Правила внутрішнього трудового розпорядку є правовою формою регулювання спільної праці на конкретному підприємстві, що забезпечують необхідну поведінку учасників трудового процесу. Фактично це правопорядок всередині підприємства. Іншими словами, внутрішній трудовий розпорядок визначає організацію й порядок роботи, а також пов’язані з цим права й обов’язки власника підприємства, установи, організації та працівників. Суть трудового розпорядку полягає в тому, щоб забезпечити необхідну організацію праці незалежно від умов її застосування, підпорядкувати діяльність працівників у трудовому процесі неухильному дотриманні встановленого порядку.

Внутрішній трудовий розпорядок неможливо розглядати у відриві від трудової дисципліни. Без забезпечення порядку праці не може бути належної трудової дисципліни, без якої порушується сам процес колективної праці. Тому вимоги внутрішнього трудового розпорядку є обов’язковими для всіх осіб, які знаходяться у трудових правовідносинах: для штатних і нештатних працівників, сумісників, а також тих працівників, які зайняті на умовах неповного робочого часу, скороченої тривалості робочого часу тощо.

Стосовно умов і специфіки кожного підприємства правила внутрішнього трудового розпорядку містять розділи, що передбачають порядок прийняття і звільнення, основні обов'язки працівників, обов'язки власника підприємства, робочий час та його використання, заохочення за успіхи у праці, стягнення за порушення трудової дисципліни. Структуру правил внутрішнього трудового розпорядку можна відобразити так:

1) загальні положення;

2) порядок прийняття та звільнення працівників;

3) основні обов'язки працівника;

4) основні права працівника;

5) основні обов'язки власника або уповноваженого ним органу;

6) основні права власника або уповноваженого ним органу;

7) робочий час та його використання;

8) заохочення за успіхи у праці;

9) відповідальність за порушення трудової дисципліни.

Правила внутрішнього трудового розпорядку повинні розміщуватись у доступних для ознайомлення місцях.

Поряд із правилами внутрішнього трудового розпорядку в деяких галузях економіки діють статути і положення про дисципліну, які передбачають підвищені вимоги до окремих категорій працівників цих галузей. Наприклад, у Статуті про дисципліну працівників зв'язку України зазначається, що зв'язок є однією з пріоритетних і найважливіших галузей в Україні і покликаний задовольняти потреби споживачів, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, представницьких органів, оборони і безпеки держави у засобах і послугах поштового та електронного зв'язку.

Згідно із дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ дисципліна в органах внутрішніх справ зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань; сумлінно нести службу за охорону громадського порядку тощо.

Положення та статути про дисципліну обов'язкові для всіх працівників, які підпадають під їх дію. Підприємства не вправі вносити в положення та статути про дисципліну будь-які зміни чи доповнення. Деякі особливості, що стосуються трудового розпорядку працівників, які підпадають під дію положень і статутів про дисципліну, можуть бути передбачені у правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Проте вони не повинні суперечити положенням і статутам про дисципліну. З положеннями і статутами про дисципліну повинні бути ознайомлені всі працівники підприємства, на яких вони поширюються.

Для окремих категорій працівників елементи внутрішнього розпорядку можуть бути включені в закони. Так, в Закон України «Про державну службу» (розділ II «Правовий статус державних службовців державних органів та їх апарату») включено основні обов'язки державного службовця, основні права державного службовця, обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу.

6.4. Основні обов`язки власника або уповноваженого ним органу

Та працівників

Усі обов'язки власника або уповноваженого ним органу мають юридичний і моральний характер. За змістом обов'язки власника або уповноваженого ним органу можна класифікувати на дві групи:

а) загальні, які він несе нарівні з іншими учасниками колективної праці (своєчасно з'являтися на своєму робочому місці);

б) обов'язки, покладені на власника або уповноваженого ним органу як на орган управління підприємством, що здійснює керівництво колективною працею:

правильно організувати працю працівників. Цей обов'язок включає необхідність чіткого визначення робочого місця, спеціальності і кваліфікації працівника, ознайомлення працівників з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства, колективним договором, правилами техніки безпеки і виробничої санітарії, створення необхідних умов для ефективної, продуктивної праці: забезпечення матеріалами, інструментами, при необхідності - спецодягом тощо;

створювати умови для підвищення продуктивності праці. Такі умови передбачають: запровадження нових технологій, нової техніки і як наслідок цього – скорочення фізичної, ручної малоефективної праці;

забезпечувати трудову і виробничу дисципліну. Цей обов'язок досягається методами переконання, виховання, заохочення за сумлінну працю, врахування всіх випадків прояву активності з позитивним результатом, а також шляхом застосування заходів впливу у всіх випадках невиконання обов'язків;

неухильно додержуватися законодавства про працю і правил охорони праці. Цей обов'язок передбачає в себе попереджувальний нагляд за охороною праці: проведення інструктажу з правил техніки безпеки і виробничої санітарії, попередження травматизму, розслідування і облік нещасних випадків на виробництві, відсторонення працівників від роботи у разі відмови їх від інструктажу, перевірку знань з охорони праці та протипожежної охорони;

уважно ставитись до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

власник або уповноважений ним орган повинен уважно ставитися до запитів працівників, розглядати скарги з питань, що стосуються виробничої діяльності, поліпшувати умови праці шляхом впровадження нових технологій, техніки, устаткування робочих місць.

Обов'язки працівників

Обов'язки працівників, передбачені у статті 139 КЗпП України, є загальні для всіх працівників підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності. Перелік обов'язків, передбачений у ст. 139 КЗпП України, не є вичерпним, а тому може конкретизуватись у правилах внутрішнього трудового розпорядку, статутах і положеннях про дисципліну праці, трудових договорах, при укладенні контракту.

За своїм змістом обов'язки працівників можна поділити на три групи: ті, що пов'язані з виконанням працівником своєї трудової функції. Це основна група обов'язків, які можна розбити на підгрупи в залежності від того, до якої сторони трудових правовідносин належать ці обов'язки: обов'язки, що належать безпосередньо до виконання трудової функції – працювати чесно, сумлінно; обов'язки, пов'язані з виконанням установленої міри і режиму праці – додержуватися трудової дисципліни, тобто виконувати норму праці, що виражається в робочому часі, нормах часу і виробітку; обов'язки щодо забезпечення належної якості роботи – підвищувати якість продукції, дотримуватися технологічної дисципліни, тобто не допускати браку в роботі, дотримуватися інструкцій щодо технології виробництва; обов'язки щодо охорони майна власника – дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір, контракт; обов'язки щодо охорони праці – дотримуватись вимог нормативних актів про охорону праці;

ті, що встановлюють обов'язки дотримуватися загальних правил поведінки, які б забезпечили нормальний психологічний клімат на виробництві, відобразили підвищення культури, цивілізованості працівників, а звідси – підвищення продуктивності праці;

ті, що складають обов'язки виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, що випливають із умов трудового договору, контракту. При цьому розпорядження власника повинні носити законний характер. Залежно від виду дисципліни обов'язки поділяються на:

а) обов'язок працювати чесно та добросовісно. Чесна та добросовісна праця передбачає передусім не тільки дотримання норм трудового законодавства, умов колективного і трудового договорів, а й дотримання етичних, моральних норм, що встановлені на даному підприємстві; обов'язок виконувати розпорядження власника (або уповноваженого ним органу) підприємства, якщо вони носять законний характер, – тобто ті розпорядження, що входять в компетенцію власника: обов'язок поліпшувати якість праці, що, в свою чергу веде до поліпшення якості продукції;

б) виробничі:

обов'язок дбайливо ставитися до майна власника підприємства, з яким укладено трудовий договір, контракт. Це означає, що працівники своїми діями не повинні допускати пошкодження, знищення майна, в т.ч. знищення через несправність інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівникові у користування;

обов'язок підвищувати продуктивність праці, норми виробітку;
обов'язок дотримуватись вимог по охороні праці, техніці безпеки і виробничої санітарії;

в) технологічні:

обов'язок дотримуватись технологічної дисципліни означає обов'язок дотримання технологічних норм, котрі включають дотримання технологічних обов'язків і використання своїх прав.

Спеціальні обов'язки працівників відповідних професій, посад встановлюються: а) нормативними актами, що передбачають обов'язки певних категорій працівників (дисциплінарні статути, положення про дисципліну праці, єдині тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, кваліфікаційні довідники посад службовців тощо). Наприклад, у п. 4 Статуту про дисципліну працівників зв'язку України встановлені, зокрема, обов'язки працівників зв'язку: суворо берегти державну таємницю листування, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень, що передаються засобами зв'язку.

Обов'язки певних категорій працівників установлюються в законах та інших нормативно-правових актах.

Наприклад, Закон України «Про державну службу» встановлює обов'язки державних службовців: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню тощо.

Загальна система встановлення обов'язків працівників є така: загальні обов'язки всіх працівників закріплені в КЗпП України; обов'язки працівників окремих галузей і посад установлені в інших нормативно-правових актах; на підприємствах обов'язки працівників закріплені в статутах, правилах внутрішнього трудового розпорядку, положеннях про структурні підрозділи, посадових інструкціях, а також у трудових договорах, контрактах.

Предыдущая 123 4 5 6 7 Следующая