ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Лекція 2. Початки бухгалтерії в античному світі та Середньовіччі

Мета вивчення

Після вивчення лекції 2 студент повинен знати:

- ознаки зародження бухгалтерського обліку та звітності в країнах античності, зокрема: Древній Греції, Месопотамії (Вавилоні), Іудеї, Персії, Індії, Китаї.;

- як розвивалось мистецтво освоєння чисел і підрахунків;

- перші ознаки зародження обліку в давніх країнах Сходу, зокрема: Древньому Єгипті, Месопотамії (Вавилоні), Іудеї, Персії, Індії, Китаї.

 

Після вивчення лекції 2 студент повинен вміти:

- сформулювати філософський, документальний, синтетичний і аналітичний підходи до вивчення історії бухгалтерського обліку;

- сформулювати зачатки розвиткумистецтва освоєння чисел і підрахунків як основи зародження первинного спостереження в обліку;

- визначати головні ознаки зародження обліку в давніх країнах Сходу , зокрема: Древньому Єгипті, Месопотамії (Вавилоні), Іудеї, Персії, Індії, Китаї.

 

В лекції 2 розглядаються наступні питання:

2.1. Облік в античному світі
2.2. Господарський облік Середньовіччя
2.3. Перші зразки розвиненого обліку

Облік в античному світі

Період існування Древньої Греції, елліністичних держав Селевкидів, Птоломеїв, Пергамута Понтійського царства, разом з Древнім Римом - це період античності.

У Древній Греції облік вівся на вибілених гіпсом дощечках, глиняних черепках, інколи на папірусі, який був дуже дорогий. Найбільшою банківською установою був Дельфійський храм, в якому дуже детально фіксувалися усі кредитні операції. Відомий російський професор Кипарисов Н.А. в [20, с.282] констатує, що звіт цього храму по витратах містив тільки одну статтю - витрати на організацію свят, однак прихідна частина мала шість складових:

- відсотки, отримані від міст на суми, що видані їм як позика;

- відсотки, отримані від приватних осіб за цими ж операціями;

- суми, отримані за надання в оренду нерухомості, що належить храмові;

- те ж від надання в оренду будинків;

- штрафи, накладені на окремих громадян за виступи проти релігії;

- доходи від конфіскації майна.

Відомий англійський археолог А.Д.Евене (1851-1941), досліджуючи мінойську культуру, при розкопках знайшов декілька тисяч глиняних табличок з записами, гирі, гроші, складські приміщення, печатки. Отже, можна зробити висновок, що система обліку в Древній Греції зробила значний крок вперед. Тут вперше з'явилися гроші. Основною грошовою одиницею була драхма. Вона складалася з 6 оболів і її вага була 4,25 грама срібла. Сто драхм становили міну (міна-камінь), а 60 мін, або 6000 драхм - талант (талант-"вага", "вагова чаша"). Талант був вже не монетою, а ваговою і розрахунковою одиницею. В Афінах існувала палата мір і ваг. Була добре налагоджена податкова система. Про це свідчать унікальні таблички з обліку розрахунків з Кноського палацу. Цікавим є той факт, що при звільненні від податків, норма здачі в натуральному вираженні все одно зазначалась в документі з позначкою "вільно", або "не дають".

У Древній Греції господарники надавали великого практичного значення складанню кошторису витрат. Так відома думка Арістотеля про користь планування розподілу витрат за рік по місцях. Про те, що великі грецькі філософи приділяли значну увагу обліку, свідчить не один історичний факт. Особливо тут слід виділити Арістотеля. Саме він виявив деякі облікові категорії та певною мірою показав їх взаємозв'язок. Саме він аналізує процеси обміну та визначає функції грошей. Він запровадив категорію як "хремастика" - діяльність, спрямована на отримання прибутку, на нагромадження багатства, особливо у формі грошей.

У своїй праці "Політика" Аристотель здійснив спробу розмежування облікових і контрольних функцій. Ревізію він почав розглядати як частину контрольного процесу. І тим самим підняв ревізора до рівня головного бухгалтера. При цьому великий мислитель бачив ревізора як незалежну від бухгалтера особу. Греція стала батьківщиною такого облікового приладу як абака. Древньогрецькі банки - трапези в своїй діяльності почали застосовувати вперше систему безготівкових розрахунків. Внески, або переводи оформлялися "платіжним дорученням", яке називалось "діаграфе". Це зумовлювало відображення в обліку такого складного процесу. Офіційна звітність трапез мала за мету проведення наступного контролю за діяльністю виборних керівних посадових осіб і дотримання ними відповідальності за використання кредитних коштів. У цей час звітні документи вибивали на кам'яних плитах, або їх нотували (записували) на дерев'яних дощечках і розміщали на агорі. Агора був діловим центром, в якому були збудовані трапези. Отже, в прямому розумінні звітність трапез оприлюднювалася, була публічною і загальнодоступною.

Після завоювання Олександром Македонським Єгипту грецька культура набула поширення в цій древній країні. Облікові регістри та документи елліністичного часу дозволяють зробити висновок про подальший бурхливий розвиток бухгалтерської справи. Тисячі греків-завойовників, які йшли за Олександром Македонським в його бойових та грабіжницьких походах, з часом створили симбіоз східної і грецької економіки і культури, що дістав назву еллінізм. Елліністичні держави, що утворилися внаслідок розпаду імперії О.Македонського, після його смерті, в культурі, економіці та зокрема і в обліку запозичили грецький досвід. Вплив Греції як великого наукового та економічного розвиненого центру був практично у всіх сферах діяльності цих держав. Економічні відносини будувалися на праці вільних землеробів і рабів, монополіях і податках. Так в Єгипті було надзвичайно багато податків. Наприкінці апомойра (жнив) 1/6 урожаю вносилася натурою і грошима. Податок в розмірі третини врожаю винограду вносився натурою. Ввезене вино обкладалось за ставкою 33,3% від обсягу, 5% становив дохід з оренди приміщень, 10% - від вартості проданих товарів, 2% - на торговельні ринкові операції. Були встановлені збори за переїзд по країні (апостоліон) та інші податки та платежі. Зазначене знаходило чітке відображення в системі господарського обліку на рівні держави.

Складське господарство та складський облік визначалися доброю організацією документування. Особливо суворо охоронялись і обліковувалися ті товари, які належали до благовоній - об'єкту царської монополії, з якої він отримував 25% доходів.

У фінансовій системі Єгипту головне місце посіли банківські установи, які називались як і в Греції - трапезами. Але на відміну від грецьких банків, які були приватні, еллінські, як правило, належали до державної (царської) власності. Царські трапези підпорядковувалися безпосередньо міністрові фінансів. Банківські установи були розміщені в усіх регіонах країни і виконували практично весь загальний обсяг банківських операцій. Ставку обміну грошей - ажіо - встановлювала держава. Операції з іноземною валютою взагалі заборонялися трапезам, їх проводив міністр фінансів у своїй трапезі в Олександрії, і вони були тільки царською монополією.

Отже, елліністичний банк відтворився в економічній історії як поєднання податкової установи і загального грецького банку Афін IV ст. до н.е.

Управління економікою елліністичних держав було централізованим. Папірусний спадок дає нам лише фрагментарне уявлення про обліково-економічну документацію.

Найвідомішими в наш час є видання текстів папірусу з Тебтюніса та архів Зенона, котрі дозволяють нам зробити ряд висновків. Вражаючими є наявність безлічі скрупульозних інструкцій, вказівок та порад. Відомою в джерелах з історії бухгалтерського обліку є "Інструкція економу нома". Виникає питання - хто ж складав інструкції? Правою рукою царя був діойкет-міністр фінансів. Його апарат - басілікон - був зайнятий регламентацією фінансового управління та організацією обліку. В басиліконі існувала посада головного еклогіста. Він очолював обліково-контрольну службу, йому підпорядковувались еклогісти номів. Затвердженою була також посада головного економа і відповідно економів в Номах. На місцях обліком, крім еклогістів і економістів, займалися сітологи (очолювали державні склади продуктів), антиграфеї - контролери (ревізори), царські писарі - басілікограмматеуси, а з II ст. до н.е. ще й ідеологи.

Дублювання облікових функцій могли виконувати різні чиновники. Така система передбачала взаємний контроль посадових осіб, багаторазове повторення та передачу обліково-економічної інформації, її перевірку і переперевірку. Особливе місце займає архів Зенона, який був особистим секретарем і управителем маєтків міністра фінансів Аполлонія. Із знайдених і опублікованих 1750 папірусів архіву стає зрозумілою структура і організація бухгалтерського апарату маєтку. Він розміщувався в конторах - логістеріях. Облік був організованим і досить обширним. Існував значний розподіл робіт між чиновниками облікового апарату. Організація обліку була побудована на функціональному розподілі праці на рівнях ієрархії та управління. Вивчення документації цього періоду та папірусних інструкцій дає можливість виявити зародження в той далекий час ознак нормування витрат та операцій. В історичних документах того часу зустрічаються стандарти технологічної обробки продукції, норм витрат матеріалів і часу, а також, що є значним прогресом - оплати праці.

Повноваження Зенона були такі, що він міг змінити норми оплати або кількість працюючих. Оцінюючи організацію бухгалтерського обліку в господарстві Аполлонія за архівом Зенона в цілому, можна відзначити найбільш характерні особливості: низьку формалізацію первинних документів і звітності та значний розрив між натуральним і грошовим обліком.

Звітність елліністичного Єгипту складалась так, що вона була "охоронною грамотою" посадових осіб. Державний контроль був зосереджений і будувався саме на її показниках. Звітність складалася на місцях і її збирали економи сіл і номів. Потім вона відсилалася на затвердження в столицю. Це свідчить про високий ступінь централізації обліку в країні та існування чітко організованої системи. Контрольні функції отриманої звітності були досить формалізованими та бюрократичними. Заохочувались доноси, про що свідчать царські укази Птоломея II і Клеопатри VII.

Еллінізм подарував історії обліку ще й багатоваріантність рахунків. Якщо б елліністичні бухгалтери були більш вільними, то, можливо, і розвиток сучасного обліку пішов би дещо іншим шляхом. З 250 року до н.е. в країнах Середземного моря з'являються римські купці. В Олександрії вони відомі з 127 року до н.е. У римську епоху блискуче розвивалася банківська бухгалтерія. Римським обліком відкривається нова сторінка в обліку.

Після завоювання у 146 році до н.е. Римом Греції, вона втратила самостійність. Але її наука, література, мистецтво, ремесла мали великий вплив на римську цивілізацію. Абстрактні науки Рим цікавили мало. Однак фінансовій системі та її юридичному регулюванню римляни надавали великого значення в своєму законотворенні. Одне з величезних досягнень цього часу - це римське право, яке мало безпосередній вплив на організацію обліку. Взаємодія та переплетення права і обліку прискорило їх еволюцію в Древньому Римі. З виникненням величезних маєтків патриціїв, торговельних і промислових підприємств набуває широкого розвитку в цій країні і банківська система.

Історичні джерела свідчать, що облік початкове проводився в табличках (табуляріях) спеціальної форми - бронзових дощечках, якщо записи мали велике значення, або навощених дерев'яних, а потім пергаментних листах. Наступним кроком була поява книг. З них відомі: пам'ятна книга надходжень і видатків, книга рахунків і термінових зобов'язань. Пам'ятна книга це початкові хронологічні записи всіх операцій. У книгу надходжень та видатків спочатку записувалися тільки касові операції, а потім і всі інші: це прототип бухгалтерського журналу. Книга рахунків будувалася на зразок сучасної бухгалтерської Головної книги.

Древній Рим з його величезними багатствами, одержаними від постійних війн і грабежу багатьох колоній, особливо широко розвинув державний облік доходів і видатків. Це говорить про те що бюджетний облік в Римі розвивався в масштабі всієї імперії. В окремих провінціях велась книга браворіум (Brеvarium), де відображались як кошторисні асигнування так і їх виконання. В подальшому в літературі цей регістр одержав назву книги імперських рахунків, яку можна розглядати, як перший баланс державного господарства. Це сталося за часів правління Юлія Цезаря. У книзі записувалися кошторисні асигнування на майбутні витрати по окремих статтях, а потім і фактичне виконання кошторису. Поряд з цим до цієї книги заносили і найважливіші предмети власності держави (ліси, луги, солеварні, флот і т.ін.). Відповідно ця книга була й інвентарною для державного майна [20, с.284].

В часи римської імперії систематичний запис одержав досить широкий розвиток. В легіонах на кожного солдата був заведений особовий рахунок. Оплата здійснювалась три рази на рік у вигляді грошей або натуральними виплатами (харчі, одяг, взуття, корм для коней).Із загальної суми нарахувань натуральні виплати вираховувались. Податків практично не було за винятком непрямих податків – жертвоприношення та на прапор. Сума до виплати, фіксувалась наростаючим підсумком. До нас дійшли зразки таких особових рахунків. Один з них ми подаємо в реконструйованому вигляді у табл.1.

В Римі облік державних і зокрема армійських фінансів був сконцентрований в руках квесторів, які контролювали всі операції пов’язані з виплатами грошей. Трьохрічна виплата солдатам мала теж свій зміст, в цих проміжках солдата могли вбити, а його гроші спишуть в дохід легіону або його адміністраторів. Виплати грошей проводили тільки за наявності документів.

Таблиця 1

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти