ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Становлення і розвиток зарубіжної педагогічної науки початку XXІ ст..

Основні загальноцивілізаційні тенденції XXI століття, що впливають на всі сфери життєдіяльності людини і суспільства:

1. Тенденція до глобалізації суспільного розвитку, яка характеризується такими основними рисами:

- зближенням націй, народів, держав, кроками до створення спільного економічного поля, інформаційного простору і т.п.;

- все більш тісним зближенням характеру суспільних відносин у різних країнах світу, залежністю значною мірою прогресу кожної країни від здатності спілкуватись із світом, об'єктивною неможливістю країни, що має неадекватні за характером більшості країн світу суспільні відносини, успішно розвиватись, що унеможливлює тривале існування, а тим більше поділ світу на протилежні соціально-економічні системи;

- небувалим раніше загостренням конкуренції між державами, у вир якої потрапляють крім економічної й інші сфери, що надає процесу глобальних масштабів;

- зміною сутності держави, що змушена передавати частину традиційних функцій об'єднанню держав континентального характеру як, наприклад, Європейський Союз чи загальносвітового - як ООН.

2. Набуття людством здатності до самознищення. Історію людства можна розглядати у контексті появи все нових можливостей для знищення людини: від окремих осіб до мільйонів, що в найбільших масштабах було продемонстровано в Другій світовій війні. Але до появи ядерної зброї і глобальних екологічних проблем людство не було здатне до самознищення. З появою такої здатності людство перейшло Рубікон. Збільшення кількості країн, здатних виробляти зброю масового знищення, все більш широке використання критичних, у тому числі екологічно загрозливих технологій. Усе це, помножене на зрослі технічні можливості вчинення терористичних акцій, призводить до зростання технічної вірогідності самознищення людства.

3. Перехід людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій, що, на відміну від індустріального виробництва значною мірою базуються не на матеріальній, а на інтелектуальній власності, на знаннях як субстанції виробництва, і визначаються рівнем людського розвитку в країні, станом наукового потенціалу нації.

Суспільство стає все більш людиноцентристським. Індивідуальний розвиток людини, особистості за таких умов стає, з одного боку, основним показником прогресу, а з іншого - головною передумовою подальшого розвитку суспільства. Ось чому найбільш пріоритетними сферами в XXI столітті стають наука - як сфера, що продукує нові знання, та освіта, як сфера, що олюднює знання і насамперед забезпечує індивідуальний розвиток людини. Тільки та країна, яка спроможеться забезпечити пріоритетний розвиток цих сфер, і зможе претендувати на гідне місце в світовому співтоваристві, бути конкурентноспроможною.

Важливо побудувати освіту в контексті вимог і можливостей XXI століття, тобто осучаснити й модернізувати усі її складові ланки.

У XXI столітті освіта постала перед рядом історичних викликів:

1. Необхідність забезпечити високу функціональність людини в умовах, коли зміна ідей, знань і технологій відбувається набагато швидше, ніж зміна поколінь людей. Також слід віднайти раціональні схеми співвідношення між лавиноподібним розвитком знань, високих технологій і людською здатністю їх творчо засвоїти.

2. Забезпечити оптимальний баланс між локальним та глобальним з тим, щоб людина, формуючись як патріот своєї країни, усвідомлювала реалії глобалізованого світу, була здатною жити і діяти в цьому світі, нести частку відповідальності за нього, бути, по суті, не тільки громадянином країни, а й громадянином світу.

3. Сформулювати на загальносуспільному й індивідуальному рівнях розуміння людини як найвищої цінності, права кожного стати і залишатися самим собою відповідно до своїх природних здібностей, що лише й зможе забезпечити високий демократизм суспільства.

4. Виробити у людини здатність до свідомого й ефективного функціонування в умовах небувалого ускладнення відносин у глобалізованому, інформаційному суспільстві, зрослої комунікативності життя та інформаційної насиченості середовища життєдіяльності.

5. Мінімізація асиметрії між матеріальністю і духовністю, культивування у кожної особистості піднесеної думки та духу відповідно до національних традицій та переконань формування конструктивізму як основи життєвої позиції, утвердження культури толерантності.

Зміни:

1. Потребує зміни сам зміст навчання.

2. Потребує корекції направленість навчального процесу. Сучасний, а тим більше майбутній, динамізм зміни знань, інформації, технологій означає, що навчити у школі чи навіть в найкращому університеті людину на все життя неможливо.

3. В інформаційному суспільстві знання стають безпосередньою продуктивною силою. Відповідно це вимагає від суспільства в цілому, а також окремої людини, вміння застосовувати все нові і нові знання, набуті впродовж життя, у власній практичній діяльності Тобто учень, студент у навчальному і виховному процесі повинен набути важливих компетенцій через застосування знань. Для цього необхідний перехід від кваліфікації до компетенції, яка дає змогу знаходити рішення в будь-яких професійних та життєвих ситуаціях, що уможливлює діяльність освіченоїособистості незалежно від локального чи глобального контексту ринку праці. Така людина, оволодівши технологією прийняття рішень, свободою вибору, буде здатна адаптуватись в умовах постійних змін.

4. Утвердження особистісно-орієнтованої педагогічної системи, яка могла б реалізувати принцип дитиноцентризму в навчально-виховному процесі як відображення людиноцентристської тенденції у розвитку сучасного світу.

Заміна авторитарної педагогіки педагогікою толерантності, суб'єктно-об'єктних відносин між вчителем і учнем - суб'єктно-суб'єктивними, здійснити інші демократичні зміни з тим, щоб із стін навчальних закладів виходили люди самодостатні, підготовлені до свідомої та ефективної життєдіяльності в різних сферах життя.

5. Освіта повинна готувати людину, органічно адаптовану до життя у світі багатоманітних зв'язків - від контактів із найближчим оточенням до глобальних зв'язків. Тому так важливо навчити співжиттю з іншими людьми і суспільними структурами, виробляти вміння регулювати різні психологічні, соціальні, політичні, міжнаціональні конфлікти з дотриманням вимог культури плюралізму думок. Людина XXI століття повинна розуміти і керуватись світоглядними принципами «Єдність у розмаїтті» та «Доповнення замість протиставлення».

В умовах глобалізації не зменшується, не щезає, а навпаки - актуалізується завдання зміцнення внутрішньонаціональних, громадянських зв'язків, патріотичного єднання нації, народу, а отже - вироблення відповідних почуттів у дитини. Глобалізація - це не тільки тенденція до єдності світу, а й до загострення в цивілізованих рамках конкуренції між державами-націями. І тільки згуртована, консолідована нація зможе найбільшою мірою усвідомити власний національний інтерес і найбільш ефективно його відстояти у стосунках з іншими державами.

Держава буде тим більш успішною, чим більшою мірою її громадяни будуть здатні до спілкування зі світом - здійснення «мовного прориву».

6. Освіта повинна набути інноваційного характеру, а її вихованці мають бути здатними до інноваційного типу життя і життєдіяльності. Нам усім належить усвідомити, що динамізм об'єктивно обумовлює змінність як надзвичайно важливу рису способу життя людини в XXI столітті. Звідси - необхідність формувати особистість, здатну до сприйняття і творення змін, налаштовану на сприйняття зміни як природної норми, а застій, незмінності, застиглості - як прикрий виняток.

Практичне завдання - побудувати ефективну систему безперервної освіти впродовж життя. Суспільство XXI століття називають «суспільством знань», бо саме знання визначають і матеріальне, і духовне життя. Самі знання постійно примножуються, і людина, природно, витрачає все більше часу для набуття знань. Здобуття вищої освіти стає все більш обов'язковим етапом у розвитку особистості. Держава, яка проводить таку освітню політику, цим самим створює необхідні передумови для застосування новітніх науково-інформаційних технологій, ефективність використання яких залежить від рівня розвитку, освіченості людини.

У суспільстві знань вся життєдіяльність не може бути успішною без відповідної масової педагогічної культури, без педагогізації суспільства

Педагогізація суспільства - багатовимірний процес, важлива складова якого, безумовно, полягає в ліквідації педагогічно-психологічної неграмотності, розповсюдженні сучасних знань з природи, навчання та виховання дитини.

XXI ст. висуває нові вимоги до людини, а отже і до освіти. Вона надає і нові, раніше небачені можливості для освітньої діяльності. Це пов'язано із сучасними інформаційними технологіями, комп'ютерною технікою, яка суттєво розширює пізнавальні можливості людини.

Нові завдання освіти взагалі вимагають застосування в широкому масштабі інноваційних педагогічних технологій що базуються на фундаментальних епістемологічних та герменевтичних аспектах педагогіки і дидактики, пов'язаних з мистецтвом розуміння та високою комунікативною культурою. Органічною стає потреба у конституюванні множинності освітніх траєкторій, для яких характерна варіативність методик, що активізують розумову діяльність та творчо організовують освітній простір,

Особливо важливою є підготовка високопрофесійних педагогічних та науково-педагогічних працівників, які відповідають інтеграційному критерію «педагогічна майстерність + мистецтво комунікування + нові технології».

 

Питання для закріплення знань студентів:

Як здійснювалося виховання в Давньому світі?

Доведіть вплив суспільства на розвиток освіти. Порівняйте афінську і спартанську системи виховання.

Які настанови педагогіки Давнього світу дожили до нашого часу?

Розкрийте розвиток шкільної справи у Середні віки.

Які педагогічні ідеї сформувалися в цей час?

Яке відображення вони мають в сучасній системі освіти?

Назвіть видатних педагогів XVII – XVIIIст.

Назвіть видатних педагогів XІX ст..

Назвіть течії в педагогіці ХХ ст..

В чому суть поняття Болонський процес?

Який вплив Болонського процесу на систему освіти в Україні?

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти