ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Господарський облік Середньовіччя

У період раннього середньовіччя великий вплив на державний уклад мала релігія. Церква нагромадила величезні земельні угіддя та розпочала складне господарство. Тому розвиток обліку тоді був зобов'язаний насамперед їй. При папському дворі в XI столітті була встановлена та затверджена посада обліковця-рахівника, до обов'язків якого входило спостереження за обліком папських багатств і перевірка звітності, яка надходила з провінцій. Пізніше в XIV столітті наказом була встановлена особлива "апостольська камера" з 12 членів. До її обов'язків належало управління всім майном і фінансами папського двору і ведення обліку і звітності.

У подальшому церква значно розвинула банківську справу, що ще більше посилило необхідність розвитку в ній організованої системи обліку.

Кінцевому формуванню бухгалтерського обліку сприяє широкий розвиток торгівлі в таких великих італійських містах як Генуя, Флоренція, Мілан, Венеція та інших. Із відкриттям Америки, шляхів в Індію відбулося значне розширення торгівлі. Це остаточно сформувало бухгалтерський облік як облік банківський і торгівельний.

Появу терміну "бухгалтер", а звідси і бухгалтерія, історики датують середніми віками. Імператор Максиміліан в 1499 р. наказав, щоб в його камері (казначействі) в Інсбруку був надійний та акуратний писар, який міг би належно вести книги і називався б "бухгалтером", причому вперше бухгалтером був названий Христофор Штехер [20, с.284].

Як організована система обліку, бухгалтерський облік в XV столітті одержує і літературне підтвердження. Першою літературною працею з бухгалтерського обліку була робота, написана в Дубровнику і Неаполі в 1458 році купцем Бенедиктом Котрульї "Про торгівлю і досконалого купця". Однак, видана та надрукована ця праця була лише в 1573 році. У 1602 році вона була видана повторно, а ще раніше - в 1582 році - перекладена французькою мовою та видана в Ліоні. Серед багатьох практичних вказівок, викладених у 50 розділах цієї великої книги, XIII присвячений порядку ведення облікових книг купцями. Виклад порядку обліку вже тоді повністю зорієнтований на подвійний запис. Щодо подвійного запису, то дата його виникнення практично не встановлена. Професор Раймонд де Рувер у своїй роботі "Як виникла подвійна бухгалтерія", перекладеній російською мовою і виданій в Росії в 1958 році, твердить, що подвійна бухгалтерія зародилася в Італії між 1250-1350 роками. Він близький до істини, але багато його опонентів заперечують цей факт, не встановлюючи точної дати виникнення подвійного запису.

Значний вплив у середньовіччі мала книга Луки Пачолі "Трактат про рахунки і записи", видана в 1494 році, тобто майже відразу після винайдення Гутенбергом книгодрукування (1436 p.). Л.Пачолі власне і називають батьком подвійної бухгалтерії, "винахід" та опис якої йому приписують. Однак такі думки є хибними. Подвійна бухгалтерія результат довгого пошуку наукової бухгалтерської думки, та й праця Б.Котрульї була написана значно раніше. Та й сам Л.Пачолі пише, що в своїй роботі він буде дотримуватись існуючого венеціанського способу, тобто він описав і систематизував те, що було відомо в обліковій практиці. При цьому, вказуючи на венеціанський спосіб, Л.Пачолі тим самим давав читачам можливість зрозуміти, що існували інші способи, але чи вони основані на подвійній бухгалтерії встановити важко.

Заслуга Л.Пачолі, математика за фахом, полягає в тому, що він як вчений зумів описати і систематизувати те, що на практиці було давно відомо. Його "Трактат про рахунки і записи" - це перший щабель у напрямі формування бухгалтерського обліку як науки, як прикладної науки, яка з'явилася з практичної діяльності і яка їй служить.

В різного роду інформаційних брошурах, які ще не так давно тиражувались різними видавництвами і які стосувались історії бухгалтерського обліку, Л.Пачолі з його “Трактатом про рахунки і записи” подавали як винахідника подвійного запису. Ми вважаємо, що заслуга Луки Пачолі полягає в тому, що він один із перших в трактаті описав організаційно-методичні аспекти ведення бухгалтерського обліку, а також подав першу форму ведення обліку - староіталійську, або венеціанську ( “Трактат про рахунки і записи” був опублікований в 1494р. у Венеції), але, нажаль, він не був винахідником подвійного запису. Дякуючи Гутенбергу, який приблизно в цей же період винайшов книгодрукування, праця Л.Пачолі набула широкої публікації в країнах Європи та в Росії. Тому, мабуть, Л. Пачолі помилково називають батьком подвійної бухгалтерії. На основі праць відомого дослідника історії бухгалтерського обліку Раймонда де Рувера, можна допустити що подвійна бухгалтерія виникла в Італії між 1250 і 1350 роками, тобто задовго до народження Л. Пачолі. Однак це спірне питання як багато іншого матеріалу в праці Раймонда де Рувера[1]. Зате наведені в праці бухгалтерські баланси 14 століття, які можуть ґрунтуватись тільки на основі подвійного запису і складені за сто років до виходу праці Л.Пачолі, є беззаперечним підтвердженням того, що наш венеціанський вчений – монах, не міг бути родоначальником подвійного запису[2]. Подвійний запис виник стихійно. Так як ми не можемо назвати винахідника колеса, письма, римських чи арабських цифр так ми ніколи, нажаль, очевидно не назвемо і винахідника подвійного запису.

Не можна також вважати категоричним твердження того, що пріоритет італійських міст в галузі розробки системи подвійного запису є незаперечним, до речі так вважає Раймонд де Рувер. З історії бухгалтерського обліку ми знаємо, що далматинець Бенедикт Котрульї, якому належить перша (хоча і рукописна) робота з основ подвійної бухгалтерії, “Про торгівлю і досконалого купця”, почав її в Дубровнику (Рагузі), тобто місті на території сучасної Хорватії ще в 1458 році, набагато раніше за Л. Пачолі. Причому зроблено це було на прохання видного в ті часи рагузанського купця Франческо Стефані. Це доказує, що практика подвійного запису і тоді вже була розповсюджена на східному, слов’янському березі Адріатики.

У своїй книзі "Трактат про рахунки і записи", окрім подвійного запису, Л.Пачолі дає цілий ряд цікавих пропозицій щодо порядку ведення документів, книг, записів на рахунках тощо. Російський переклад даної праці був здійснений лише в 1893 році. У колишньому СРСР дана робота була видана в 1974 році за редакцією проф. Я.В.Соколова. Сама праця містить 36 глав, опис трактату та висновки [35].

У загальному робота Л.Пачолі поділяється на дві частини. Першу він називає "інвентарем", а другу - "диспозицією". У першій частині він вказує, що спочатку купець повинен детально провести опис майна та інвентарю на окремих листках або в окремій книжці. До нього слід вносити як рухоме, так і нерухоме майно. Все майно записується в інвентар до одного певного дня (дати). У книзі подано зразок інвентарю з усіма належними йому процедурними формальностями. Характерно, що в цьому інвентарі описано майно не тільки для торгівлі, але й особисте майно купця. Це вказує на те, що бухгалтерський облік середньовіччя поширювався не тільки на торгівлю, але й на домашнє господарство купця. Це свідчить про поєднання власності купця, що досягається проведенням суцільної інвентаризації.

Друга частина книги - диспозиція. Вона розкриває спосіб здійснення рахункових записів усіх операцій. Вже складеним інвентарем визначається об'єкт бухгалтерського обліку - все, що належить купцю. Але Л.Пачолі правильно розширює об'єкт, коли до цього додає, що купець записує всі свої справи великі і малі в тому порядку, в якому вони відбулися. Отже, під об'єктом бухгалтерського обліку того часу автор трактату розуміє капітал і його обіг у господарстві.

У диспозиції подано опис трьох книг - меморіалу, журналу та зошита (головної книги). Меморіал - це книга для попередніх записів у хронологічному порядку, куди купець записує детально все, що стосується купівлі, продажу, інших торговельних операцій, нічого не пропускаючи.

У журналі (який є секретною книгою) повинні складатися статті з зазначенням рахунку, що дебетується чи кредитується, в "Трактаті" подані приклади таких статей. Тут основою є характеристика рахунків: один рахунок одержує і за це винен (звідси - дебет), інший - видає і за це має (звідси кредит). Наприклад: Каса готівки винна Капіталу, Палермський цукор винен Касі, цукор з Палермо винен пану Іоганну Антоніо з Мессіни, Витрати за товари винні Касі, Банк м. Ліпомані винен Касі та.ін. [35.С.34-35].

Зошит - це узагальнення всіх окремих рахунків, куди записи переносяться із журналу. Дається і рахунок вигод і втрат (прибутків і збитків), який закривається в кінці року перенесенням в рахунок капіталу. На той час Л.Пачолі не проводить ще ніякої класифікації рахунків, але в нього є повне їх групування. Перш за все, створюється група рахунків для обліку грошей, речей, товарів і розрахунків, а також капіталу, тобто усього того,

що відображається в інвентарі. Далі подана група результативних рахунків, куди належать і витрати на товари, і грошові витрати купця, і рахунок вигод і втрат. Звідси і поділ рахунків на інвентарні та результативні. Крім цього, Л.Пачолі вказує на розвиток системи рахунків в майбутньому. Зокрема, ним запропонований окремий рахунок "подорожей", куди повинен записуватися процес торгівлі під час подорожей. На дебет цього рахунку заносять витрати під час подорожей (гроші, товари, харчі, витрати), а на кредит - все, що буде одержано після
подорожі. Це вже початок застосування операційно-результативних рахунків. На рахунку подорожей відобразиться або прибуток, або збиток, які за вказівкою Л.Пачолі повинні переноситися в великий зошит на відповідні місця.

Книга Луки Пачолі "Трактат про рахунки і записи" мала широке розповсюдження по всій Європі. Книга перевидавалася в 1534, 1539 і 1558 роках.

У Б.Котрульї і Л.Пачолі бухгалтерський облік в основному присвячений торговельній справі, котра була поширеною в той час. Їх італійські послідовники поширили його на інші сфери економіки. Альвизе Казанова (1558 р.) дав опис побудови обліку в суднобудуванні, а А. ді Пієтро (1586 р.) - монастирського господарства та банків; Д.А.Москетті (1610 р.) - промисловості; Людовіко Флорі (1636 р.) - лікарень, державних установ і навіть домашнього господарства; Бастіамо Вентурі (1655 р.) - сільського господарства. На підставі даних праць і сформувалася стара італійська форма бухгалтерського обліку.

Іспанія залишила слід в теорії обліку, особливо в сприйнятті його
юридичної природи. Основоположником юридичного напряму в
бухгалтерському обліку був відомий вчений математик і юрист Дієго дель
Кастілло (1522 p.). Його послідовниками стали Г. де Тексада, Б. Де Солозано, Ф. де Ескобар. В цілому слід відзначити, що облік в Іспанії, порівнюючи з Італією, був на нижчому рівні. Тут в основному використовували просту бухгалтерію, лише Б. де Солозано дотримувався подвійної, староіталійської бухгалтерії.

Німеччина теж зробила свій внесок у розвиток бухгалтерської справи. Так у 1531 році Іоганн Готліб зробив спробу поєднання староіталійської бухгалтерії в рамках німецької, яка зводилася до розрахунків з матеріально відповідальними особами. Ідею синтезу італійської і німецької бухгалтерії підтримували В.Швайкер, Х.Хагер. Мета обліку за В.Швейкером визначалася визначенням прибутку.

У підсумку з'явилася німецька форма рахівництва. Внесок Німеччини особливо був відчутним у теоретичних основах бухгалтерського обліку. Так С.Гомерсфельд у 1570 році пропонує спосіб виправлення помилок за допомогою зворотного запису. Пізніше, в середині XVII століття, відомий вчений математик і філософ Г.В.Лейбніц систематизує елементи методу бухгалтерського обліку.

Нідерланди дали людству багато видатних бухгалтерів: Ян Імпен (1485-1540), С. Ван Стевін (1548-1620), С.Г.Кардінель (1578-1647) та інші. Поряд з вдосконаленням обліку, відходом від традиційної для італійців персоніфікації рахунків, голландці теоретично осмислюють необхідність системи рахунків, подвійного запису. Ван Стевін був першим, хто зрозумів, що будь-який господарський факт може бути оформлений різними проводками залежно від концепції бухгалтера або практичної мети.

Перша книга бухгалтерського обліку в Англії вийшла в Лондоні в 1543 році, її автором був вчитель математики Хью Олдкастл. Її початкові чотирнадцять розділів були запозиченими з книги Л.Пачолі. Щодо конкретного внеску англійських бухгалтерів у розвиток своєї справи, то тут слід виділити праці щодо амортизації, форми рахівництва, дидактики (знання проводок без розуміння їх змісту) та організації обліку в сільському господарстві і в промисловості.

Отже, у підсумку можна стверджувати, що бухгалтерський облік і облік взагалі не був прерогативою лише якоїсь окремої країни, зокрема Італії, що Лука Пачолі незважаючи на неоцінимий вклад в бухгалтерську науку не є винахідником подвійного запису, що подвійний запис також як облік взагалі мав місце і на слов’янських теренах. А це напевно стосується і тієї території, яка з часом сформувалась як держава Україна.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти