервної освіти, запроваджуваної в нашій країні.

Проектування загальнодидактичних принципів на методику навчання мови, обґрунтування специфічних методичних принципів навчання та виявлення шляхів реалізації – це головні завдання методики навчання української мови в початкових класах.

Засвоєння рідної мови для кожної людини – це своєрідний ключ, засіб пізнавальної діяльності, “канал розвитку інтелекту” (М.Жинкін). Для майбутнього вчителя знання мови вкрай необхідні, бо методика навчання мови – це лінгводидактика. І мовну освіту молодших школярів, і мовленнєвий розвиток забезпечуємо завдяки знанням з мови.

Учні засвоюють відомості з фонетики, лексики, граматики, стилістики. Ці відомості складаються із сукупності понять і правил. Вивчення мови – це засвоєння тієї сукупності мовних знань, які забезпечують формування мовленнєвих умінь і навичок, необхідних кожній людині упродовж усього життя. Реалізація мови в мовленні здійснюється в процесі мовленнєвої діяльності (формується мовленнєва компетенція) [20].

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти