Результати вимірювань і обчислень рівня звуку

де F – площа поверхні, що випромінює, м²; T – температура поверхні, що випромінює, К;

l – відстань від центра поверхні, що випромінює, до опромінюваного об’єкта, м;

А – емпіричний коеф., для шкіри людини і бавовняної тканини А=85, для сукна А=110, для шерсті А=100.

Інфрачервоне випромінювання, що потрапляє на тіло людини, впливає, перш за все, на незахищені його ділянки (обличчя, руки, шию, груди, очі). Знаходження людини протягом тривалого періоду часу в зоні інфрачервоного випромінювання значної потужності, як і при дії високих температур, впливає на центральну нервову систему, серцево-судинну систему (збільшується частота серцебиття, змінюється артеріальний тиск, прискорюється дихання), порушує тепловий баланс в організмі, що призводить до посиленого потовиділення, втрати необхідних для організму людини солей. Діючи на очі, інфрачервоне випромінювання викликає помутніння кришталика, опік сітківки, кон'юнктивіти.

Нормована допустима густина потоку енергії інфрачервоного випромінювання на робочому місці залежить від ділянки випромінювання.

Для ділянки А нормована густина потоку енергії не повинна перевищувати 100 Вт/м2 при опроміненні 50% тіла і більше.

Для ділянки В - 120 Вт/м2 при опроміненні поверхні тіла в межах 25-50%.

Для ділянки С - 150 Вт/м2, якщо опромінюється не більше 25% поверхні тіла. Нормами передбачено тривалість опромінення, перерв, які залежать від густини потоку опромінення.

Для захисту людини від інфрачервоного випромінювання використовують декілька способів:

1. Захист відстанню. Цей спосіб полягає в тому, що при віддаленні від джерела випромінювання густина потоку енергії зменшується пропорційно відстані до нього.

2. Захист часом передбачає обмеження перебування людини в зоні інфрачервоного випромінювання.

3. Теплоізоляція джерела випромінювання передбачає застосування конструкторських та технологічних рішень, направлених на теплоізоляцію випромінювальної поверхні матеріалами (скловата, цегла), що знижують температуру поверхні випромінювання.

4. Екранування джерела випромінювання полягає у використанні непрозорих або напівпрозорих екранів, які можуть бути відбиваючими або теплопоглинаючими. 5. Для охолодження використовують водяні завіси з водяної плівки.

6. Індивідуальні засоби захисту: спецвзуття, спецодяг, який витримує високі температури і захищає від інфрачервоних випромінювань, який водночас є м'яким і повітронепропускним (брезент, сукно). Для захисту очей використовують спеціальні окуляри зі скельцями жовто-зеленого або синього кольору.

Інтенсивність теплового випромінювання у виробничих приміщеннях вимірюють за допомогою актинометра. На рис. 7.1 показані: 1 – ручка; 2 – корпус; 3 – шкала показань; 4 – кришка; 5 – чутливий термоелемент.

У термоприймачі актинометра використана так звана термобатарея – блок, до складу якого входять термоелементи, скомутовані між собою. Елементи складаються з пластин білого і чорного кольорів.

При дії на такий елемент теплового випромінювання сусідні пластини набувають різної температури внаслідок поглинання променистого тепла чорним квадратом і відбиття його білим. Різниця температури зумовлена в батареї термоелектричним струмом, що вимірюється вмонтованим в прилад гальванометром, шкала якого проградуйована в одиницях вимірювання теплової радіації – кал/(см²/хв) у межах інтенсивності випромінювання від 0 до 20 кал/(см²/хв). Кожна поділка шкали відповідає 0,5 кал/(см²/хв). Для переведення у Вт/м² покази прибору множать на 700.

Перед вимірюванням стрілку гальванометра ставлять в нульове положення за допомогою коректора при закритому від радіації термоприймачі. Потім відчиняють кришку приладу, й у вертикальному положенні спрямовують термоприймач у бік джерела випромінювання. Відлік показань роблять через 3 с. на місці випромінювання, після чого термоприймач негайно закривають кришкою.