ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Структурно-функціональна організація нервової системи людини. Спинний мозок

Нервова система має центральний і периферійний відділи, тобто розрізняють центральну нервову систему (ЦНС) і периферійну нервову систему. До ЦНС належать головний мозок і спинний мозок, до периферійної – черепно-мозкові (12 пар) і спинно-мозкові (31 пара) нерви, нервові сплетення і нервові вузли (ганглії). За функціональними особливостями в нервовій системі ще розрізняють такі два відділи: соматичний (анімальний) і вегетативний (автономний), діяльність яких об’єднує і координує кора великих півкуль. Соматична (від слова «сома» – тіло) нервова система складається з чутливих, рухових і мішаних нервів. Вони іннервують шкіру, опорно-руховий апарат і органи чуття. До вегетативної нервової системи відносяться симпатичні і парасимпатичні нерви, які іннервують гладенькі м’язи внутрішніх органів і судин, а також залози зовнішньої і внутрішньої секреції.

Основними структурами периферійної нервової системи є спинно-мозкові і черепно-мозкові нерви. Спинно-мозкових нервів 31 пара, всі вони мішані. Чутливі нервові волокна перед входом у задні роги спинного мозку утворюють задні чутливі корінці. Від передніх рогів спинного мозку відходять аксони рухових нейронів (мотонейронів), які утворюють передні корінці. Від бокових рогів грудного і поперекового відділів спинного мозку у складі передніх корінців відходять симпатичні нервові волокна, які спрямовуються до симпатичних стовбурів.

Симпатичних стовбурів два, вони розташовані по обидва боки хребта. Кожний симпатичний стовбур являє собою ланцюг нервових вузлів (гангліїв), з’єднаних один з одним. В гангліях стовбура переривається більшість симпатичних прегангліонарних нервових волокон. Проте деяка частина їх тут не переривається і доходить до гангліїв нервових сплетінь черевного, серцевого, верхньо- і нижньо-крижового. Постгангліонарні волокна симпатичних нервів направляються до відповідних (своїх) виконавчих органів.

Від ІІ-ІV крижових сегментів спинного мозку відходять прегангліонарні парасимпатичні волокна тазового нерва, що іннервує органи малого таза. Всі останні парасимпатичні нервові волокна беруть свій початок в ядрах стовбурової частини головного мозку.

Черепно-мозкових нервів 12 пар. Парасимпатичні нервові волокна входять до складу III, VII, IX і X пар черепно-мозкових нервів.

Рис. 1.21

Розподілення провідних шляхів в спинному мозку (поперечний розріз):1 – задній чутливий корінець, 2 – задній ріг, 3 – боковий ріг, 4 – центральний канал, 5 – передній ріг, 6 – передній корінець, 7 – серединна щілина, 8 – покришкоспинно-мозковий шлях, 9 – передній кірково-спинно-мозковий (пірамідний) шлях, 10 – вестибулярний тракт, 11 – передній спинно-мозково-мозочковий шлях, 12 – спіноталамічний тракт, 13 – власні пучки спинного мозку, 14 – задній спиномозково-мозочковий шлях, 15 – боковий кірково-спинно-мозковий (пірамідний) шлях, 16 – клиноподібний пучок (пучок Бурдаха), 17 – пучок Голля, 18 – задня серединна борозна.

Спинний мозок. Спинний мозок – сегментарний відділ ЦНС. Слово «сегмент» означає одну із багатьох подібних частин тіла або органа. Спинний мозок розміщений в хребетному каналі від довгастого мозку до другого поперекового хребця; він являє собою тяж з центральним каналом, заповненим прозорою спинно-мозковою рідиною, яка циркулює між ним і шлуночками головного мозку. Спинний мозок має 33-34 хребців різного розміру і форми: 12 грудних, 5 поперекових рухових хребців і 5 зрощених між собою крижових хребців та 4-5 куприкових. Від кожного сегмента відходить пара спинно-мозкових нервів, які іннервують шию, тулуб, верхні і нижні кінцівки. На поперечному розрізі спинного мозку (рис. 1.21) видно, що навколо центрального каналу скупчена сіра речовина (тіла нервових клітин), а зовні неї – біла речовина, яка складається з нервових волокон, що утворюють задні, бічні та передні канатики – висхідні і низхідні провідні шляхи. Сіра речовина утворює парні виступи – передні і задні роги, а в грудному і частково в поперековому відділах спинного мозку є ще бокові (бічні), роги, в яких знаходяться нижчі центри симпатичної нервової системи.

Спинний мозок виконує рефлекторну і провідникову функції. Рефлекторна функція полягає в тому, що на рівні спинного мозку відбувається складна координація діяльності великої кількості іннервованих ним м’язів. Спинний мозок під постійним контролем головного мозку забезпечує оптимальну активність м’язів-синергістів і м’язів-антагоністів, здійснює реципрокну іннервацію, організацію згинальних, розгинальних, тонічних рефлексів, рефлексів відштовхування при зближені з опорою, рефлексів на розтягування м’язів. Прикладом розтягувальних рефлексів можуть бути колінний, ліктьовий, п’ятковий (ахіллесів) рефлекси. Удари, нанесені гумовим молоточком по сухожиллях, викликають короткочасне розтягування м’язів і відповідні рефлекторні рухові реакції – розгинання ноги в колінному суглобі (рис. 1.22), згинання руки в ліктьовому суглобі, підошвене згинання стопи.

Рис. 1.22

Колінний рефлекс: 1 – місце нанесення удару молоточком по сухожиллю чотириголового м’яза стегна; 2 – пропріорецептори (м’язові веретена) чотириголового м’яза стегна; 3 – аферентний нерв; 4 – альфа-мотонейрон; 5 – розгинання ноги

 

Крім терміну «рефлекс розтягнення», широко використовується термін міотатичний рефлекс. Під цим терміном звичайно розуміють рефлекси, які проявляються у вигляді скорочення м’язів-розгиначів при тривалому їх розтягненні. Вони забезпечують підтримування тіла у вертикальній позі, наприклад, при стоянні. Проте і при короткому розтягненні м’язів, як при дослідженні колінного, ліктьового та інших рефлексів, викликаних ударами молоточком по сухожиллях, швидкі реакції скорочення м’язів є результатом їх розтягнення. Такі, досліджувані в практиці невропатологів, рефлекси називають сухожильними розтягувальними рефлексами. Рефлекси на розтягнення м’язів мають двохнейронні рефлекторні дуги моносинаптичною передачею збудження в спинному мозку при адекватному розтягувальному подразненні м’язових веретен (рис. 1.22).

Більш як 90 % всіх нейронів спинного мозку складають проміжні (вставні) нейрони, або інтернейрони. Вони забезпечують передачу збудження і процеси гальмування. Для згинального руху в суглобі необхідне не тільки скорочення м’язів-згиначів, а й одночасне розслаблення м’язів-розгиначів – процес гальмування. При збудженні центрів розгиначів, навпаки гальмуються центри згиначів. Таке координаційне взаємовідношення між моторними центрами спинного мозку називається реципрокною іннервацією м’язів. Механізм реципрокної іннервації лежить в основі циклічних рухів (ходьба, біг, плавання та інші локомоції).

Аксони альфа-мотонейронів перед виходом з спинного мозку часто дають одну або декілька колатералей (відгалужених волокон). Вони закінчуються на клітинах Реншоу, аксони яких утворюють гальмівні синапси на мотонейронах даного сегмента спинного мозку. Клітини Реншоу зменшують надмірно інтенсивне збудження мотонейронів і беруть участь у регуляції підтримування необхідної пози. Гальмування, яке здійснюється при участі клітин Реншоу, називається зворотним гальмуванням. Воно постсинаптичне, гіперполяризаційне.

Перші три сегменти шийного відділу, які мають зв’язок з іншими відділами спинного мозку і з нервовими центрами стовбура головного мозку, беруть участь у формуванні статичних (познотонічних і випрямних) рефлексів, тобто в перерозподілі тонусу м’язів, у підтриманні пози тіла в різних положеннях (сидіння, стояння та ін.). При відхиленні голови в той чи інший бік подразнюються пропріорецептори м’язів шиї і рефлекторно змінюється тонус м’язів-згиначів і м’язів-розгиначів верхніх і нижніх кінцівок, м’язів тулуба. Наприклад, стійка гімнаста на руках полегшується при відхиленні голови назад, оскільки в даному випадку підвищується тонус м’язів-розгиначів спини і рук.

В спинному мозку знаходяться не тільки рухові, а й вегетативні центри – центри симпатичного і парасимпатичного відділів. Збудження симпатичних нейронів, розташованих у перших п’яти грудних сегментах спинного мозку, викликає збільшення частоти і сили серцевих скорочень, розширення бронхів, нейрони інших сегментів викликають зниження перистальтики шлунка і кишечника, розслаблення жовчного міхура, скорочення сфінктерів (кільцевих м’язів) травного тракту тощо.

На рівні останнього шийного і двох перших грудних сегментів спинного мозку розташовані симпатичні нейрони, які через шийні симпатичні ганглії посилають нервові імпульси до очного яблука, розширюючи зіниці. Від бокових рогів всіх грудних сегментів і початкових, поперекових сегментів відходять нервові волокна, які впливають на діяльність кровоносних судин і потових залоз. В крижовій частині спинного мозку знаходяться парасимпатичні нейрони, які утворюють у сукупності центри дефекації, сечовиділення і беруть участь у формуванні статевих рефлексів (див. 6. Вегетативна нервова система). Крім рефлекторної функції, спинний мозок виконує провідникову функцію (рис. 1.23), тобто проводить нервові імпульси по висхідних шляхах (до головного мозку) і низхідних шляхах (від головного мозку).

Основними висхідними шляхами спинного мозку є: 1) пучки нервових волокон Голля і Бурдаха, які утворюють задні стовпи; 2) боковий і передній спинноталамічні тракти; 3) спинно-мозочкові тракти, що розташовані в бокових стовпах білої речовини спинного мозку.

Пучки Голля і Бурдаха проводять збудження від пропріорецепторів м’язів і сухожиль, частково від тактильних рецепторів шкіри і від вісцерорецепторів. По волокнах пучків Голля інформація проводиться від нижньої половини тіла, по волокнах пучка Бурдаха – від верхньої половини. Волокна цих пучків перериваються в синапсах довгастого мозку. Далі шлях другого нейрона, перехрещуючись, досягає таламуса, де імпульси переключаються на третій нейрон, аксон якого вступає в кору великих півкуль головного мозку, в її задню центральну закрутку.

Рис. 1.23

Висхідні (А, Б) і низхідні (В, Г) провідні шляхи ЦНС: А – проведення інформації від тактильних рецепторів шкіри, пропріорецепторів м’язів, сухожиль і вісцерорецепторів; Б – проведення больової і температурної чутливості; В – коротикоспінальний тракт (пірамідна система) – від рухової зони кори головного мозку до альфа-мотонейронів передніх рогів спинного мозку; Г – руброспінальний і тектоспінальний тракти (екстрапірамідна система); 1 – кора великих півкуль головного мозку, 2 – таламус, 3 – гіпоталамус, 4 – гіпофіз, 5 – середній мозок, 6 – лемніск (петля), 7 – довгастий мозок, 8, 9 – спинний мозок

 

Боковий і передній спіноталамічні тракти (передньобоковий канатик) проводять больову і температурну чутливість і частково тактильну (по волокнах переднього тракту).

Імпульси від больових і температурних рецепторів надходять до клітин задніх рогів спинного мозку. Звідси починається другий нейрон аферентного шляху, аксон якого на рівні того же сегмента, де розташоване тіло нейрона, переходить на протилежну сторону, вступає в білу речовину бокового стовпа і в складі спіноталамічного шляху йде до таламуса. Тут починається третій нейрон, що проводить імпульси до кори великих півкуль.

Нервові імпульси від пропріорецепторів м’язів, сухожиль і суглобових зв’язок проходять до головного мозку частково по волокнах спинно-мозочкових трактів Флексіга і Говерса, розташованих у бокових стовпах спинного мозку, частково по волокнах пучків Голля і Бурдаха. Аксони спинно-мозочкових трактів беруть свій початок від нервових клітин, тіла яких розташовані в задніх рогах спинного мозку, і несуть нервові імпульси до мозочка. Отримуючи пропріорецептивну інформацію про стан опорно-рухового апарата, мозочок разом з іншими відділами ЦНС координує рухи тіла.

Низхідні провідні шляхи. До них належать пірамідний (кортікоспінальний) тракт і екстрапірамідні шляхи – ретикулоспінальний, руброспінальний, вестибулоспінальний тракти.

Оскільки кортікоспінальний тракт проводить нервові імпульси від пірамідних клітин (гігантські пірамідні нейрони Беца), що знаходяться в руховій зоні кори великих півкуль, і проходить через піраміди довгастого мозку, його називають пірамідним трактом.

Пірамідні нейрони кори відповідають за довільні (вольові) м’язові скорочення. Вони посилають нервові імпульси до альфа-мотонейронів передніх рогів спинного мозку. Нервові волокна пірамідного тракту не перериваються синапсами на шляху від кори до передніх рогів спинного мозку; вони йдуть у бокових і в передніх стовпах спинного мозку. Ті нервові волокна пірамідного тракту, що направляються в бокові стовпи, в нижній частині довгастого мозку роблять перехрест, тобто переходять на протилежні сторони. Інша частина волокон передніх стовпів іде, перехрещуючись у довгастому мозку, до передніх рогів спинного мозку і тільки на рівні сегментів, де закінчується шлях волокон, відбувається їх перехід на протилежні сторони. У зв’язку з перехрещенням пірамідних шляхів порушення моторних центрів кори однієї півкулі головного мозку викликає параліч мускулатури протилежної сторони тіла.

В тісній взаємодії з пірамідним (кортікоспінальним) трактом функціонує кортікобульбарний тракт, який закінчується в ядрах довгастого мозку (термін «бульбарні ядра» означає ядра довгастого мозку). В області головного мозку аксони цих трактів віддають колатералі, які закінчуються в ядрах смугастого тіла, проміжно мозку, варолієвого моста, довгастого мозку, а також у червоному ядрі і в ретикулярній формації мозкового стовбура. Крім того, до червоного ядра і до ретикулярної формації йдуть безпосередньо нервові тракти від тих же кіркових моторних зон, тобто від зон, звідки починаються кортікоспінальний і кортікобульбарний тракти. Всі вище названі низхідні провідні шляхи, за винятком пірамідного тракту, називаються екстра-пірамідними шляхами, або екстрапірамідною системою координації рухової діяльності.

До екстрапірамідної системи належать руброспінальний, ретикулоспінальний, вестибулоспінальний тракти. Основне призначення руброспінального тракту, тобто тракту, що несе нервові імпульси від червоного ядра до рухових центрів спинного мозку, полягає в управлінні тонусом м’язів і в координації мимовільних рухів. Руброспінальний тракт несе також імпульси від мозочка, ядра вестибулярного нерва, смугастого тіла. Такі ж функції регуляції тонусу м’язів і координації рухів виконують інші структури екстрапірамідної системи.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти