Формування системи споживчих кооперативів у Великій Британії

Причини розгортання кооперативного руху. Принципи та досвід Рочдельського споживчого товариства вже з кінця 1840-х рр. почали переймати інші об’єднання робітників і ремісників. Це сприяло поширенню споживчої кооперації у Великій Британії, а далі й в інших країнах Європи. За даними С. Бородаєвського, 1850 р. в цій країні було вже 130 кооперати­вів, через 14 років — 505, ще через 10 - 1163, а на початку XX ст. — майже 1500. Швидкому зростанню їх кількості сприяли об'єктивні обставини: а) надзвичайно тяжке становище робітників; б) фальсифікація продуктів у приватних крамницях; в) трек-система, суть якої зводилася до створення фабрикантами крамниць для своїх робітників, де товари продавалися навіть за вищими від ринкових цінами, однак робітники були змушені їх брати, поза-як вони отримували частину платні спеціальними чеками, реалізувати які можна було лише в крамниці фабриканта (хоч закон 1831 р. заборонив цю систему, все ж на практиці її використову­вали ще в 50-х роках).

Крім того, бурхливому зростанню споживчої кооперації сприяла широкапропаганда ідей та принципів рочдельського товариства, організована Кооперативною лігою (заснованою саме задля цього в 1852 р.), журналом «Кооператор», самими рочдельськими піонерами. Поширення споживчої кооперації серед робітників пояснюється також, так би мовити, «практицизмом» англійського робітничого руху. Тред-юніони віддавали перевагу організації широкої взаємодопомоги серед робітників через каси взаємодопомоги, страхові товариства, споживчі та виробничі кооперативи, а в страйковій боротьбі вбачали останній, крайній засіб тиску на підприємців. Врешті, розгортанню мережі споживчих кооперативів у Великій Британії сприяло й кооперативне законодавство країни.

Формування кооперативного законодавства. Не будучи юридичними особами, кооперативи були змушені вписувати своє майно на ім'я котрогось зі своїх членів. Лише перший кооперативний закон 1852 р. ліквідував цю проблему. Але цей закон мав низку недоліків: він забороняв заснування кооперативних банків та гірничих підприємств, дозволяв створення кооперативів лише як товариств з необмеженою відповідальністю і т.ін. Наступний закон (1862) та доповнення до нього усунули ці недоліки. За цим законом, кооперативи могли починати свою діяльність після звичайної реєстраціїсвого статуту в судових органах, звільнялися від державного збору, а податок платили з прибутку лише тоді, коли той перевищував 100 ф. с.

Товариства гуртових закупівель – економічні центри кооперативної системи. Зростання кількості й економічної потужності кооперативів в Англії стимулювало їх об'єднання, що визначило новий етап у розвитку споживчої кооперації та кооперативного руху в цій країні. Перші наради та угоди про спільні дії кооператорів відбулися вже в 50-х роках. У 1863 р. на одній з таких нарад у Манчестері Ч. Ґрінвудс запропонував відкрити торговельне агентство, пайовиками якого були б кооперативи. Агенство мало постачити їм товари за готівку і з невеликою накидкою до собівартості. Так було започатковане Товариство гуртових закупівель — господарський центр англійської споживчої кооперації. До створеного за пропозицією Ґрінвудса товариства ввійшло 45 кооперативів, які склали капітал завбільшки 1400 паїв, по 5 ф. с. кожен. У 1868 р. було засновано Шотландське товариство гуртових закупівель, пізніше — Ірландське. Товариства базували свою діяльність на тих жерочдельських принципах і, об'єднуючи купівельну спроможність усіх споживчих товариств, змогли закуповувати товари безпосередньо у виробників. У результаті з’явилась можливість остаточно усунути посередників між виробниками й споживачами-кооператорами.

Серед особливостей організації цих товариств відзначимо два моменти, які, здавалося б, суперечать рочдельським принципам. Перший: члени Товариства гуртових закупівель мали на загальних зборах неоднакову кількість голосів, вона залежала від кількості членів кооперативу. Дру­гий: дивідендів на придбані в Товариства товари не членам спілки, видавалися в половинному розмірі, друга половина переводилася в резервний капітал товариства.

Однак якраз ці положення надавали діяльності товариств гуртових закупівель особливої ефективності й забезпечували їх надійність та стійкість в умовах ринкових відносин. Про успіх товариств свідчать хоча б такі цифри: в 1920 р., за даними статистики, в Англійське то­вариство гуртових закупівель входили 1222 первинні кооперативи, кількість членів яких перевищувала 3 340 тисяч осіб. Власний капітал Товариства становив понад 7 млн. ф. с., а оборот — 1 054 440 тис. ф. с. До Шотландського товариства гуртових закупівель того ж року входило 272 кооперативи, а його оборот вимірю­вався 29 550 тис. ф. с. В Ірландському товаристві в 1920 р. об'єднувалися 120 кооперативів.

У 60-х рр. XIX ст. було створено й фінансовий центр спожив­чої кооперації, яким став спеціальний банківський відділ при Англійському товаристві гуртових закупівель, а також кооперативне страхове товариство — спочатку для страхування майна коопе­ративів, а далі й життя їх членів.

Початки кооперативного виробництва. Із зміцненням споживчих кооперативів, вони щораз активніше почали займатися організацією власного виробництва: відкривали пекарні, фабрики, заводи, заводили ферми і т. ін. За даними Раббено, в 1917 р. виробничих кооперативів — філій споживчих товариств було вже майже 1000, а вартість продукції, виробленої в них, становила більше 50 млн. ф. с. (вартість продукції самостійних виробничих кооперативів — 5 млн. ф. с.). Великою кількістю підприємств володіли Англійське та Шотландське товариства гуртових закупівель. У 1920р. їм належало, відповідно, понад 110 і 30 промислових підприємств, зокрема цукрові заводи, молокозаводи, млини, а також шахти, друкарні, ферми тощо. Спільно вони володіли чайними плантаціями площею 46 000 акрів на о. Цейлоні і 14 пароплавами. Це дозволяло обом товариствам забезпечувати понад половину потреб первинних кооперативів у товарах за рахунок власного ви­робництва. Таких результатів на початку XX ст. не досягла кооперація жодної іншої країни.

Англійська кооперативна спілка ідейно-організаційний центр кооперативної системи. Центром, що керував усією неторговельною діяльністю кооперації Великої Британії стала Англійська кооперативна спілка, що була створена в 1869 р., на кооперативному конгресі в Лондоні. Свої завдання вона реалізувала через територіальні філії та спеціальні комітети. Територіальних філій спілки було вісім: Центральна, Північна, Північно-Західна, Шотландська, Південна, Південно-Західна та Ірландська. Очолювало спілку Центральне правління, яке збиралося лише на час проведення кооперативних конгресів. Без­посереднє управління справами Спілки здійснювало обране ним об'єднане правління, до складу якого входили голови кожної філії. При ньому існували спеціальні комітети: освітній, видавничий, пропаґандистський, парламентський, професійно-кооперативний, комітет захисту та ін., які координували роботу кооперативного апарату за напрямами. Освітній комітет, зокрема, відкривав загальні та кооперативні курси; парламентський забезпечував спів­працю з політичними партіями, громадськими організаціями та структурами влади, слідкував за тим, щоб інтереси кооперації були забезпечені в законодавчому порядку; кооперативно-профспілковий комітет організовував співробітництво з тред-юніона­ми; комітет захисту дбав про юридичний захист інтересів коопе­ративів і т. д.

Вищим органом Англійської кооперативної спілки вважалися конгреси, які від часу її створення скликалися щорічно і займалися головно виробленням політики англійської кооперації, тобто загальних напрямів її діяльності, засад співпраці з політичними партіями, профспілками, державою, шляхів та способів розв'язання проблем кооперативного руху.

Англійська кооперативна спілка, членами якої напередодні першої світової війни булимайже всі кооперативи країни, відігра­ла неабияку роль у розвитку кооперативного руху Великобрита­нії, великою мірою сприяла зростанню самосвідомості та солідар­ності кооператорів своєю організаційною та пропаґандистською діяльністю.

Кредитна та сільськогосподарська кооперація. Хоча основою кооперації Великобританії були споживчі кооперативи, на початку XX ст. тут з’явилася мережа кредитних та сільськогосподарських товариств. Щоправда, їх кількість була невелика й не могла навіть порівнюватися з кількістю споживчих кооперативів. Перше кредитне товариство було засновано лише 1895 р.в с.Скоубі. У 1914 р. таких кооперативів налічувалося 50, а в 1918 р. — лише 22. Причина цього — розвинута система комерційних банків, у яких кожен мешканець країни вже в середині XIX ст. міг отримати будь-яку за розмірами й досить дешеву позичку. Дещо більшою напередодні війни була кількість постачально-збутових сільських кооперативів, організацією яких займалося створене на початку XX ст. Англійське сільськогосподарське організаційне товариство.

Кооперація Ірландії і національний рух. Найактивніше розвивалася сільськогосподарська кооперація в Ірландії, де навіть на початку XX ст. переважало сільське населення. Ірландська кооперація була складовою національного руху в цій внутрішній колонії Великої Британії. Теоретики й організатори кооперативного руху в Ірландії вважали, що кооперація готує народ до боротьби за національні ідеали й державну незалежність. Зокрема, один з ідеологів ірландського кооперативного руху, поет і журналіст Дж. Рассел (1867-1936), писав, що сільські кооперативи — це організації, які задовольняють усі потреби місцевого населення, і тому є «осередками, причому дуже цінними осередками, майбутнього величезного селянського тред-юніона, здатного обороняти інтереси хліборобів і допомагати їм у суспільному, політичному і економічному напрямі». У перспективі, на його думку, розвиток сільськогосподарської кооперації витворить “сільську цивілізацію” з високою культурою та стійкою християнською мораллю.

Політичний та релігійний нейтралітет англійської кооперації. Якщо ірландські кооператори вбачали своє завдання в економічній підтримці національного руху, то кооператори Великої Британії загалом виступили творцями й переконаними прихильниками принципу релігійного й політичного нейтралітету кооперації. Вони обґрунтовували свою позицію зокрема тим, що кооперація покликана залучити до своїх лав людей усіх станів та релігійних і політичних переконань.