Наука – це перш за все дослідження. Методи – це шляхи дослідження, пізнання предмета науки. Перше знайомство студента-психолога з методами психології і їхнім практичним застосуванням відбувається в контексті лабораторних занять з загальної психології. Тому основними завданнями лабораторного практикуму є:

1) закріплення основних теоретичних положень загальної психології;

2) первинне ознайомлення студентів з методами і методиками наукової психології;

3) формування у студентів-психологів навичок дослідницької роботи – планування емпіричного дослідження, його проведення, обробка і інтерпретація отриманих даних, формулювання висновків, оформлення результатів дослідження.

Дані методичні рекомендації підготовлені для студентів денної і заочної форм навчання факультету психології і включають в себе як методики, запозичені з наукових робіт і адаптовані до дослідження в навчальному процесі, так і окремі роботи, взяті з практикумів.

Методичний посібник складається з двох частин. Перша частина, що тримаєте її в руках, шановний читачу, адресована студентам першого курсу і, відповідно, співвідноситься з навчальною програмою з загальної психології за перший і другий навчальний семестри. В неї ввійшло 12 лабораторних робіт, присвячених вивченню методів наукової психології та пізнавальної сфери особистості. Друга частина (окреме видання) охоплює 9 тем, передбачених для вивчення у третьому і четвертому навчальних семестрах.

У кожну лабораторну роботу входить мінімум теоретичної інформації з конкретної теми, питання для самоконтролю та завдання з детально описаними етапами дослідницької роботи. З метою реалізації принципу активності в навчанні та формування навичок проведення дослідницької роботи кожен студент під час заняття виконує і роль досліджуваного, і роль експериментатора.

Звертаємо увагу на список літератури до практикуму, що складається з трьох блоків: перелік основних посібників з загальної психології; сучасні лабораторні практикуми з психології та Інтернет-ресурси з психології.

Вимоги до оформлення та оцінювання лабораторних робіт

Лабораторні роботи оформляються студентами в окремому зошиті за таким алгоритмом:

1) дата виконання роботи;

2) номер лабораторної роботи;

3) тема;

4) мета;

5) завдання;

6) об'єкт дослідження (вимірювана ознака);

7) теоретичне обґрунтування;

8) гіпотеза дослідження (висувається тільки в тих випадках, коли є необхідність проведення порівняльного аналізу отриманих даних);

9) досліджуваний: прізвище, ініціали;

10) стан досліджуваного (як правило, фіксується фізичний, емоційний стан, а також рівень фізіологічної активності студента до початку проведення дослідження); якщо необхідно ввести додаткові відомості про стан досліджуваного, викладач попереджає про це перед проведенням дослідження;

11) час проведення дослідження;

12) дослідник (експериментатор): прізвище, ініціали;

13) обладнання, необхідне для виконання завдань;

14) хід роботи (детальний опис етапів виконання роботи та інструкція досліджуваному);

15) дані, отримані в ході проведення дослідження, представлені у вигляді таблиць, графіків;

16) аналіз отриманих результатів (вербалізація підсумкових результатів, виявлення та опис закономірностей теоретичного обґрунтування);

17) висновки.

При оцінюванні лабораторної роботи враховується:

- знання студентом теоретичних засад теми заняття;

- активність роботи студена під час проведення дослідження;

- ретельність аналізу результатів;

- обґрунтованість висновків;

- правильність оформлення роботи.

Бажаємо успіхів у виконанні лабораторних робіт і вивченні психології!

ПІЗНАЙТЕ СЕБЕ! ПІЗНАЙТЕ ІНШИХ!

ЛІТЕРАТУРА

Навчальні посібники з загальної психології

1. Варій М. Й. Загальна психологія. Навчальний посібник. – 3-тє видан., випр. і доп. – К.: «Центр учбової літератури», 2009. – 1007 c.

2. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. – М.: Педагогическое общество России, 2004 – 276 с.

3. Дубравська Д. М. Основи психології: Навчальний посібник. – Львів: Світ, 2001. – 280 с.

4. Загальна психологія: Підручник / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Либідь, 2005. – 464 с.

5. Максименко С.Д. Загальна психологія: Видання 3-є, перероблене та доповнене. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 272 с.

6. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2001. – 487 с.

7. Немов Р. С. Психология: в 3-х т. – М. : Просвещение, 1995. – 631 с.

8. Общая психология. Учебник / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986.–464 с.

9. Основи практичної психології: Підручник / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. – К.: Либідь, 2003. – 536 с.

10. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – К.: Либідь, 2002. – 630 с.

11. Психологія: Підручник / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2001. – 390 с.

12. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб.: Питер, 2008. – 713 с.

13. Русинка І.І. Психологія: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2007. – 367 с.

14. Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія: Навчальний посібник. – К.: Наукова думка, 2000. – 190 с.

15. Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. Модульно-рейтинговий курс для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Професіонал, 2004. – 215 с.

Практикуми з психології

1. Анастази А. Психологическое тестирование: Книга 1. Пер.с англ. / Под ред. К. М. Гуревича, В.И. Лубовского. – М.: Педагогика, 1982. – 320 с.

2. Анастази А. Психологическое тестирование: Книга 2. Пер. с англ. / Под ред. К. М. Гуревича, В. И. Лубовского. – М.: Педагогика, 1982. – 336 с.

3. Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька О.С., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посібн. – К.: Каравелла, 2007. – 280 с.

4. Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. 2 - е изд. перераб. и доп.– М.: Просвещение, 1990. – 288 с.

5. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / Под ред. А.А. Крылова, С. А. Маничева. 2-е изд. – СПб., 2003. – 560 с

6. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие / Ред.-составитель Д.Я. Райгородский. – Самара: Изд. Дом «БАХРАХ-М», 2008. – 672 с.

7. Практическая психология в тестах, или Как научиться понимать себя и других. – М.: АСТ-ПРЕСС, 2001. – 376 с.

8. Практикум із загальної психології / За ред. Т. І. Пашукової – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 204 с.

9. Психологические тесты: В 2-х т. / Под. ред. А. А. Карелина. Т. 1. – М.: ВЛАДОС, 2003. – 248 с.

10. Смирнова Е.Т. Экспресс-психодиагностика. Введение в целостную психологию. Методики и тесты / Е.Т. Смирнова. – Самара: Издательский дом «Бахрах – М», 2005. – 320 с.

11. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни “Основи психології та педагогіки” / Уклад. Л. А. Мацко, М. Д. Прищак, Т. В. Первушина. – Вінниця: ВНТУ, 2006. – 56 с.

Інтернет-ресурси з психології:

www.psi.webzone.ru – психологічний словник

www.elib.org.ua – цифрова бібліотека України

www.psylib.kiev.ua – психологічна бібліотека Київського фонду сприяння розвитку психологічної культури

www.ppsy.ru – сайт Інституту психології та педагогіки (м. Москва)

www.ncuxo.org.ua – електронна енциклопедія психології

www.osvita.org.ua – освітній сайт

www.portalus.ru – всеросійська віртуальна енциклопедія

www.psy.rin.ru – психологія на сайті російської інформаційної мережі

www.allbest.ru/union – союз освітніх сайтів

http://chitalka.info – студентська електронна бібліотека

www.ukrbook.net – сайт Книжкової палати України

www.lib.com.ua - електронна бібліотека

www.nbuv.gov.ua – Національна бібліотека України ім. Вернадського

http://uk.wikipedia.org – Вікіпедія: вільна електронна енциклопедія (українська) http://ru.wikipedia.org – Вікіпедія: вільна електронна енциклопедія (російська)

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1

Питання для перевірки готовності до лабораторного заняття

1. Що таке метод, методика, методологія?

2. Проаналізуйте методи спостереження та самоспостереження.

3. Чим наукове психологічне спостереження відрізняється від звичайного життєвого спостереження?

5. Що таке експеримент? Які є види експерименту?

6. Сформулюйте переваги та недоліки основних емпіричних методів.

Завдання 1.

Мета:навчитися використовувати спостереження як метод наукової психології та складати програму спостереження.

Процедура дослідження

Програма спостереження складається кожним студентом індивідуально.

Інструкція досліднику:

При проведенні наукового спостереження необхідно дотримуватись нижчевказаних правил.

1. Перед спостереженням формулюють мету: який саме психологічний прояв буде вивчатися.

2. Залежно від мети дослідження вибирають об’єкт (людина певної статі, віку, статусу) і ситуацію, в якій здійснюватиметься спостереження.

3. При спостереженні необхідно дотримуватись природних умов життя.

4. З цією ж метою – збереження природних умов – не втручаються в діяльність об’єкта, який не знає, що за ним спостерігають. В цьому випадку не змінюються його природні прояви психіки, поведінка.

5. Потрібно пам’ятати, що соціальні стереотипи можуть вплинути на об’єктивність фіксації та обробку даних.

6. Спостереження дає об’єктивні дані, якщо воно проводиться послідовно і систематично, тобто за людиною спостерігають не менше двох-трьох разів в одних і тих самих видах діяльності. Це пов’язано з тим, що факти, за якими спостерігають, не відокремлені від багатьох спільних явищ. Важливо помітити суттєве, відокремити випадкове від закономірного.

7. Необхідно наперед розробити і засвоїти засоби фіксації даних.

Обробка та аналіз результатівпередбачає колективне обговорення.

Форма звітності:складена студентом програма спостереження. В якості домашнього завдання пропонується реалізувати підготовлену програму спостереження.

Завдання 2.

Мета:ознайомитись з особливостями використання експерименту та сформулювати інструкцію досліджуваним до експериментального дослідження особливостей запам’ятовування.

Процедура дослідження

Інструкція досліджуваним складається кожним студентом індивідуально.

Інструкція досліднику:

При підготовці до проведення експериментального дослідження слід знати і забезпечити:

1)структуру психологічного експерименту: експериментатор, досліджувані, гіпотеза, план, інструкція, залежні і незалежні змінні, контрольовані і неконтрольовані умови досліду;

2) основні етапи експериментального дослідження: висунення гіпотези, вибір методики, планування експерименту, експериментування, обробка, аналіз і інтерпретація отриманих результатів.

Зміст експерименту:досліджуваному зачитується для запам’ятовування 15 слів, після чого пропонується йому їх відтворити.Після цього досліджуваному дається набір картинок (із зображенням окремих предметів) і пропонується до кожного названого для запам’ятовування слова (на цей раз інший набір слів) вибрати картинку, яка допомогла б краще запам’ятати це слово. Потім картинки слід забрати і запропонувати досліджуваному відтворити слова вже без них.

Обробка та аналіз результатівпередбачає колективне обговорення.

Форма звітності:складена студентом інструкція досліджуваним (врахувати вік!) до експериментального дослідження особливостей запам’ятовування. В якості домашнього завдання пропонується повністю провести і належно оформити дане експериментальне дослідження.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2

Питання для перевірки готовності до лабораторного заняття

1. Які методи психології входять в групу допоміжних?

2. Які Ви знаєте види анкетування?

3. Сформулюйте вимоги до складання анкети.

4. В чому переваги тестування над іншими методами психології?

5. Порівняйте метод бесіди з методом інтерв’ю.

Завдання 1.

Мета:навчитися використовувати метод бесіди та складати план бесіди.

Процедура дослідження

План бесіди складається кожним студентом індивідуально.

Інструкція досліднику.Перед складанням плану бесіди ознайомтесь із вимогами, від яких залежить її ефективність. Складіть план та протокол, в якому чітко будуть фіксуватися відповіді досліджуваного, його поведінка, емоційні прояви тощо.

Ефективність бесіди залежить від здійснення нижчезазначених вимог.

1. Підготовка і проведення бесіди містить постановку мети, вибір матеріалу для неї. Запитання для бесіди повинні бути чіткими, короткими, конкретними, не повинні допомагати досліджуваному з відповіддю.

2. Дослідник вивчає питання напам’ять і задає їх всім досліджуваним в суворо визначеному порядку, вимагаючи відповідей. Можливе використання уточнюючих запитань, якщо у ході бесіди виникає у цьому потреба.

3. Індивідуальна бесіда проводиться в окремому приміщенні. Бесіда повинна бути обмежена в часі, наприклад, з дитиною бесіда не повинна перевищувати 10-15 хв.

4. Перед проведенням бесіди необхідно вибрати досліджуваного і встановити з ним емоційний контакт. Бесіда повинна проводитись тактовно, ненав’язливо, і ні в якому разі не повинна носити розпитувальний характер. Дуже важливо, щоб дослідник показав досліджуваному зацікавленість у розмові з ним, прислуховувався до його відповідей.

5. Завчасно розробляються способи фіксації даних. Можливе використання технічних засобів. Відповіді досліджуваного, його поведінку, емоційні прояви чітко фіксуються в протоколі. Слід підкреслити, що в протоколі, окрім змісту бесіди, фіксують характер її протікання: наскільки впевнено відповідає досліджуваний на кожне запитання, наскільки він зацікавлений її змістом.

Обробка та аналіз результатів передбачає колективне обговорення.

Форма звітності:складений план бесіди. В якості домашнього завдання пропонується апробувати план бесіди.

Завдання 2.

Мета:ознайомитись зі специфікою проективних тестів та апробувати методику «Неіснуюча тварина»

Процедура дослідження

Тест “Неіснуюча тварина” належить до проективних тестів. Виконуючи малюнок, людина через рухи руки, що малює малюнок, виявляє певний зміст своєї психіки. Звичайно, це відображення не відображує всю складність психічного світу особи, але деякі прояви її виявляє. Цей тест рекомендується використовувати в поєднанні з іншими тестами та методиками.

Інструкція досліджуваному: Розслабтесь, прислухайтесь до своєї інтуїції, дайте волю своїй фантазії та вигадайте і намалюйте неіснуючу тварину і назвіть її неіснуючим іменем. “Відпустіть” свою руку, дозвольте їй малювати ніби самій по собі. Малюнок виконується на окремому аркуші матового паперу, бажано олівцем середньої м’якості.

Інтерпретація

Розміщення малюнка. У нормі малюнок розміщається посередині вертикально розташованого аркуша. Розміщення малюнка ближче до верхнього краю (чим ближче, тим більше виявлена якість) говорить про високу самооцінку, незадоволеність своїм місцем в суспільстві, недостатнє визнання оточуючими, прагнення до самоствердження. Розміщення малюнка в нижній частині – зворотна характеристика: невпевненість в собі, низька самооцінка, пригніченість, нерішучість, незацікавленість в своєму місці в суспільстві, у визнанні, відсутність бажання самостверджуватися в соціумі.

Інтерпретація деталей малюнка. При розгляді окремих деталей малюнка загальний підхід до інтерпретації такий: певна якість більш виявлена, якщо:

· ця деталь вималювана особливо ретельно;

· цих деталей декілька;

· ця деталь збільшена в розмірах відносно інших.

Якщо певної деталі на малюнку немає, її зображення не досить виразне, деталь мала за розміром – дана якість відсутня або слабо виявлена.

Голова (або деталь, що її заміняє). Положення: голова повернена вправо (відносно того, хто малює) – прагнення до діяльності, майже все, що планується, – здійснюється, або, принаймні, починає здійснюватися (хоч, можливо, і не доводиться до кінця). Людина активно прагне реалізації своїх планів. Голова повернена вліво – прагнення швидше міркувати, ніж щось робити. Це не людина дії: лише незначна частина її задумів реалізується або хоча б починає реалізовуватися. Часто такій людині притаманні страх перед активними діями і нерішучість. Положення “анфас” – зображення “дивиться” на глядача – трактується як егоцентризм, перебільшена увага досліджуваного до власного “я”, своїх проблем.

Окремі деталі голови, що відповідають органам чуття (вуха, рот, очі).

Вуха – зацікавленість інформації щодо власного “я”, в оцінці себе людина переважно орієнтована на думки і оцінки оточуючих.

Рот. Відкритий рот в поєднанні з язиком, без промальовування губ, інтерпретується як велика мовна активність (балакучість). Наявність губ – як чуттєвість. Відкритий рот без промальовування язика і губ, особливо заштрихований, – легкість виникнення недовіри, страхів. Рот з зубами – словесна агресивність (людина огризається, задирається, є грубіяном у відповідь на звертання). Закритий рот круглої форми – боязкість, тривожність.

Очі – це символ властивого людині переживання страху, який часто не усвідомлюється людиною. Про це говорить різке промальовування райдужки, сильний нахил олівця при виконанні малюнка очей. Якщо зображені вії – людина демонстративна, любить бути в центрі уваги, “працює на публіку”, зацікавлена в тому, щоб оточуючі були в захопленні від її зовнішності, манери одягатися, людина надає занадто великого значення враженню, яке вона справляє на оточуючих. У чоловіків це часто є проявом жіночих рис у характері.

Непропорційно збільшений розмір голови – показник того, що людина цінує інтелект, ерудицію в собі та інших.

Роги, особливо зображений у вигляді гострих кутів, – агресія. Якщо роги поєднуються зі щетиною, панцирем, – агресія носить захисний характер. Якщо ж вони зображені разом з нігтями, голками, іншими знаряддями нападу, – агресія носить спонтанний наступальний характер.

Грива, шерсть, подоба зачіски – чуттєвість, підкреслення своєї статті, орієнтація на свою сексуальну роль. Про розвинену сексуальність, аж до фіксації на проблемах сексу, говорить наявність на малюнкові деталей, що стосуються статевих ознак: вимені, грудей, особливо при людиноподібній фігурі (іноді людина не наважується їх зображувати, орієнтуючись на етичні норми пристойності–непристойності, в такому випадку можна запитати, чи хотілось людині їх малювати).

Пір’я – прояв бажання до самовиправдання, до демонстративності.

Несуча, опорна частина фігури тварини (ноги, лапи, іноді – постамент). Масивність цієї частини тіла свідчить про ґрунтовність, обдуманість, переважання раціонального над емоційним при ухваленні рішень, формуванні думки, висновків; взагалі опора на істотні положення і значущу інформацію. Слабка вираженість або відсутність опорної частини фігури свідчать про поверховість думок, легковажність у висновках, іноді імпульсивність в ухваленні рішень. Характер з’єднання ніг з корпусом – точне, ретельне, або недбале, ноги слабко з'єднані чи зовсім не з'єднані з корпусом – свідчить про наявність, або, навпаки, відсутність контролю за міркуваннями, висновками, рішеннями. Однотипність чи односпрямованість форми ніг, лап, будь-яких елементів опорної частини – стандартність, банальність думок, рішень. Різноманітність у формі і положенні цих деталей – оригінальність, нестандартність думок, суджень, самостійність, творче начало (виявляється в незвичній формі цих елементів).

Частини, що виступають з фігури. Можуть бути функціональними чи такими, що прикрашають тварину (крила, додаткові ноги, щупальця, деталі панцира), – свідчать про прагнення до охоплення різних галузей людської діяльності, впевненість у собі, допитливість, про бажання брати участь у якомога більшому числі справ інших людей, про завоювання собі місця під сонцем, іноді – про нерозбірливий вчинок оточуючих. Деталі, що прикрашають (бантики, завиті кучері, квіточки, парасольки), вказують на демонстративність, на бажання привернути увагу оточуючих, манірність.

Хвости. Виявляють ставлення до власних дій, рішень, висновків, до своєї словесної продукції. Позитивне або негативне забарвлення цього ставлення виражене положенням хвоста (або хвостів): вгору – впевненість, позитив, бадьорість; вниз – незадоволеність, сумнів у власній правоті, жалкування щодо зробленого, сказаного, розкаяння. Хвости повернені вправо – це оцінка своїх дій і поведінки. Хвости вліво – ставлення до своїх думок, рішень, до втрачених можливостей, до власної нерішучості.

Контури фігури. Звертається увага на наявність чи відсутність виступів (шипів, панцирів, голок), промальованість контуру, наявність плям, затемнень. Якщо на малюнку багато гострих кутів – це прояви агресивності. Затемненість, зафарбовування контурної лінії – наявність страху і тривоги. Про підозрілість, побоювання свідчить наявність щитів, заслонів, подвоєння лінії контуру.

Недбалість, неакуратність, стереотипність ліній говорить про відповідні якості людини. Наявність виправлень, перемальовувань можуть свідчити про те, що людина не приймає себе такою, яка вона є.

Загальна енергія. Оцінюється кількість зображених деталей – зображена тільки необхідна кількість щоб дати уявлення про вигадану неіснуючу тварину (голова, тіло, кінцівки; або тіло, хвіст, крила), чи має місце щедре зображення не тільки необхідних, але й ускладнювальних конструкцій додаткових деталей. Чим більше складових частин і елементів, тим вища енергія. Якщо мало, тільки необхідні, – відсутність енергії, втома, можливе хронічне захворювання. Про це також свідчить характер лінії – слабка павутиноподібна лінія. Жирна з натиском лінія свідчить про наявність тривожності, особливо, якщо це різко продавлені лінії, видимі навіть на зворотному боці листа – це різка тривожність. Важливо звернути увагу на те, яка деталь так намальована, – це допоможе зрозуміти, з чим пов’язана тривога.

Загальна оцінка тварини. Тварини діляться на тих, що загрожують; тих, що бояться, та нейтральних. Тварина є уособленням людини, виявляє ставлення до себе, свого “я”, уявлення про своє становище у світі, свою значущість або її відсутність, тобто тварина представляє того, хто малює, в залежності від характеру того, на кого схожа людина (подібні до лева, бегемота, птаха, равлика, мурах, білого собаки, зайця, комашки, слона і т. ін.).

Схожість намальованої тварини людині, починаючи з постави тварини на дві лапи, замість чотирьох і закінчуючи “одяганням” тварини в людський одяг (штани, спідниці, плаття), включаючи схожість морди на обличчя, ніг і лап – на руки, свідчить про емоційну незрілість, “дитячість” в характері і поведінці відповідно до ступеня “олюднення” тварини.

Механізм схожий на алегоричне значення тварин і їх характерів у казках, притчах.

Рівень агресивності виявляється кількістю, характером (гострі чи тупі) кутів на малюнку. Особливо вагомі при цьому прямі знаряддя агресії – кігті, зуби, дзьоби.

Якщо загальний контур фігури близький до кола (особливо нічим не заповненого), то це символізує прагнення до замкнутості, потайливості, закритості внутрішнього світу, небажання розкриватися перед іншими, або ж небажання здійснювати це дослідження. Такі малюнки дають, зазвичай, мало даних для аналізу.

Якщо на малюнку в тіло тварини вмонтовані механічні частини (танкові гусениці, пропелер, електролампа замість ока, антени), це може свідчити про наявність у людини шизоїдного радикала (більш докладну інформацію щодо цієї особливості можуть дати дослідження акцентуацій характеру за відповідними методиками).

Творчі можливостівиявляються кількістю елементів, що поєднані у фігурі: про банальність, відсутність креативності свідчать варіанти, коли зображена існуюча істота (людина, кінь, собака, риба), до якої приєднується певна деталь, взята від іншого створіння (кішка з крилами, риба з пір’ям, собака з плавниками). Творче начало, креативність переважає при зображенні фігури, що складається з багатьох елементів, що притаманні різним істотам.

В назві можуть бути поєднання змістовних частин (“заєць, що літає”, “бегемот”, “мухожер” і т. п.). Інший варіант – словотворення з книжно-науковим, іноді латинським суфіксом або закінченням (“ратолетиус” і т. п.). Перше свідчить про раціональність, конкретність при орієнтуванні й адаптації; друге – про демонстративність, спрямовану головним чином на показ власного розуму, ерудиції, знань. Зустрічаються назви як набір літер без жодного смислу (“ляліє”, “ліошана”, “гратекер” тощо), що свідчать про легковажне ставлення до оточуючих, ігнорування сигналів небезпеки, наявність в оточуючому світі критеріїв в основі мислення, перевагу естетичних елементів у емоційних думках над раціональними.

Спостерігаються іронічно-гумористичні назви (“риночурка”, “пузиренд” і т. п.) – це відповідає іронічно-поблажливому ставленню до оточуючих. Про інфантильність, дитячість свідчать назви, що мають елементи, які повторюються (“тру-тру”, “лю-лю”, “кус-кус” і т. ін.). Схильність до фантазування виявляється звичайно подовженими назвами (“аберосинотиклірон” тощо).

Форма звітності:малюнок та його інтерпретація.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3

Питання для перевірки готовності до лабораторного заняття

1. Що таке темперамент?

2. Які є типи темпераменту?

3. Дайте психологічну характеристику типів темпераменту.

4. Які основні властивості темпераменту?

5. Чи можливо змінити та розвивати темперамент?

Завдання 1.

Мета дослідження: визначити рівні екстраверсії, емоційної стійкості та типу темпераменту.

Матеріали та обладнання: тест-опитувальник Г. Айзенка, що складається з 60 питань, бланк для відповідей, ручка або олівець.

Процедура дослідження

Дослідження типу темпераменту можна проводити як з одним досліджуваним, так з невеликою групою. В іншому разі має бути забезпечена строга самостністійь учасників тестування.

На бланку відповідей записуються в колонку номери запитань, а поряд передбачено колонку для відповідей: „Так” або „Ні”. У завдання експериментатора входить роздавання опитувальників, бланків, ручок або олівців, ознайомлення з інструкцією.

Інструкція досліджуваному: „Вам пропонується ряд питань про особливості Вашої поведінки. Якщо Ви відповідаєте на питання „Так”, то поставте знак „+”, якщо „Ні”, то знак „-”. Відповідайте на питання швидко, без довгих роздумів, оскільки важливою є перша реакція.”

Опитувальник

1. Чи подобається тобі шум і неспокій навколо тебе?

2. Чи часто ти потребуєш друзів, які могли б тебе підтримати, розрадити?

3. Чи завжди ти швидко знаходиш відповідь, коли тебе про щось запитують, якщо це не на уроці?

4. Чи буваєш ти інколи роздратованим?

5. Чи часто у тебе змінюється настрій?

6. Тобі більше подобається бути самому, ніж зустрічатися з друзями?

7. Чи заважають тобі різні думки інколи заснути?

8. Чи часто ти робиш те, що тобі говорять?

9. Чи любиш ти поглузувати над кимось?

10. Чи відчуваєш ти інколи себе невдахою, хоча на це і не було причин?

11. Ти весела людина?

12. Ти інколи порушуєш правила поведінки?

13. Чи багато речей, обставин дратує тебе?

14. Чи подобається тобі робота, коли все потрібно виконувати швидко?

15. Чи справді тобі не дають спокою думки про ті неприємності, які могли б трапитись, незважаючи на те, що все закінчилось добре?

16. Тобі можна довірити таємницю?

17. Чи можеш ти розвеселити своїх друзів?

18. Чи буває у тебе сильне серцебиття?

19. Чи робиш ти перший крок для того, щоб з кимось потоваришувати?

20. Ти колись обдурював?

21. Чи дуже ти засмучуєшся, якщо оточуючі знаходять недоліки в роботі, яку ти виконав?

22. Чи любиш ти розповідати смішні історії?

23. Ти часто відчуваєш себе змученим?

24. Ти завжди виконуєш домашні завдання (справи), а потім все решту?

25. Ти зазвичай веселий і всім задоволений?

26. Чи образливий ти?

27. Тобі дуже подобається спілкуватися з друзями?

28. Чи завжди ти виконуєш прохання рідних про допомогу по господарстві?

29. Чи турбують тебе запаморочення?

30. Твої дії та вчинки можуть поставити інших в незручне становище?

31. Ти часто відчуваєш, що тобі все набридло?

32. Чи подобається тобі вихвалятися?

33. Ти часто сидиш та мовчиш, коли потрапляєш в коло незнайомих людей?

34. Чи хвилюєшся ти інколи так, що не можеш всидіти на місці?

35. Ти, як правило, швидко приймаєш рішення?

36. Ти ніколи не галасуєш в аудиторії, навіть коли немає викладача?

37. Тобі часто сняться страшні сни?

38. Чи можеш дати ти волю своїм почуттям та повеселитися зі своїми друзями?

39. Чи легко тебе образити?

40. Чи говорив ти колись щось погане про когось?

41. Чи правда, що ти говориш та дієш швидко особливо не задумуючись?

42. Чи довго ти переживаєш через безглуздість ситуації, в якій опинився?

43. Тобі дуже подобаються веселі ігри?

44. Ти завжди їси те, що тобі пропонують?

45. Тобі важко відповісти „ні” коли у тебе щось просять?

46. Чи любиш ти часто ходити в гості?

47. Чи бувають моменти коли тобі не хочеться жити?

48. Чи виражав ти колись грубість по відношенню до своїх батьків?

49. Чи вважають тебе веселою та жвавою людиною?

50. Чи часто ти відволікаєшся, коли виконуєш якесь завдання?

51. Ти частіше сидиш і споглядаєш, ніж береш активну участь?

52. Тобою інколи опановують різні думки?

53. Чи завжди ти впевнений, що зможеш виконати завдання?

54. Інколи ти відчуваєш себе самотнім?

55. Ти соромишся знайомитись з незнайомими людьми?

56. Чи часто ти буваєш стурбованим тому, що зробив або сказав щось таке, чого не слід було робити?

57. Коли хтось кричить на тебе, ти також кричиш у відповідь?

58. Ти інколи відчуваєш себе веселим або стурбованим без всякої на те причини?

59. Ти вважаєш, що важко отримати справжнє задоволення від жвавої компанії?

60. Тобі часто доводиться хвилюватися через те, що щось зробив не так?

Обробка результатів

За кожну відповідь, що відповідає коду опитувальника, нараховується 1 бал.

Обробка починається зі шкали відвертості, якщо за цією шкалою досліджуваний набирає 5–6 балів, його протокол вважається недійсним. Г. Айзенк вважав, що показники даної шкали можуть бути використані для характеристики особистості (наприклад: рівень самооцінки)

Екстраверсія – інтроверсія

Відповіді „так” (+) на питання 1, 3, 9, 11, 14, 17, 19, 22, 25, 27, 30, 35, 38, 41, 43, 46, 49, 53, 57.

Відповіді „ні” (-) на питання 6, 33, 51, 55, 59.

Нейротизм – стабільність

Відповіді „так” на питання 2, 5, 7, 10, 13, 15, 18, 21, 23, 26, 29, 31, 34, 37, 39, 42, 45, 47, 50, 52, 54, 56, 58, 60.

Шкала відвертості:

Відповіді „так” на питання 8, 16, 24, 28, 44.

Відповідь „ні” на питання 4, 12, 20, 32, 36, 40, 48.

Наступним кроком обробки результатів дослідження є побудова схеми типів темпераменту. Темперамент та його основні властивості можна подати як точки проекції величини екстраверсії та емоційної стійкості, отриманої при перетині перпендикулярів, віднесених до відповідних значень осей.

Аналіз результатів

Результати доцільно аналізувати тільки в тому разі, коли вони були достатньо відвертими, при цьому величина індексу В не може перевищувати 4-бали.

На думку Г. Айзенка, поєднання екстраверсії-інтроверсії та нейротизму-емоційної стійкості є властивостями темпераменту, які визначають його тип. Властивості екстраверсії та інтроверсії протилежні, так, як і невротизм-емоційна стійкість.

Їх можна подати на континіумі, де величина одного з показників, наприклад, екстраверсія Е 0 – 12 означає відсутність екстраверсії, тобто інтроверсію, а величини 13 –24 – виявляє екстраверсію.

0 6 12 18 24

Інтроверсія Екстраверсія

Рівень екстраверсії визначають за таблицею

Індекс екстраверсії Е	Рівень екстраверсії – інтроверсії
0 – 6	Висока інтроверсія
7 – 12	Середня інтроверсія
13 – 18	Середня екстраверсія
19 – 24	Висока екстраверсія

Аналогічне співвідношення мають полярні властивості невротизму – емоційної стійкості, їхні рівні визначають на основі тих же інтервалів, що і рівні екстраверсії інтроверсії.

Під екстраверсієюслід розуміти спрямованість особистості на оточуючих людей та на події, під інтроверсією – спрямованість на внутрішній світ, а під невротизмом – поняття, синонімічне до тривожності, яке проявляється як емоційна нестійкість, напруженість, емоційна збудливість, депресивність.

Динамічний прояв цих властивостей пов'язаний зі швидкістю утворення умовних рефлексів, з їхньою міцністю, з балансом процесів збудження – гальмування в центральній нервовій системі та з рівнем активації кори головного мозку з боку ретикулярної формації.

Так, екстраверт, порівняно з інтровертом, швидше виробляє умовні рефлекси, вирізняється більшою терплячістю до болю, але це поєднується з низькою витривалістю в ситуації сенсорної депривації, що зумовлює підвищену негативну реакцію на одноманітність, на велику частоту відволікань під час роботи. Типовими поведінковими проявами екстраверта є комунікабельність, імпульсивність, недостатній самоконтроль, швидке пристосування до нового середовища, відкритість і зовнішній прояв почуттів. Він співчутливий, життєрадісний, упевнений у собі, прагне до лідерства, до розваг, має багато друзів, нестриманий, люби

Предыдущая12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая