Стародавній Схід – умовна назва країн, які існували у IV-I тисячол. до н. е. на території Південної Азії i частково у Північній Африці. На західному краї цієї території знаходиться Єгипет, на східному – Китай.

У древньосхiдних країнах виховання підростаючого покоління вже чітко виділяється як самостійна соціальна функція суспільства.

Найголовнішою його ознакою у цей період була поява спеціальних навчально-виховних закладів – шкіл, де відбувалося систематичне навчання дітей. Появі шкіл сприяло створення різних систем письма (шумерське, єгипетське, китайське i т. д.) та накопичення наукових знань, що розвивалися завдяки запитам виробництва (побудова складних споруд, іригаційних систем), військовим, медичним, релігійним і ін. потребам.

Перші школи виникли у III-II тисячол. до н. е. у таких державах як Шумер, Єгипет, Індія, Китай. Навчання з цього часу стає основною, але не єдиною, стороною виховання.

Школи у Шумері виникли у середині III тисячол. до н. е. Шумер – рання рабовласницька держава, яка існувала з V до кінця II тисячол. до н. е. на території Дворіччя (між річками Тигр i Євфрат).

Шумери перетворили піктографічне письмо у клинопис, який являв собою передачу інформації за допомогою комбінації різноманітних вертикальних і горизонтальних клиновидних рисок. Ця система письма була складною і тяжкою для вивчення. Вона нараховувала біля 600 знаків.

Школи у шумерів виникали з метою підготовки писарів – людей, які вміли користуватися клинописом. Власної назви вони не мали і називалися “будинки глиняних табличок“, вчитель – “батько будинку глиняних табличок“, учень – “син будинку глиняних табличок“. Це тому, що писали шумери на глиняних табличках (по мокрій глині). Тексти на знайдених вченими глиняних табличках свідчать, що у шумерських школах вивчали відомості з ботаніки, зоології, географії, математики, астрономії.

Школи у Єгипті також виникають у III тисячол. до н. е. Приблизно у цей час тут з’являється і писемність.

Єгиптяни використовували для письма папірус. Саме письмо було ієрогліфічним, тобто – “священним“ (ієрогліф – священний знак). Воно було надзвичайно складним (нараховувало близько 700 різних ієрогліфів).

У Єгипті існували двірцеві школи, школи для жерців, школи писарів, школи для різних службовців.

Найпершими тут виникли, як i в Шумері, школи для писарів. Учень спочатку вправлявся у письмі на глиняних табличках або навощених дощечках і тільки тоді, коли набував достатніх навичок, йому давали папірус. Писарі використовували спрощений варіант письма – ієратичне.

Лише у школах для жерців вивчали ієрогліфічне письмо, яке вважалося священним. У цих школах все огорталося містикою і таємничістю, тут передавали уміння відправляти релігійні культи, а також повідомляли наукові відомості з математики, астрономії, географії і медицини, які трималися у таємниці від інших людей.

У II тисячол. до н. е. виникають перші навчальні заклади у Китаї. Про них дізнаємося з найдавніших китайських записів, зроблених на кістках і панцирах черепах. На рубежі II i I тисячол. до н. е. з’являються літописи на бамбукових і дерев’яних дощечках. Важливі документи з VIII ст. до н. е. записували на дорогому шовку. У I ст. китайці навчилися виготовляти папір.

У Стародавньому Китаї писали ієрогліфічним письмом, яке нараховувало кілька десятків тисяч ієрогліфів. Навчання грамоти тривало багато років, воно було доступне лише дітям чиновників і багатіїв.

Першими китайськими школами були общинні школи, які згодом поділялися на центральні і місцеві. Для підготовки різних чиновників відкривалисяспеціальні навчальні заклади: юридичні, математичні, медичні, художні. З розвитком науки у Китаї виникають вищі аристократичні школи, де навчали, передусім, ораторському мистецтву, філософії, релігійної моралі, астрономії, медицини тощо.

Крім державних існували також приватні школи. Першу приватну школу відкрив Конфуцій.

На рубежі I i II ст. н. е. у Китаї вперше було запроваджено систему державних екзаменів на зайняття державних посад: хто хотів у майбутньому стати вченим або чиновником, повинен був складати ряд екзаменів впродовж кількох років. Тому вся розумова освіта, як правило, спрямовувалася на підготовку до здачі цих екзаменів.

У II тисячол. до н. е. виникли школи в Індії. Про їх існування свідчать Веди – найдавніший пам’ятник релігійної індійської літератури. Веди були складенісанскритом – стародавньою індійською мовою.

В Індії була розвинута усна традиція, яка до останнього часу залишалася її характерною рисою. Вже у III ст. до н. е. тут існували два алфавіти –кхароштхі та брахмі. Останній є джерелом всіх пізніших індійських алфавітів. Матеріалом для письма в Індії служило пальмове листя. На півночі країни для письма використовували внутрішню сторону берести.

У Ведах збереглися відомості про школи для двох вищих станів ("варни"): школи брахманів та школи кшатріїв.

На час навчання учні жили у будинку вчителя. Навчання у школі тривало 10-12 р. Для учня день розподілявся на дві частини. Частина дня виділялася для виконання різних господарських обов’язків у домі вчителя, обумовлених при вступі дитини до школи. Інша частина дня призначалася для шкільних занять. Заняття полягали, передусім, у заучуванні напам’ять віршів, гімнів й інших релігійних текстів. Письмо у школах прививалося, як і у суспільстві в цілому, дуже повільно.

У різні періоди у древньоіндійських школах вивчалися: граматика, література, математика, історія, медицина, етика, танці, музика, філософія, красномовство.

Болонський процес

Однією з найважливіших сфер розвитку євроінтеграції є сфера вищої освіти, де вона набула форм Болонського процесу. На сьогодні 46 європейських країн, включно з Україною, є його учасниками. Крім того, значна кількість міжнародних організації підтримують ідеї процесу та сприяють його реалізації.

Болонський процес (БП) - це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти до 2010 року. Болонський процес офіційно розпочався у 1999 році з підписання Болонської декларації. Передумовою її створення стало підписання Великої Хартії європейських університетів (Magna Charta Universitatum).

Згідно з цілями БП до 2010 року освітні системи країн-учасниць Болонського процесу повинні бути змінені, щоб сприяти:

§ полегшеному переїзду громадян з метою подальшого навчання чи працевлаштування у Зоні європейської вищої освіти;

§ зростанню привабливості європейської вищої освіти;

§ розширенню Європи та забезпеченню її подальшого розвитку як стабільного, мирного, толерантного суспільства.

БП не передбачає створенння повністю ідентичних систем освіти у різних країнах, він призначений лише для зміцнення взаємозв'язків та покращення взаєморозуміння між різними освітніми системами.

19 травня 2005 року у норвезькому місті Берген на Конференції міністрів країн Європи Україна приєдналася до Болонського процесу, зобов'язавшись внести відповідні зміни у національну систему освіти та приєднатися до роботи над визначенням пріоритетів у процесі створення єдиного європейського простору вищої освіти до 2010 року.

Передумови виникнення

Історія Болонського процесу офіційно почалася з підписання Болонської декларації у 1999 році, проте її передісторія сягає 1954 року, коли було підписаноЄвропейську культурну конвенцію, в якій наголошується на необхідності заохочення громадян усіх держав до вивчення мов, історії та культури інших країн і спільної для них культури.

Ідеї освітньо-культурного об'єднання європейських країн загалом та університетів зокрема отримали своє продовження у Великій Хартії університетів (Magna Charta Universitatum), що стала фінальним результатом пропозиції, адресованої Болонським університетом у 1986 році усім найстаршим європейським університетам. Ідея Великої Хартії була сприйнята з ентузіазмом.

Протягом зустрічі у Болоні у 1987 році делегати 80 Європейських університетів обрали 8 членів правління.

Велика Хартія, проект якої був створений у січні 1988 року у Барселоні, була підписана всіма ректорами, що зібралися у Болоні 18 вересня 1988 року для відзначення 900-ї річниці Болонського університету, що вважається найстаршим університетом Європи. "Європа вже існує, її мешканці поділяли спільні інституції, до яких належать і університети, протягом століть. Університети є інтелектуальними центрами минулого та майбутнього, що мають спільні цілі та методологію здобуття знань - чи то практичних, чи теоретичних", - з такою промовою виступили представники Болонського університету на святкуванні.

Процес, що наштовхнув на ідею створення Великої Хартії, був особливо важливим. Хартія не була представлена політичною владою, а була розроблена у стінах Університетів. Вона спирається на фундаментальні цінності європейських університетських традицій, проте сприяє зміцненню зв'язків між вищими навчальними закладами в усьому світі, долучаючи до процесів, започаткованих у ній, неєвропейські університети.

На сьогодні до Великої Хартії приєдналося 530 університетів, серед яких 30 українських:

Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту

Донецький національний університет

Київський національний торговельно-економічний університет

Миколаївський державний гуманітарний університет ім. П. Могили

Миколаївський державний університет ім.В.О.Сухомлинського

Національний університет "Києво-Могилянська академія"

Одеська державна академія будівництва та архітектури

Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова

Південноукраїнський державний педагогічний унівеситет ім.К.Д.Ушинського

Тернопільський державний технічний університет ім. Івана Пулюя

Харківська державна академія культури

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна

Лекція

Тема:З історії розвитку педагогіки за межами України

Викладач: Тупікіна С.В.

Розглянуто на засіданні

Предметної (циклової ) комісії викладачів психолого-педагогічних дисциплін

Протокол № _____ від ___________

Голова предметної (циклової ) комісії

________________________________

м. Берислав

Тема лекції: З історії розвитку педагогіки за межами України

Тип лекції: міжпредметна.

Ключові поняття: школа, педагогіка, освіта.

План

1. Педагогіка давнього світу.

2. Розвиток школи, виховання і педагогічних ідей у Середньовічній Європі.

3. Школа і педагогічна думка в Європі в епоху Відродження та Реформації.

4. Становлення і розвиток зарубіжної педагогічної науки XVII – XVIIIст.

5. Становлення і розвиток зарубіжної педагогічної науки XІX ст..

6. Становлення і розвиток зарубіжної педагогічної науки XX ст..

7. Болонський процес.

8. Становлення і розвиток зарубіжної педагогічної науки початку XXІ ст..

Основна література

1. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2007. - 516с. – С. 561 – 605.

2. Галус О.М., Шапошнікова Л.М. Порівняльна педагогіка. – К.: Вища школа, 2006. – 215с.

3. Педагогіка:Хрестоматія /Уклад. Кузьминський А.І., Омеляненко В.Л. – К.: Знання - Прес., 2003. - 700с.

4. Левківський Л.В. Історія педагогіки – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 190с.

5. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательных технологий. В 2т. Т.1.- М: НИИ школьных технологий. 2006. - 816с.

6. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательных технологий. В 2т. Т.2.- М: НИИ школьных технологий. 2006. - 816с.

7. Фіцула М.М. Педагогіка.- К.: Академвидав, 2007. - 560с. – С. 465 – 507.

Додаткова література

1. Болонская реформа: от любви до ненависти 10 лет //Кампус. – 2009. - №4. - С.30 - 34.

2. Гамтанар І. Історія в портретах її творців. (Гербарт Й.Ф.) //Рідна школа. - 2009. - №1. - С.76 - 80.

3. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - 200с.

4. Клепко С. Модернізаційні процеси в сучасній освіті. – К: Шк. світ, 2008. – 120 с.

5. Палат Є. Світова педагогічна практика систем освіти //Відкритий урок. - 2009. – Квітень. - С.27 - 29.

6. Тенденції розвитку педагогічної освіти у Франції в ІІ половині ХХ ст. //Шлях освіти. – 2009. - №1. - С.15 - 21.

7. Щербань Т. Прикладна педагогіка. – К.:Вища школа, 2002. - 215с.

Педагогіка давнього світу

Актуалізація опорних знань з історії Давнього світу

Виховання та навчальна практика у країнах Стародавнього Сходу

Школи у Єгипті також виникають у III тисячол. до н. е. Приблизно у цей час тут з’являється і писемність.

У Єгипті існували двірцеві школи, школи для жерців, школи писарів, школи для різних службовців.

Крім державних існували також приватні школи. Першу приватну школу відкрив Конфуцій.

У Ведах збереглися відомості про школи для двох вищих станів ("варни"): школи брахманів та школи кшатріїв.

12 3 4 5