ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Гомеостаз і фізіологічна адаптація

Фізіологічна адаптація. Багатоклітинні організми існують у зовнішньому середовищі, а їх клітини – у внутрішньому. Внутрішнє середовище – це кров, лімфа, тканинна рідина. Умови зовнішнього середовища змінюються у великому діапазоні своїх показників, а внутрішнє середовище залишається сталим за своїм складом і фізико-хімічними властивостями. Такими постійними, сталими за величиною показниками є температура тіла, осмотичний тиск крові і тканинної рідини, вміст у них іонів натрію, калію, кальцію, хлору і фосфору, білків і глюкози, концентрація водневих іонів тощо.

Температура навколишнього повітря може змінюватися на десятки градусів у мінусову чи плюсову сторону, а температура тіла здорової людини постійно знаходиться на рівні 36-37 °С (36,6 °С). Концентрація глюкози в крові складає в середньому 0,1 %, концентрація іонів кальцію – 0,01 % і т. д. Якщо концентрація глюкози в крові знижується вдвічі, то виникає гіпоглікемічна кома з втратою свідомості. При незначному зниженні іонів кальцію в крові виникають судоми. Отже для забезпечення здорового стану людини ці та інші константи (постійні величини) внутрішнього середовища повинні бути сталими.

Відносна динамічна сталість складу і фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища, і сталість основних фізіологічних функцій організму, називається гомеостазом (від грец. homoіos – подібний, однаковий і stasіs – стан). Термін «гомеостаз» запропонував у 1929 р. американський фізіолог У. Кеннон. Проте, ще в 1878 році французький фізіолог Клод Бернар писав: «Всі життєві процеси мають тільки одну мету: підтримання сталості умов життя в нашому внутрішньому середовищі». Гомеостаз забезпечується складною системою координованих пристосувальних (адаптаційних) механізмів. Ці механізми мають нервову і гуморальну природу.

Рис. 1.2

Адаптація екстремальних чинників (за М. Агаджаняном, 1981): А – класифікація чинників адаптації; Б – фази адаптації

У відповідь на вплив подразників зовнішнього середовища організм в цілому і окремі його системи відповідають реакцією фізіологічної адаптації – активного пристосування (рис. 1.2). Адаптація завжди направлена на попередження порушень гомеостазу (рис. 1.3).

Ефективність адаптації знаходиться в прямій залежності від досконалості механізмів нервової і гуморальної регуляцій.

Регуляція функцій в організмі. Організм людини являє собою цілісну високоорганізовану систему, яка саморегулюється в процесі її функціонування. Кожна із ста трильйонів клітин організму людини має надзвичайно складну структуру, різноманітні функції і багатосторонню взаємодію з іншими клітинами. В процесі історичного розвитку тваринного світу (філогенезу) з багатоклітинних організмів розвинулась нервова система, яка разом з гуморальними механізмами регулює і координує всі функції організму в його постійній взаємодії з зовнішнім середовищем.

Спільний регулюючий вплив нервової системи і гуморальних чинників (біологічно активних хімічних речовин залоз внутрішньої секреції, крові, лімфи і тканинної рідини) на фізіологічні процеси називається нейрогуморальною регуляцією. Нервова система має центральний і периферійний відділи, тобто розрізняють центральну нервову систему (ЦНС) і периферійну нервову систему (ПНС, див. тема 4, розділ 1). Нервова система об’єднує, регулює діяльність всіх органів, тканин і клітин організму, забезпечує взаємодію організму з зовнішнім середовищем; регулює поведінку у зовнішньому середовищі, пристосовує діяльність всього організму до мінливих умов довкілля.

Рис. 1.3

Критерії адаптації (за М. Агаджаняном, 1981).

 

Нервову регуляцію діяльності організму доповнює гуморальна регуляція. Основне значення в гуморальній регуляції мають залози внутрішньої секреції (ендокринні залози), які виробляють і виділяють у кров гормони (див. розділ 4. Гормональна регуляція функцій організму).

Крім гормонів ендокринної системи, до гуморальних регуляторів функцій організму належать: 1) продукти обміну речовин, наприклад, вуглекислий газ (СО2); 2) тканинні гормони типу нейроактивних пептидів та деяких інших хімічних сполук; 3) медіаторні речовини – ацетилхолін, норадреналін, адреналін, гамма-аміномасляна кислота та інші. Виділяючись у великій кількості в працюючому органі, СО2 викликає місцеве розширення судин даного органа і тим самим збільшує його кровопостачання; діючи на інтерорецептори і безпосередньо на нервові центри довгастого мозку, СО2 стимулює дихання, серцеву діяльність, оптимізує тонус судин. Молочна кислота, яка утворюється в інтенсивно функціонуючих м’язах, так же, як і СО2, розширює судини в працюючих тканинах, активує кровообіг і дихання.

Пептиди – органічні речовини, до складу яких входять залишки однакових або різних амінокислот, з’єднаних між собою пептидними зв’язками (-СО-NH-). Деякі з них є нейрогормонами; вивільняючись з нервових клітин вони переносяться до інших клітин течією крові. До таких пептидів належать рилізинг-гормони (ліберини), які виробляються нервовими клітинами гіпоталамуса. В різних відділах ЦНС знайдені нейроактивні пептиди (ендорфіни), речовини з морфіноподібною дією. Окрім знеболюючої дії, ендорфіни зменшують рухову активність шлунково-кишкового тракту, впливають на емоційний стан людини.

Представниками високоактивних пептидів (гуморальних регуляторів діяльності) є такі тканинні гормони як гастрин, секретин, холецистокінін. Гастрин (гормон слизової оболонки воротаря шлунка) стимулює секрецію шлункового соку та ферментів підшлункової залози, посилює виділення жовчі і стимулює моторну функцію шлунка і кишечника; секретин (гормон слизової оболонки тонкої кишки) стимулює секрецію соку підшлункової залози і жовчі; холецистокінін стимулює спорожнення жовчного міхура і секрецію ферментів підшлункової залози.

Гуморальні хімічні чинники є учасниками кожного рефлекторного акту. В синапсах ЦНС, в симпатичних і парасимпатичних гангліях вегетативної нервової системи, в нервово-м’язових синапсах при передачі збудження виділяються в синаптичні щілини відповідні медіатори – ацетилхолін, норадреналін та ін. До гуморальних чинників, які проявляють високу біологічну активність, належать гістамін, брадикінін, серотонін, простагландини.

Таким чином, регуляція функцій організму людини здійснюється двома тісно взаємодіючими, взаємодоповнюючими механізмами – системою нервової регуляції і системою гуморальної регуляції (рис. 1.4).

Рис. 1.4

Загальна схема відношень між центральною нервовою системою, аденогіпофізом і периферичними залозами внутрішньої секреції (стрілками показані прямі і зворотні зв’язки).

1.5. Ситуаційні запитання і задачі

1. Що вивчає сучасна фізіологія, як наука? Її кінцева мета?

2. Вкажіть, які окремі наукові дисципліни є складовими фізіології? Які існують спеціальні підрозділи фізіології?

3. В яких взаємозв’язках знаходиться фізіологія з іншими науками? Значення фізіології людини для педагогічної практики, сучасної психології і теорії фізичного виховання дітей та молоді.

4. Вкажіть на роль вітчизняних і зарубіжних вчених в розвитку фізіології людини.

5. Які структури організму складають структурну організацію? Фізіологічні системи організму.

6. Вкажіть на взаємозв’язок структури і функції. Які компоненти є складовими функціональної організації організму?

7. Дайте загальну характеристику основним фізіологічним функціям організму.

8. Що є вирішальним чинником поведінки згідно з вченням П. К. Анохіна про функціональні системи (ФС)? Взаємодіючі компоненти і стадії формування ФС.

9. Що таке гомеостаз і які механізми забезпечують його підтримання? Наведіть приклади можливого порушення гомеостазу при захворюваннях.

10. Які механізми забезпечують регулювання функцій організму в його постійній взаємодії з подразниками зовнішнього середовища?

Тема 2. Фізіологія збудження

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти