ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Лекція 5. Історія виникнення і розвитку форм бухгалтерського обліку та формування теорій подвійного відображення фактів господарювання.

Мета вивчення

Після вивчення лекції 5 студент повинен знати:

- суть староіталійської, нової італійської, німецької, французької, американської, інтегральної, шахової, копіювально-карткової, меморіально-ордерної, журнально-ордерної та автоматизованих форм бухгалтерського обліку;

- виникнення напрямів теорій подвійного відображення фактів господарської діяльності;

- суть юридичної, обмінної, філософської та балансового походження теорій подвійного відображення фактів господарської діяльності.

 

Після вивчення лекції 5 студент повинен вміти:

- сформулювати сутність і основні особливості староіталійської, нової італійської, німецької, французької, американської, інтегральної, шахової, копіювально-карткової, меморіально-ордерної, журнально-ордерної і автоматизованих форм бухгалтерського обліку;

- визначити напрями теорій подвійного відображення фактів господарської діяльності;

- охарактеризувати суть юридичної, обмінної, філософської та балансового походження теорій подвійного відображення фактів господарської діяльності.

 

В лекції 5 розглядаються наступні питання:

5.1. Узагальнення розвитку основних форм обліку
5.2. Історичний розвиток і формування теорій подвійного відображення фактів господарювання

5.1. Узагальнення розвитку основних форм обліку
Історичний розвиток бухгалтерської науки зумів об'єднати окремі розрізнені

елементи, що застосовувалися в ньому, в певну послідовність ведення обліку - у форму бухгалтерського обліку. Розглянемо історичний розвиток форм обліку в процесі його становлення.

Староіталійська або венеціанська форма стала першою формою бухгалтерського обліку, її описав, як ми зазначали вище, відомий італійський математик середньовіччя Лука Пачолі. Венеціанська форма базувалася на використанні трьох облікових книг: меморіалу, журналу та зошиту, який став називатись Головною книгою.

Меморіал був книгою, до якої купець записував всі свої справи у хронологічному порядку. Меморіал був чорновою книгою, у якій записи проводились із усіма дрібницями. Друга книга - журнал, у якому в хронологічному порядку проводились записи про рух власного рухомого та Нерухомого майна із рознесенням цих операцій по рахунках, що дебетуються та кредитуються. Записи в цей журнал проводилися на підставі першої книги, яка замінювала в той час первинні документи.

Із записів у журналі робилось вибирання для перенесення даних у третю - Головну книгу (зошит). У цій книзі на кожного дебітора та кредитора, а також на кожний товар та інший об'єкт обліку відкривався окремий рахунок. Для складання балансу по кожному рахунку виводилось сальдо на певні облікові дати. Синтетичні рахунки в той час не використовувалися, всі рахунки були аналітичними. По кожній господарські операції складалась окрема журнальна стаття. Обґрунтування господарських операцій первинними документами не проводилося, що було першим суттєвим недоліком даної форми обліку (див. додаток 1).

У кінці XVII століття на зміну венеціанській формі прийшла нова італійська. Її поява викликана потребами значного розвитку господарства Італії, обґрунтованим його зростанням і потребою поглиблення змісту економічної інформації. Тому в обліку почали використовувати синтетичні та аналітичні рахунки. Синтетичний (узагальнений) облік проводився тільки у Головній книзі підприємства, а облік по аналітичних рахунках - у допоміжних книгах. Стара італійська форма обліку як правило задовольняла запити невеликих торгових підприємств. Зростання господарства та поява великих торговельних підприємств вимагали розширення штату бухгалтерів і практичного розподілу облікової роботи. Для нової форми обліку значно збільшувалася кількість допоміжних книг. Основними регістрами були журнал, Головна книга, допоміжні книги. Якщо стара італійська форма обліку залишила свій слід у використанні хронологічного та систематичного запису, то нова італійська форма відрізнялась тим, що синтетичний облік був доповнений аналітичним, а це давало змогу контролювати рух цінностей не тільки у загальних показниках, але й по кожному їх виду (див. додаток 2).

Меморіально-касова або німецька форма обліку почала застосовувалась в цій країні з другої половини XVIII століття.

У цій формі обліку журнал для хронологічних записів розділився на два журнали: касовий журнал - для реєстрації касових оборотів і меморіал - для відображення інших оборотів. Було застосовано новий порядок заповнення Головної книги. Його зміст полягав у тому, що щомісячно з касового журналу та меморіалу проводилась вибірка по кореспондуючих рахунках для складання місячного збірного журналу. На підставі цього вибирання і складалася Головна книга з підсумками за місяць. Допоміжні книги велися у звичайному порядку. Ця форма широко застосовувалась і в Україні до середини XIX століття (див. додаток 3).

Багатожурнальна або французька форма обліку, відрізнялася від німецької тим, що у ній замість меморіалу хронологічних записів безгрошових операцій велося декілька журналів такого ж типу, наприклад, журнал купівель, журнал продаж, журнал заготівель і т.ін.

Якщо при німецькій формі записи у меморіалі проводились, як правило, одним бухгалтерським працівником, то у французькій формі обліку одночасно вели записи багато працівників обліку. Це одна з ознак розділення рахункової праці при зростанні обсягу бухгалтерської роботи.

У всьому іншому ця форма не відрізнялася від німецької. Допоміжні книги, збірний журнал і щомісячна Головна книга заповнювалися в тій ж послідовності, що і у німецькій формі. Французька форма застосовувалася з середини XIV століття (див. додаток 4).

Форма Журнал-Головна, або американська форма обліку, з'явилася на початку XIX століття та завдяки своїй практичності отримала широке розповсюдження в усьому світі. Основна особливість її полягає у тому, що синтетичний облік ведеться в одній книзі хронологічних та систематичних записів. Ця книга називається Журнал-Головна. Ї ї можливо застосовувати лише на підприємствах з невеликою кількістю синтетичних рахунків, тобто на невеликих за обсягом діяльності та нескладною технологічною організацією.

При застосуванні даної форми сума по кожній простій операції записується три рази: в колонку оборотів, по дебету одного та по кредиту іншого рахунку. При складній операції сума обороту, що дебетується та кредитується, розділяється, але підсумкові суми дебетового та кредитового оборотів повинні бути рівними. У книзі виводяться початкові, кінцеві сальдо по рахунках та обороти. Далі, на підставі документів складаються меморіальні ордери, які є підставою для запису у Журнал-Головну. Потім меморіальні ордера разом з документами передаються для запису проведених операцій по аналітичних рахунках. Щомісячно на підставі них складаються оборотні відомості та проводиться звірка записів аналітичного обліку із синтетичними рахунками.

Оборотний баланс виводиться за даними книги Журнал-Головна. Ця форма широко застосовувалась та здобула найбільшого розвитку та вдосконалення у колгоспах і споживчій кооперації колишнього СРСР (див. додаток 5).

Інтегральна форма обліку - це книжкова форма, пристосована для потреб технологічно великих і складних підприємств. Деяка її подібність до французької форми полягає у продовженні тенденції подальшого розширення використання журналів хронологічного обліку. Це викликано значним обсягом облікової інформації та збільшенням потоку документів для обробки. У зв'язку з цим виникає потреба подальшого поділу рахункової праці. У цій формі хронологічний журнал відкривається до кожного синтетичного рахунку. Кількість журналів при цьому доводиться до кількості синтетичних рахунків. Деякі журнали ведуться окремо по дебету та кредиту рахунку. У Головній книзі операції для кожного синтетичного рахунку відображаються відокремлено. Записи в журналах проводяться із вказівкою кореспонденції рахунків, що дозволяє здійснювати контроль оборотів.

Шахова форма обліку широко розповсюдилася у кінці XIX століття. Записи у Головній книзі цієї форми розташовані у квадратах, які знаходяться на перетині вертикальних граф з горизонтальними рядками. У кожному квадраті записується оборот за кореспондуючими рахунками. Це відбувається тому, що квадрат, який знаходиться на перетині горизонтальної та вертикальної ліній, показує кореспонденцію по рахунках: дебетовий - по горизонталі, а кредитовий - по вертикалі. Отже, запис здійснюється один раз, однак він відтворює подвійне відображення - по дебету та кредиту. Підсумок однотипних операцій за місяць покаже усі обороти із зазначенням кореспонденції рахунків. Це дає можливість ширше показати динаміку розвитку господарства в процесі відображення кореспонденції рахунків. Ця підсумкова таблиця при її заповненні перетворюється в шаховий баланс. Шахова форма внесла багато нового в інші форми обліку та збагатила їх. Так, наприклад, шаховий принцип широко використовується в журнально-ордерній формі до сьогодні.

Копіювально-карткова форма обліку у 1927-1929 pp. отримала досить широке розповсюдження, особливо на території колишнього СРСР. У ній знайшли відображення загальноприйняті сьогодні облікові принципи рахункової реєстрації: поділ регістрів на синтетичного та аналітичного обліку, застосування хронологічного та систематичного запису тощо. Крім цього, від інтегральної форми копіювально-карткова форма обліку переймає поділ журналів, враховуючи характер господарських операцій.

У копіювально-картковій формі обліку усі бухгалтерські регістри та книги замінюються картками або вільними листами. Хронологічні записи в журналі та систематична їх реєстрація у картках відбуваються шляхом копіювання в один робочий прийом. Запис в журналі є копією, а в карточці систематичної реєстрації - оригіналом. Відтиск виходить синхронно, за текстом однаковий, а за призначенням вони є різними.

Записи у картку не попадають без одночасного їх копіювання в журналі, так само як записи в журналі будуть зроблені, якщо не здійснений запис в картку.

Для виконання копіювальних записів потрібні були спеціальні прилади.

Копіювально-карткова форма, досягнувши у 1930 р. вершини свого розвитку, почала поступово втрачати своє попереднє значення. Багато підприємств відмовлялися від цієї форми. Метод копіювання із-за необхідності повинен відображати в регістрах кожну операцію окремо Це, звичайно, збільшувало затрати праці на записи, підрахування таперевірку підсумків. Збільшені затрати рахункової праці не могли компенсуватися економією, отриманою за рахунок зіставлення в однин робочий прийом хронологічного та систематичного записів. Це й стало головною причиною занепаду копіювально-карткової системи обліку.

Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку створена у 1928-1930 pp. на базі контрольно-шахової форми. Вона вдосконалювалася за рахунок впровадження в облік найраціональніших засобів і прийомів, форм обліку. У завершеному вигляді меморіально- ордерна форма була рекомендована до впровадження "Положенням про документи та записи у бухгалтерському обліку підприємств і господарських організацій". Цим документом регламентовано складання меморіальних ордерів для відображення кореспонденції рахунків з усіх господарських операцій, а також передбачено ведення Головної книги ; за дебетом і кредитом синтетичних рахунків.

Суть меморіально-ордерної форми обліку полягає в тому ( див. рис.1), що на основі перевірених і згрупованих документів складають меморіальні ордери із зазначенням кореспондуючих рахунків, на яких повинні бути відображені господарські операції. Меморіальні ордери реєструють у хронологічному реєстрі синтетичного обліку, який називається реєстраційним журналом, що призначений для порядкової реєстрації меморіальних ордерів і контролю за їх зберіганням.

Зареєстровані меморіальні ордери записують у систематичний реєстр синтетичного обліку - Головну книгу, причому за дебетом рахунку показують кореспондуючі рахунки, що кредитуються, а за кредитом -рахунки, що дебетуються. Наприкінці місяця дебетові й кредитові обороти кожного рахунку переносять в оборотну відомість синтетичних рахунків, в якій виявляють залишки за рахунками на кінець місяця. Обороти усіх рахунків зіставляють із загальною сумою реєстраційного журналу: вони повинні бути однаковими.

Бухгалтерські документи Касова книга
     
Нагромаджувальні і групувальні відомості Меморіальні ордери Картки (книги) аналітичного обліку
         
  Реєстраційний журнал    
     
  Головна книга  
         
  Оборотна відомість за синтетичними рахунками   Оборотні відомості за аналітичними рахунками
         
    Бухгалтерський баланс (сальдо)    
Умовні позначення: ___________________________ -- запис; ........................................................ – звірення записів.

Рис. 1. Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку.

 

Аналітичний облік за цією формою ведуть у картках, записи у які роблять безпосередньо з первинних документів, поданих до меморіал-ордерів.

Після закінчення місяця складають оборотні відомості за рахунками аналітичного обліку і зіставляють їх підсумки з відповідними сумами оборотної відомості за синтетичними рахунками. На підставі зіставлених даних оборотної відомості за синтетичними рахунками складають сальдовий баланс та інші звітні форми.

Меморіально-ордерна форма обліку має чимало недоліків, суть яких полягає у відокремленні аналітичного обліку від синтетичного, повторенні тих самих записів у різних реєстрах і потребі вибирати дані при складанні звітності.

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку є результатом добору найпрогресивніших за економічністю й технічним удосконаленням прийомів, досягнутих бухгалтерським обліком за весь час свого існування, а також результатом творчого пошуку вчених і практиків. Уперше вона була застосована на електростанціях в 1939 році. У 1949 р. Міністерством фінансів колишнього СРСР були розроблені й рекомендовані всім галузям промисловості типові реєстри журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку. Це було початком її масового впровадження. У 1960 р. на основі єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку Мінфіном запроваджені Типові реєстри журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку для всіх галузей народного господарства. Після цього вона почала називатися єдиною журнально-ордерною формою рахівництва.

Журнально-ордерна форма обліку (див. рис.2) ґрунтується на принципі ведення з усіх операцій нагромаджувальних журналів-ордерів.

  Бухгалтерські документи  
 
Касова книга Нагромаджувальні й групувальні відомості   Картки (книги) аналітичного обліку
         
  Журнали-ордера   Оборотні та сальдові відомості за аналітичними рахунками
   
    Головна книга  
       
    Бухгалтерський баланс й інші форми звітності    
Умовні позначення: ___________________________ -- запис; ........................................................ – звірення записів.

Рис. 2. Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку.

 

За зовнішнім виглядом - це аркуші-реєстри багатографної форми, призначені для кредитових записів того балансового рахунку, операції якого обліковують у даному журналі-ордері. Записи у журнали-ордери роблять на підставі первинних чи зведених документів, а також допоміжних відомостей, і меморіальні ордери не складають. Господарські операції записують за дебетом і кредитом кореспондуючих рахунків (шаховий принцип). Це зменшує обсяг облікової роботи, унаочнює й підвищує якість облікових даних. Підсумки журналів-ордерів за місяць переносять до Головної книги, на основі якої складають баланс.

У більшості журналів-ордерів синтетичний і аналітичний облік поєднують. Аналітичний облік відокремлюють тільки за тими рахунками, за якими є велика кількість облікованих об'єктів (матеріали, готова продукція). За цими аналітичними рахунками складають сальдові й оборотні відомості.

За журнально-ордерною формою обліку скорочується кількість облікових реєстрів, синтетичний облік поєднується з аналітичним, протягом місяця забезпечується рівномірний запис операцій в облікові реєстри, підвищується якість обліку та звітності. І все ж журнально-ордерна форма має недоліки: через складність і громіздкість деяких журналів-ордерів неможливо зробити повну автоматизацію обліку.

За таблично-автоматизованої форми бухгалтерського обліку (див. рис.3) облікова інформація може передаватися за каналом зв'язку з місць її виконання (цех, склад і т.ін.) безпосередньо на обчислювальну машину.

    Бухгалтерські документи Реєструючи пристрої    
Системи класифікації облікових номенклатур Каса
   
  Звіт касира
  Машинні носії інформації (ПК, ПС, МС, МД)  
       
  Постійна інформація   Змінна інформація    
             
    Формування записів у розрізі синтетичних і аналітичних рахунків в ЕОМ    
           
    Машинограми з обліку звітності, контролю, аналізу    
             

Рис. 3. Таблично-автоматизована форма бухгалтерського обліку.

Облікова інформація, що надійшла, автоматизовано обробляється на ЕОМ з більшою швидкістю. Результати обробки даних пристрої ЕОМ виводять на друк. Це можуть бути документи і реєстри будь-якої форми на рулонному папері - вимоги, доручення, лімітно-забірні карти, платіжні відомості, машинограми синтетичного й аналітичного обліку, Головна книга, баланс тощо.

Аналітичні та синтетичні рахунки на ЕОМ обробляють сортуванням машинних документів за відповідними ознаками, підрахунками сум і друком відповідних реєстрів. При цьому на машинних носіях інформації фіксуються дані за синтетичними й аналітичними рахунками, які використовують для складання звітності.

Реєстрами при таблично-автоматизованій формі обліку є машинограми. Вони роздруковуються друкуючими пристроями ЕОМ на основі відповідних масивів інформації. Зведені реєстри і звітність розробляють за даними зведеної інформації, що є на машинних носіях, заповненими при створенні машинограми.

Таблично-автоматизована форма обліку повною мірою відповідає вимогам, що ставляться до бухгалтерського обліку. За такої форми забезпечується повний взаємозв'язок даних синтетичного і аналітичного обліку, оскільки усі облікові показники отримують автоматично на основі єдиної вихідної інформації. Вона дає змогу автоматизувати усі ділянки обліку, підвищити його оперативність і достовірність при одночасному скороченні кількості облікового персоналу, вирішити проблему безперервного контролю за основними господарськими процесами.

Потреби застосування персональних обчислювальних машин в бухгалтерському обліку - це основне питання про форму обліку за умов побудови автоматизованих робочих місць бухгалтера (надалі - АРМБ). Сьогодні в економічній літературі різні автори неоднаково визначають її:

діалогово-автоматизована (проф.Л.М.Полковський);

автоматизована (проф.А.М.Кузьмінський);

таблично-автоматизована(проф.Є.Н.Краєва, проф.В.Г.Ісаков);

машинно-орієнтована (проф.О.М.Островський);

безпаперова (доцент С.І.Сіняк).

На нашу думку, при визначенні найефективнішої форми бухгалтерського обліку за умов АРМБ слід застосовувати декілька підходів: методичний, технічний, технологічний та організаційний. На їх підґрунті слід виділити ті головні риси, що найповніше характеризують обліковий процес в умовах використання АРМБ.

Розвиткові автоматизованих форм обліку в Україні сприяли праці вчених-обліковців Кузьмінського A.M., Смолянінова В.І., Завгороднього В.П. та інших.

Здійснивши синтез думок стосовно даної проблеми та врахувавши підсумок аналізу перелічених підходів, ми визначили форму обліку за умов АРМБ як комп'ютерну. За нею відбувається розподілена обробка даних з побудовою АРМБ за функціональними ознаками АРМ облікового працівника із виділенням таких рівнів отримання облікових даних і їх використання:

АРМБ 1-ї категорії - складський облік, внутрішньовиробничий облік, облік витрат на місцях їх виникнення;

АРМБ 2-ї категорії - вирішення облікових, контрольних і регламентних задач;

АРМБ 3-ї категорії - складання звітності, контроль та аналіз господарської діяльності.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти