ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Структура, форми подання та відображення економічної інформації

Оброблення інформації на ЕОМ потребує структуризації та формалізованого опису окремих її сукупностей. Розглядаючи структуру економічної інформації, виділяють її окремі елементи – прості й складні інформаційні одиниці. З погляду логіки управління та розміщення даних на носіях розрізняють логічну та фізичну структури даних.

Символ

Реквізит


Показник

 
 


Масив

 
 


Інформаційний потік

 
 


Інформаційна база

Під логічною розуміють структуру, яка враховує погляд користувача (управлінця) на дані, тобто таку, що будується на логіці управління, а не на його техніці. Логічний підхід до структуризації дає змогу встановити структурні елементи залежно від функціонального призначення інформації та її особливостей: реквізит, показник, інформаційне повідомлення, інформаційний масив, інформаційний потік, інформаційну базу.

Символ – це елемент даних, який не має змісту (літера, знак). Реквізит – це найпростіша структурна одиниця інформації, яка є неподільною на логічному рівні, і яка відображає кількісну чи якісну характеристику сутностей (обєктів, процесів тощо) предметної області. Такі елементи бувають двох видів: реквізити-основи та реквізити-ознаки. Реквізити-основи кількісно характеризують конкретні об’єкти управління, реквізити-ознаки – якісно. Реквізити основи можуть бути кількісні, трудові, грошові (вартісні), абсолютні, відносні. Реквізити-ознаки можуть бути довідкові, групувальні, спеціальні.

Форма реквізиту включає найменування, структуру (формат), значення (сукупність значень). Найменування (ім’я) служить для звернення до нього і, як правило, подається словом або групою слів. (Наприклад, “табельний номер робітника”. Це може бути також назва графи документа.) При алгоритмізації та програмуванні використовують скорочені імена-ідентифікатори, що мають обмежену довжину.

Структура реквізиту – це спосіб подання його значень. У структурі розрізняють довжину і тип. Довжина – кількість символів, що утворюють значення реквізиту. Вона може бути сталою або змінною. Наприклад, “Код цеху” – 2 знаки, “Кількість зданих на склад деталей” – може займати від однієї до семи позицій, “Найменування і характеристика матеріалу” – до 120 позицій.

Типи реквізитів залежать від видів значень. Найпоширенішими є чисельний, текстовий, логічний типи.

Значеннями реквізитів є послідовності символів (літер, цифр, різних знаків і спеціальних позначень).

Під час оброблення інформації над реквізитами-основами виконують арифметичні операції, а за допомогою реквізитів-ознак здійснюють пошук інформації, її сортування, вибірку, порівняння (логічні операції). Однорідні за формою реквізити-ознаки, які мають різні значення, об’єднують у номенклатури. Наприклад, номенклатура виробів (продукції) – це набір значень кодових позначень або найменувань виробів.

З реквізитів утворюється показник– структурна одиниця, що характеризує конкретний об’єкт управління з кількісного та якісного боків як сума реквізиту-основи і певної кількості реквізитів-ознак.

Показник – це мінімальна сукупність інформації, що має економічний зміст. На основі показників складають документи. В документі може бути кілька показників. У конкретній системі показників відбивається вся господарська діяльність об’єкта і на їх основі здійснюється управління цією діяльністю.

Сукупність інформації, достатня для вироблення судження про конкретний процес (явище, факт), називається повідомленням.

Вхідні дані надходять на оброблення сформованими у вигляді інформаційних повідомлень. Повідомлення, зафіксоване на матеріальному носієві відповідно до правил, які існують, та має юридичну силу, називається документом. Документ має самостійне змістове значення і характеризується повним набором реквізитів та показників.

Масив даних – це набір взаємопов’язаних даних однієї форми (сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві)

Набір взаємопов’язаних даних однієї форми (однієї назви) з усіма її значеннями являє собою масив даних (сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві).

Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи, називається інформаційним потоком, а сукупність інформаційних потоків, які характеризують управлінську роботу, пов’язану з виконанням певної функції, - інформаційною підсистемою.

Сукупність інформаційних підсистем, що характеризують управління об’єктом загалом, утворює ІС. Вона є структурною одиницею вищого рівня і цілком охоплює всю інформацію об’єкта (цеху, підприємства, установи, організації, галузі).

Фізична структура даних включає наступні елементи:

Символ - Елемент даних, який не має змісту і використовується для створення інших елементів даних
   
Поле - Поєднання символів, яке приводить до утворення мінімального семантичного елемента масиву (наприклад, табельний номер робітника, дата, цех)
   
Агрегат даних - Сукупність елементів, яка має самостійний зміст (наприклад, група елементів, які утворюють адресу)
 
Запис   -   Пойменована сукупність полів, об’єднаних за змістовним принципом, яка є об’єктом та результатом одного кроку обробки даних (відомості про робітника)
   
Файл - Пойменована сукупність записів для об’єктів одного типу (відомості про всіх робітників)
 
База даних - Пойменована сукупність взаємопов’язаних файлів з мінімальною надмірністю, яка призначена для одночасного використання багатьма користувачами

У разі автоматизованої обробки економічної інформації за допомогою ЕОМ важливого значення набуває формалізоване подання інформації, її структурних утворень та перетворень останніх. Тобто, для використання ЕОМ неодмінно слід формалізувати подання інформаційних структур (атрибутів, повідомлень, показників та інформаційних масивів) і їх перетворень, тобто задати алгоритми, згідно з якими дістають показники або інші структурні одиниці вихідних повідомлень.

Оскільки реквізит є основним і неподільним елементом інформації, то перш ніж розпочати автоматичну обробку даних, необхідно формалізовано подати реквізити. Цю дію виконують здебільшого користуючись таблицею з такими графами: назва реквізиту, позначення, тип, довжина, кількість знаків після коми, ідентифікатор.

Щоб формалізовано подати будь-який показник, насамперед потрібно виокремити його складові (реквізити), позначити кожний з них і визначити його тип. Цього достатньо, аби мати змогу формалізовано записувати показники, тобто подавати їх у вигляді формул чи математичних виразів, а також будувати алгоритми їх визначення.

Якщо для згаданих реквізитів задати значення, яких вони можуть набути, та присвоїти їм відповідні ідентифікатори, то стане можливим машинне подання інформації, її введення в ЕОМ, а отже, і її машинна обробка

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти