ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ВИЗНАЧЕННЯ ШВИДКОСТІ КУЛІ ЗА ДОПОМОГОЮ

Лабораторна робота № 111

ВИЗНАЧЕННЯ ШВИДКОСТІ КУЛІ ЗА ДОПОМОГОЮ

БАЛІСТИЧНОГО МАЯТНИКА

Мета роботи: вивчити непружний удар тіл і визначити швидкість польоту кулі.

Прилади та обладнання: балістичний маятник, набір куль, технічні терези, важки.

Теоретичні відомості

Удар широко використовується у техніці, побуті, військовій справі і т.д. Удар це зміна стану тіл унаслідок їх короткочасної взаємодії при зіткненні. Час взаємодії тіл при ударі дуже малий і становить соті частки секунди. Розглянемо абсолютно пружний та абсолютно непружний удари.

Непружний удар відбувається при взаємодії двох тіл із пластичних матеріалів (або пластичного і пружного).

Абсолютно непружнимназивають удар, після якого тіла рухаються разом і швидкості обох тіл, що співударяються, стають рівними.

Для цього виду ударів виконується закон збереження імпульсу:

m1 1 + m2 2 = (m1 + m2) ,

де m1, m2 – маси тіл, що співударяються, 1, 2 – їх швидкості до удару, – швидкість тіл після непружного удару.

Закон збереження енергіїдля абсолютно непружного удару:

де – зміна внутрішньої енергії.

Абсолютно пружним ударом називають такий удар, при якому механічна енергія системи тіл не перетворюється в інші види енергії.

Для цього виду удару виконуються закони збереження імпульсу

(m1 1 + m2 2 = m1 + m2 )

і механічної енергії:

де 1 і – швидкості тіл, що співударяються до і після удару відповідно.

Опис установки і методу вимірювання

Балістичний маятник це масивне тіло, що коливається на тросах або стрижнях у вертикальній площині, з пристроєм для вимірювання кута відхилення від положення рівноваги. Тіло наповнюється пластиліном, піском або іншим пластичним матеріалом..

На деякій відстані від маятника розташований пружинний пістолет (рис. 111.1), який стріляє кулями.

Куля масою m, рухаючись зі швидкістю v, влучає у нерухомий циліндр маятника і залишається в ньому; удар можна вважати непружним. Тоді закон збереження імпульсу запишеться так:

, (1)

де – швидкість кулі масою m до удару; – швидкість кулі й маятника масою M після удару.

Набувши швидкості u, циліндр маятника вийде з положення рівноваги, і його центр мас, рухаючись по дузі радіусом l , підніметься на висоту h; при цьому кінетична енергія маятника та кулі перетворюється у потенціальну енергію (тертям у підвісці нехтуємо):

, де . (2)

Із рис. 111.1 видно, що h = l – l∙cos α, (3)

де l – довжина маятника, тобто відстань від осі коливання маятника до його центра мас; α кут найбільшого відхилення маятника від положення рівноваги.

Значення M і l вказані на приладі.

Підставляючи (3) в (2), а потім в (1), знайдемо робочу формулу для обчислення швидкості польоту кулі:

.

Порядок виконання роботи

1. Відібрати 3 кулі і визначити їх масу за допомогою терезів.

2. Зарядити кулю в пістолет, вистрелити нею і виміряти кут відхилення маятника (куля повинна застрягнути в маятнику). Дослід повторити 4 5 разів. За формулою

обчислити швидкість кулі та її середнє значення. Результати вимірювання занести в таблицю.

 

M = _____ кг; l = _____ м. Таблиця 111.1

№ досліду m1 = _____ кг m2 = _____ кг m3 = _____ кг  
α1 v1 Δv1 α 2 v2 Δv2 α 3 v3 Δv3
                 
                 
                 
                 
                 
Сер.      
                     

 

3. Дослід повторити для інших куль і результат записати в таблицю.

4. Обчислити абсолютні похибки вимірювань і зробити висновок.

 

Контрольні питання

1. Який удар називають абсолютно пружним; абсолютно непружним?

2. Записати закони збереження, які виконуються при абсолютно пружному ударі.

3. Записати закони збереження, які виконуються при абсолютно непружному ударі.

Лабораторна робота № 7

ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА ТЕРТЯ КОЧЕННЯ

МЕТОДОМ ПОХИЛОГО МАЯТНИКА

Мета роботи: експериментально вивчити основні закономірності, що виникають при коченні, виміряти коефіцієнт тертя кочення.

Прилади та обладнання:похилий маятник, штангенциркуль

Теоретичні відомості

У всіх реальних механічних процесах та системах мають місце сили тертя, дію яких у більшості випадків пов'язують із перетворенням механічної енергії в теплоту.

При переміщенні одного тіла по поверхні іншого або відносному русі шарів одного і того ж тіла виникає опір, який характеризується, зокрема, силою тертя. Розрізняють силу зовнішнього тертя як силу, тангенційну до переміщення двох твердих тіл при їх дотику, й силу внутрішнього тертя як силу опору, тангенційну до переміщення шарів середовища відносно один одного. Характерною особливістю зовнішнього тертя є наявність сили тертя спокоюяк граничної тангенційної сили, під дією якої починається переміщення тіл, які дотикаються. Зовнішнє тертя виникає як між чистими (ювенільними) поверхнями твердих тіл, так і між поверхнями, вкритими оксидними шарами. Залишкові або прилиплі, адсорбовані поверхнево активні молекули утворюють на поверхні так звані граничні шари, які сильно впливають на процес тертя. В цьому випадку зовнішнє тертя називають граничним.

Основним законом для сили зовнішнього тертя є закон Амонтона-Кулона

Fтер = (N + PoSo) , (1)

де – коефіцієнт тертя ковзання; N – нормальна реакція; Poпитома адгезія (сила прилипання, віднесена до одиниці площі); So – площа дійсного контакту.

Добуток Aaд = Po∙So називається тангенційною адгезією

Сила тертя визначається коефіцієнтом тертя . Експериментальні дані вказують, що його значення залежить від матеріалу поверхонь, їх мікрогеометричного профілю, мастила, газового середовища й інших факторів.

Тертя кочення виникає при перекочуванні кулі або циліндра по поверхні твердого тіла. Через деформації поверхонь циліндра та площини, які мають місце в реальних умовах, лінія дії сили реакції Q не збігається з лінією дії сили нормального тиску N. Нормальна складова цієї реакції Qn практично дорівнює нормальній реакції N, а горизонтальна складова Q являє собою силу тертя Fтер.

Якщо циліндр або куля рухаються по площині без прискорення, то повинно виконуватись правило рівності моментів: момент сили тертя кочення відносно точки О дорівнює добутку сили реакції опори на величину зміщення .

Fтер ∙R = Qn , (2)

де R – радіус котка; – плече сили Qn ≈ N. Звідки Fтер = . Величина називається коефіцієнтом тертя кочення, який являє собою плече сили Qn і має розмірність довжини (м).

У даній лабораторній роботі коефіцієнт тертя кочення кулі по площині визначається методом похилого маятника. Затухання коливань такого маятника зумовлене, головним чином, тертям кочення, а коефіцієнт визначається за формулою

(3)

де R – радіус кульки; – кут нахилу площини; – амплітудне значення кута відхилення маятника в початковий момент (рад.); – амплітудне значення кута відхилення після n коливань (рад.).

Опис установки

У даній лабораторній роботі використовується установка "Похилий маятник". Кулька, підвішена на нитці, опирається на похилу площину, кут нахилу якої β вимірюється за допомогою бічної шкали. Якщо кульку відхилити від положення рівноваги на кут α0, вона починає перекочуватися по площині, причому її рух має характер коливань, затухаючих під дією зовнішнього тертя. Вимірювання сили тертя основане на зміні амплітуди коливань маятника за певну кількість циклів n.

Амплітудне значення кута αn через n коливань визначається за шкалою, розташованою на лицевій панелі приладу.

1 – кулька на нитці;

2 – похила площина;

3 – шкала для вимірювання кута нахилу площини (β);

4 – шкала для вимірювання кута відхилення маятника (α).

Порядок виконання роботи

1. За бічною шкалою встановити кут нахилу маятника і записати його значення в таблицю.

2. За допомогою штангенциркуля виміряти радіус кульки R та записати його значення в таблицю.

3. Відхилити маятник від положення рівноваги на кут = 8 ... 10° за шкалою на лицевій панелі приладу і без ривків відпустити його.

Після здійснення маятником n коливань візуально визначити кут відхилення . Значення кутів та записати в таблицю.

4. Повторити п. 3 для інших значень n = 4 ... 10.

5. Значення кутів та перевести із градусної міри в радіанну і записати їх в таблицю.

6. За формулою (3) обчислити коефіцієнт тертя кочення й обчислити абсолютну та відносну похибки.

R = _____ м; β = _____о Таблиця 161.1

№ п/п n α0 град αn град α0 рад αn рад , мм Δ , мм
               
             
             
             
             
Сер.              

 

Контрольні питання

1. Які фізичні причини тертя?

2. Як формулюється основний закон тертя?

3. Як виникає тертя кочення?

4. У чому полягає метод похилого маятника?

Лабораторна робота № 1

Теоретичні відомості

Моментом інерції матеріальної точки Ji відносно деякої осі називається скалярна величина, рівна добутку маси цієї точки на квадрат відстані від точки до осі обертання:

Абсолютно твердим називається тіло, відстань між будь-якими точками якого залишається сталою при різних переміщеннях тіла у просторі.

Моментом інерції абсолютно твердого тіла відносно осі обертання називається фізична величина, яка дорівнює сумі моментів інерції матеріальних точок цього тіла відносно цієї осі: J = Ji , J = mi ri2 .

Із визначення випливає, що момент інерції адитивна величина, тобто момент інерції тіла дорівнює сумі моментів інерції його частин. Моменти інерції симетричних однорідних тіл простої форми відносно їх осей симетрії визначаються теоретично за формулами:

Рисунок 1.1

 

Момент інерції тіла залежить від розподілу маси по об'єму і розміщення осі обертання. Нерухома вісь обертання може проходити як через центр інерції тіла (наприклад, вісь обертання маховика, мотора електродвигуна тощо.), так і поза ним. Момент інерції тіла відносно довільної осі обчислюється за теоремою Штейнера:момент інерції тіла відносно будь-якої осі (О О1) дорівнює сумі моменту інерції Jс тіла відносно осі, проведеної через центр інерції тіла паралельно заданій осі, і добутку маси тіла на квадрат відстані між цими осями:

J = Jс + m l 2, де l – відстань між осями OO1 та CC1.

Порядок виконання роботи

Завдання 1.Визначення моменту інерції тіла простої форми відносно осі симетрії.

Момент інерції тіла JТ експериментально визначається як різниця між моментом інерції системи "рамка тіло" JР-Т і моментом інерції рамки JР:

JТ = JР-Т JР (1)

1.1. Для визначення моменту інерції рамки необхідно:

1) увімкнути прилад у мережу;

2) поворотом рамки наблизити стрілку до електромагніту для фіксації її положення;

3) натиснути кнопку "Пуск";

4) після нарахування на індикаторі "Періоди" не менше ніж 15 коливань натиснути кнопку "Стоп";

5) записати в таблицю кількість коливань n з індикатора "Періоди" та час коливань t з індикатора "Час".

6) натиснути клавішу "Сброс";

7) за формулою обчислити період крутильних коливань і записати результат у таблицю;

8) повторити пп. 17 ще два рази, задаючи довільну кількість коливань від 15 до 30;

9) знайти середнє значення періоду Тсер за результатами трьох дослідів і за формулою визначити момент інерції рамки. Значення Д указане на приладі.

Д = _____ Н∙м; R = _____ м; m = _____ кг.

Ви міри n t, с Т, с Т, с J, кг∙м2 Jт=J(Т+Р)JР, кг∙м2 Система
            Рамка
       
       
Сер.        
            Рамка з тілом правильної геометричної форми
       
       
Сер.        
            Рамка з тілом довільної форми
       
       
Сер.        

1.2 Для визначення моменту інерції тіла правильної геометричної форми необхідно:

1) закріпити тіло в рамці, обережно накрутивши його на гвинт, і повторити пп.19;

2) за визначеними моментами інерції рамки та рамки з тілом обчислити момент інерції тіла за формулою (1);

3) обчислити теоретично значення моменту інерції даного тіла правильної геометричної форми і порівняти з одержаним експериментальним.

Визначити відносну ε та абсолютну ΔJсер похибки

4) зробити висновок.

Завдання 2. Визначення моменту інерції тіла довільної форми.

Закріпити тіло довільної форми в рамці і повторити п. 1.1 1.2 завдання 1.

 

Контрольні питання

1. Яку величину називають моментом інерції матеріальної точки?

2. Що називається моментом інерції абсолютно твердого тіла?

3. Чому дорівнюють моменти інерції тіл простої геометричної форми?

4. Сформулювати та записати теорему Штейнера.

5. Що називається сталою моменту пружних сил ?

 

Лабораторна робота № 130

МЕТОДОМ КРУТИЛЬНИХ КОЛИВАНЬ

Мета роботи: експериментально визначити момент інерції диска та кільця.

Прилади і матеріали: диск, закріплений на сталевій дротині, кільце, лінійка, секундомір.

Теоретичні відомості

наведені в лабораторній роботі № 1.

Порядок виконання роботи

Лабораторна робота № 131

Теоретичні відомості

наведені в лабораторній роботі № 1.

Порядок виконання роботи

Лабораторна робота № 4

Теоретичні відомості

наведені в лабораторній роботі № 1.

Порядок виконання роботи

1. Записати значення діаметрів (осі маятника dо; ролика dр; накладного кільця dк; нитки підвісу dn) та маси осі, ролика, кілець (значення мас окремих елементів нанесені на них).

2. Ввімкнути прилад в мережу, натиснути клавішу "СЕТЬ". Перевірити, чи всі індикатори висвічують цифру "0" та чи світяться лампочки фотоелектричних датчиків.

3. На ролик маятника надіти кільце, притискаючи його до упору.

4. На вісь маятника намотати нитки підвісу та зафіксувати маятник за допомогою електромагніту.

5. Натиснути клавішу "ПУСК".

6. Виміряне значення часу падіння t записати в таблицю.

7. Натиснути клавішу "СБРОС" та повторити дослід 5 разів.

8. Визначити середнє значення часу падіння за формулою

,

де n – кількість вимірів; ti – час падіння при іму вимірі.

 

Таблиця 4.1

dо = ________м; dр = _________м; dк = ________м; dn = _________м.

№ досліду t, с m, кг h, м Jк, кг∙м2 Jк(т), кг∙м2 ε, %
1-е кільце
           
 
 
 
 
Сер.  
2-е кільце
           
 
 
 
 
Сер.  
3-е кільце
           
 
 
 
 
Сер.  

9. За шкалою на вертикальній колонці приладу визначити довжину маятника h.

10. За формулою (3) визначити діаметр осі маятника разом із ниткою.

11. За формулою (2) визначити масу маятника разом із кільцем.

12. За формулою (1) визначити момент інерції маятника J.

13. Визначити момент інерції кільця: Jк = J J', де J' сума моментів інерції осі та ролика, J' = 6∙10-5 кг∙м2.

14. Провести дослід ще для двох кілець і записати одержані результати в таблицю.

15. Знайти теоретичне значення моментів інерції кілець за формулою

.

16. Обчислити відносну похибку визначення моментів інерції кілець:

100% .

Контрольні питання

наведені в лабораторній роботі № 1.

Лабораторна робота № 132

Теоретичні відомості

Обертальний рух характеризується моментами сили, інерції, імпульсу.

Векторний добуток радіус-вектора (рис. 132.1), проведеного з точки О в точку прикладання сили на цю силу називають моментом сили М відносно точки О:

Вектори , та утворюють праву трійку. Числове значення моменту сили:

М = r ∙ F ∙ sin = F ∙ l,

де кут між векторами і , плече сили l = r ∙ sin .

Моментом імпульсу матеріальної точки масою m, яка рухається з швидкістю v відносно деякої точки О, називають величину , або

,

де радіус-вектор матеріальної точки, її імпульс.

L = r ∙ m ∙ v ∙ sin , .

Момент інерції Ji матеріальної точки відносно осі це скалярна величина, яка чисельно дорівнює добутку маси матеріальної точки на квадрат її відстані rі до осі

Ji = mi ∙ ri2 (1)

Cуму моментів інерції всіх матеріальних точок тіла відносно осі називають моментом інерції твердого тіла відносно осі

, (2)

Рівняння руху тіла, що обертається навколо нерухомої точки, має вигляд

. (3)

Це рівняння називають основним законом динаміки обертального руху тіла, закріпленого в одній нерухомій точці:

Швидкість зміни моменту імпульсу тіла, що обертається навколо нерухомої точки, дорівнює результуючому моментові відносно цієї точки всіх зовнішніх сил, прикладених до тіла.

Якщо тіло закріплене у двох нерухомих точках, то рівняння обертального руху тіла відносно осі z , яка проходить через ці точки,

, (4)

де L – момент імпульсу відносно осі; М момент зовнішніх сил відносно цієї осі.

Рівняння (4) виражає основний закон динаміки для тіла, що обертається навколо нерухомої осі: швидкість зміни моменту імпульсу тіла відносно нерухомої осі обертання дорівнює результуючому моментові відносно цієї осі всіх зовнішніх сил, що діють на тіло. Враховуючи, що для абсолютно твердого J = соnst і , одержимо

, або ,

де J момент інерції твердого тіла відносно деякої осі; – кутове прискорення; – момент зовнішніх сил відносно тієї ж осі.

Формули, які описують обертальний рух тіла, легко запам'ятовуються за аналогією до формул поступального руху.

Поступальний рух Обертальний рух
Лінійне переміщення Кутове переміщення
Лінійна швидкість Кутова швидкість
Лінійне прискорення Кутове прискорення
Cила Момент сили
Імпульс Момент імпульсу
Маса m ; ; Момент інерції J ; ;
Кінетична енергія Кінетична енергія

Порядок виконання роботи

Лабораторна робота № 133

ОБЕРТАЛЬНОГО РУХУ

Мета роботи: експериментально переконатися в справедливості основного закону динаміки обертального руху.

Прилади та обладнання: маховик, набір гир, штангенциркуль, секундомір.

Теоретичні відомості

наведені в лабораторній роботі № 132.

Порядок виконання роботи

1. Виміряти штангенциркулем діаметр шківа.

2. Прикріпити нитку з вантажем масою m1 до шківа й, обертаючи маховик, підняти вантаж на висоту h. За шкалою висоти, яка знаходиться на стіні, визначити значення h по нижньому краю гирі.

3. Одночасно з відпусканням маховика ввімкнути секундомір і виміряти час опускання гирі t до моменту удару гирі об підлогу. Результати записати в таблицю.

4. Повторити дослід із першим вантажем 5 разів.

5. Виконати пп. 14 для вантажу масою m2.

6. За формулами (4), (3), (5) обчислити кутове прискорення, момент сили, момент інерції маховика.

 

Таблиця 133.1

h = ____ м; d = _____ м;

m1 = m2 =
t1, с Δt, с 1, р/с2 М1, Н∙м J1, кг∙м2 t2, с Δt, с 2, р/с2 М2, Н∙м J2, кг∙м2
                   
                   
                   
                   
                   
Сер.                    

 

7. Визначити відносну та абсолютну похибки вимірювань:

відносну

.

абсолютну

ΔJсер. = Jсер. ;

8. Порівняти знайдені значення моменту інерції маховика і зробити висновок.

Контрольні питання

наведені в лабораторній роботі № 132.

 

 

Лабораторна робота № 150

Теоретичні відомості

Коливальним рухом, або просто коливаннями, називається рух або зміна стану, що характеризується повторюваністю в часі фізичних величин, які визначають цей рух чи стан. Прикладами коливального руху в механіці можуть бути коливання маятників, струн, мембран телефонів, балансирів кишенькових годинників, мостів та інших споруд, що зазнають дії змінного навантаження тощо.

Коливальний рух називається періодичним, якщо значення фізичних величин, які змінюються в процесі коливань, повторюються через однакові проміжки часу. Найпростіший тип періодичних коливань гармонічні коливання. Коливання деякої фізичної величини називаються гармонічними, якщо її залежність від часу має вигляд

x = A sin (t + ).

Основні характеристики механічного коливального процесу:

х = f(t) миттєве зміщення відносно положення рівноваги; (t + ) фаза коливань; циклічна частота коливання число повних коливань за 2 с; Т період коливання час одного повного коливання; частота число коливань за 1 с; початкова фаза коливань.

Пружинним маятником називають систему «важокпружина», яка з'єднана з нерухомою опорою (рис. 150.1).

Розглянемо коливання цього маятника. Вони відбуваються під дією пружної сили F = kx, де х зміщення важка від положення рівноваги.

Під дією цієї сили важок масою m рухається і рівняння його руху

F = ma, або .

Тоді , або (1)

Це рівняння називається диференціальним рівнянням гармонічних коливань. Його розв'язок запишемо формулою

x = A sin (t + ), (2)

де – циклічна частота коливань

. (3)

Період коливань

or (4)

Можна показати, що при гармонічному коливанні і швидкість, і прискорення також змінюються за гармонічним законом.

Порядок виконання роботи

1. Визначити за допомогою терезів масу трьох важків.

2. Закріпити перший важок на пружині і виміряти її статичне видовження Δl=l - l0, де l0 початкова довжина пружини; l довжина пружини під дією ваги важка.

Результати вимірювань записати в таблицю. Підрахувати kст за формулою

,

Таблиця 150.1

Статичний метод Динамічний метод
m = N t, с Т, с
l0 =
l =
Δl =
kст = kдин =

3. Відтягти важок униз на 23 см і відпустити його, ввімкнути секундомір та виміряти час 20, 30, 40 коливань. Час коливань записати в таблицю. За формулою Т=t/n обчислити період коливань пружинного маятника.

.

4. Вимірювання згідно з пп. 24 повторити з іншими важками. Результати записати в таблиці, аналогічні наведеній.

Статичний метод Динамічний метод
m = ___ кг N t, с Т, с
l0 = ___ м
l = ___ м
Δl = ___ м
kст = ___ Н/м kдин = ___ Н/м
Статичний метод Динамічний метод
m = ___ кг N t, с Т, с
l0 = ___ м
l = ___ м
Δl = ___ м
kст = ___ Н/м kдин = ___ Н/м

5. За результатами дослідів побудувати графік залежності періоду коливань Т пружинного маятника від його маси.

6. Проаналізувати одержані результати і зробити висновок.

 

Контрольні питання

1. Вивести диференціальне рівняння гармонічних коливань пружинного маятника.

2. Записати розв'язок цього рівняння і назвати основні характеристики гармонічних коливань.

3. Записати залежність між періодом і циклічною частотою; між циклічною частотою та частотою.

4. Від чого залежить період коливань пружинного маятника?

 

Лабораторна робота № 8

ТА ФІЗИЧНОГО МАЯТНИКІВ

Мета роботи: визначити: 1) період коливань математичного маятника і на досліді переконатися у справедливості теоретичної формули періоду його коливань; 2) момент інерції фізичного маятника.

Прилади і матеріали: універсальний маятник, секундомір, призма для визначення центра ваги.

Теоретичні відомості

Фізичним маятником називається тверде тіло, яке закріплене на осі, що не проходить через центр ваги тіла, і може здійснювати коливання відносно цієї осі. Довжина фізичного маятника відстань від його центра мас до осі коливань.

Для руху фізичного маятника можна записати основне рівняння обертального руху: , (1)

де кутове прискорення, ; ;

М = m∙g∙l∙sin момент сил, які діють на тіло, відносно осі коливання (силами тертя нехтуємо);

l довжина фізичного маятника;

J момент інерції маятника відносно осі коливання.

Підставивши значення M і ε в (1), отримаємо:

диференціальне рівняння коливань фізичного маятника.

Маятник здійснює гармонічні коливання при малих кутах відхилення від положення рівноваги (рис. 8.1).

Тому , і рівняння коливань матиме вигляд: ,

або , де . Розв'язок рівняння коливань фізичного маятника запишемо формулами:

= A sin (ω0T + ),

або

= A соs (ω0T + ),

ω0 циклічна частота коливань, .

Тоді період коливань фізичного маятника

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти