ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Деякі дефекти мікроструктури сталі

1 Грубозернистість і "відманштеттова" структура. Ці дефекти виникають в литій сталі, або в сталі, що піддавалась дуже високій температурі нагрівання. Відманштеттова структура відрізняється не тільки грубозернистою структурою, але й характерним розташуванням фериту в доевтектоїдній сталі і вторинного цементиту в заевтиктоїдній сталі. В обох випадках і ферит і цементит мають вигляд голчатих або пластинчатих включень. Сталь з такою структурою має понижену пластичність, а також ударну в'язкість.

2 Смугаста або рядкова структура. Утворюється така структура в результаті обробки сталі тиском в гарячому стані. В такій структурі перліт, ферит та цементит в сталях розташовуються рядками. Така структура обумовлює неоднакові властивості в різних напрямках, тобто проявляється анізотропія властивостей. Сталь гірше піддається штампуванню та різанню.

3 Зневуглецювання сталі з поверхні. При нагріванні сталь­них виробів для гарячої обробки тиском або термічної обробки може відбутись зневуглецювання і на поверхні сформується феритний шар. Це різко понижує втомну міцність, твердість і опір до стирання вже виготовленого виробу. Щоб запобігти цьому дефекту структури, необхідно нагрівати стальні вироби в нейтральних або захисних середовищах.

4 Перепалювання. При нагріванні сталі до високих темпера­тур оплавляються границі зерен, що приводить до їх інтенсивного окислення. В результаті втрачається міжзерен­ний зв'язок і метал втрачає міцність. Перепалювання - брак, який неможливо виправити жодною термообробкою.

Завдання і порядок виконання роботи та

Оформлення звіту

4.1 Вивчити стальну дільницю діаграми стану залізо-вуглець.

4.2 Засвоїти класифікацію і маркування сталей.

4.3 Під мікроскопом вивчити структури мікрошліфів, корис­туючись альбомом мікроструктур.

4.4 Зарисувати мікроструктури у звіт.

4.5 За кількістю перліту в структурі визначити вміст вуглецю в сталі і вказати за його вмістом марку сталі.

4.6 Виміряти твердість зразків сталей з різним вмістом вуглецю і дані, занести в таблицю 8.1.

Таблиця 8.1

Номер зразка Вміст вуглецю,% Структура сталі Твердість
HRC HB
         

4.7 Побудувати графік залежності твердості сталі від вмісту в ній вуглецю.

5Контрольні запитання

5.1 Що таке сталь і які компоненти в неї входять?

5.2 Як впливають на властивості сталі вуглець, марганець, кремній, фосфор, сірка та кисень.

5.3 Як класифікуються сталі за якістю, структурою і призначенням?

5.4 Що таке ферит, аустеніт, цементит, перліт?

5.5 Скільки вуглецю міститься в сталі 50, У10, Ст.3?

5.6 Яку структуру має сталь з вмістом вуглецю 0,2%, 0,8%, і 1,2%?

5.7 Яку сталь потрібно вибрати для виготовлення вісі, різця, пружини?


Робота №9

Вивчення структури і властивостей чавунів

Мета роботи

 

1.1 Вивчити структуру чавунів під мікроскопом.

1.2 Навчитись за формою графітних включень та структурою основи розрізняти білі, сірі, ковкі та високоміцні чавуни.

1.3 Дослідити вплив структури та форми графітних включень на властивості чавуну.

Технічні засоби навчання

 

2.1 Твердоміри ТК-2, ТШ-2.

2.2 Таблиці твердості, плакати, альбом мікроструктур чавунів.

2.3 Комплект зразків різних марок чавунів.

3 Методичні вказівки до самостійної роботи

 

Опрацювати матеріал за підручником та конспектом лекцій, звернути увагу на класифікацію та маркування чавунів. Засвоїти інформацію про те, що механічні властивості чавуну залежать найперше від його основи. Отже, мета формування структури основи - це забезпечення тих, чи інших властивостей чавуну. Найбільшою міцністю володіє чавун на перлітній основі.

Відповідно до діаграми стану залізо-вуглець (рисунок 9.1) чавуни характеризуються наявністю евтектики (ледебуриту), який в залізовуглецевих сплавах появляється від концентрації вуглецю 2,14% і більше. Але чавун - це багато­компонентний сплав, бо в ньому, крім вуглецю, міститься значна кількість кремнію (1,0-3,5%), марганцю (0,5-1,5%) та інших елементів в залежності від марки чавуну. Вуглець в чавунах може знаходитись як в хімічній сполуці (Fе3С), так і у вільному стані у вигляді графіту (Г), в залежності від вмісту домішкових елементів та швидкості охолодження із розплаву. Тому, в залежності від стану вуглецю і форми виділень його у вигляді графітових включень, чавуни ділять на білі, сірі, ковкі та високоміцні.

Білий чавун. В білому чавуні весь вуглець знаходиться у зв'язаному стані, тобто у вигляді цементиту. Такий чавун дуже твердий, крихкий. Вид його зламу світлий, а звідси і назва – білий чавун. Із-за твердості і крихкості він не знаходить застосування в машинобудуванні, як конструкційний матеріал, а тому не маркується. Білі чавуни переробляють на сталь, а також н сірі, ковкі та високоміцні, а звідси він має назву переробного чавуну.

Використовують так званий відбілений чавун – сірий з тонким шаром на поверхні (10-30мм) білого. Відбілювання є наслідком швидкого охоллодження поверхні під час кристалізації чавуну в металевій формі. Відбілений чавун має високу поверхневу твердість і стійкість проти спрацювання. Використовується для виготовлення прокатних валків, коліс, виробів для залізничного транспорту тощо.

Вміст вуглецю формує його структуру, за якою він класифікується і ділиться на доевтектичні ( з вмістом вуглецю від 2,14 до 4,3%), евтектичні (4,3%) і заевтектичні (більше 4,3%). Склад структури цих чавунів відповідає діаграмі стану залізо-вуглець (рисунок 9.1).

Сірий чавун. В ньому вуглець повністю або частково знаходиться у вільному стані (у вигляді графіту).

За формою графітових включень сірі чавуни ділять на власне сірі (пластинчаста форма графітних включень), ковкі (пластівчаста форма включень графіту) і високоміцні (куляста форма графітних включень). Форму графітових включень в сірих чавунах вивчають на непротравлених мікрошліфах (рисунок 9.2). На відміну від білих чавунів злом сірих чавунів (за рахунок графітних виділень) має темний вигляд, а звідси і назва сірий чавун.

 

 

 

Рисунок 9.1 – Діаграма стану Fe-Fe3C

 

Сірий чавун формується в залежності від швидкості охолодження та його хімічного складу. Такі елементи як С, Si, Ni, Cu сприяють графітизації чавуну, а Mn, Cr, W, S протидіють цьому процесу.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти