|
Україна в роки революції 1905—1907 рр.
Україна в роки революції 1905—1907 рр. План. Україна в роки революції 1905—1907 рр. Земельна реформа П. Столипіна (1906-1911 рр.) і її вплив на Україну Плани Антанти і Троїстого Союзу відносно України Воєнні дії на території України у 1914 – 1917 р. 5. Союз Визволення України (СВУ). Українські Січові стрільці. Наслідки Першої світової війни для України. Метою демократичної революції 1905-1907 рр. була: - ліквідація пережитків феодалізму в Росії (самодержавство, - поміщицьке землеволодіння і викупні платежі, - нерівноправність станів, - національне пригноблення тощо) і - встановлення буржуазно-демократичної республіки. Революція розпочалася 9 січня 1905 р. мирною демонстрацією в Санкт-Петербурзі, розстріляною військами («кривава неділя»).На знак солідарності і протесту почалися страйки в пролетарських центрах України: Києві, Харкові, Катеринославі, Одесі, Миколаєві. На початку січня-березня 1905 р. страйкувало 170 тис. чол. Революційна боротьба в жовтні 1905 р. переросла в загальноросійський політичний страйк. Жовтневий всеросійський страйк паралізував сили уряду і змусив царявидати 17 жовтня маніфест про громадянські свободи і скликання законодавчої Думияк дорадчого органу при цареві із залученням до виборів в неї усіх верств населення. Після цього буржуазія відійшла від революції. Царський режим почав масові репресії проти революціонерів. Революція досягла найвищого піднесення в ході грудневого повстання робітників великих промислових центрів у 1905 р. Після поразки грудневого повстання почався спад революції.У страйковому русі в Україні в 1906 р. взяло участь близько 100 тис. чол., а в 1907 р. — 55 тис. Селянські виступи в період спаду революції охопили значну територію, але за своїм розмахом були слабшими, ніж у 1905 р. Так, у 1905 р. в Україні відбулося 3967 виступів, у 1906 р. - 1 382, а в 1907 р. - 510. Масові соціальні рухи Під впливом масового революційного руху в країні узимку 1905 р. відбулися страйки медичних працівників у Харкові і Катеринославі. Улітку 1905 р. протягом трьох тижнів проходив страйк телефоністок Одеської телефонної станції. Під впливом робітничого руху піднялося на боротьбу і селянство, але його виступи в більшості випадків набували характеру масових погромів поміщицьких маєтків. Так, навесні 1905 р. селяни розгромили маєток поміщика Терещенка в Сумському повіті, вивізши все майно, хліб, інвентар, а цукровий завод зруйнували і спалили. Всеросійський жовтневий політичний страйк в Україні розпочався 7 жовтня 1905 р. виступом робітників та службовців Катеринославської залізниці. Київського, Харківського, Катеринославського залізничних вузлів, робітників Харкова, Полтави, Одеси. У ході жовтневого всеросійського політичного страйку в Києві, Катеринославі, Луганську, Горлівці, Єнакієвому виникли ради робітничих депутатів, котрі обиралися відкритим голосуванням. У них співробітничали соціал-демократи й есери, представники національних партій. Ради запроваджували явочним порядком - 8-годинний робочий день на підприємствах, - установлювали ціни на продукти в заводських крамницях, - організовували охорону населення від погромників. Поряд із радами стали створюватися профспілки робітників та службовців. Так, у Харкові була створена профспілка шевців, в Одесі - металістів, у Горлівці - шахтарів і т.д. Збройні повстання В Україні підготовкою збройних повстань займалися активісти різних партійних організацій (більшовики, есери, анархісти). Повстання на броненосці «Потемкин». Повстання на Чорноморському флоті готувала «Севастопольська матроська централка», куди входили матроси - члени різних партій. На «Потемкине» підпільну організацію очолювали більшовик Г. Вакуленчук і анархіст О. Матюшенко. 14 червня 1905 р. у відкритому морі стихійно спалахнуло повстання. Офіцери були перебиті. М. Вакуленчук загинув. Командування взяв на себе О. Матюшенко. Через кілька днів за браком вугілля, їжі і прісної води команда повсталого броненосця здалася 25 червня в румунському порту Констанца. Повстання П. Шмідта.15-16 листопада 1905 р. у Севастополі повстали моряки 12 кораблів. Очолити повстання вони запросили безпартійного лейтенанта П. П. Шмідта (незадовго до повстання йому було присвоєне звання капітана IIрангу), за переконаннями революціонера-демократа. Повсталі зажадали від царя скликати Установчі збори. Після 13-годинного бою повстання було придушене. П. Шмідт і більшовики А. Гладков, М. Антоненко, С. Частник за вироком військово-морського суду були розстріляні. Земельна реформа П. Столипіна (1906-1911 рр.) і її вплив на Україну Революція 1906 р. підштовхнула царський режим до аграрних реформ. Ці реформи здійснювалися П. А. Столипіним, який займав у 1906-1911 рр. посаду Голови Ради Міністрів. Аграрна столипінська реформа мала за мету ліквідувати деякі феодальні пережитки, що гальмували розвиток села і створювали в ньому вибухонебезпечну ситуацію. До них відносилися - викупні платежі, - селянське малоземелля, - общинне землекористування. Шляхом проведення реформи правлячі кола прагнули відвернути селян від боротьби за поміщицькі землі і закріпити у них приватновласницькі настрої. Система заходів реформи включала: - скасування викупних платежів, цілком ліквідованих із січня 1907 р.; - зруйнування общини. Указ 9 листопада 1906 р. дозволяв селянам виходити з общини із закріпленням за ними в приватну власність тієї землі, якою вони користувалися в общині; - насадження системи хуторів і відрубів, тобто виділення з общини найбільш заможної частини селянства, надання їй пільг і права додаткової покупки земель через систему земельних банків. Цей захід переслідував дві мети: з одного боку, створити в селі нову потужну верству земельних власників, зобов’язаних своїм добробутом царському режимові, які б служили опорою самодержавства на селі, а з іншого боку — позбавити общину її найбільш авторитетної й антипоміщицьки налаштованої верхівки; - переселенську політику,за допомогою якої передбачалося послабити проблему малоземелля (особливо в Україні), переселивши частину селянства на вільні землі до Сибіру, на Урал, у Казахстан і т.д.; - скасування ряду найбільш несправедливих обмежень Особливістю цієї реформи було те, що вона проводилася зверху урядовим табором і максимально враховувала інтереси поміщиків. Здійснення реформи було покладено на губернські і волосні землевпорядні комісії. Для надання допомоги селянам у створенні хутірського господарства був створений Селяноман поземельний банк, який скуповував поміщицькі землі і продавав їх селянам (при цьому скупка і продаж проводилися за завищеними цінами). Столипінська аграрна реформа стала після скасування кріпосного права в 1861 р. наступним кроком на шляху перетворення феодальної монархії на буржуазну, прискоривши розвиток капіталістичних відносин на селі. У ході проведення переселенської політики Україна дала найбільшу кількість (близько 1 млн. ома.) переселенців до Сибіру. Однак, більшість із них, не отримавши обіцяної урядової допомоги для облаштованості на новому місці, змушені були повернутися назад. У цілому аграрна політика Столипіна не досягла поставленої мети, оскільки вона не встигла зруйнувати економічної основи феодальних відносин – поміщицьке землеволодіння. Плани Антанти і Троїстого Союзу відносно України Перша світова війна почалося як протистояння двох військово-політичних блоків європейських держав – Антанти (Англія, Росія, Франція) і Троїстого союзу (Австро-Угорщина, Італія, Німеччина). Плани німецького командування утримати Східний фронт силами однієї Австро-Угорщини зазнали краху. У кожному таборі видавалася українська газета. У результаті діяльності СВУз військовополонених-українців були сформовані дві дивізії — Синьожупанників і Сірожупанників. Цікаво знати У травні 1900 р. за ініціативою К. Трильовського у с. Завалля Снятинського повіту було утворено перше товариство «Січ», яке через козацьке виховання прищеплювало молоді любов до військової справи. У 1908 р. утворено Крайовий Січовий Комітет, а 1 грудня 1912 р. у Львові створено Український Січовий Союз. На 1914 р. рух січовиків об'єднував понад 74 тисячі юнаків із Галичини та Буковини. Бажаючих вступити в УСС виявилось 28 тис. осіб. Австрійський уряд, стурбований лояльністю такого великого національно свідомого військового формування, зарахував до УСС лише 2,5 тис. осіб, озброївши їх рушницями, знятими з озброєння у 1888 р. Стрімкий наступ росіян примусив добровольців на початку вересня перевезти за Карпати, де вони розмістилися поблизу Мукачева (с. Страбічово). Тут було утворено три стрілецькі курені. Першим начальником Легіону став Михайло Галущинський. Розповідь учителя. Перші бої легіонери дали 27—28 вересня 1914р. під Ужоцьким перевалом. У жовтні УСС були розділені на три групи, які вели бої біля Борислава, Сколе. Наприкінці 1914— на початку 1915 р. стрільці здійснювали охорону Карпатських перевалів. Навесні 1915 р. австрійське командування кинуло УСС проти наступаючих російських військ у Карпатах. У боях на горі Маківка(29 квітня — 1 травня 1915 р.) стрільці втратили 42 особи вбитими, 76 — пораненими, 35 — полоненими. У травні легіон УСС брав участь у боях під Болеховим. 27 червня чотири сотні УСС увірвалися до Галича. У липні 1915 р. було утворено 1-й полк УСС (1700 осіб, ще 500 стрільців перебувало в резерві) під командуванням полковника Грицька Коссака. У листопаді в боях під Бережанами полк зазнав величезних втрат і був направлений на переформування в тил. На початку травня 1916 р. полк УСС, яким на той час командував Антін Варивода, знову перебував на фронті. Особливо запеклими були бої у серпні — вересні під Бережанами на Тернопільщині. Гора Лисонястала місцем геройської слави і важких втрат. До 1000стрільців потрапило в полон. Пізніше з полонених було сформовано полк Січових стрільців, а згодом корпус, який брав участь у подіях визвольних змагань (1917—1919 рр.)у Наддніпрянській Україні, як найбільш боєздатна частина Армії УНР. Залишки вояків УСС були переведені на Волинь, де їх зобов'язали допомагати австрійській окупаційній владі поповнювати австрійську армію рекрутами з місцевого населення. Користуючись цим, січові стрільці відразу зосередились на освітній роботі, організувавши 46початкових шкіл, у яких працювали вчителями. Після переформування у лютому 1917 р. січовики повернулися на фронт під м. Бережани. У червні знову брали участь у важких боях і понесли великі втрати. У березні — жовтні 1918 р. полк УСС під командуванням О. Микитки, згідно з умовами Берестейського миру 1918 р., у складі австро-угорської армії здійснив похід у Наддніпрянську Україну(Жмеринка — Херсон — Олександрівськ). Плани австрійського двору на створення окремого Руського королівства зумовили те, що на чолі полку було поставлено сина австрійського ерцгерцога Стефана — Вільгельма Габсбурґа, який вивчив українську мову і навіть писав нею вірші (українці називали його Василь Вишиваний, після Другої світової війни 1948 р. він був захоплений у Відні радянськими спецслужбами та невдовзі загинув у таборах НКВС СРСР). На початку жовтня 1918 р. полк було переведено на Буковину, у Чернівці. Після проголошення ЗУНР у листопаді 1918 р. полк передислоковано до Львова, де він став ядром Галицької армії. Зверніть увагу! УСС на початку свого існування був добровольчим формуванням і за задумами діячів українського національно-визвольного руху мав виконувати більш агітаційну аніж функцію військових, засвідчуючи лояльність українства перед австрійською короною. Проте згодом, у 1915 р.,легіон реформується у полк і стає регулярною частиною австрійської армії. Ставлення австрійського командування до легіону, а згодом до полку було неоднозначне. Так, коли воєнні потреби вимагали стійкості й відваги, січовиків нагороджували та відзначали. Полк відвідав навіть сам імператор. Проте у часи затишшя ставилися всілякі перепони. Історичні задачі. 1. Чому Росія з початком Першої світової війни не створила у своїй армії український підрозділ, подібний до УСС? 2. Соціальний склад Легіону УСС був таким: 60 % січових стрільців належали до інтелігенції (академічна та шкільна молодь, кандидати адвокатури -, учителі шкіл та гімназій); 20 % — робітнича молодь; 15 % — селянська молодь і 5 % — сини дрібних власників. Неписьменних січовиків було лише 10,1 %. Чим можна пояснити такий соціальний склад Легіону УСС? Як це вплинуло на його бойовий шлях? Негативні наслідки 1. Розорення західноукраїнських земель (зруйновано 40 % житлових і господарських будівель, майже 2 тис. підприємств, на третину скоротився видобуток нафти. Поголів'я худоби скоротилося на половину). 2. Значні людські втрати (загинуло понад 500 тис. осіб). 3. На території України перебувало 50 % діючої російської армії (3,5 млн. осіб), а також 400 тис. осіб — у тилових гарнізонах, утримання якої здійснювалося за рахунок місцевих ресурсів. Збої у роботі транспорту. 14. Посилення страйкової боротьби робітників (1914 р. — З0 тис. учасників, 1915 р. — 50 тис, 1916 р. —200тис.) і виступів селян ( протягом 1914—1916 рр. — 160 тис. учасників). Позитивні наслідки 1. Зростання національної самосвідомості населення. Україна в роки революції 1905—1907 рр. План.
Загрузка...
12
|
|
|