ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема 19 Основні стилі поведінки при розв”язанні конфліктів

Відомі спеціалісти в галузі управлінської психології К. Томас та Р. Кілмен виділяють п'ять основних стидні поведінки в конфліктних ситуаціях, що спираються на влас­ний стиль, стиль інших учасників конфлікту, а також на тип самого конфлікту. Графічно ця класифікація представлена в сітці Томаса—Юлмена (рис. 60). Вона широко застосовуєть­ся у навчальних менеджерських програмах і дає змогу ви­робити для кожного керівника власний стиль розв'язання конфлікту.

Стиль поведінки в кожному конкретному конфлікті ви­значається ступенем прагнення задовольнити власні інте­реси (діючи пасивно чи активно) та інтереси протилежної сторони учасників конфлікту (діючи спільно або індивіду­ально).

Якщо ваша реакція пасивна, то ви прагнутимете вийти з конфлікту; якщо реакція активна, то ви будете намагатися розв'язати його. Прагнення до спільних дій викликає спро­бу розв'язати цей конфлікт разом з іншими його учасни­ками. Прагнення до індивідуальних дії спричинює пошук шляху вирішення проблеми або ухилення від її вирішення. Виділені п'ять стилів поведінки однаковою мірою включа­ють спільні та індивідуальні дії, а також пасивну та активну поведінку.

Той, хто використовує стиль конкуренції, завжди актив­ний і прагне розв'язувати конфлікт власним способом. Він не зацікавлений у співпраці з іншими, але здатний до во­льових рішень, прагне передусім задовольнити власні інте­реси за рахунок інших, нав'язуючи своє рішення. Такий шлях ефективний, коли людина має певну владу. Але це вкрай неефективний метод розв'язання особистих конф­ліктів. Стиль конкуренції викликає в інших почуття від­чуження. Застосування ж його в ситуаціях, коли суб'єкт не має влади, може призвести до прикрих помилок.

Використання цього стилю мас сенс, якщо результат для вас дуже важливий, якщо маєте певний авторитет і вважаєте свій варіант найкращим, якщо рішення треба прийняти терміново і для нього є достатньо влади, якщо немає іншого шляху і втрачати немає чого, якщо не можете переконати групу, що ситуація кризова, але групу треба вести далі.

Цей стиль приведе до визнання, якщо буде досягнутий позитивний результат. Але якщо переважає прагнення встановити з усіма гарні стосунки, то такий стиль не варто застосовувати.

Стиль ухилення використовується в ситуаціях, коли по­зиція нестійка і відсутня співпраця з іншими з метою роз­в'язання проблеми. Цей стиль доцільно застосовувати, якщо проблема не дуже важлива або коли відчувається помилковість власної позиції та правильність позиції іншої сто­рони конфлікту, коли сили не рівні або коли інший наді­лений владою. У цих випадках превалює прагнення задо­вольнити власні чи інші інтереси, характерні відхід від проблеми, перекладання відповідальності за її вирішення на інших, прагнення відкласти рішення або використати інші засоби.

Стиль ухилення застосовується, якщо відбувається спіл­кування з психічно складною людиною та якщо немає при­чин підтримувати з нею контакти, а також за спроб прий­няти рішення в ситуації, коли не зовсім зрозуміло, що треба конкретно робити, та в цьому й немає нагальної потреби. Доцільна ця стратегія й у випадках відсутності достатньої інформації. Хоча дехто вважає цей стиль «втечею» від проб­лем і відповідальності, така поведінка може бути цілком конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію.

Стиль пристосування означає, що ви дієте разом з іншою людиною, не намагаючись захищати власні інтереси. Цей стиль застосовується, якщо результати дуже важливі для ін­шої людини й не дуже суттєві для вас. Вія корисний у ситуаціях, у яких ви можете здобути перемогу, тому що інший учасник конфлікту має владу. Отже, ви поступаєтесь та робите те, чого бажає опонент. Ви дієте в такому стилі й тоді, коли співчуваєте шитій людині й намагаєтеся підтри­мати її.

Оскільки, застосовуючи таку стратегію, ви відсуваєте свої інтереси, то краще вдаватися до неї, коли позитивне з'я­сування ситуації для вас не суттєве або коли участь у ситу­ації не дуже значна. Якщо ви вважаєте, що поступаєтеся в чомусь дуже важливому і відчуваєте у зв'язку з цим незадо­волення, то метод пристосування в цьому разі не підходить. Він не прийнятний і тоді, коли ви відчуваєте, що інша людина не збирається поступитися чимось або не оцінить вашого внеску у вирішення проблеми. Цей стиль треба за­стосовувати, коли ви, виступаючи, мало що втрачаєте, коли збираєтеся пом'якшити ситуацію, а потім повернутися до цього питання й обстояти свою позицію.

Стиль пристосування може дещо нагадувати стиль ухи­лення, якщо використовувати його як засіб відстрочення вирішення проблеми. Але головна відмінність полягає в то­му, що ви дієте разом з іншою людиною, ви робите те, чого вона прагне. Поступаючись, ви можете пом'якшити конф­ліктну ситуацію і налагодити стосунки.

Питання для самоперевірки до тем 16-19

1.Які основні стадії процесу соціалізації?

2.Що таке ефект соціалізації?

3.Охарактеризуйте поняття соціальної установки, її функції.

4.Проаналізуйте міжособистісні стосунки як основу со­ціалізації особистості.

5.Які існують психологічні механізми міжособистісних стосунків?

6.Які є види малих соціальних груп?

7.Які основні функції спілкування?

8. Якою є структура ділового спілкування?

9. У чому полягає сутність когнітивних аспектів спілку­вання?

10.Схарактеризуйте фактори, що впливають на соціально-психологічний клімат.

11.У чому полягає сутність понять «емпатія» та «рефлек­сія»?

12.Проаналізуйте шляхи вирішення конфліктних ситуа­цій.

 

Література до тем 16-19

1.Андреева Г. М. Социальная психология. Москва, 1980.

2.Атватер И. Я Вас слушаю. Советы руководителю как пра­вильно слушать собеседника. Москва, 1988.

3 Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком. Москва, 1982.

4.В. В. Бойко и др. Социально-психологический климат кол­лектива и личность / В. В. Бойко, А. Г. Ковалев, В. Н. Панфе­ров. Москва, 1983.

5.Казмиренко В. П. Социальная психология организаций. Киев, 1993.

6.Корнев М. И., Коваленко А. Б. Соціальна психологія. Київ, 1995.

7.Краткий словарь по социологии / Под общ. ред. Д. М. Гвишиани, Н. И. Лапина. Москва, 1988.

8.Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы пси­хологии. Москва, 1984.

9.Мицич П. Как проводить деловые беседы / Сокр. пер. с серб.-хорв. 2-е изд., стер. Москва, 1987.

10.Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. Киев, 1990.

11.Панферов В. Н. Когнитивные эталоны и стереотипы взаимо­действия // Вопр. психологии. 1982. № 5.

12.Паповян С. С. Исследования «организационного климата» в американской психологии // Вопр. психологии. 1978. № 2.

13.Петровская Л. А. О понятийной схеме социально-психологическото анализа конфликта // Теоретические и методологи­ческие проблемы социальной психологии / Под ред. Г. М. Андреевой и Н. Н. Богомоловой. Москва, 1977.

14.Петровский А. В., Шпалинский В. В. Социальная психология коллектива. Москва, 1978.

15.Психологический словарь / Под ред. В. В. Давыдова, А. В. За­порожца, Б. Ф. Ломова и др. Москва, 1983.

16.Психология: Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г Ярошевского. 2-е изд., испр. и доп. Москва, 1990.

17 Свенцицкий А. Л. Социальная психология управления / Под ред. Е. С Кузьмина. Ленинград, 1986.

18.Скотт Дж. Г. Конфликты и пути их преодоления. Киев, 1991

19.Социальная психология. История, теория, эмпирические ис­следования / Под ред. Е. С. Кузьмина, В. Е. Семенова. Ле­нинград, 1979.

20.Философская энциклопедия. Москва, 1970. Т. 5.

21 Юсупов И. М. Психология взаимопонимания. Казань, 1991.

 

 

Тема 20 Моделі авторитарних та демократичних типів сімей

Законспектуйте за книгою Трофімова Ю.Л. Психологія- К., 2005 – с.544-552

Питання для самоперевірки

1. Що таке сім’я

2. Які типи сімей ви знаєте

3. Охарактеризуйте кожен тип окремо

Література

1. Витек Карел. Проблемы супружеского благополучия / Пер.с чеш. Москва, 1988.

2 Волкова А. Н., Трапезникова Т. М. Методические проблемы диагностики супружеских отношений // Вопр психологии 1985. № 5.

3. Гозман Л. Я. Психология эмоциональных отношений Москва, 1987

4 Джеймс М. Брак и любовь / Пер с англ Москва, 1985,

5.Ковалев С. В. Психология современной семьи. Москва, 1988.

6.Левкович В. П., Зуськова О. Э. Методика диагностики супру­жеских отношений // Вопр психологии 1987 № 4.

7 Психологическая культура семейных отношений: Методичес­кие материалы Москва, 1988.

8 Рибаченко В. Ф. Грані сумісності. Київ, 1987.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти