ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема 3. Структура і функції нейронів, синапсів та нервових центрів

Логіка викладення і засвоєння матеріалу теми

1. Нейрон як основний структурно-функціональний елемент нервової системи. Нервові і нейрогліальні клітини. Структурні і функціональні відмінності аксонів і дендритів. Різновидності нейронів.

2. Структурно-функціональні особливості м’якотних і безм’якотних нервових волокон. Функціональне значення мієлінової оболонки і перехватів Ранв’є.

3. Рефлекс і рефлекторна дуга. Види рефлекторних дуг. Класифікація рефлексів.

4. Синапси. Механізм передачі збудження в синапсах. Збуджуючі і гальмівні постсинаптичні потенціали. Постсинаптичне (гіперполяризаційне) і пресинаптичне (деполяризаційне) гальмування.

5. Функціональні властивості синапсів і нервових центрів. Односторонність проведення збудження. Синаптична затримка. Трансформація ритму збудження. Ритмічна активність. Післядія. Полегшення. Сумація. Втома.

6. Взаємодія нервових центрів у координації діяльності організму. Іррадіація. Індукція. Реципрокна іннервація. Принципи зворотного зв’язку, загального кінцевого шляху і домінанти.

3.2. В результаті вивчення матеріалу теми Ви повинні знати:

• морфофункціональні особливості нервових і нейрогліальних клітин;

• структурно-функціональні особливості (відмінності) аксонів і дендритів, м’якотних і безм’якотних нервових волокон;

• структуру рефлекторних дуг безумовних рефлексів;

• функціональні властивості синапсів і нервових центрів;

принципи взаємодії нервових центрів у координації діяльності організму.

вміти:

• класифікувати нервові клітини, рефлекси і синапси;

  • аналізувати структуру рефлекторних дуг різних безумовних рефлексів;

• використовувати знання матеріалу теми (закономірності нервової регуляції функцій) для раціоналізації процесу інтелектуального психічного і фізичного вдосконалення дітей та підлітків, попереджувати можливі порушення функцій нервової системи (перенапруження, розвиток неврозів тощо).

3.3. Основні терміни і скорочення:

аксон; аксоний горбик; безумовний рефлекс; гальмівні медіатори; дивергенція; дендрити; екстерорецептивні рефлекси; збуджуючі медіатори; збуджуючий постсинаптичний потенціал (ЗПСП); індукція; іррадіація збудження (гальмування); конвергенція; координація функцій; неврілема (шванівська оболонка); нейрон; односторонність проведення збудження; пресинаптична мембрана; післядія; постсинаптична мембрана; постсинаптичне гальмування; пресинаптичне гальмування; принцип домінанти; принцип загального кінцевого шляху; принцип зворотного зв’язку; рефлекс; рефлекторна дуга; реципрокна іннервація; ритмічна активність; синапс; синаптична щілина; сповільнення проведення збудження; сумація подразнень; трансформація частоти нервових імпульсів.

Теоретичні відомості

Нейрон як основний структурно-функціональний елемент нервової системи

Нейрон, або нервова клітина, – це основна структурна і функціональна одиниця нервової системи. Нервова система за допомогою своїх нейронів здійснює взаємозв’язок окремих органів між собою і всього організму з навколишнім середовищем, сприймає зовнішні та внутрішні подразнення, аналізує інформацію, що надходить до організму, регулює діяльність усіх його органів і систем, формує поведінку, вищу нервову і психічну діяльність людини.

Кожний нейрон має тіло, або сому, і відростки: аксон і дендрити. Аксон один і довгий, дендрити – короткі і їх може бути в нервовій клітині від 1 до 1000. Тіло нейрона, як і будь-якої іншої клітини, має мембрану, ядро з одним або декількома ядерцями, цитоплазму з органоїдами. В цитоплазмі знаходяться рибосоми, мітохондрії, апарат Гольджі, ендоплазматична сітка, нейрофібрили. Нейрофібрили (специфічні органоїди) розміщуються в тілі нейрона у вигляді густої сітки, а також паралельно у відростках. Вони забезпечують транспорт речовин по нервовій клітині. В ядрах знаходиться генетичний матеріал (молекули ДНК і РНК), в рибосомах здійснюється синтез білка.

Аксон може бути довжиною від 1 мм до 1 м. Закінчення аксона розгалужується на багаточисленні терміналі (гілочки), які утворюють синапси (контакти) на інших нейронах і іннервованих органах. Один аксон може контактувати з тисячами нервових клітин і створювати до 10 тисяч синапсів.

Дендрити – відгалужені відростки з довжиною до 0,5 мм. Тонкі гілочки дендритів покриті мікроскопічними шипиками. Шипики (малі вирости) збільшують поверхню контактування з іншими нейронами. Їх особливо багато на клітинах кори великих півкуль головного мозку. Число малих виростів значно збільшується в процесі навчання; чим їх більше, тим ефективніше функціонує ЦНС. Дендрити відрізняються від аксонів не тільки за своєю морфологією, а й функціонально. Аксон проводить збудження від тіла нейрона – це вихід, а дендрит, навпаки, проводить збудження до тіла нейрона – це вхід (рис. 1.9).

Місце відходження аксона від тіла нейрона називається аксонним горбиком. На протязі перших 50- 100 мкм (до 0,1 мм) аксон не має мієлінової оболонки. Ця безм’якотна ділянка аксона, разом з аксонним горбиком, утворює підвищено збудливий початковий сегмент. Тут формуються потенціали дії (нервові імпульси), здатні розповсюджуватись вздовж по аксону. На закінченнях аксонів (в синапсах) виділяються медіатори.

Класифікація нейронів. Розрізняють аферентні, еферентні і вставні нейрони. Аферентні (чутливі, або рецепторні) нейрони сприймають і передають збудження від рецепторів, еферентні (ефекторні) нейрони посилають нервові імпульси до виконавчих органів, вставні (проміжні, або інтернейрони) – зв’язують одні нейрони з іншими. За характером виникаючого ефекту вставні нейрони поділяють на збудливі і гальмівні, їх найбільше в ЦНС.

Рис. 1.9

Мотонейрон спинного мозку: 1 – тіло нейрона, 2 – ядро, 3 – аксон, 4 – дендрит, 5 – мієлінова оболонка, 6 – перехват Ранв’є, 7 – поперечносмугасте м’язове волокно, 8 – закінчення аксона, 9 – плазматична мембрана; Е – еферентні волокна і їх аксо-соматичні синапси

 

Ті з ефекторних нейронів, які утворюють рухові нервові волокна, що йдуть до скелетних м’язів, називаються мотонейронами (альфа-мотонейрони, гамма-мотонейрони); їх тіла лежать у передніх рогах сірої речовини спинного мозку і в рухових центрах стовбурової частини головного мозку. До ефекторних нейронів належать нейрони симпатичних і парасимпатичних нервів вегетативної нервової системи.

Нейрони можуть мати один, два і багато відростків. Місце, де виходить з клітини відросток, злегка видовжене і називається полюсом клітини. Нейрон з одним відростком є однополюсним, або уніполярним, нейрон з двома відростками – двополюсним, або біполярним, і нейрон з багатьма відростками – багатополюсним, мультиполярним. Останні складають основну масу нервової системи. Уніполярних нейронів найбільше у безхребетних, наприклад у молюсків і комах. У людини поруч з основним видом нейронів – мультиполярними нервовими клітинами – до складу нервової системи входять біполярні і псевдоуніпулярні нейрони. У біполярних периферичних чутливих нейронів (нюхових, вестибулярних, слухових) один відросток – аксон – направляється в ЦНС, а другий – аксоноподібний дендрит іде на периферію. До складу сітківки ока також входять біполярні нейрони.

Псевдоуніполярними нейронами є чутливі (рецепторні) нейрони, що несуть збудження від рецепторів шкіри, м’язів, сухожиль, суглобів внутрішніх органів у ЦНС. Їх тіла розташовані за межами ЦНС – в спинно-мозкових нервових вузлах (у міжхребцевих отворах) і у відповідних їм за походженням гангліях (вузлах) черепно-мозкових нервів. В процесі онтогенезу в цих нейронах відбувається зближення біля тіла клітини початкових ділянок центрального і периферичного відростків і злиття їх в один загальний відросток, який потім Т-подібно ділиться на дві гілки, одна з них в складі чутливого корінця вступає в мозок а друга йде на периферію до рецепторів. Перша гілка являє собою аксон, а друга – довгий аксоноподібний дендрит.

Нервова тканина мозку складається з нервових клітин і гліальних клітин – нейролгії, причому гліальних клітин більше, ніж нейронів. Клітини нейроглії розташовуються між нейронами – покриваючи їх вони виконують опорну, захисну, трофічну функції. Нейронні і гліальні клітини розділені міжклітинною щілиною шириною 15-20 нм (1 нм – 10 –9 м). З’єднуючись між собою, ці щілини утворюють заповнений рідиною міжклітинний простір, через який здійснюється обмін речовин між нервовими і гліальними клітинами.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти