|
Заходи радіаційної безпеки населення
Для того, щоб захистити населення від впливу іонізуючих випромінювань необхідно використовувати герметичні захисні споруди, протирадіаційні та найпростіші укриття, службові і житлові приміщення в капітальних будівлях, де можна провести герметизацію. Захисні властивості визначаються коефіцієнтом ослаблення гамма-випромінювань: , де - коефіцієнт ослаблення гамма-випромінювань в перший період після початку опромінення: - потужність дози падаючих на укриття випромінювань: - потужність дози випромінювань, які проникають всередину укриття. Величина коефіцієнта ослаблення ( ) і часу, протягом якого люди знаходяться в укриттях визначається такими умовами: 1. потужністю дози гама-випромінювання на відкритій місцевості в момент випромінювання. 2. часом початку опромінення, який відлічують з моменту аварії (забруднення). 3. середньодобовою захищеністю людей, яка може бути забезпечена після закінчення терміну перебування в укриттях і початку трудової діяльності. У зв'язку з цим режим захищеності від гама-випромінювань характеризується: 1. коефіцієнтом ослаблення гама-випромінювань в перший період після початку опромінення; 2. тривалістю цього періоду; 3. середньою добовою захищеністю людей у другий період, який починається після виходу з укриттів. Альфа- і бета-випромінювання поглинаються укриттями, тому відносно безпечні для людини. Найбільш небезпечним джерелом внутрішнього опромінення є радон. Враховуючи, що цей газ майже в 7 раз важче за повітря і дуже добре розчиняється у воді, то найбільша концентрація його буде в підвалах, на перших поверхах і у ванних (душових) кімнатах. Щоб захиститься від радону необхідно добре герметизувати підлогу, стіни, не рідше двох разів на добу протягом не менш 1 години провітрювати приміщення, бажано в душовій мати примусову вентиляцію, а в підвальних приміщеннях нижче підлоги вентиляційні вікна. Укриття населення в спеціальних спорудах і будівлях має мету захистити населення від зовнішнього радіаційного опромінення, а при відповідній герметизації і від внутрішнього. При цьому, якщо відвернений збиток від опромінення менше: 5мЗв на все тіло, 50мГр на щитовидну залозу і 100мГр на шкіру, то укриття населення можна не проводити. Коли ці показники дорівнюють 50мЗв, 100мГр, 500мГр і вище, то укриття населення провести обов'язково і чим раніше це буде зроблено, тим вище ефект захисту. Дані для проведення тих або інших захисних заходів приведені в табл.. 2.11 (НРБУ-97, табл.. Д 7.1). Таблиця 2.11.
* Очікувана доза при внутрішньому опроміненні радіоізотопами йоду, які попадуть в організм протягом перших двох тижнів після аварії. Для того, щоб зменшити чи уникнути ураження необхідно скоротити час перебування людей в зоні радіаційного ураження. Доза, яку отримує людина, дорівнює добутку рівня радіації (потужності дози) на час дії радіації.
Щоб опромінення залишилось в межах допустимої дози, допустимий час не має перевищувати величини . Дотримання цієї умови дозволяє надійно захистити організм людини від ураження. Захистити людей від впливу іонізуючих випромінювань можна шляхом збільшення відстані від джерела. Потужність дози визначається по формулі: , де - активність джерела випромінювання; - відстань до цього джерела. З формули видно, що при збільшенні відстані в 2 рази потужність дози зменшується в 4 рази. Відповідно в 4 рази зменшується і доза опромінення, яку отримують люди, якщо час знаходження їх в зоні зараження залишиться колишнім. Збільшення відстані - найпростіший і ефективний метод захисту людей від іонізуючих випромінювань, особливо коли початкова відстань маленька. Ефективним способом захисту людей є використання індивідуальних засобів захисту.Всі індивідуальні засоби захисту діляться на декілька груп: 1. Засоби захисту органів дихання – протигази, камери захисні дитячі (КЗД-6), респіратори, протипилові тканинні маски, ватно-марлеві пов'язки. 2. Засоби захисту шкіри – комплект фільтруючого одягу, комплект ЗЗК, легкий захисний костюм Л-1, захисний комбінезон, прогумований одяг і взуття. 3. Медичні заходи захисту – це лікувально-профілактичні засоби, які використовують для запобігання ураження людей при впливі іонізуючих випромінювань. До них відносять профілактичні, індикаційні, діагностичні, лікувальні, знешкоджуючі біо- і хіміопрепарати, та медико-технічні прилади, набори і комплекти. Вони можуть бути призначені як для індивідуального захисту людини, так і для надання допомоги потерпілим в лікувально-профілактичних установах. До заходів індивідуального медичного захисту відносять: аптечку індивідуальну (АІ-2), індивідуальний перев’язочний пакет, індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8). При роботі в зоні забруднення радіонуклідами урану, стронцію, радію, цезію, калію, плутонію, вуглеводу, йоду, радону та іншими продуктами ядерного розподілу з метою профілактики радіаційного ураження необхідно щодня приймати йод калію по 0,25 г (під контролем лікаря). При забрудненні шкіряних покривів необхідно змивати бруд миючими розчинами, 5% розчином пентацина (кальцій-тринатрієва соль діетилентриаміно-пентауксусної кислоти). При попаданні радіонуклідів в організм необхідно промити носоглотку і порожнину рота, призначити відхаркувальні, блювотні і сечогінні засоби, препарат адсорбер, очисні клізми. Надалі необхідно приймати препарати, які сприяють найшвидшому виведенню з організму радіонуклідів. Якщо радіонукліди, які попали в організм людини, однотипні з елементами, споживаними з їжею (натрій, хлор, калій і інші), то вони не затримуються на тривалий час, і незабаром виводяться. Швидкість виведення радіонуклідів з організму багато в чому залежить від періоду напіврозпаду. Ефективний період напіврозпаду з урахуванням періоду радіоактивного напіврозпад і періоду біологічного напіввиведення можна визначити за формулою: , де - ефективний період піврозпаду радіонукліда; - період напіврозпаду радіонукліда; - період біологічного напіввиведення радіонукліда. Період біологічного виведення радіонуклідів з організму залежить від їх розподілу в організмі. Так, з м'яких тканин, легень, печінки радіонукліди виводяться швидше, ніж з кісткових тканин і скелета загалом. При цьому в першу добу з організму виводиться до 50-60% радіонуклідів, що потрапили. Наприклад, до 90% радону, що поступив в організм виводиться через 1 годину, стронцію через 90-154 діб, цезію - 70-140 діб, калію - 58 діб, йоду - 100-120 діб, урану - 150-450 діб, радію з легень через 180 діб, а з кісткової тканини - 17-18 років. Крім того, чим молодше організм, тим період біологічного напіввиведення менше, ніж у більш дорослого. По швидкості ефективного виведення радіонуклідів з організму органи можна розташувати в ряд: щитовидна залоза > печінка > нирки > селезінка > шкіра > м'язи > скелет. Особливе значення для захисту людини від внутрішнього опромінення має режим харчування. Продукти ядерного розподілу в організм людей можуть поступати через органи дихання і травлення. Згідно з даними Міжнародної комісії з радіаційного захисту в органах дихання затримується до 75% радіоактивних часток з тих, що знаходяться в повітрі. З них до 63% поступає в шлунок і до 12 % затримується в легенях. У шлунково-кишковий тракт радіонукліди також попадають з продуктами харчувння і водою. Для того, щоб зменшити імовірність ураження людей необхідно: 1. По можливості вживати в їжу продукти харчування і воду з мінімальним, радіоактивним забрудненням; 2. Провести технологічну і кулінарну обробку харчових продуктів з метою зниження вмісту в них радіонуклідів; 3. Зменшувати всмоктування і накопичення радіонуклідів в організмі; 4. Стимулювати виведення радіонуклідів з організму; 5. Підвищувати стійкість організму до несприятливих чинників, в тому числі і до іонізуючого випромінювання. Так експериментально доведено, що речовини, які містяться в білокачанній та цвітній капусті; редисі; броколі; зеленому перці; імбирі; винограді; баклажанах; яблуках; обліписі; глоді; м’яті; цибулі; зеленому чаї; морепродуктах та інші мають антимутагену активність. Їх можна віднести до природних радіопротекторів. А споживання вітамінів А, Е, аскорбінової кислоти и мікроелемента селен, які є антиоксидантами, зводить до мінімуму концентрацію супероксидних радикалів ( , ), перекису водню і синглентного кисню в клітинах організму, що в свою чергу різко зменшує утворення найбільш токсичного радикала ОН. Ще одним способом захисту людей є спеціальна обробка,яка включає в себе санітарну обробку людей (повну і часткову), та дезактивацію одягу, взуття, майна, техніки, будівель, споруд, продовольства і води. Крайньою мірою при захисті населення вважають евакуацію.До неї вдаються, коли через сильне радіоактивне забруднення мешкання людей в даній місцевості не можливе. Рішення на евакуацію населення приймає уряд України на основі достовірних даних про те, що в перший рік після аварії рівні радіації можуть перевищити встановлену межу дози зовнішнього опромінення з урахуванням коефіцієнта середньодобового захисту основної маси населення. Нижня межа гранично допустимих доз опромінення, при яких приймається рішення, про евакуацію згідно НРБУ-97 наведена в табл.. 2.12. Таблиця 2.12.
Радіаційний захист і медичне обслуговування населення, яке зазнало впливу іонізуючих випромінювань, проводиться відповідно до законів і положень з даних питань. Попереджувальний і поточний санітарний нагляд, направлений на недопущення переопромінення персоналу і населення здійснюється санітарно-епідеміологічними станціями (СЕС), які мають в своєму складі радіологічні групи (відділення). У своїй роботі вони керуються санітарними правилами і нормами радіаційної безпеки, державними і галузевими стандартами, будівельними нормами і правилами, технічними умовами і іншими нормативними документами. 2.2.4. Небезпека електричного струму |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|