ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Свобода, вибір та відповідальність.

Свобода – одна з проблем, яку неможливо оминути, осмислюючи людину. Здається, бути свободною для неї природно. Однак людина не завжди почувається свободною, або насправді не є свободною. Питання: чи притаманна свобода людині від природи, чи вона набувається протягом життя, чи взагалі є ілюзією; як виявляється свобода – як свобода духовна, свобода пізнавати світ, діяти - потребують відповіді та є предметом філософського осмислення.

Історія філософії та сучасні дослідження демонструють сотні визначень поняття свободи, що свідчить про її багатомірність та неоднозначність. Традиційно свобода людини розглядалась як свобода її духу або свобода волі. Сучасний динамічний та складний світ також ставить проблему людської свободи, загострюючи потребувибору та відповідальності за нього. Особистісна свобода розглядається як багатоаспектне явище, яке проявляється не лише в свободі мислення, в свободі духу, а й в свободній діяльності, та й взагалі – в можливості свободно жити, що залежить і від матеріальних факторів.

Найбільш виразно концепція свободияк вияву людського існування, як свободи індивідуальної представлена екзистенціалізмом. Його засновник С.К’єркегор пов’язує поняття свободи, людської духовності та страху. Свобода, за К’єркегором, є умова духовної самореалізації. Передчуття можливості свободи та передчуття майбутнього виявляється для індивіда в почутті страху. Отже, мислитель органічно пов’язав поняття свободи, страху та майбутнього. Загалом для К’єркегора пізнання свободи існування можливе через почуття провини, страху, зневіри, тобто – через осягнення внутрішніх суб’єктивних станів людини. Відповідно, негативні передбачення виявляються у страху, позитивні – у надії. Отже, свобода несе момент невизначеності. Таке природно породжує онтологічний страх – сьогоденне переживання невизначеного, можливо загрозливого майбутнього. Свобода можлива лише для індивіда. Причому лише настільки, наскільки він створює її власними діями, знаходячи сенс та упевненість. В той час як забобонність та зневіра є формами несвободи. Органічно пов’язує існування зі свободою та вибором К.Ясперс:якщо людина існує, то обирає. Людина – це і є свобода. А.Камю в «Міфі про Сізіфа» наголошує такі вияви свободи, як свобода духу та дії.

Особливої значимості свобода та відповідальність набувають в суспільстві ХХI ст., в умовах глобальних проблем людського існування та наростання глобалізаційних процесів. Видатний український філософ В.Г.Табачковський в своїй книзі «Полісутнісне homo…» наголошує, що свобода як передусім особистісний вибір, пов’язана з суб’єктивним (внутрішнім) світом особистостей, що знаходяться між загальністю людської природи та особливістю індивідуальності.

В сучасних дослідженнях поняття свободи пов’язують з поняттям практик як багатоаспектних та багатовимірних впливів сучасної людини на природу, соціум, людину, її внутрішній світ.Французький соціолог П.Бурд’євказує на процесуальність, плинність життя, що постає в потоці різноманітних практик, які і створюють «малюнок життя» як такий. Отже, в певному розумінні, життя є різноманітність практик, які взаємодіють, переходять одна в іншу, визначають одна іншу. Породжуються нові практики, які визначають нові аспекти життя.

В такому ракурсі свобода розуміється як можливість людини вибирати в її суспільному бутті за власним бажанням варіанти практик здійснення її життя у всій його повноті. Йдеться про можливість усвідомленого особистістю вибору, а не вибору, як результату маніпулювання людиною.В цьому сенсі І.С.Добронравова зазначає, що зробивши предметом свого дослідження практики, ми так чи так, зачіпаємо проблему людської свободи. Тому питання свободи сьогодні – це, в першу чергу, питання про походження цілей і бажань людини. Оскільки маніпулювання як технологія нав'язує людям бажання й цілі, маскуючи їх під культурні та моральні цінності. Але насправді здійснюють їх підміну. Отже, свобода, вибір та відповідальність є моральними категоріями.

Однак проблематичність свободи визначається і тим, що людина в своєму житті думає та вчиняє так, як звикла. П.Бурд’є називає таке габітуальністю поведінки (від лат. habitus – зовнішній вигляд), тобто поведінки за звичкою, традицією, за певними опанованими схемами, стереотипами.

Наше життя базується на практиках повсякденності, на її накопиченому досвіді. Як зазначає П.Бурд’є, проблема в тому, що «габітус не знає майбутнього». Він ґрунтується на досвіді минулого. Думки, сприйняття, почуття, дії завжди лімітовані історичними та соціальними умовами, в яких постали певні габітуси. Отже, свобода можлива лише в межах габітусу. Вона обумовлена, отже – умовна, оскільки не припускає створення принципово нового, а уможливлює лише багаточисельні варіації існуючого.

Відповідно, практики свободи можливі лише за умов такого габітусу, що орієнтує людину на життя у ситуації постійних змін. Відповідно прагнення нового, допитливість, пізнання світу у формі гри, урахування самоорганізаційних можливостей природних та соціальних систем людина сприймає як умови традицій. Такі традиції і стають підгрунтям свободного вибору.

Вибір людини як необхідний момент соціального розвитку передбачається сучасним синергетичним баченням світу. Синергетика вивчає поведінку складних людиновимірних систем, що самоорганізуються – живого, екологічних систем, суспільства, людини. Тобто, систем, що здатні в своєму розвитку ускладнюватися та в структуру яких включена людина та її діяльність. Такі системи здатні в певний момент свого розвитку здійснювати вибір подальшого шляху з декількох можливих варіантів. І вплив людини в такому виборі може відіграти істотну роль.

Отже, тягар відповідальності сучасної людини за долю біосфери, суспільства, її власну значно збільшується. Нагальні проблеми, які моральна свідомість людства намагається вирішити, представляють біоетика та екологічна етика. Підтримуючи та розробляючи концепцію етики відповідальності, німецький філософ К.-О.Апель зауважує, що оскільки екологічна криза впливає на людство глобальним чином, то «люди опинилися перед завданням прийняття солідарної відповідальності за наслідки їхніх дій у планетарному масштабі».

Отже, в сучасній цивілізаційній ситуації людство має усвідомлювати, що потрібна світоглядна та практична переорієнтація – від одномірності сприйняття світу та людини до багатомірності. Відповідно це перехід в глобальному мисленні від однозначних далекосяжних планів до гнучкої позиції, що враховує коеволюцію людини та природи, постійний зворотній зв‘язок і корекцію пізнавальної і діяльнісної позиції людини відповідно до змін, які вона вносить в світ природи та соціуму, у свій власний світ.

 

Свобода людини в суспільстві новітніх технологій.У роботах філософів висловлюється занепокоєння тим, що новітні технології, зокрема біотехнології, програмуючи біологію людини, трансформуючи її гени, створюють основу для обмеження людської свободи.В цікавій роботі німецького філософа Ю.Габермаса «Майбутнє людської природи. На шляху до ліберальної євгеніки?» представлений спектр складних філософських, етичних та соціальних проблем, які постають у зв’язку з новітніми біотехнологічними практиками – генною інженерією, клонуванням тощо. Ю.Габермас розгядає гіпотетичну ситуацію, в якій батьки вирішують, якою генетично має бути їх дитина. При цьому вони виходять з того, чому самі віддають перевагу, «мов би мова йшла про деяку річ. Однак оскільки ця сама річ розвивається в особистість, егоцентричне втручання батьків….може мати для особистості, яка дорослішає,екзистенціальні наслідки. Однак виходячи з генетично фіксований «вимог» неможна отримати відповідь у власному сенсі цього слова. Тому що в своїй ролі програмуючих осіб батьки ще не могли визначити той напрям історії життя своєї дитини, в межах якого вони будуть сприйматися дитиною як автори цих вимог». На основі таких міркувань філософ робить висновок, що прибічники генетичних трансформацій людини – «ліберальної євгеніки», проводячи паралель між природним та соціальним розвитком дуже спрощують розуміння людини.

Крім того, усвідомлення власної «штучності», запрограмованості може завадити свободі людини як її внутрішньому стану. Як наголошуєЛ.Д. Бевзенко, свобода - це не кількісно зафіксований, параметрично визначений показник, а, насамперед, внутрішнє переживання. І виникає воно на межі перетину нашого внутрішнього світу й світу зовнішнього. Саме врахування розуміння свободи людини як «внутрішньої свободи» не дозволяє вважати цілком переконливою думку, що новітні технологічні практики розширюють ступені свободи людини, а породжує сумніви в цьому. Йдеться про те, що свобода обов’язково передбачає вибір. В той час як технологічні практики можуть відібрати його ще до народження

Ілюзорність свободи як ототожнення її з можливостями новітніх технологічних практик та результатами біотехнологічної революції наголошує Ф. Фукуяма. Відсутність меж для творячої діяльності людини, яка ґрунтується на новітніх біотехнологічних практиках, ще не означає, що людина має безмежну свободу: «Ми не маємо приймати будь-яке майбутнє заради фальшивого прапору свободи, чи то свобода нічим не обмеженого розмноження або свобода необмеженого наукового дослідження. Ми не маємо вважати себе рабами неминучого технологічного прогресу, якщо цей прогрес не слугує людським цілям». Отже, свобода виявляє себе як контроверза будь-якій залежності, включаючи залежність від новітніх біотехнологічних практик. Тільки усвідомивши це, особистість спромагається бути вільною, не підкорятися – чинити «раціональний супротив».

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти