|
Щелепно-лицьова комп’ютерна томографія (КТ)
Томографія (з грецької можна перекласти як «зображення перерізу») - метод отримання пошарового зображення об’єкту без порушення його цілісності, здійснене з застосуванням різного типу випромінювання. Томограма – пошарове зображення структури певної ділянки на різній глибині перерізів, в різних площинах. Найчастіше в медицині застосовується томографія з використанням рентгенівського випромінювання - комп’ютерна томографія (КТ), а також магнітно-резонансна томографія (МРТ). Комп'ютерна томографія - дослідження поперечних зрізів органа за допомогою вузького рентгенівського пучка при круговому русі рентгенівської трубки; інформація про щільність різних органів фіксується спеціальними датчиками, математично обробляється програмним забезпеченням і відтворюється на екрані дисплея у вигляді поперечного зрізу; розходження щільності структури органів автоматично оцінюється за допомогою спеціальної шкали, що надає високу точність інформації про будь-яку зону, що цікавить. Зображення, яке отримується при томографії, обумовлене різною проникністю тканин для рентгенівських променів. Так, м’які тканини промені не затримують, формуючі на зображенні темні ділянки так званого «просвітлення», кісткові структури і тканини зубів - навпаки, непроникні, тому дають на рентгенограмі світлі «затемнення». Томографія передбачає можливість дослідження структури твердих тканин на різній глибині, з шагом перерізу у кілька міліметрів, без накладання глибше та поверхневіше розташованих утворень, в трьох площинах. Саме тому комп’ютерну томографію називають «3D-діагностикою».
Малюнок 3.Комп’ютерна томограма СНЩС в бічній проекції в положенні закритого та відкритого рота Малюнок 4.Комп’ютерна томограма голови; виділене зображення СНЩС в трьох проекціях На теперішній час використовують спіральний (СКТ) та конусно-променевий методи (КПКТ) комп’ютерної томографії. Незалежно від методу, результатом дослідження є зображення твердих тканин певної ділянки тіла людини з можливістю пошарового зображення. Також програмне забезпечення може створювати тривимірну віртуальну (3D) модель певної ділянки. На підставі даних комп’ютерної томографії також можуть бути створені реальні (матеріальні) об’ємні моделі досліджуваних об’єктів, цей метод має назву стереолітографія - SLA (скорочено від Stereolithography). Технологія ґрунтується на пошаровій фотоініційованій полімеризації лазерним випромінюванням рідкого матеріалу. Найбільшого поширення метод набув у реконструктивній кістковій хірургії. При дослідженні щелепно-лицьової ділянки на даний момент використовують переважно конусно-променевий метод (КПКТ), оскільки він має ряд переваг перед спіральним, серед яких висока розподільна здатність томографу та відносно невелике променеве навантаження. Променеве навантаження при СКТ щелепно-лицьової ділянки становить від 300 до до 900 мкЗв, при КПКТ доза нижча – від 30-80, до 130 мкЗв, в залежності від протоколу обстеження, параметрів експозиції та типу апарату. Відповідно, доза при КПКТ еквівалентна 4-х - 10-тиденній дозі природнього фону та спів розмірна дозі опромінення при плівковій ортопантомографії. КПКТ має широкий спектр показань, вона дозволяє детально візуалізувати на різних рівнях і площинах тверді тканини зубів, кісткову тканину щелеп, оцінювати взаєморозташування та розміри анатомічних утворень (коренів зубів, нижньощелепного каналу, гайморових порожнин, елементів скронево-нижньощелепного суглобу). В ортопедичній стоматології комп’ютерна томографія є обов’язковим додатковим методом обстеження пацієнтів при плануванні дентальної імплантації, а також при диференційній діагностиці захворювань скронево-нижньощелепного суглобу. Магнітно-резонансна томографія (МРТ Малюнок 5.Магнітно-резонансна томограма СНЩС |
|
|