ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Притча про всі релігії і мудрість Божу

Жили на світі 9 мудреців, волхвів білобородих, сивочолих. У різних землях всі вони жили, по різному всі Бога розуміли, на мовах різних говорили, і якось розпочалася війна велика поміж тими всіма народами. І довго воювали їхні царі, і зупинити війну самі вже не могли. Тоді Господь прозріння дав своє отим волхвам стареньким. Кожен з них задумав еліксир безсмертя шукати для народу свого. Підняв з них кожний тисячі томів усяких книг про камені і зілля, та ні рецепти, що віднайдені були, все якось у собі таке несли, що в тому царстві все не вистачало. Тоді тії волхви одне одного шукати стали, щоб поділитися секретами своїми, взамін же річ потрібну роздобути. І так зібралися, у решті решт вони всі вкупі на велику раду. А як зібралися, то й силу всю священну об’єднали, і війну зупинили, мир знову між народами настав. Довго вони збирали різні трави, які росли, кожна в своєму царстві, зібрали дев’ять каменів священних, і помістили у великий шар, щоб зілля, коли звариться, освячене було тими каміннями дорогоцінними. Багато років, молитов і замовлянь було потрачено, багато сил. Коли ж безсмертя з чаші засіяло і сила та об’єднана була, прийшов сам сатана, і чашу ту розбив. Не встиг він випити її, розбилась у бою із волхвами святими. І щез він звідти, і ніхто не знає як еліксир безсмертя той знайти, і ніхто не хоче це робити, щоб знову, об’єднавши добрі сили, злу силу в світ не привести. Тому, порадившись, сховали мудреці секрет безсмертя кожний по частині. І так і до сьогодні він, віднині, захований у мудрості народів, чекає часу свого, й мудреця, який самого злого переможе, і чашу вип’є всю. Спаси нас, Боже.

 

Молитва до Світанії про силу

Осанелія, тіні хайде Еліоне, Орао Христіа!

Дарин ю хала Еледан Еліоне

Кароам бей се юень юхі.

Ланма Ланітар Ельфеусе!

Маус катар ман Сантаре

Даріен мі віа ен

Тан ін ініхан

Тіа сіте алє.

 

Молитва до Трійці Духа Божого

Еліоне Сантар, Еліоне Лаоне, Еліоне Еорос. Юхе, Тіоне сан, осан мі ін данлі. Еледан іспомі даріен, мі Осан Еледан.

Данлі мі, Еліоне орао Хрістіа.

Щастя Всесвіту – звільнена душ від страждань, ілюзій. У Воскресінні Вічного Часу зберігається зерно відродження душі.

 

Молитва всепрощеня

Отанеі Елі мі сі карі віа юем оніан віан юем амінь.

Деі сан юен Ісіа Хрістіа осане юеосан каде кріомесе ін. отанеі сіе хімане юем оді Еорос юен.

 

Відродження душі

Книга смерті дає життя, а Книга Життя дає смерть. «Хто спасає душу свою, тай загубить її, хто ж за ближнього загубить душу свою, той знайде її».

Елана Еледан Ель Еліон Ела Ень Оне Ліосе,

Елана Еледан Ель Еліон Ела Ень Оне Ліосе,

Елана Еледан Ель Еліон Ела Ень Оне Ліосе,

Тіа сіте алє.

 

Молитва часу

Тан Танкан данлі ене тан Касіан. (ель)

Тан Касіан (ель) данлі ене тан Танкан

Данлі ене тан танкан Касіан. (ель)

Тіа сіте алє, тіа сіте алє, тіа сіте алє.

 

* * *

«Не за Землю ми воювали, і не по ній ходили душі наші у снах, але єдність духу ми зберігали за світлу далеку Ельфею. Не будемо вже затикати озонові діри світлом душ наших. Повернемо душі свої у рідні світи, підіймемо мечі свої, об’єднавшись з ельфами братами і воскреснуть, відродяться навіть жертвенні душі при останній сурмі сьомого Архангела Нагороди, Даріеля…»

 

Молитва до Ісуса Христа

Елі Орао, Ісіа Хрістіа!

Каліанам Ланма сіе

Оніан ене. Славіам ен тан.

Тіа сітем алє.

 

Божа перемого, Ісусе Христе!

Меч любові світ відродження всіх!

Слава тобі навіки!

Хай буде так!

 

* * *

«Коли перейдем ми «хрести» і «мости», коли все сповниться часів всіх міра, залишимося тільки ми, я, тільки ти і чистая віра, чистая віра…»

«І дзвонів вічних чистий передзвін нам об’явить так бажану свободу, і сповістить для всіх у світі він нове життя ельфійському народу…»

 

Гімни (Світанії) Ельфеї

(Переливи Зелених Луків)

Під райдужним Небом Ельфеї,

Де синьо-зелені поля,

Сльозинка Архангела впала,

Воскресла священня земля.

Ті душі, що Ти їх збирала,

Як світлі, святі зірочки,

Молитву! Тобі проспівали,

Піднявши мечі й палички.

І квіти дзвеніли так ніжно,

Закличний сумний передзвін,

Як землю святу покривали

Тумани з небесних сторін.

Над горами темно-червоними

Літали орли віщуни.

Над замками старців похмурими

Кружляли ті стражі весни.

І плакали синії соняхи

Солодким як мед молоком,

В садах потопали між древніми горами

Палаци і замки барвистим вінком.

Літали птахи щебетливії і славлячи

Бога Отця, носили на крильцях, щасливії,

Пилок крилець фей небуття.

Спадав водоспад, як лавина та срібная,

І плакали росами луки весни,

Там воїни феї прощалися з рідними,

Ідучи навчатись війни.

І доки ще світиться книга священная

На світлому престолі храму,

Осіняє нас крилами благословенна

Дочка Бога, любляча мама,

Вона всі тії душі збирала, і плахтою

Невразливою землю ту вкрила.

Тільки чистії і добрі туди потрапляють,

Їх об’єднує Божа сила.

Кожній названій доні вона дарувала

Хітон як ранковий серпанок.

Меч срібний за пояс вона укладала,

І жезл смарагдовий, як ранок.

За нею стелилася в Небі Дорога,

Що світлою стала веселкою.

Вона не пропустить ворога злого,

Тільки коні крилатії фей і ельфів.

 

Історія Безсмертного Ельфа

Чотири вітри Божі, чотири Небесні коні,

Ви стоїте на сторожі світу, білі і чорні, й червоні.

Я до вас призиваю, співаю святою арфою,

Про древню історію Раю мені ви знання передайте.

Про те, що забуто, загинуло, ви сільфам дали в охорону.

Відкрийте ж мені, проспівайте, о мої легкокрилі коні,

Я в барда кирею вдягаюся, беру його арфу срібну,

Я крила свої простягаю, до вас, мої гніді і срібні.

Нехай ароматами свіжими святої землі Ельфеї,

Наповниться душа моя знаннями древними про неї.

«Летіли крилаті коні в ясних переливах ночі. Світилися поміж травами летючих іскринок очі. Фея Орлана летіла поверталась в квітучий Замок, Святую Печать від Отця носила, співаючи вічне Осанна». Світилось кришталеве дзеркало, схилились в поклоні слуги. І чаша, пилком наповнена оросила спраглі губи. Гойдалися ниті часу, загрозливо скрипнула Замкова Брама. Молитву до сну промовила фея Орлана. Задзвеніли мечі у темряві і чорні плащі промайнули, на ложі лиш світло блиснуло, і плащ залишився синій, заснулий. Святую печать забравши, вороги полетіли на конях, і під плащем на ложі лишився лиш пилок яскраво червоний. Заплакали сільфи, світилось в жалобі дзеркало правди, і гноми служебні бігали, коней заспокоївши дзвоном арфи. Сестра учениця в молитві схилилася, фіолетові стрічки вдягнула і пісню прощальну у Крузі Світла вже вкотре Ельфея чула. Зібралась Вища Рада в Світанії Синьому храмі. Про втрату Святої Печаті стало відомо там. Полетіли відважні воїни на розшуки чорних ельфів. Обшукали долини і гори, печери земні і підземні. Не знайшовши нічого, ельфи воїни зібрали Велику Раду. Хто Святую Печать віднайти має один сивий віщун порадив. Був між ельфів ще зовсім юний, добрий воїн-герой Ельфеон. Він колись у дитинстві дружив з Орланою, добре знав він святий закон. Повели його друзі у Храм Світанії попросивши благословення у неї. Довго сльози діамантові в Чашу падали, не з’явилась володарка Ельфеї. Тоді Вища Рада сама спорядила юнака в далеку дорогу. Старша фея його поблагословила і коня дала в допомогу.

Довго їхав Ельфеон горами, долами, до печери старого дракона. У печері тій був портал таємний, у Безодню вогню ведучий. І дракон той був другом батька Ельфеона, добрий був він і все ведучий. Він порадив дорогу крилатому Ельфові, відкрив вхід до передмістя аду. Лише там, як показало Дзеркало правди, ховається темний зрадник.

Стало тихо і лагідно, в світлі небесному замислився заплаканий Ангел, як закрилися двері за світлим Ельфеоном, і поглинула його темінь аду. Він накидкою вкрився Світанії темною і невидимим став там гуляти. Він обшукав усі закутки демонів, всі вогні і лавини побачив. Він пройшов за три літа всі семеро ярусів тої вогняної оселі. Бачив він замок сатани самого, башту цариці його Ельзелі. Після довгих блукань удалося натрапити на ельфа відступника темного. Він Ключ Святий, Печать Божу, сховав у печері своїй темній. І знайшов Ельфеон печать тую, забрав, кинув виклик темному ельфові. Він у чесному поєдинку йому голову віддят і тоді повернувся додому в Ельфею. Та печать, що носив він на грудях її, таємною мелодією прекрасно звучала. І щасливий Ельфеон у замку своїм спочивав і слухав як ця печать його кликала. Якось раннього ранку сади вкрились синьо-срібною росою. «Я відроджую світ, відродися і ти», проспівала печать герою. Спокусився Ельфеон, свічки запалив, відкрив вхід до Всевишнього Дому. З чаші Божої сам він Ель пив і купався у світлі Святому.

Тоді, вийшовши з замку, приніс він Печать до Світанії Святого Престола Храму. Рада Старших вітала героя свого, бард пісню співав величальну.

Древніх сльози дзвеніли у чашу Святу, дев’ять фей проспівали Закличі. «Через час, через простір на землю прилинь…» І горіли барвисті свічі.

От з’явилась на троні у храмі своїм одна єдина як любляча мати, усміхнулася лагідно всім, стала всіх вона благословляти. Зупинилась над Ельфом вона, Божим блиском засяяли очі. «Ти без дозволу мого Безсмертя прийняв, хоч пройшов усі темнії ночі. За це будеш тепер ти служити довгий час в Храмі, воїнів фей научати. Хай сестра моя рідна, Свята Мірілін Рівновагу навчить поважати. Будь щасливий, юначе, колись я прийду, і звільню тебе з рабства знову». І майнувши рукою зникла вона, залишивши на троні троянду чудову.

Тут з’явились сільфи, кайдани вдягли на героя безсмертного зразу. І у Замок військовий його потягли, підкорившись святому наказу. Гірко плакали феї, була не одна з них закохана в Ельфеона святого. І поглинула того підземна пітьма, в підземеллі Замку отого.

Там він служить віднині самій Мірілін, кожен раз нових учнів навчає, і стоїть на подвір’ї його чорний кінь, на господаря свого чекає. А над баштою Замку троянда одна, в огорожі росте, як надійна свята постанова, що колись Осанелія знову прийде, і відпустить Ельфа на волю.

То ж молітеся, сестри мої і брати, щоб Світанія його простила. Коли світите свічі один за одного, засвітіть і за «Тайную силу!»

 

Безсмертні Феї

Феї старші, які відлетіли «помирати» в Червоні Гори в замки Сну і звідти знайшли дорогу у вищий світ Бога, або перейшли через Червоні Гори і Туман Забуття і знайшли світ Бога, та повернулися назад називаються Безсмертними Феями. Також феї, які були спалені чи розрубані їхні душі навіть темним вогнем, але відроджені Богом Живою водою називаються теж Безсмертними.

 

Стражі Всесвіту

Чотири Стражі з Мечами Бога у чорних накидках з капюшонами, що захищають Вічний Вогонь в Храмі Бога і вічний вогонь темний, захищають Всесвіт від знищення і спалюють душі, які посягнули на існування планет чи світів.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти