ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


V. Підсумки уроку. Завдання додому (1- 2 хв.)

Перечитують з дошки «Знати:», «Вміти:», обґрунтовують виконання відповідної роботи

 

19. Методика опрацювання фактичного змісту тексту на уроках читання в початкових класах.

 

Опрацювання фактичного змісту тексту відбувається на ІІІ етапі уроку читання прозового твору – Сприйняття та усвідомлення нового навчального матеріалу. Розвиток мовленнєвих умінь та навичок. Аналіз фактичного і образного змісту тексту в поєднанні із розбором художніх засобів та мовних особливостей (разом з читанням) – четвертий етап у опрацюванні навчального тексту.

Основні форми роботи:

– відповіді на запитання (смисловий аналіз);

– виділення основних компонентів сюжетної лінії (композиційний аналіз);

– складання плану (запис на дошці), визначення його структури (зачин, основна подія, кінцівка), добір заголовків;

– словесне малювання (які картинки можна намалювати до тексту?);

– графічне малювання (уточнення деталей тексту);

– постанова запитань до тексту (опрацьовуємо за абзацами, під керівництвом вчителя і самостійно);

– з’ясування діалогів (скільки дійових осіб бере участь у розмові?, вичитування слів кожної особи, перечитування діалогів за особами, заміна діалогічного мовлення складними реченнями, творення тексту без прямої мови);

– визначення головної думки (ідеї), логічного центру (найголовніші слова до тексту), логічних наголосів в реченнях (найголовніші слова);

– переказ тексту – репродуктивний, вибірковий, стислий переказ із перебудуванням діалогів у розповідну форму;

– робота за картинкою (дібраною або з підручника) – впізнавання та переказ епізодів, опис;

– робота за діафільмом (опис окремих епізодів, співвідношення із текстом);

– характеристика дійових осіб;

– лексико-стилістичний аналіз тексту, частин його;

– емоційно-образний аналіз тексту;

– драматизація – читання тексту за ролями;

– екранізація (створення кадрів для можливого фільму);

– опрацювання логічної партитури читання тексту (визначення логічного центру, логічних наголосів, пауз і т.д.).

Якщо текст великий за розміром, доцільно його опрацьовувати за частинами. Вчитель заздалегідь ділить текст на завершені за смислом частини. Розпочинає читати першу частину його сам, далі йде опрацювання фактичного змісту частини текстуучнями. Наступні частини читають учні мовчки, пошепки, напівголосу, колективно і т.інш., і опрацьовують зміст. Після завершення цієї роботи учні добре орієнтуються в тексті, розуміють його будову та мовні засоби, зміст.

 

20. Види переказу на уроках читання в початкових класах. Творча робота на основі тексту.

Уміння переказуватипрочитане – одна з важливих характеристик читацьких умінь молодшого школяра. Ця поширена форма навчання сприяє розвитку мовлення учнів, вмінню стежити за послідовністю та логікою викладу, добирати слова, фрази, будувати речення, є засобом збагачення пам’яті, розвитку мислення учнів. Успішнийпереказ свідчить про засвоєння усіх термінів і понять у тексті,осмисленняпрочитаного, розвиток умінь висловлювати своє ставлення до нього.

Ефективною підготовкою до переказу прочитаного є ознайомлення з текстом твору, поділ його на частини й визначення головної думки кожної з них, складання плану.

На уроці читання використовують різноманітні видипереказу: дослівний, близькийдо тексту, стислий (або короткий), творчий. Найповнішому проникненню в зміст художнього твору сприяє вибірковий переказ.Він за деталізацією змісту може бути дослідним абокоротким,за наближенням до мови автора – дослівним, близьким до тексту, вільним(своїми словами), за наявністю змін і доповнень – творчим(розповідь від особи персонажа, словесне малювання тощо), за особливостями структури й типу тексту, що будується, – розповіддю (окрема сцена, епізод, лінія дії), описом (картини природи, місце дії, зовнішність персонажа ), міркуванням(характеристика дійової особи).

Використання різних видів переказу як прийомів аналізу літературного твору дозволяє виявити характерні особливості ідейно-образного змісту тексту через сюжет, композицію, художній образ, мову і стиль письменника.

На підготовчому етапі(аналітичний тип читання в темпі 20-40 слів за хвилину з усвідомленням фактичного змісту тексту) створюється основа для початку роботи над переказом за допомогою логіко-стилістичних вправ на рівні окремих слів і речень.

Дібрані ігри, класифікаційні вправи, завдання логічного плану формують в учнів уміння вибирати предмети за класифікаційними ознаками й узагальнювати їх в одну видову групу, знаходити потрібний уривок або додавати частину, якої не вистачає в тексті, визначати тему фрагменту із зазначеним початком, складати переказ уривка з опорою на деформований текст тощо.

На початковому етапі(синтетичний тип читання в темпі 60-80 слів за хвилину із сприйняттям змісту тексту) діти оволодівають вибірковим переказом однієї частини з подальшим її зачитуванням. При цьому школярі звільняються від поки ще складної для них операції – поєднання декількох частин у зв’язну розповідь – і поступово привчаються орієнтуватися в книжковому тексті. Визначення теми уривка відбувається за конкретними запитаннями учителя, за вказівкою на потрібну частину тексту або абзац, за готовим заголовком, заздалегідь даним або складеним колективно планом, за ілюстрацією, за змістом прислів’я. Під час відтворення тексту діти вчаться планувати зміст, усвідомлено абстрагуватися від непотрібної додаткової інформації, використовувати авторські мовні засоби.

На основному етапі (автоматичний тип читання в темпі 90-120 слів за хвилину з поглибленим сприйманням змісту) молодші школярі переходять від навчальних колективних переказів до вільного переказу відібраного літературного твору на уроках класного й позакласного читання, а також безпосередньо у спілкуванні з батьками, друзями, однокласниками. Усвідомлюють роль та вчаться використовувати три види вибіркового переказу: розповідь (щоб розповісти про якийсь епізод, дію); опис(допомагає “побачити” героя твору, картину природи, місце, де відбуваються події); міркування (дає змогу зрозуміти характер героя, його поведінку, стосунки з іншими дійовими особами).

Учні з’ясовують, що переказувати зміст літературного твору можна не тільки повно й докладно, а й створювати різні варіанти тексту на базі даного.

Уміння вибірково переказувати тексти різних типів використовується учителем як прийом роботи для активного проникнення у фактичний та ідейно-образний зміст художніх творів, як засіб всебічного аналізупрочитаного.

Вибірковий переказ аналізується за такими критеріями: обсяг вторинного тексту, змістовність висловлювання, композиційна цілісність, синтаксична будова й засоби зв’язку.

Види творчого переказу різноманітні: розповідь від першої особи, продовження розповіді, складання розповіді на тему сюжету твору.

Інші види творчих робіт та прийоми активізації навчальної діяльності на уроці читання можуть бути такими: лінгвістичні та літературознавчі ігри; складання казок, віршів, інсценізацій, радіоп’єс; добір та створення ілюстрацій до творів; читання в особах; розв’язування творчих літературних завдань: введення в твір нових подій, персонажів; придумування різних варіантів закінчень твору; уявлення того, що можна побачити в творі, а що почути тощо.

Відгук на прочитану книгу (як вид твору) надзвичайно важливий для виховання юних читачів. У відгуку діти дають оцінку прочитаному (переглянутому). Мета відгуку полягає в тому, щоб сприяти глибокому усвідомленню ідейного змісту, художніх деталей творів.

Відгуки в письмовій формі рекомендується робити в 4 класі у такий спосіб. Учитель простежує, щоб на час написання відгуку на книгу текст був прочитаний усіма учнями. Учням заздалегідь повідомляємо про те, що вони складатимуть письмовий відгук (твір) на прочитану книгу. Проводиться детальна бесіда за книгою: стисло передається сюжет, описуються головні дійові особи, перечитуються окремі невеликі уривки, аналізується ідейний зміст твору. Учні розповідають, що їм особливо подобалося в книзі, обґрунтовують свою думку. До уроку, як правило, готується невеличка виставка: портрет автора, ілюстрації до тексту.

Дітей варто познайомити з кількома зразками відгуків на прочитані книги, проаналізувати їх. На наступному уроці складається колективний відгук, який обговорюється, записується на дошці, редагується і потім переписується в зошит із можливими доповненнями й змінами.

Відгук на прочитану книгу – це вільний твір. Дитячі відгуки різноманітні. Однак можна виділити кілька типів, які зустрічаються в практиці навчання. Найпростішим є стислий переказ змісту книги. Дитина не може ще дати оцінку прочитаному.

Часто діти передають у своїх відгуках не весь сюжет, а окремий епізод, який їм сподобався. Складніші відгуки вміщують найпростішу оцінку прочитаного, елементарну характеристику одного або кількох героїв прочитаної книги, розповідь про те, які вчинки, подвиги героїв схвилювали читача.

Учні 3-4 класів пишуть відгуки, в яких є порівняння, зіставлення прочитаного з фактами, відомими їм з інших книг або з життя, з узагальненнями. Твори-відгуки, ускладнюючись, поступово стають творами на літературні теми.

Усі види переказів (детальний, стислий, вибірковий) можуть включати виконаннядодаткового творчого завдання. Найпоширенішими видами є перекази зі зміною особи оповідача, від особи одного з персонажів, з творчими доповненнями, змінами тощо.

Важливо, щоб у практиці відповідне місце посіли перекази з додатковим завданням, в яких вихідний текст дещо змінюється, переопрацьовується або доповнюється. В результаті зміст переказу не збігається зі змістом ви­хідного тексту. До таких переказів можна рекомендувати такі завдання:

1. Пропонується дати відповідь на запитання, висловити свою думку з приводу викладеного в тексті. В цьому випадку до вихідного тексту не вноситься жодних змін. Автор створює свій текст після переказу.

2. Пропонується дописати початок (зачин), кінцівку (висновки) до вихідного тексту або ввести в нього елементи опису, діалог, міркування або розповісти текст від іншої особи, іншого літературного героя. У цьому випадку переказ за змістом відрізняється від вихідного тексту.

Слід звернути увагу на перекази з точки зору сприйняття вихідного тексту. Вони розрізняються: а) перекази прочитаного тексту, сприйнятого візуально; б) перекази сприйнятого на слух тексту; в) перекази тексту, сприйнятого і на слух, і візуально. Ці види переказів враховують необхідність розвитку різних здібностей учнів до сприймання тексту, оскільки в житті ми зустрічаємось з необхідністю відтворювати зміст і прочитаного, і почутого, і побаченого.

Основними етапами роботи над написанням переказу є: 1) уточнення (учителем) мовленнєвого завдання; 2) вступне слово про автора й твір (якщо це необхідно); 3) читання тексту вчителем або прослуховування грамзапису на платівці; 4) визначення теми й основної думки вихідного тексту; 5) повторне читання або прослуховування тексту; 6) самостійний переказ (усний чи письмовий).

Поширеними видами творчих робіт на основі тексту є: творчий переказ, розповідьза аналогією, ілюстративна робота(словесне, графічне малювання), колективна декламація,складання сценаріївза прочитаним, інсценізація, вправи з деформованим текстом, творення анотацій, відгуків, рецензування, написання листів авторамтворів, складання описівз елементами міркування,монологіввід імені героїв, автора-оповідача, читання діалогів, робота надлексико-семантичними групами, запис міркувань.

 

21. Техніка мовлення. Формування навичок виразного читання в молодших школярів.

 

Виразність – найслабкіше місце в розвитку навички читання. Вимога “читай виразно” виконується учнями по-різному: з помилковою інтонацією, з викрикуванням, підвищенням тону і т.п.

Молодші школярі мають оволодівати елементарною грамотою виразного читання, вчитись виділяти логічний центр в тексті, логічні наголоси в реченнях, робити паузи, підвищувати і понижувати голос, добирати відповідну інтонацію мовлення чи читання. Все це сприяє поглибленню розуміння змісту навчального тексту, розвиткові навичок виразно читати. Отже, в структурі уроку читання повинно бути спрямування на виразне читання. Це шостий етап в опрацюванні тексту за нашою дидактичною структурою – “Виразне читання тексту (на третьомуетапі уроку – “Сприйняття та усвідомлення нового навчального матеріалу. Розвиток мовленнєвих умінь і навичок”).

Основне завдання шостогоетапу – опрацювання партитури (розмітки) для виразного читання тексту (разом з вчителем або самостійно) на основі усвідомлення ідейно-змістових та емоційно-образних сторін тексту.

Одночасно з розвитком виразності зв’язного мовлення формуємо й техніку мовлення: дихання, чіткість і правильність вимови звуків. На початковому етапі навчання (перший, другий класи) перш за все треба працювати над диханням. Від цього залежить рівномірність мовлення, красота його. Невірне дихання приводить до зриву голосу та до труднощів у мовленні.

Дихальний цикл складається з 3 фраз: 1) вдих, 2) видих, 3) паузи (відпочинок м’язів). Мовлення та читання відбувається на видиху (з’являється звук голосу): глибокий швидкий вдих + коротка затримка повітря і плавний повільний видих (промовляється певна група слів).

Від глибини вдиху залежить сила видиху. Повітря діти мають набирати відповідно до величини фрази. Треба вчити їх управляти видихом, а повітря розподіляти економно.

Кількість повітря не повинна бути великою, бо його важко утримати в легенях, воно стрімко виривається, голосові зв’язки напружені. Голос звучить фальшиво, порушується плавність мовлення. Саме тому на уроках читання треба вчити дітей читати прозові та віршовані твори з правильним використанням вдиху та добором повітря. Для цього використовуємо текст із спеціальною розміткою:

(Вдих) Ніна Карнаухова не приготувала уроків │(добір повітря) і вирішила не йти до школи ║(Вдих). Але щоб знайомі випадково не побачили, │(добір повітря) як вона під час робочого дня вештається з книжками по місту, │(добір повітря) Ніна крадькома пішла до гаю. ║ (А.Гайдар. Совість).

Порядок опрацювання: 1. Визначаємо паузи – на синтагмах, на розділових знаках (│) та в кінці речення (║). 2. Помічаємо вдих, добір повітря.

У віршованих творах є ритмічні паузи (або віршові). Вони відіграють конструктивну роль, поділяючи рядки. Ритмічні паузи обов’язкові після кожного віршового рядочка, на них робиться затримка дихання (без добору повітря).

(Вдих) – Чи є що │(добір повітря) золота дорожче на землі?║ (Затримка дихання). –

(Вдих) у мудреця │ (добір повітря) спитали якось люди.║(Затримка дихання).

(Вдих) Недовго думав │ (добір повітря) мудрий чоловік:│ (Затримка дихання).

(Вдих) – Дорожча дружба│(добір повітря) – є,│ (добір повітря) була і буде!║Затримка дихання).

З технікою мовлення та читання пов’язані дикція і словесний наголос. Дикція – це чітка та правильна вимова звуків і їх сполучень, слів, фраз. Нечітке мовлення ускладнює сприймання тексту, неприємно впливає на слух, нерідко спотворює зміст.

Виразність залежить від уміння володіти голосом. Він характеризується силою, висотою, тривалістю (темп), звуковою окрасою (тембр). Читання голосно та тихо, швидко чи повільно обумовлюється почуттями та намаганнями читаючого, розумінням фактичного і образного змісту. Голос треба розвивати.

На просуненому етапі приділяється значна увага логічній та емоційно-образній виразності усного мовлення та читання.

Логічнавиразність мовлення та читання досягається використанням її основних засобів – 1) логічних пауз, 2) логічних наголосів, 3) логічних мелодій (пониження та підвищення голосу). Навчання виразного читання молодших школярів потребує ознайомлення їх з цими засобами виразності.

Для з’ясування логічних пауз треба розібратися в смислових зв’язках між словами речення, щоб найбільш близькі слова з речення за смислом були в одній мовленнєвій ланці.

За першою партою │ у першому класі │ сидів молодший син відважного льотчика-випробувача│ Андрійко Рудаков.║ (Є.Пермяк. Надійний товариш).

У цьому реченні позначені паузи на синтагмах (єдине інтонаційно-смислове ціле в структурі речення). Виділення таких пауз полегшує читання великих речень. Найчастіше логічні паузи співпадають із розділовими знаками. Це граматичні паузи (│, кінець речення - ║).

Недодержання логічних пауз під час читання ускладнює сприймання тексту, може спотворювати думку автора.

Визначення логічних пауз школярами засвоюється за вчителем.

Логічний наголос – це виділення в реченні (тексті) найголовніших слів. Логічний наголос позначається різними способами: повільною вимовою слова, підвищенням та пониженням голосу, вимовлення пошепки і т.п.

Є наголос для всього тексту – це логічний центр (найголовніші слова). Він визначається головною думкою тексту. Є наголос в синтагмі (слабкіший). Нерідко логічний центр співпадає з логічним наголосом в реченні, в синтагмі.

У віршах діти завжди роблять наголос на останньому слові рядка. При цьому губиться головна думка. Треба вчити робити наголос залежно від головної думки вірша.

Відсутність належної уваги до логічного наголосу приводить до того, що головна думка вірша залишається незрозумілою дітям.

Мелодика – це рух голосу (пониження, підвищення). Вона робить мовлення яскравим, що сприяє кращому засвоєнню змісту тексту. Встановити мелодику допомагає логічний наголос.

Отже, засоби логічної виразності – паузи, наголос, мелодика. Вдумливе використання їх допомагає вірно і яскраво відтворювати текст і робити читання виразним.

Опрацювання партитури (розбивки) виразного читання тексту відбувається після опрацювання фактичного його змісту (шостий етап роботи над текстом). За допомогою партитури вчитель може працювати над виразністю в структурі уроку (на уроці). Опрацювання партитури – це не тільки виразність, а й подальше усвідомлення змісту тексту –співвідносять ідею (головну думку) із словами тексту, виділяють найголовніші за смислом слова тощо.

Партитуру (розбивку) для виразного читання вчитель може складати разом з учнями або дати свою. Це залежить від мети навчання.

Під час опрацювання партитури виразного читання враховується така послідовність роботи (див. далі текст “Зламана гілка”):

1. Визначення головної думки тексту (неусвідомлений злочин).

2. Знаходження логічного центру для тексту в цілому (“скоїв лихо” – підкреслюємо двома горизонтальними лініями), а також слів, що їх пояснюють, – зламав, награвся, кинув, не бродити, не гріти(однією горизонтальною).

3. Виявлення пауз – в кінці речення (║), на синтагмах та розділових знаках (│)

4. Визначення додаткових наголосів в логічних ланках, позначених паузами (див. текст).

5. Відтворення мелодики читання залежно від місця логічного наголосу: – підвищення голосу; пониження, – підвищення й зниження голосу.

6. З’ясовують інтонацію читання відповідно до змісту і структури вірша:

І строфа – розповідають, тон нормальний, спокійний).

ІІ строфа – із жалем, стурбовано, з відчаєм.

Останні два рядочки читаємо зневажливо.

Наводимо далі партитуру (розбивку) виразного читання вірша, яку одержуємо внаслідок зазначеного аналізу:

 

А.Бортняк

Зламана гілка.

 

 
 


Зламав Івасик гілку ясеневуú

 
  і кинув геть, ú коли награвся нею. úú Розповідь
  Веселий, ú він побіг собі додому. úú  
Вона ж лежить ú на глинищі рудому. úú  
  В самотині зітхає гілка тяжко: ú уже на ній не сяде більше пташка. úú   Вже вітерець її не захитає, ú «Хитати ще?»ú - її не запитає. úú   Стурбовано, із жалем.
     

 

 
 


В її прожилках не бродити соку, ú

не гріти мрію, ú ніжну і високу! úú

 

Івась у ліжку ú спить спокійно, ú тихо. úú

 

Невже не знає він,ú що скоїв лихо? úú

  З відчаєм.   Зневажливо

 

Наводимо далі партитуру (розбивку) виразного читання прозовоготвору (частини):

О.Копиленко

Жовте листя.

Вкривається багрянцем клен.║ Він стоїть на узліссі замріяний,│ ніби сумує,│ що надійшов жовтень.║ Часом тихо зронить│ вирізьблений свій лист.║ Ось налетить вітер│ і почне безжально зривати│ осіннюкрасу зажуреного клена,│ оголить його│ і гулятиме серед голого гілля.║

А яка ніжна│золота берізка│ серед синюватих ялинок,│ зелених сосен.║ Вона опустила свої віти│ і теж журиться,│ що скоро прийдуть холоди.║

Деякі квіточки│ ще нехочуть здаватись,│ поспішаютьдоцвісти,│ поки першіморозці не вдарять по них.║ Але й ці останні квіти│ теж ніби настороженозажурені.║

Методика опрацюванняпартитури:

1. Формулюємо головну думку (золота осінь).

2. Визначаємо логічний центр (найголовніші слова для тексту): надійшов жовтень (¾¾) Знаходимо слова, які пояснюють зазначені: багрянцем, замріяний, сумує, зронить … лист, осінню красу, золота берізка, теж журиться, квіточки … поспішають доцвісти, насторожено зажурені( ___ ).

3. Ставимо паузи (граматичні і на синтагмах).

4. Знаходимо додаткові наголоси (_ _ _, ____) в логічних ланках, позначених паузами.

5. Відтворюємо мелодику читання ( ).

6.З’ясовуємо інтонацію читання (з сумом).

Такою розміткою вчитель керується під час первинного читання, щоб забезпечити відповідне наслідування учнями.

Після складання партитури проводимо спеціальне читання (партитурне) для її запам’ятовування: читають текст всі хором (вчитель голосніше); знову читає вчитель і весь клас пошепки, напівголосу; читання учнями за записом на платівці (з паузою після кожного речення, її заповнюють діти); вчитель і учні, що добре читають; читає хороший учень і посередній в парі; індивідуальне читання (оцінки) і т.п.

Досвід свідчить, що логічна розмітка (партитура) тексту доступна молодшим школярам. Вони з цікавістю знаходять “головні слова” в тексті, в реченні, пояснюють позначення, вчаться відтворювати все в своєму мовленні.

Роботу над виразністю мовлення та читання треба проводити систематично, на кожному уроці. Виразність має бути такою ж вимогою до читання, як і правильність, плавність, розуміння (тексту). Крім того, систематична робота в цьому напрямку виховує в дітей вміння глибоко розуміти зміст тексту, його ідейну спрямованість, відчувати красу поетичних образів і виразності засобів. Все це сприяє естетичному вихованню та розвиткові художнього смаку в школярів.

 

22. Методика вивчення віршів на уроках читання в початкових класах. Хорова декламація, підготовка, методика проведення.

 

Особливу складність являє собою навчання учнів читати і розуміти вірші. При цьому увагу зосереджуємо на: 1 - осмисленні змісту тексту ( смисловий аналіз); 2 - з’ясуванні структури (композиційний розбір); 3 - емоційно-образному аналізі в поєднанні з розбором мовних та композиційних засобів, лексико-стилістичному; 4 - виразному читанні тексту ( на основі різних видів аналізів). Якщо враховувати зазначені вимоги, то доцільною може бути така методика опрацювання вірша:

1. Вступне слово вчителя про автора, спрямування на усвідомлення змісту ( сприяє розширенню уявлень про зображувані події та явища, викликає інтерес до автора та вивчення його твору).

2. Зразкове читання (краще напам’ять) вірша вчителемза опрацьованою партитурою (первинне читання).

3. Читання вірша учнями мовчки, відповіді на 1- 2 запитання для з’ясування основного змісту тексту ( - Про що дізнались? - Про які події розповідає автор? - Про кого розповідається у вірші? та інші).

4. Читання вірша всіма учнями напівголосу, відповіді на 1- 2 питання для усвідомлення елементів тексту.

5. Аналіз фактичного змісту тексту. Композиційний аналіз, складання плану. Смисловий аналіз, «тлумачне» читання. Словесне малювання, де це можливо. Емоційно-образний розбір у поєднанні із з’ясуванням мовних засобів, лексико-стилістичний аналіз. Визначення головної думки (ідеї) вірша.

6. Опрацювання разом з учнями партитури для виразного читання вірша (подальше усвідомлення змісту тексту). Якщо партитура складна, то вчитель сам повідомляє її учням. За нашою методикою послідовність опрацювання партитури ( розбивки) для виразного читання має бути такою: 1) з’ясування головної думки для тексту або частин (якщо текст великий); 2) знаходження логічного центру (найголовніші слова для тексту в цілому) відповідно до головної думки; 3) розбивка речень на логічні ланки (такти), визначення логічних пауз; 4) виділення логічних наголосів для речення та частин його; 5) встановлення мелодики читання залежно від місця логічного наголосу; 6) добір інтонації читання.

7. Повторне читання вірша учнями одночасно з подальшою роботою по усвідомленню тексту ( відповіді на запитання за фактичним, ідейним та емоційно-образним змістом - смисловий аналіз). Повторне читання проводимо для того, щоб діти запам’ятовували партитуру читання. Спочатку вірш читає вчитель (вголос) разом з учнями (напівголосу, пошепки), потім вчитель і кращий учень, вчитель і група учнів, кращий учень і слабкіший тощо.

8. Творча робота на основі тексту: читання в особах (епічний вірш), продовження авторської думки, складання тексту за аналогією до вірша, розповідь від певної особи, від автора, подовження подій тощо.

У процесі всієї роботи над віршем за визначеною методикою учень не чує невиразно прочитаного вірша до опрацювання партитури. Важливо, щоб зразкове читання вірша в первинному читанні вчителем якнайдовше зберігалось в пам’яті учнів.

Розробляючи конспект вивчення вірша, в дидактичній структурі вивчення прозового твору замінюємо етап уроку «Сприйняття нового матеріалу» зазначеною методикою читання вірша. Наводимо далі фрагмент уроку опрацювання віршів (за визначеною методикою).

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти