ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема 1. ГОСПОДАРСЬКИЙ ОБЛІК І ВИНИКНЕННЯ ПОДВІЙНОЇ БУХГАЛТЕРІЇ

Остап’юк М.Я., Даньків Й.Я.

Історія бухгалтерського обліку:Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 8.050106 “Облік і аудит”. – Ужгород, УжНУ, 2014 – 145 с.

ISBN 966-

Унавчальному посібнику розкриті історичні аспекти виникнення і розвитку обліково-правової спадщини в світі та Україні, зокрема господарського обліку і подвійної бухгалтерії, формування бухгалтерського обліку як науки, історії становлення та розвитку бухгалтерського обліку в Україні, а також господарського обліку виробництва і торгівлі в Галичині, Буковині та Закарпатті в дорадянський період.

Навчальний посібник розрахований як спецкурс за вибором випускної кафедри або студентів, що навчаються за програмою підготовки магістрів з економіки та підприємництва у вищих навчальних закладах четвертого рівня акредитації за напрямом підготовки 0501- Економіка, комерція та підприємництво з фаху 8.050106 “Облік і аудит”.

УДК657 (075.8)

ББК 65.052

Л87

ISBN 966- © Остап’юк М.Я., Даньків Й.Я., 2014

 


ЗМІСТ

  Стор.
Замість передмови
Тема 1. Господарський облік і виникнення подвійної бухгалтерії Лекція 1. Початок зародження бухгалтерії. Освоєння чисел та підрахунків 1.1. Загальні методологічні підходи до вивчення історії бухгалтерського обліку
1.2. Початок зародження бухгалтерії. Освоєння чисел та підрахунків
1.3. Облікові системи Стародавнього Сходу
Питання для самоперевірки з лекції 1
Лекція 2. Початки бухгалтерії в античному світі та Середньовіччі 2.1. Облік в античному світі
2.2. Господарський облік Середньовіччя
2.3. Перші зразки розвиненого обліку
Питання для самоперевірки з лекції 2
Тема 2. Формування бухгалтерського обліку як науки Лекція 3. Зародження та формування бухгалтерської науки 3.1. Наукові паростки бухгалтерського обліку
3.2. Зародження бухгалтерської науки в Італії
Питання для самоперевірки з лекції 3
Лекція 4. Формування бухгалтерських шкіл в Європі та США 4.1. Зародження французької, італійської та німецької бухгалтерських шкіл
4.2. Формування англійської та англо-американської бухгалтерських шкіл
Питання для самоперевірки з лекції 4
Лекція 5. Історія виникнення і розвитку форм бухгалтерського обліку та формування теорій подвійного відображення фактів господарювання 5.1. Узагальнення розвитку основних форм обліку  
5.2. Історичний розвиток і формування теорій подвійного відображення фактів господарювання  
Питання для самоперевірки з лекції 5
Тема 3. Історія становлення та розвитку бухгалтерського обліку в Україні Лекція 6. Історія становлення бухгалтерського обліку в Україні 6.1. Облік на території України в дослов'янський період
6.2. Облік та право на території Українив період княжої та литовсько-польської доби  
6.3. Бухгалтерський облік в Україні у XVI-XVIII століттях
Питання для самоперевірки з лекції 6
Лекція 7. Історія розвитку бухгалтерського обліку в Україні кінця ХУІІІ – кінця ХХ століття 7.1. Облік в Україні кінця XVIII початку XX століть  
7.2. Бухгалтерський облік в Україні в XX столітті
7.3. Деякі погляди на початкові етапи становлення бюджетного обліку в Україні та формування його об'єктів  
7.4. Становлення національної системи бухгалтерського обліку в Україні на основі його гармонізації та стандартизації
Питання для самоперевірки з лекції 7
ТЕМА 4. Господарський облік виробництва та торгівлі в Галичині, Буковині та Закарпатті в дорадянський період Лекція 8. Господарський облік виробництва та торгівлі в Галичині, Буковині та Закарпатті в дорадянський період 8.1. Облік у сільському господарстві    
8.2. Облік промислового виробництва
8.3. Облік торговельної діяльності
Питання для самоперевірки з лекції 8
Використана література  
Рекомендований комплект навчально-методичного забезпечення спецкурсу “Історія бухгалтерського обліку: світ і Україна 1. Примірна програма спецкурсу “Історія бухгалтерського обліку: світ і Україна” 2. Робоча програма з спецкурсу "Історія бухгалтерського обліку: світ і Україна" для спеціальності "Облік і аудит"      
Анотація спецкурсу "Історія бухгалтерського обліку: світ і Україна"
1. Мета і завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі 1.1. Мета викладення дисципліни 1.2. 1.2. Завдання вивчення дисципліни 2. Тематичний план лекцій, семінарських занять та самостійної роботи студента
3. Зміст дисципліни 3.1. Лекційні заняття 3.2. Семінарські заняття
3.3. Самостійна робота студента: 3.3.1. Перелік питань для самостійної роботи студента з спецкурсу " Історія бухгалтерського обліку: світ і Україна" 3.3.2. Рекомендована література  
3.3.4. Критерії оцінки виконання завдань комплексної контрольної роботи з спецкурсу "Історія бухгалтерського обліку: світ і Україна": 3.3.5. Завдання з підсумкової комплексної перевірки знань студентів з спецкурсу "Історія бухгалтерського обліку: світ і Україна''    
3.3.5.1. Питання з комплексної перевірки знань студентів з спецкурсу “Історія бухгалтерського обліку: світ і Україна''  
3.3.5.2. Тести з комплексної перевірки знань студентів з спецкурсу “Історія бухгалтерського обліку: світ і Україна''  
Додатки: Додаток 1. Італійська форма обліку (стара) Додаток 2. Італійська форма обліку (нова) Додаток 3. Німецька форма обліку Додаток 4. Французька форма обліку Додаток 5. Американська форма обліку Додаток 6. Валеріан Горбачовський “Курс бухгалтерії” Додаток 7. Пояснення іншомовних, застарілих слів та одиниць виміру  

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

"Бухгалтер і є справжнім економістом, у якого

група так званих вчених викрала його ім’я".

П.Ж.Прудон

 

Облік як засіб управління господарством зародився в сиву давнину і точної дати його виникнення встановити неможливо лише з однієї загальної на перший погляд причини - він виник з потреб відображення процесу створення матеріальних благ. Тільки матеріальне виробництво на розширеній основі є рушійною силою розвитку суспільства. Саме воно створює необхідність вимірювання, визначення, обліку, підрахунку. Тому ця потреба і привела до виникнення точних наук, як наприклад, математики, спочатку елементарної, на рівні простих математичних розрахунків на зразок "якщо є, то потрібно додати, якщо ні - слід відняти", так потім до елементарної та вищої і такої, що набуває розвитку сьогодні. Історики, вчені-дослідники, вивчаючи діалектику розвитку точних наук крізь віки, вказують, що в Іудеї, Єгипті, Вавилоні в складній господарській діяльності в храмах вимагалося широке використання всіх засобів тодішньої математики, примітивної як для нас, але прогресивної на той час.

Необхідність, вміння, потреба, здатність до виміру та відображення в обліку фактів життєдіяльності виникла не відразу. Для рахунку необхідні були не тільки об'єкти обліку, але вміння від усіх їх якостей виділити притаманну лише їм рису - це визначення та відображення в певному вимірі - числом. Історичний розвиток поступово навчив людство рахувати, вести облік свого майна, запасів, розрахунків тощо. За повної відсутності писемності це здійснювалось примітивно - за допомогою зарубок на кістках, каміннях, деревах, складанням черепів тощо. Це в свою чергу привело до того, що вже в умовах первісного ладу людство використовувало певну систему господарського обліку. В первісних індійських общинах бухгалтер вів облік землі, її кадастру. В цей час слово "бухгалтер" не слід було розуміти в буквальному значенні, оскільки облік ще не сформувався як самостійна галузь людської діяльності, яка викликана суспільними потребами. А звідси він не поділявся на окремі види, і сам термін "обліковець-рахівник" виник значно пізніше - в епоху середньовіччя. І не є дивним той факт, що багато
вчених-економістів вважають виникнення писемності в першу чергу
потребою бухгалтерського обліку.

У напрямі бухгалтерії, виходячи з вимог виробництва розвиток господарського обліку особливо посилюється в період вдосконалення процесів обміну та зародження торговельної справи. Саме це визначило потребу в застосуванні подвійного запису, як відображення юридичного та економічного факту вибуття одного продукту і появу іншого. Внаслідок цього виникла потреба їх виміру та констатації. Тому з'являються примітивні рахунки речей "прихід, видатки, залишок".

З розвитком товарно-грошових відносин виникла необхідність у наявності еквівалентів товарних вартостей - грошей, тому з'являються їх рахунки. Наступний крок - це поява кредиту, застави, "боргових ям". Це мотивує потребу відображення розрахункових операцій і відповідного відображення їх на рахунках розрахунків. Тому ще більше розширилося поле діяльності подвійного запису. Далі, розвиткові обліку в напрямі формування саме бухгалтерського , сприяє розвиток виробничих відносин і продуктивних сил.

Але встановити достовірно час зародження бухгалтерського обліку не є можливим, так як процес його розвитку йшов паралельно до поступового розвитку виробництва, обміну, грошового обігу та банківської справи. У ньому закладено дуже багато таємниць. Багатьом, для прикладу, відомо, що Жанну Д'арк було спалено. Однак вчені, досліджуючи бухгалтерські реєстри Орлеанського муніципалітету, виявили отримання платні особою з таким же прізвищем та іменем на протязі багатьох років після року страти. Ці історичні загадки історикам та обліковцям, мабуть, в майбутньому доведеться вирішувати разом.

Отже, ми, як автори цього навчального посібника, стоїмо на тих позиціях, що бухгалтерський облік, який сформувався в даний історичний період, не виник взагалі. Він формувався на різних територіях різними народами, а потім різними державами. Сьогодні, маючи єдину історично відпрацьовану методологічну основу обліку, яка базується на подвійному записі, рахунках та балансі в різних регіонах та континентах присутній свій національний колорит облікової культури. Навіть стандартизація облікових процесів не може цьому завадити. Таким чином, це ще раз підтверджує те, що розвиток і вдосконалення бухгалтерського обліку відбувалось поступово, можливо і стихійно, в різних країнах. Що до Європи то тут беззаперечно головне місце належить Італії як історичному методологічному центру облікової культури. Але в ніякому разі не винахіднику сучасної бухгалтерії (балансу, рахунків, подвійного запису).

В подальшому в розвиток бухгалтерського обліку та бухгалтерської науки зробили свій значний внесок такі країни як Франція, Німеччина, Голландія, Англія, а згодом і США. Інтернаціоналізація бухгалтерського обліку, яка знайшла своє відображення в національних стандартах формувалась історично, еволюційно на основі національних бухгалтерських шкіл передових країн Європи.

У пропонованому навчальному посібнику ми намагалися узагальнити наявний історичний досвід, наукові праці вітчизняних і зарубіжних економістів, інші джерела, в яких розглядаються етапи та напрями розвитку господарського обліку, виділення і формування його виду - бухгалтерського обліку, становлення бухгалтерського обліку як науки. Особливу увагу нами приділено Україні, тому що дані питання, на жаль, до цього часу іще недостатньо розкриті у вітчизняній науці. Найбільш вагомий внесок у висвітлення історії бухгалтерського обліку внесли науковці Житомирського державного технологічного університету під керівництвом Франца Францовича Бутинця, доктора економічних наук, професора, завідувача кафедри обліку і аудиту [5].

Історію тієї чи іншої науки неможливо описати повністю та з великою достовірністю. Не ставили це собі за мету й ми. Але є ряд завдань, які ми вирішили дослідити. Це перш за все: оцінити авторитет практичної бухгалтерії та бухгалтерського обліку як науки протягом довгого шляху їх розвитку, належно оцінити та винести урок з інтелектуальних пошуків наших вчених-економістів, практиків, далеких і сучасних колег з метою вдосконалення їх розробок на підставі багатовікових досягнень, традицій і перспективних наукових праць. Наскільки ми їх вирішили, судити Вам, шановні читачі. Коли Ви надішлете свої зауваження на цей навчальний посібник ми будемо за них Вам вдячні і врахуємо при подальших його перевиданнях.

Ми сподіваємось, що запропонований нами навчальний посібник “Історія бухгалтерського обліку: світ та Україна”, а також рекомендований комплект навчально-методичного забезпечення з цього курсу буде корисним при вивченні студентами історії бухгалтерського обліку в світі та Україні та плануванні кафедрами навчального процесу. Це видання підготовлено професором кафедри економіки та менеджменту Тернопільської філії Приватного вищого навчального закладу “Європейський університет” Остап’юком Мирославом Ярославовичем і завідувачем кафедри обліку та аудиту Ужгородського національного університету Даньків Йосипом Якимовичом, підготовка яких нами здійснюється на протязі останніх десяти років.

З повагою, автори.


Мета вивчення

Після вивчення лекції 1 студент повинен знати:

- загальні методологічні підходи до вивчення історії бухгалтерського обліку, зокрема: філософський, документальний, синтетичний і аналітичний;

- як розвивалось мистецтво освоєння чисел і підрахунків;

- перші ознаки зародження обліку в давніх країнах Сходу, зокрема: Древньому Єгипті, Месопотамії (Вавилоні), Іудеї, Персії, Індії, Китаї.

 

Після вивчення лекції 1 студент повинен вміти:

- сформулювати філософський, документальний, синтетичний і аналітичний підходи до вивчення історії бухгалтерського обліку;

- сформулювати зачатки розвиткумистецтва освоєння чисел і підрахунків як основи зародження первинного спостереження в обліку;

- визначати головані ознаки зародження обліку в давніх країнах Сходу , зокрема: Древньому Єгипті, Месопотамії (Вавилоні), Іудеї, Персії, Індії, Китаї.

 

В лекції 1 розглядаються наступні питання:

1.1. Загальні методологічні підходи до вивчення історії бухгалтерського обліку
1.2. Початок зародження бухгалтерії. Освоєння чисел та підрахунків
1.3. Облікові системи Стародавнього Сходу

 

Мета вивчення

Після вивчення лекції 2 студент повинен знати:

- ознаки зародження бухгалтерського обліку та звітності в країнах античності, зокрема: Древній Греції, Месопотамії (Вавилоні), Іудеї, Персії, Індії, Китаї.;

- як розвивалось мистецтво освоєння чисел і підрахунків;

- перші ознаки зародження обліку в давніх країнах Сходу, зокрема: Древньому Єгипті, Месопотамії (Вавилоні), Іудеї, Персії, Індії, Китаї.

 

Після вивчення лекції 2 студент повинен вміти:

- сформулювати філософський, документальний, синтетичний і аналітичний підходи до вивчення історії бухгалтерського обліку;

- сформулювати зачатки розвиткумистецтва освоєння чисел і підрахунків як основи зародження первинного спостереження в обліку;

- визначати головні ознаки зародження обліку в давніх країнах Сходу , зокрема: Древньому Єгипті, Месопотамії (Вавилоні), Іудеї, Персії, Індії, Китаї.

 

В лекції 2 розглядаються наступні питання:

2.1. Облік в античному світі
2.2. Господарський облік Середньовіччя
2.3. Перші зразки розвиненого обліку

Облік в античному світі

Період існування Древньої Греції, елліністичних держав Селевкидів, Птоломеїв, Пергамута Понтійського царства, разом з Древнім Римом - це період античності.

У Древній Греції облік вівся на вибілених гіпсом дощечках, глиняних черепках, інколи на папірусі, який був дуже дорогий. Найбільшою банківською установою був Дельфійський храм, в якому дуже детально фіксувалися усі кредитні операції. Відомий російський професор Кипарисов Н.А. в [20, с.282] констатує, що звіт цього храму по витратах містив тільки одну статтю - витрати на організацію свят, однак прихідна частина мала шість складових:

- відсотки, отримані від міст на суми, що видані їм як позика;

- відсотки, отримані від приватних осіб за цими ж операціями;

- суми, отримані за надання в оренду нерухомості, що належить храмові;

- те ж від надання в оренду будинків;

- штрафи, накладені на окремих громадян за виступи проти релігії;

- доходи від конфіскації майна.

Відомий англійський археолог А.Д.Евене (1851-1941), досліджуючи мінойську культуру, при розкопках знайшов декілька тисяч глиняних табличок з записами, гирі, гроші, складські приміщення, печатки. Отже, можна зробити висновок, що система обліку в Древній Греції зробила значний крок вперед. Тут вперше з'явилися гроші. Основною грошовою одиницею була драхма. Вона складалася з 6 оболів і її вага була 4,25 грама срібла. Сто драхм становили міну (міна-камінь), а 60 мін, або 6000 драхм - талант (талант-"вага", "вагова чаша"). Талант був вже не монетою, а ваговою і розрахунковою одиницею. В Афінах існувала палата мір і ваг. Була добре налагоджена податкова система. Про це свідчать унікальні таблички з обліку розрахунків з Кноського палацу. Цікавим є той факт, що при звільненні від податків, норма здачі в натуральному вираженні все одно зазначалась в документі з позначкою "вільно", або "не дають".

У Древній Греції господарники надавали великого практичного значення складанню кошторису витрат. Так відома думка Арістотеля про користь планування розподілу витрат за рік по місцях. Про те, що великі грецькі філософи приділяли значну увагу обліку, свідчить не один історичний факт. Особливо тут слід виділити Арістотеля. Саме він виявив деякі облікові категорії та певною мірою показав їх взаємозв'язок. Саме він аналізує процеси обміну та визначає функції грошей. Він запровадив категорію як "хремастика" - діяльність, спрямована на отримання прибутку, на нагромадження багатства, особливо у формі грошей.

У своїй праці "Політика" Аристотель здійснив спробу розмежування облікових і контрольних функцій. Ревізію він почав розглядати як частину контрольного процесу. І тим самим підняв ревізора до рівня головного бухгалтера. При цьому великий мислитель бачив ревізора як незалежну від бухгалтера особу. Греція стала батьківщиною такого облікового приладу як абака. Древньогрецькі банки - трапези в своїй діяльності почали застосовувати вперше систему безготівкових розрахунків. Внески, або переводи оформлялися "платіжним дорученням", яке називалось "діаграфе". Це зумовлювало відображення в обліку такого складного процесу. Офіційна звітність трапез мала за мету проведення наступного контролю за діяльністю виборних керівних посадових осіб і дотримання ними відповідальності за використання кредитних коштів. У цей час звітні документи вибивали на кам'яних плитах, або їх нотували (записували) на дерев'яних дощечках і розміщали на агорі. Агора був діловим центром, в якому були збудовані трапези. Отже, в прямому розумінні звітність трапез оприлюднювалася, була публічною і загальнодоступною.

Після завоювання Олександром Македонським Єгипту грецька культура набула поширення в цій древній країні. Облікові регістри та документи елліністичного часу дозволяють зробити висновок про подальший бурхливий розвиток бухгалтерської справи. Тисячі греків-завойовників, які йшли за Олександром Македонським в його бойових та грабіжницьких походах, з часом створили симбіоз східної і грецької економіки і культури, що дістав назву еллінізм. Елліністичні держави, що утворилися внаслідок розпаду імперії О.Македонського, після його смерті, в культурі, економіці та зокрема і в обліку запозичили грецький досвід. Вплив Греції як великого наукового та економічного розвиненого центру був практично у всіх сферах діяльності цих держав. Економічні відносини будувалися на праці вільних землеробів і рабів, монополіях і податках. Так в Єгипті було надзвичайно багато податків. Наприкінці апомойра (жнив) 1/6 урожаю вносилася натурою і грошима. Податок в розмірі третини врожаю винограду вносився натурою. Ввезене вино обкладалось за ставкою 33,3% від обсягу, 5% становив дохід з оренди приміщень, 10% - від вартості проданих товарів, 2% - на торговельні ринкові операції. Були встановлені збори за переїзд по країні (апостоліон) та інші податки та платежі. Зазначене знаходило чітке відображення в системі господарського обліку на рівні держави.

Складське господарство та складський облік визначалися доброю організацією документування. Особливо суворо охоронялись і обліковувалися ті товари, які належали до благовоній - об'єкту царської монополії, з якої він отримував 25% доходів.

У фінансовій системі Єгипту головне місце посіли банківські установи, які називались як і в Греції - трапезами. Але на відміну від грецьких банків, які були приватні, еллінські, як правило, належали до державної (царської) власності. Царські трапези підпорядковувалися безпосередньо міністрові фінансів. Банківські установи були розміщені в усіх регіонах країни і виконували практично весь загальний обсяг банківських операцій. Ставку обміну грошей - ажіо - встановлювала держава. Операції з іноземною валютою взагалі заборонялися трапезам, їх проводив міністр фінансів у своїй трапезі в Олександрії, і вони були тільки царською монополією.

Отже, елліністичний банк відтворився в економічній історії як поєднання податкової установи і загального грецького банку Афін IV ст. до н.е.

Управління економікою елліністичних держав було централізованим. Папірусний спадок дає нам лише фрагментарне уявлення про обліково-економічну документацію.

Найвідомішими в наш час є видання текстів папірусу з Тебтюніса та архів Зенона, котрі дозволяють нам зробити ряд висновків. Вражаючими є наявність безлічі скрупульозних інструкцій, вказівок та порад. Відомою в джерелах з історії бухгалтерського обліку є "Інструкція економу нома". Виникає питання - хто ж складав інструкції? Правою рукою царя був діойкет-міністр фінансів. Його апарат - басілікон - був зайнятий регламентацією фінансового управління та організацією обліку. В басиліконі існувала посада головного еклогіста. Він очолював обліково-контрольну службу, йому підпорядковувались еклогісти номів. Затвердженою була також посада головного економа і відповідно економів в Номах. На місцях обліком, крім еклогістів і економістів, займалися сітологи (очолювали державні склади продуктів), антиграфеї - контролери (ревізори), царські писарі - басілікограмматеуси, а з II ст. до н.е. ще й ідеологи.

Дублювання облікових функцій могли виконувати різні чиновники. Така система передбачала взаємний контроль посадових осіб, багаторазове повторення та передачу обліково-економічної інформації, її перевірку і переперевірку. Особливе місце займає архів Зенона, який був особистим секретарем і управителем маєтків міністра фінансів Аполлонія. Із знайдених і опублікованих 1750 папірусів архіву стає зрозумілою структура і організація бухгалтерського апарату маєтку. Він розміщувався в конторах - логістеріях. Облік був організованим і досить обширним. Існував значний розподіл робіт між чиновниками облікового апарату. Організація обліку була побудована на функціональному розподілі праці на рівнях ієрархії та управління. Вивчення документації цього періоду та папірусних інструкцій дає можливість виявити зародження в той далекий час ознак нормування витрат та операцій. В історичних документах того часу зустрічаються стандарти технологічної обробки продукції, норм витрат матеріалів і часу, а також, що є значним прогресом - оплати праці.

Повноваження Зенона були такі, що він міг змінити норми оплати або кількість працюючих. Оцінюючи організацію бухгалтерського обліку в господарстві Аполлонія за архівом Зенона в цілому, можна відзначити найбільш характерні особливості: низьку формалізацію первинних документів і звітності та значний розрив між натуральним і грошовим обліком.

Звітність елліністичного Єгипту складалась так, що вона була "охоронною грамотою" посадових осіб. Державний контроль був зосереджений і будувався саме на її показниках. Звітність складалася на місцях і її збирали економи сіл і номів. Потім вона відсилалася на затвердження в столицю. Це свідчить про високий ступінь централізації обліку в країні та існування чітко організованої системи. Контрольні функції отриманої звітності були досить формалізованими та бюрократичними. Заохочувались доноси, про що свідчать царські укази Птоломея II і Клеопатри VII.

Еллінізм подарував історії обліку ще й багатоваріантність рахунків. Якщо б елліністичні бухгалтери були більш вільними, то, можливо, і розвиток сучасного обліку пішов би дещо іншим шляхом. З 250 року до н.е. в країнах Середземного моря з'являються римські купці. В Олександрії вони відомі з 127 року до н.е. У римську епоху блискуче розвивалася банківська бухгалтерія. Римським обліком відкривається нова сторінка в обліку.

Після завоювання у 146 році до н.е. Римом Греції, вона втратила самостійність. Але її наука, література, мистецтво, ремесла мали великий вплив на римську цивілізацію. Абстрактні науки Рим цікавили мало. Однак фінансовій системі та її юридичному регулюванню римляни надавали великого значення в своєму законотворенні. Одне з величезних досягнень цього часу - це римське право, яке мало безпосередній вплив на організацію обліку. Взаємодія та переплетення права і обліку прискорило їх еволюцію в Древньому Римі. З виникненням величезних маєтків патриціїв, торговельних і промислових підприємств набуває широкого розвитку в цій країні і банківська система.

Історичні джерела свідчать, що облік початкове проводився в табличках (табуляріях) спеціальної форми - бронзових дощечках, якщо записи мали велике значення, або навощених дерев'яних, а потім пергаментних листах. Наступним кроком була поява книг. З них відомі: пам'ятна книга надходжень і видатків, книга рахунків і термінових зобов'язань. Пам'ятна книга це початкові хронологічні записи всіх операцій. У книгу надходжень та видатків спочатку записувалися тільки касові операції, а потім і всі інші: це прототип бухгалтерського журналу. Книга рахунків будувалася на зразок сучасної бухгалтерської Головної книги.

Древній Рим з його величезними багатствами, одержаними від постійних війн і грабежу багатьох колоній, особливо широко розвинув державний облік доходів і видатків. Це говорить про те що бюджетний облік в Римі розвивався в масштабі всієї імперії. В окремих провінціях велась книга браворіум (Brеvarium), де відображались як кошторисні асигнування так і їх виконання. В подальшому в літературі цей регістр одержав назву книги імперських рахунків, яку можна розглядати, як перший баланс державного господарства. Це сталося за часів правління Юлія Цезаря. У книзі записувалися кошторисні асигнування на майбутні витрати по окремих статтях, а потім і фактичне виконання кошторису. Поряд з цим до цієї книги заносили і найважливіші предмети власності держави (ліси, луги, солеварні, флот і т.ін.). Відповідно ця книга була й інвентарною для державного майна [20, с.284].

В часи римської імперії систематичний запис одержав досить широкий розвиток. В легіонах на кожного солдата був заведений особовий рахунок. Оплата здійснювалась три рази на рік у вигляді грошей або натуральними виплатами (харчі, одяг, взуття, корм для коней).Із загальної суми нарахувань натуральні виплати вираховувались. Податків практично не було за винятком непрямих податків – жертвоприношення та на прапор. Сума до виплати, фіксувалась наростаючим підсумком. До нас дійшли зразки таких особових рахунків. Один з них ми подаємо в реконструйованому вигляді у табл.1.

В Римі облік державних і зокрема армійських фінансів був сконцентрований в руках квесторів, які контролювали всі операції пов’язані з виплатами грошей. Трьохрічна виплата солдатам мала теж свій зміст, в цих проміжках солдата могли вбити, а його гроші спишуть в дохід легіону або його адміністраторів. Виплати грошей проводили тільки за наявності документів.

Таблиця 1

Мета вивчення

Після вивчення лекції 3 студент повинен знати:

- вплив розвитку економічної думки у Європі в ХУІІ-ХУІІІ столітті на формування наукових паростків з бухгалтерської обліку та початок зародження рахунковедення;

- юридичні та економічні аспекти зародження бухгалтерської науки в Італії.

 

Після вивчення лекції 3 студент повинен вміти:

- сформулювати вплив наукової думки в Англії і Франції на формування наукових паростків бухгалтерського обліку;

- визначити юридичні та економічні аспекти зародження бухгалтерської науки в Італії.

 

В лекції 3 розглядаються наступні питання:

3.1. Наукові паростки бухгалтерського обліку
3.2. Зародження бухгалтерської науки в Італії

Мета вивчення

Після вивчення лекції 4 студент повинен знати:

- французьку бухгалтерську школу;

- італійську бухгалтерську школу;

- німецьку бухгалтерську школу;

- англо-американську бухгалтерську школу;

- початок зародження управлінського обліку.

 

Після вивчення лекції 4 студент повинен вміти:

- охарактеризувати основні особливості французької бухгалтерської школи;

- охарактеризувати основні особливості італійської бухгалтерської школи;

- охарактеризувати основні особливості німецької бухгалтерської школи;

- охарактеризувати основні особливості англо-американської бухгалтерської школи;

- охарактеризувати основні особливості початку зародження управлінського обліку.

 

В лекції 4 розглядаються наступні питання:

 

4.1. Зародження французької, італійської та німецької бухгалтерських шкіл
4.2. Формування англійської та англо-американської бухгалтерських шкіл

Мета вивчення

Після вивчення лекції 5 студент повинен знати:

- суть староіталійської, нової італійської, німецької, французької, американської, інтегральної, шахової, копіювально-карткової, меморіально-ордерної, журнально-ордерної та автоматизованих форм бухгалтерського обліку;

- виникнення напрямів теорій подвійного відображення фактів господарської діяльності;

- суть юридичної, обмінної, філософської та балансового походження теорій подвійного відображення фактів господарської діяльності.

 

Після вивчення лекції 5 студент повинен вміти:

- сформулювати сутність і основні особливості староіталійської, нової італійської, німецької, французької, американської, інтегральної, шахової, копіювально-карткової, меморіально-ордерної, журнально-ордерної і автоматизованих форм бухгалтерського обліку;

- визначити напрями теорій подвійного відображення фактів господарської діяльності;

- охарактеризувати суть юридичної, обмінної, філософської та балансового походження теорій подвійного відображення фактів господарської діяльності.

 

В лекції 5 розглядаються наступні питання:

5.1. Узагальнення розвитку основних форм обліку
5.2. Історичний розвиток і формування теорій подвійного відображення фактів господарювання

5.1. Узагальнення розвитку основних форм обліку
Історичний розвиток бухгалтерської науки зумів об'єднати окремі розрізнені

елементи, що застосовувалися в ньому, в певну послідовність ведення обліку - у форму бухгалтерського обліку. Розглянемо історичний розвиток форм обліку в процесі його становлення.

Староіталійська або венеціанська форма стала першою формою бухгалтерського обліку, її описав, як ми зазначали вище, відомий італійський математик середньовіччя Лука Пачолі. Венеціанська форма базувалася на використанні трьох облікових книг: меморіалу, журналу та зошиту, який став називатись Головною книгою.

Меморіал був книгою, до якої купець записував всі свої справи у хронологічному порядку. Меморіал був чорновою книгою, у якій записи проводились із усіма дрібницями. Друга книга - журнал, у якому в хронологічному порядку проводились записи про рух власного рухомого та Нерухомого майна із рознесенням цих операцій по рахунках, що дебетуються та кредитуються. Записи в цей журнал проводилися на підставі першої книги, яка замінювала в той час первинні документи.

Із записів у журналі робилось вибирання для перенесення даних у третю - Головну книгу (зошит). У цій книзі на кожного дебітора та кредитора, а також на кожний товар та інший об'єкт обліку відкривався окремий рахунок. Для складання балансу по кожному рахунку виводилось сальдо на певні облікові дати. Синтетичні рахунки в той час не використовувалися, всі рахунки були аналітичними. По кожній господарські операції складалась окрема журнальна стаття. Обґрунтування господарських операцій первинними документами не проводилося, що було першим суттєвим недоліком даної форми обліку (див. додаток 1).

У кінці XVII століття на зміну венеціанській формі прийшла нова італійська. Її поява викликана потребами значного розвитку господарства Італії, обґрунтованим його зростанням і потребою поглиблення змісту економічної інформації. Тому в обліку почали використовувати синтетичні та аналітичні рахунки. Синтетичний (узагальнений) облік проводився тільки у Головній книзі підприємства, а облік по аналітичних рахунках - у допоміжних книгах. Стара італійська форма обліку як правило задовольняла запити невеликих торгових підприємств. Зростання господарства та поява великих торговельних підприємств вимагали розширення штату бухгалтерів і практичного розподілу облікової роботи. Для нової форми обліку значно збільшувалася кількість допоміжних книг. Основними регістрами були журнал, Головна книга, допоміжні книги. Якщо стара італійська форма обліку залишила свій слід у використанні хронологічного та систематичного запису, то нова італійська форма відрізнялась тим, що синтетичний облік був доповнений аналітичним, а це давало змогу контролювати рух цінностей не тільки у загальних показниках, але й по кожному їх виду (див. додаток 2).

Меморіально-касова або німецька форма обліку почала застосовувалась в цій країні з другої половини XVIII століття.

У цій формі обліку журнал для хронологічних записів розділився на два журнали: касовий журнал - для реєстрації касових оборотів і меморіал - для відображення інших оборотів. Було застосовано новий порядок заповнення Головної книги. Його зміст полягав у тому, що щомісячно з касового журналу та меморіалу проводилась вибірка по кореспондуючих рахунках для складання місячного збірного журналу. На підставі цього вибирання і складалася Головна книга з підсумками за місяць. Допоміжні книги велися у звичайному порядку. Ця форма широко застосовувалась і в Україні до середини XIX століття (див. додаток 3).

Багатожурнальна або французька форма обліку, відрізнялася від німецької тим, що у ній замість меморіалу хронологічних записів безгрошових операцій ве<

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти