ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ВІДЧУТТІВ У ПІЗНАВАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Відчуття −найпростіший пізнавальний психічний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ навколишнього світу, а також внутрішніх станів організму при безпосередній дії подразників на відповідні рецептори.

Загальні властивості відчуттів: якість, інтенсивність, тривалість, просторова локалізація.

Закономірності відчуттів: пороги чутливості, адаптація, сенсибілізація, синестезія, взаємодія, контрасність.

Аналізатор – нервовий апарат, який здійснює функцію аналізу і синтезу подразників, котрі надійшли з зовнішнього і внутрішнього середовища організму.

Різновиди відчуттів:

1) відповідно до системи аналізаторів: зорові, слухові, дотикові, больові, температурні, смакові, нюхові, голоду і спраги, статеві, кінестетичні та статичні;

2) за розміщенням рецепторів в організмі – на поверхні, всередині організму, в м’язах і сухожиллях:

• екстероцептивні відчуття:відображають властивості предметів та явищ зовнішнього світу (зорові, слухові, нюхові, смакові);

• інтероцептивні відчуття: несуть інформацію про стан внутрішніх органів (чуття голоду, спраги, втоми);

• пропріоцептивні відчуття: відображають рухи органів тіла і стан тіла (кінестетичні та статичні).

Питання для перевірки готовності до лабораторного заняття

1. Дайте визначення поняття «відчуття».

2. У чому виявляються властивості відчуттів?

3. У чому виявляються загальні закономірності відчуттів?

4. Які різновиди відчуттів Ви знаєте? Охарактеризуйте їх.

Завдання 1.

Мета дослідження:встановлення відмінності відчут­тів від сприймання при тактильному розпізнаванні пред­метів.

Матеріали та обладнання:набір дрібних предметів для тактильного розпізнавання (ключ, вата, кнопка тощо), пов'язка для очей, секундомір.

Процедура дослідження

Дослідження тактильних відчуттів складається з двох серій і проводиться індивідуально.

Завдання першої серії: встановлення особливості так­тильних відчуттів (за словесним описом досліджувано­го), викликаних предметами з набору під час почергового доторкання їх до нерухомої долоні.

Перед першою серією досліджуваному зав'язують очі й дають відповідну інструкцію.

Інструкція досліджуваному в першій серії:"Повер­ніть руку долонею вгору. На долоні під час нашого дослі­дження Ви будете відчувати деякі впливи. Нічого не тор­каючи рукою, дайте словесний звіт тих відчуттів, які бу­дуть виникати. Все, що будете відчувати, говоріть вголос".

Експериментатор послідовно пред'являє предмети для тактильного розпізнавання їх досліджуваним. Час пред'яв­лення кожного з них – 10 секунд. Після цього предмет забирають з руки, а в протоколі робиться запис словесного звіту досліджуваного.

Завдання другої серії: встановлення особливості так­тильних відчуттів за словесним описом досліджуваного, коли предмети почергово кладуться на його долоню і доз­воляється обстеження їх цією ж рукою. Друга серія дослі­джень проводиться через дві – чотири хвилини після пер­шої. У другій серії, як і в першій, досліджуваному зав'я­зують очі і перед тим, як показати предмети набору, дають інструкцію.

Інструкція досліджуваному в другій серії:"По­кладіть руку долонею вгору. Під час нашого дослідження Ви будете відчувати деякі впливи. Вам дозволяється здійснювати рухи рукою. Дайте словесний звіт тих відчуттів, які будуть виникати при цих впливах і рухах долоні руки".

У другій серії експериментатор пред'являє ті ж пред­мети із набору, зберігаючи послідовність та тривалість так­тильного розпізнавання (10 секунд) і записуючи словес­ний звіт досліджуваного у протокол.

Протокол дослідження обох серій експерименту до­цільно розмістити на одному загальному бланку.

Після виконання обох серій досліджуваний робить самозвіт про те, як він орієнтувався у впливах на долоню руки, коли було легше розпізнавати предмети і коли склад­ніше.

Обробка та аналіз результатів

Мета обробки результатів – визначення кількості відчуттів, що дозволили адекватно розпізнати предмет. Кількість названих відчуттів у першій та у другій серіях буде вважатися показниками розпізнавання: П, і П₂.

Аналізуючи результати, доцільно порівнювати величи­ни показників тактильного розпізнавання в першій та у другій серіях і звертати увагу на те, що розпізнавання впливів, котрі ідуть від предметів, якісно відрізняється. Як правило, в першій серії досліджувані роблять звіт про окремі властивості предмета, за якими намагаються його визначити і назвати. У другій серії, коли є можливість обстежувати рукою, діє тактильне сприймання, тому біль­шість досліджуваних спочатку визначають предмет, нази­вають його (наприклад, ключ), а потім роблять словесний опис властивостей цього предмета.

Тактильні відчуття в контактному орієнтуванні дуже важливі, бо вони дозволяють людині виживати і навіть навчатися, коли немає слуху і зору, розширюють пізнавальні можливості індивіда, який звик покладатися на свій зір. Дослід із закритими чи зав'язаними очима можуть вико­ристовувати зрячі як спосіб відпочинку після тривалого читання або перегляду фільмів. Свідоме застосування цього способу допоможе переключити увагу і в разі напружено­го емоційного стану в ситуаціях майбутнього екзамену, очікування оцінки тощо.

Форма звітності:самозвіт досліджуваного про виконанні завдання.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №5

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОРОВИХ І М'ЯЗОВО-СУГЛОБОВИХ ВІДЧУТТІВ

Зорові відчуття виникають внаслідок впливу світлових променів (електромагнітних хвиль) на частину нашого ока. Завдяки зоровим відчуттям ми пізнаємо форму, освітленість і колір предметів, їхній розмір, об'єм, віддаленість.

Орган зорових відчуттів – око. У ньому розрізняють частини – світлозаломлюючу (рогівка, зіниця, скловидне тіло) та світлочутливу (сітківка з її чутливими до денного кольорового світла колбочками і чутливими до темряви паличками).

М’язово-суглобові відчуття викликаються скороченням і розслабленням м’язів, розтягуваням зв’язок, тертям суглобів. М’язово-суглобові відчуття мають важливе значення в підтриманні м’язового тонусу, координації рухів, в утворенні рухових навичок і пізнанні різних предметів зовнішнього світу.

Діапазон наших адекватних відчуттів називається абсолютною чутливістю.Нижнім абсолютним порогом чутливості називають мінімальну силу подразника, що спричиняє ледве помітне відчуття. Верхнім абсолютним порогом чутливості називають максимальну силу подразника, за якої ще виникає адекватне щодо певного подразника відчуття. Мінімальна відмінність між діями двох подразників, яка зумовлює ледь помітну різницю між відчуттями, має назву порога розрізненняабопорога різниці.

Питання для перевірки готовності до лабораторного заняття

1. Що таке чутливість?

2. Що таке абсолютний поріг чутливості?

3. У чому виявляється поріг розрізнення?

4. Що таке верхній абсолютний поріг чутливості?

5. Яким чином виявляється нижній абсолютний поріг чутливості?

6. До якого виду відчуттів належать м'язово-суглобові відчуття?

Завдання 1.

Мета дослідження: визначення величини абсолютного нижнього порогу зорового відчуття та оцінка гостроти зору.

Матеріали та обладнання: вимірювальна рулетка і 5 стандартних плакатів із зображенням кілець Ландольдта (діаметр кільця 7,5 мм, товщина лінії 1,5 мм, розрив кільця 1,5 мм; важливо, щоб розриви кілець на лакатах були спрямовані в протилежні боки).

Процедура дослідження

Робоча група складається із експериментатора, з досліджуваного і протоколіста. У приміщенні, в якому проводиться дослідження, має бути добре освітлення; довжина приміщення – не менше 6,5 м.

В процесі експерименту досліджуваний, який стоїть спиною до плаката на відстані 6 м, за командою експериментатора повертається і наближається до нього, поки не побачить розриву в кільці. Експериментатор і протоколіст за допомогою рулетки визначають відстань від плаката до досліджуваного, з якої він правильно встановлює місце розриву кілець, і в протоколі записується результат – довжина в сантиметрах. Дослідження проводять тричі, кожного разу з новим плакатом.

Інструкція досліджуваному:«За Вашими плечима на відстані 6 м встановлено плакат із зображенням кільця з розривом. За моєю командою поверніться до нього і поступово наближайтесь. Коли побачите розрив, зупиніться».