Ліквідність – одна з найважливіших характеристик ринків капіталу. Саме на ліквідних ринках інвестор може працювати безперервно і при цьому мати незначні транс-акційні витрати. Ліквідність ринку супроводжується такими явищами, як ризик і волатильність (мінливість) ринку. Так, чим нижча ліквідність ринку, тим вищий ризик, і якщо інвестор бажає реалізувати цінні папери, але не має можливості цього зробити, він може опинитися в скрутному становищі. Що стосується волатильності ринку, то в умовах ліквідного ринку цей показник має менше значення, і здійснювати операції на такому ринку простіше. Ліквідність ринку тісно пов'язана з інформацією, яка завжди асиметрична, тобто на ринку є суб'єкти, які володіють більшим обсягом інформації, ніж інші і навпаки. Зменшення асиметрії інформації приводить до підвищення прозорості ринку, що впливає на ліквідність. Важливу роль у забезпеченні ліквідності ринку відіграє рівень розвинутості інфраструктури ринку і правового поля. Так, ринок, що вимагає від емітентів розкриття інформації, більш ліквідний, ніж той, що інформаційно закритий.

У світовій практиці ліквідність також забезпечується внутрішніми силами ринку, тобто на розвинутому ринку існує спеціальний механізм забезпечення ліквідності. Це завдання вирішується за допомогою інституту маркет-мейкерів. Ліквідність ринку забезпечується зобов'язаннями підтримки маркет-мейкером двосторонніх котирувань за певними цінними паперами, що сприяє згладжуванню інформаційної асиметрії. Інститут маркет-мейкерів є об'єктивною необхідністю для цивілізованого ринку цінних паперів, який не тільки сприяє розв’язанню проблем, пов'язаних з ліквідністю, але й одночасно вирішує низку інших завдань. Маркет-мейкери сприяють стабілізації ринку за допомогою обмежень на спреди, підтриму-ючи ринок і згладжуючи різкі коливання цін. Поява маркет-мейкерів також вирішує проблему належного функціонування торгівлі, в цьому зацікавлені її організатори, учасники й емітенти. Вирішення цього завдання передбачає низку необхідних компонентів організації торгівлі, з яких можна виділити головні складові:

- лістинг – підбір найпривабливіших цінних паперів, що користуватимуться постійним попитом учасників ринку протягом тривалого часу. Включення цінного паперу до лістингу є своєрідним сертифікатом якості цінного паперу;

- створення групи маркет-мейкерів – учасників торгівлі, здатних підтримувати мінімальні спреди за цінними паперами і запобігати тимчасовій втраті ліквідності, коли ринок знаходиться на стадії низької кон'юнктури.

Зазначені аспекти діяльності маркет-мейкерів є головними цілями цього інвестиційного інституту, крім того, вони переслідують також приватні цілі (збільшення доходів, підтримка іміджу на ринку тощо).

Поняття "маркет-мейкер" вперше було введено в Англії, де маркет-мейкерами називають членів Лондонської фондової біржі (LSE). До їхніх обов'язків входить постійне котирування певних цінних паперів. На LSE більшість операцій здійснюється в рамках Автоматизованої системи котирування фондової біржі (SEAQ). Щоб цінний папір міг бути проданий в SEAQ, його повинні котирувати щонайменше два маркет-мейкера. Котирування акцій в SEAQ доступне всім користувачам системи, але лише маркет-мейкери можуть вводити котирування. Будь-який абонент системи, ознайомившись з існуючими котируваннями цінних паперів, телефонує маркет-мейкеру і здійснює з ним операцію. Протягом всього робочого дня маркет-мейкери зобов'язані здійснювати купівлю і продаж цінних паперів в обсязі, що встановлюється біржею для кожної конкретної акції залежно від обороту за останній рік. Існує низка правил, які зобов'язані виконувати маркет-мейкери. Вони також мають багато привілеїв. Маркет-мейкери звільнені від сплати спеціального мита (stamp duty) – фактично податку на операції з цінними паперами; мають право здійснювати продажі без покриття, позичаючи цінні папери (зазвичай у страхових компаній і банків).

Маркет-мейкери відіграють значну роль на LSE, їм відводиться місце на вершині ланки "інвестор – брокер – маркет-мейкер". До маркет-мейкерів надходять усі заявки на купівлю і продаж цінних паперів, в той же час вони не мають жодного зв'язку з інвесторами.

Маркет-мейкер (англ. Market maker - творець ринку) - фірма брокер / дилер, бере на себе ризик придбання та зберігання на своїх рахунках цінних паперів певного емітента з метою організації їх продажу. Маркетмейкери діють на позабіржовому ринку як безпосередні учасники угод. На відміну від біржового ринку, де цим займаються т. зв. «Фахівці», маркетмейкери підтримують ліквідність позабіржового ринку. Як правило, вони діють по обидві сторони - як продавці, так і як покупці. Типово маркетмейкер має зобов'язання продати як мінімум 1000 акцій для кожного зі своїх клієнтів (приблизно 20-30 для одного маркетмейкери). Угоди здійснюються по телефону або через Інтернет і займають секунди.

На біржі маркетмейкером може бути, наприклад, брокерська контора, яка за договором з біржею бере на себе зобов'язання тримати протягом обумовленого часу (скажімо, не менше 90% торгового часу) одночасно виставлені заявки з різницею між цінами купівлі та продажу (див. Спред ( фінанси)) не більше обумовленої величини, за це біржа надає маркетмейкери певні пільги, наприклад, з оплати комісійного збору

Top 10 по данным Reuters самых крупных маркетмейкеров на валютном рынке :

1. Deutsche Bank — 19.30 %

2. UBS — 14.85 %

3. Citi — 9.00 %

4. Royal Bank of Scotland — 8.90 %

5. Barclays Capital — 8.80 %

6. Bank of America — 5.29 %

7. HSBC — 4.36 %

8. Goldman Sachs — 4.14 %

9. JP Morgan — 3.33 %

10. Morgan Stanley — 2.86 %

В Україні офіційною датою народження маркет-мейкерів вважається 15 травня 1996 року, коли в документі ПФТС "Торгові правила асоціації Позабіржова фондова торгова система" було введено поняття "маркет-мейкер". Проте, реально інститут почав працювати лише в липні 1999 року, коли було визначено первинний перелік "маркет-мейкерів" і узгоджено всі юридичні та технічні особливості цього питання. Згідно з правилами торгівлі маркет-мейкер – учасник торгової системи, який має певний статус і у встановленому правилами порядку прийняв на себе певні зобов'язання з котирування цінних паперів, внаслідок чого отримав додаткові права щодо інших учасників торгової системи, які не є маркет-мейкерами. Відповідно до цих правил маркет-мейкери повинні:

- розкривати перед іншими маркет-мейкерами свою фінансову звітність;

- виконувати додаткові зобов'язання, що покладаються тільки на маркет-мейкерів.

Маркет-мейкер зобов'язаний постійно підтримувати в торговій системі двосторонні котирування як мінімум за одним цінним папером, включеним у 1-й рівень лістингу, при цьому різниця між цінами купівлі й продажу не має перевищувати 20%. Мінімальний розмір торгового лота має бути не менше 15 тис.грн. Привілей маркет-мейкера в ПФТС полягає в тому, що він має право сам визначити порядок укладання угод, а також брати участь у розробці і вдосконаленні правил торгівлі.

Особливості роботи маркет-мейкерів виявляються також у їхній взаємодії з емітентами, на взаємному інтересі будуються відносини між ними. Інтерес емітентів до інституту маркет-мейкерів визначається зацікавленістю в існуванні стійкого ринку цінних паперів, а також у його розширенні. Від емітента потрібно насамперед чітке розуміння його цілей. Вибираючи потенційного маркет-мейкера, емітент шукає надійного партнера, який має певний імідж і великий досвід роботи на ринку, здатний сприяти залученню інвестицій і отриманню кредитів, що неможливо без створення стійкого ринку своїх акцій, підтримки їх котирувань і ліквідності. Маркет-мейкери вважають за краще працювати з компаніями, що мають потенціал розвитку. З цієї точки зору, маркет-мейкери переслідують ті ж самі цілі, що й будь-який інвестор. Компанія повинна зацікавити маркет-мейкера, її менеджмент має бути на високому рівні, компанія повинна мати розвинутий ринок своєї продукції і чітко визначену стратегію розвитку. За таких умов починають зростати і котирування її акцій. Якщо керівництво компанії прагне збільшити вартість акцій, то це позитивно відбивається на ринку її цінних паперів і сприяє успішній діяльності маркет-мейкера. Крім того, що маркет-мейкер переслідує такі ж цілі, що й звичайні інвестори, у нього є також специфічні завдання – котирувати акції на купівлю і продаж, активно працювати на ринку, надавати об'єктивну інформацію про компанію, з акціями якої він працює. Для того, щоб котирувати акції емітента, маркет-мейкер повинен мати достатньо великий пакет акцій і фінансову потужність. При довірчих відносинах з емітентом маркет-мейкер може отримувати доступ до конфіденційної інформації емітента, що дозволятиме йому оперувати курсовою вартістю акцій і оптимізувати свою роботу щодо вкладення і виведення коштів, отримуючи від цього додатковий прибуток. Маркет-мейкер солідного емітента може розраховувати також на поліпшення свого іміджу, проводячи серйозні операції на ринку з акціями емітента.

Основною функцією маркет-мейкерів є підтримка двосторонніх котирувань на купівлю / продаж цінних паперів, а в рамках тристороннього договору - також і надання послуг емітенту по включенню і підтримці цінних паперів у котирувальному списку.

До стандартних видів робіт і послуг маркет-мейкери виконують ще такі функції:

- підтримка котирувань на купівлю і продаж;

- підтримка ліквідності акцій;

- фінансове консультування;

- проведення презентацій;

- проведення нових емісій акцій і пошук інвесторів, готових вкладати кошти в акції емітента.

Для успішної роботи маркет-мейкерів слід додержуватися таких основних вимог:

- емітент повинен вести політику відвертості у відношенні до своїх акціонерів, адже випадки обмеження прав акціонерів знижують його привабливість;

- реєстроутримувач товариства повинен працювати чітко;

- необхідні інформаційна прозорість емітента і прагнення до розкриття інформації про себе.

Недостатність інформації – одна з головних перешкод для нормального розвитку ринку, тому адміністрація емітента має бути готова йти назустріч інвесторам. Необхідно мати ефективну законодавчу базу і розвинуту інфраструктуру ринку цінних паперів.

Фундаментальною умовою для розвитку інституту маркет-мейкерів є функціонуючий реальний сектор економіки підприємства зі сприятливими фінансовими показниками і перспективами.

Успіх маркет-мейкера багато в чому залежить від нього самого.

По-перше, він повинен мати достатній обсяг фінансових коштів, щоб працювати не тільки із замовленнями інвесторів, але й за власний рахунок.

По-друге, не помилитися у виборі емітента. Для цього необхідно починати роботу з великими підприєм-ствами, що мають перспективи щодо збільшення ринкової капіталізації. Спроба розвинути ринок акцій невеликого підпри-ємства, ринкова капіталізація якого не може бути великою, не дасть позитивного результату.

З огляду на перспективи розвитку фондового ринку України, інститут маркет-мейкерів має важливе значення, і є надія, що саме розвиток взаємовідносин "емітент – маркет-мейкер" сприятиме більш стійкому функціонуванню фондового ринку України, оскільки саме цей тандем є однією з реальних сил, що сприяють підвищенню ефективності функціонування ринку в цілому.

Загрузка...

1 2 34