ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Філо- і онтогенетичний розвиток нервової системи

Розвиток нервової системи слід розглядати у філогенезі і в онтогенезі. Філогенез – історичний розвиток організмів, онтогенез – індивідуальний розвиток особини (організму) з моменту зародження до природної смерті. Згідно з біогенетичним законом Ф. Мюллєра (1864) і Є. Геккеля (1866) онтогенез є коротким і видозміненим повторенням найважливіших етапів філогенезу. В індивідуальному розвитку організмів повторюються риси їх історичних змін. Яскравим свідченням такого повторення є розвиток нервової системи.

Історично в процесі еволюції живого світу початковим етапом розвитку нервової системи було виникнення сітчастого (дифузного) типу нервової системи, який являє собою окремі нервові клітини, оточені багаточисленними відростками. Такий тип нервової системи характерний для кишковопорожнинних тварин (гідри, медузи). Будь-яке подразнення, нанесене на поверхню тіла тварини, дифузно поширюється по всій нервовій сітці до скоротливих елементів.

Наступним етапом удосконалення будови нервової системи було виникнення гангліонарного (вузлового) типу нервової системи з централізацією функцій. У черв’яків, ракоподібних, комах ганглії (вузли) з нервових клітин об’єднуються в ланцюг. Кожний вузол іннервує певну ділянку (сегмент) тіла, забезпечуючи більш-менш обмежену реакцію на подразнення.

Нарешті, виникає трубчастий тип нервової системи. Його мають хребетні тварини і людина. Нервові клітини зібрані в компактну мозкову трубку (спинний мозок), передній кінець якої розширений, потовщений (головний мозок). Чим вище стоїть тварина на еволюційному рівні, тим більш розвинутий у неї головний мозок.

В онтогенезі нервова система розвивається з ектодермального зародкового листка і вже на третьому тижні внутрішньоутробного періоду стають помітними майбутні частини головного мозку – три міхурі: передній, середній, задній (ромбоподібний).

На п’ятому тижні виникає п’ять міхурів, з яких формуються п’ять відділів головного мозку: 1) довгастий мозок, 2) задній мозок, до якого належать вароліїв міст і мозочок, 3) середній мозок, 4) проміжний мозок, 5) великі півкулі головного мозку (кінцевий мозок – кора півкуль і підкіркові ядра). До складу заднього мозку анатоми і фізіологи часто включають довгастий мозок і вароліїв міст.

Найбільш інтенсивно розвивається кінцевий мозок, який вже на третьому місяці розвитку плода розділений поздовжньою щілиною на праву і ліву півкулі; на четвертому місяці - поверхня головного мозку гладенька, ще немає ні борозен, ні закруток. До п’ятого місяця утворюються основні борозни – центральна (роландова), бокова (сильвієва) і тім’яно-потилична. Ці борозни ділять півкулі на чотири долі (частки) – лобову, тім’яну, потиличну, скроневу (вискову). Центральна борозна відділяє лобну частку від тім’яної, латеральна (бокова) – відділяє скроневу частку від лобової і тім’яної, тім’яно-потилична – розмежовує потиличну і тім’яну частки.

Вторинні не глибокі борозни з’являються після шести місяців розвитку плода. Вони утворюють закрутки (валики). До моменту народження дитини борозни і закрутки добре виражені і кора великих півкуль має такий же тип будови, як і в дорослої людини (рис. )

Рисунок

Але розвиток форми і величини борозен і закруток, формування нових борозен і закруток продовжуються і після народження дитини. Повного розвитку борозни досягають до шестимісячного віку дитини. Формування всіх відділів головного мозку, мієлінізація волокон і диференціювання нервових клітин завершуються в основному до трьох років. Причини виникнення олігофренії (розумового відставання) в постнатальному періоді обмежуються цим трьохрічним періодом. Порушення розумового розвитку дітей, старших цього віку, спеціалісти олігофренопедагогіки не відносять до олігофренії.

Мієлінізація нервових волокон, тобто утворення мієлінової оболонки, починається на третьому місяці внутрішньоутробного розвитку і в основному завершується до трьохрічного віку дитини. Спочатку мієліном покриваються периферійні нерви, потім волокна спинного мозку і, нарешті, головного мозку. В несприятливих умовах розвитку дитини процес мієлінізації може сповільнюватися і це призводить до фізичного і розумового відставання. Порушення структури мієліну лежить в основі таких важких захворювань, як розсіяний склероз, гострий розсіяний енцефаломіеліт, гострий некротичний геморагічний енцефаломіеліт, поліневрит. Демієлінізація з явищами поліневриту спостерігається при недостачі в організмі вітаміну В1, при фенілкетонурії (одна із форм олігофренії). До моменту народження кора великих півкуль має таку ж кількість нервових клітин (14-16 млрд.), як і в дорослої людини.

Маса головного мозку новонародженої дитини становить 340-400 г, в 7 років – 1250 г, в 13 років – 1300 г, у дорослої людини – 1400 г. Найбільш інтенсивний ріст мозку відбувається в перші три роки життя дитини.

Збудливість нервової системи у новонародженої дитини в перші дні її життя знижена. В подальшому вона підвищується і в 12-денному віці стає більш високою, ніж у дорослих. У дітей раннього віку в синапсах виділяється менше медіатора, він швидше витрачається і тому працездатність їх нервової системи, внаслідок швидкого настання втоми знижується швидше ніж у дорослих. Нервова система дитини більш чутлива до недостачі кисню. Клітини організму дитини потребують постійного надходження великої кількості кисню.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти