ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Облік на території України в дослов'янський період

 

У дослов'янський період територію України населяли різні народи і племена. Найбільш відомою і давньою була трипільська цивілізація, яка існувала в період з 2500 до 2000 років до Різдва Христового (надалі -- Р.Х.). У трипільців широкого розвитку набуло гончарство, кераміка. Археологи знаходять велику кількість статуеток, табличок, як умовного (абстрактного) характеру, так і реалістичні. Призначення їх важко встановити. Є припущення, що вони могли б бути дитячими іграшками, виконувати релігійні та ритуальні функції. Можна припустити також, що реалістичні глиняні статуетки використовувалися для обліку майна, через форму зображення на них тварин, людей, знарядь, праці. Трипільські вироби нагадують старогрецьку (мікенську) кераміку. На жаль, таблички кріто-мікенської культури не розшифровані і до сьогодні. Тому стверджувати, чи припускати, що крім статуеток для обліку майна трипільці застосовували глиняні таблички досить сміливо. Одне незаперечне, в надрах трипільської культури, з певним рівнем цивілізації, досить розвиненими ремеслами, господарством повинен був існувати і відповідний облік майна. А глина і високий рівень гончарства наштовхують на думку, що це могли бути і глиняні таблички, і статуетки, згадаймо Вавилон - глиняні таблички, Єгипет - папірус. Облік проводився в ті часи на найбільш, поширеному матеріалі, що відповідав цій меті на даній території.

Спроби розшифрувати трипільські знаки за допомогою древньогрецької та інших європейських мов не дали, як відомо, бажаних результатів. Це пов’язано з тим, що знаки перших мов -- шумерський клинопис, єгипетські та китайські ієрогліфи означали слова, а букви древньогрецької або латині – звуки. Нещодавно наш земляк, Анатолій Кифишин, який сьогодні працює в Москві, відомий шумерознавець, якраз підійшов до вирішення проблеми з цієї позиції.[3] Як виявилось глиняні кульки різного діаметру використовувались трипільцями перш за все в храмових господарствах для обліку зерна, худоби та інших продуктів. При цьому сама велика кулька означає число 360, тобто кількість днів в році, середня 60 (що рівне загальній кількості суглобів на пальцях рук і ніг), 10 – кількості пальців на руках і ногах. Відносно „дзвіночків” на глиняних табличках то вони означають одиницю, крапка – десять, інші піктограми – назву продуктів і міру їх об’єму. „Дзвіночки” знаходять разом з кульками постійно в трипільських поселеннях. До речі вони експонуються в Національному музеї історії України у Києві. Вже сьогодні ми можемо стверджувати, що в надрах трипільської культури, з певним рівнем цивілізації, досить розвиненими ремеслами, господарством існував чітко відпрацьований, системний облік майна. Звичайно все вищесказане - на сьогодні лише гіпотеза, але гіпотеза аргументована, яку сьогодні опрацьовують зарубіжні вчені – шумеро знавці.

За доби міді та бронзи ще яскравіше намічається різниця культурних впливів, під яким перебували південна та північна частина Східної Європи. Територія України перебувала під впливом таких осередків як передньоазійський, кавказький та західноєвропейський, ближче – угорський. З кінцем бронзового віку на Україні пов’язане місцеве виробництво бронзи та висока ливарна техніка її. Помічається кілька культур які мали свої прикмети: Білогрудівська, Висоцька, Ворхиєредністровська. Вони характеризуються скотарсько-хліборобським побутом і зв’язками з Італією, Наддунайщиною, Сибіром. Таким чином розвиток виробництва та торгівлі обов’язково спричинив і ведення обліку. Хоч ми і не маємо на сьогодні ніяких доказів. На цю добу припадає поява на Україні першого народу – кіммерійців, який описав у Vст. Геродот. Хронологічно культура кіммерійців датується 1500 до 700 р. до Р.Х. Кіммерійці характеризуються табунним скотарством, високою культурою бронзи та кераміки з кольоровими інкрустаціями. Вони були першим народом, який мав царів. А це є не що інше як підтвердження того, що перед з обліком тут мали місце і елементи права.

Починаючи з VІІ століття до Р.Х., на початку залізного віку на Чорноморському побережжі сучасної України почали осідати греки. Торгуючи з народами, що тут проживали, а також у пошуках кращої долі, грецькі колоністи заснували ряд міст-колоній. Нам відомі такі як Тіра в лимані Дністра, Ольвія в лимані Дніпра, Херсонес, Теодосія (Феодосія), Пантікапей (Керч). Грецькі колоністи несли з собою і свою цивілізацію: порівняно вищу від тих народів, що жили за межами міст-колоній. Закономірно, що й облік у грецьких колоніях був організований за тими же принципами що і в Греції. Облік вівся на вибілених гіпсом дощечках, глиняних черепках, інколи на папірусі. Основною грошовою одиницею була драхма. Сто драхм становили міну, а 60 мін – талант (див. лекцію 1, 1.3.).

Серед грецьких колоній перше місце належить Ольвії. В місті була розвинена місцева промисловість, зокрема, керамічні і ювелірні вироби, виробництво зброї. Як і інші чорноморські колонії Ольвія карбувала власну монету, вела в значних розмірах торгівлю. Це ще раз підтверджує те, що торгівля та грошовий обіг вимагали належного обліку. В колоніях-факторіях було досить розвинуте і право. Так зокрема, по зроблених розкопках в Херсонесі, відомо що на вулицях стояли стели, псефізми – урядові декрети, висічені на мармурових плитах. Серед них мармурова плита з написом: “Присяга громадян на вірність конституції своєї держави” ( І-ІІ ст. до Р.Х.) [Повстенко О.І. Історія українського мистецтва, ч.І, Нюрнберг – фюрт, 1948, с.34].

Грецька цивілізація безперечно впливала на скіфські народи, що жили поза колоніями. У свою чергу на греків мали вплив і варвари-скіфи. Іранське плем'я скіфів теж з'явилося в Україні приблизно в VIII-VII віках до Р.Х. Разом з греками вони утворили євразійську специфічну культуру. Зрозуміло, що ця культура і породила своєрідний облік. На жаль, ми не маємо достовірних історичних та археологічних фактів, які б свідчили про рівень обліку цієї цивілізації. Але досконале різьбярство і ювелірне виробництво, а також різноманітні круглі печатки і таблички з записами, подібними до вавілонських і персидських, наводять на думку, що облік у цій змішаній культурі теж був змішаним з грецько-персидським, але з пріоритетом першого. У V столітті до Р.Х. утворилося Боспорське царство, яке займало територію Чорноморського узбережжя та Кримський півострів. Столицею в ньому було м. Пантікапей. У Боспорському царстві велася жвава торгівля з Афінами, воно мало свої банки-трапези, чеканило монету. Навіть після того, як Боспорське царство стало васалом Римської імперії і в обігу з'явились римські монети, в ньому збереглися ті ж принципи ведення обліку, що і в Древній Греції. Це було в І столітті нашої ери. Дальший період присутності на території України в період з ІІ ст. до Р.Х. до ІІ століття нашої ери сарматів говорять про те, що вони перейняли майже повністю культуру скіфів.

Потім присутність та переміщення через територію України аланів, готів, гунів, аварів, болгар, хозар, угрів, печенігів хоч і доніс нам певні відомості про ведення цими народами господарства, однак про стан ведення обліку ми не маємо ніяких відомостей. Хоча можна з впевненістю сказати, що він був присутній, як і у скіфів і вівся приблизно на такому ж рівні.

Перші відомості про населення предків українських племен датуються періодом так званої Черняхівської культури. Вчені-історики відносять її до ІV-VII сторіччя нашої ери. Поля поховань дають можливість зробити висновок про значні торгові зносини, грошовий обіг, а відповідно і облік носії цієї культури. У могилах полів, за підрахунками А. Монгайта, до 1955 року знайдено біля 800 римських монет. Про це ж свідчать і численні фібули т.зв. “провінційно–римського” типу [Монгайт А.Л. Археология в СССР. АН СССР, М., 1955, с. 116].

Слов’яни під назвою венедів відомі від старогрецьких та римських письменників. Готський історик Йордан писав, що “анти найхоробріші між венедами, живуть над луком Чорного моря, від Дністра до Дніпра”, хоча за іншими відомостями можна стверджувати, що держава антів об’єднувала значно більшу територію [Левицький Ю.М. Білі хорвати. Analecta Ordinis S. Basilii Magni. Рим, 1959. Серія ІІ, секція ІІ. “Записки ЧСВВ”, т. ІІ (VІІІ) вип. 3-4, с. 312 ]. Анти, як вважає більшість істориків були носіями Черняхівської культури. Незважаючи на те, що з археологічного погляду пам’ятки антів ще мало досліджені, збереглось чимало відомостей про громадську та політичну їх організацію. Антські речі знайдені у басейні р. Рось свідчать про існування там певного рівня облікової культури, а існування царської влади про певні паростки правової політики. В обігу з’явились іранські (сасанідські) монети.

Держава антів проіснувала з кінця ІV до початку VІІ ст. Одночасно з антами починають вживати назву слов’яни, яка згодом повністю утверджується. Поселення українців VІІ – VІІІ сторіч, за даними археологічних знахідок, свідчать про значний розвиток в них рільництва, скотарства, гончарства, ткацтва, обробки заліза та інших ремесел (Рибаков Б.А. Ремесло древней руси. М., 1948, с.142). Відомо з знайдених в розкопках монет, що в той час на території України велась досить значна торгівля з Китаєм, Індією, особливо з арабським халіфатом. Диргеми (гроші арабського халіфату) вказують на майже точні дати ведення торгівлі, так як їх карбували тільки за життя того чи іншого халіфа. Крім арабських монет знайдено західноєвропейські: французькі, німецькі, англійські та інші. Арабські письменники багато оповідали про слов’ян (українців), про торгівлю з ними. Вони писали, що українські купці приходили до Багдаду, Закавказзя, навіть до Олександрії. Арабський письменник кінця VIIIст. Мохамед Бен Істак писав, що ці товари спрямовували до Тегерану [T. ARNE. La Suede et L’Orient, Upsala, 1914, с. 7.20.207]. Ці факти свідчать про необхідність ведення обліку в той час, особливо торгівельного, так як торгівля велась з різними країнами і на далеких віддалях.

У 846 році араб Ібн-Хурдадбег, завідувач пошти в Ірані, у своїх славетній “Книзі шляхів та царств” змалював інтернаціональний характер торгівлі цієї доби, відзначаючи те, що від Рейну та Дунаю до Середньої Азії купці розмовляли різними мовами в т.ч. і слов’янською [М. de TAUBE Rome et Russie avont I’nvasion des tatars. Paris, 1949,с. 90-91]. Як арабська торгівля занепала важливим стає шлях з “з варяг у греки”, а також шлях який перетинав Україну з Сходу на Захід. Роль українських племен не була пасивною в цьому торговельному вирі. Вони не обмежувались транзитною торгівлею, а вносили в неї і свої товари – хутро, віск, мед. Поставляли вони і “челядь” – рабів. Торгівля і відповідно товарний і грошовий обіг вимагали і певної системи обліку. За доби, яка передувала виникненню Київської держави -- у VII-VIII ст. Придніпров’я переживало надзвичайне економічне піднесення у зв’язку з розквітом торгівлі з Іраном, Візантією, арабами.

У VII-IX століттях утворюється союз племен під назвою Руська земля з центром у Києві. Маючи вигідне географічне положення і зміцнюючи центральну владу, Київська Русь веде жваву торгівлю з Заходом, Сходом, Північчю, Півднем. Обмін, торгівля викликають необхідність появи грошей, кредиту ведення обліку.

Систематизація облікової літератури та інших джерел дозволили авторам розглянути праісторичний розвиток України та визначити в ньому такі етапи виникнення облікової культури (див. табл. № 1).


Таблиця 1

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти