ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Інтерорецептивна аналізаторна система

Основними гомеостатичними параметрами внутрішнього середовища є вміст кисню, вуглекислого газу, водневих іонів, ряду мінеральних речовин, осмотичний тиск, градієнт гідростатичного тиску, температура та ін. Для попередження порушень постійності вказаних параметрів внутрішнього середовища, як необхідної передумови ефективної адаптації до постійно змінних умов життя, існує оперативно функціонуючий регуляторний апарат – інтерорецептивна аналізаторна система. Її рецептори (інтерорецептори) містяться на внутрішній поверхні судин, у товщі стінок і на поверхні майже всіх порожнистих внутрішніх органів.

До інтерорецепторів належать також пропріорецептори м’язів, сухожиль, суглобів (периферичний відділ рухового аналізатора). Інтерорецептори внутрішніх органів, розташовані в стінках кровоносних судин, називаються вісцерорецепторами. Вісцерорецептори сприймають найтонші зміни внутрішнього середовища і служать джерелом аферентних імпульсів, які викликають рефлекторні реакції, що регулюють діяльність внутрішніх органів і тонус судин. Вісцерорецептори, які реагують на хімічні речовини, називаються хеморецепторами, на механічні подразнення – механорецепторами, на тиск – пресорецепторами, на осмотичний тиск – осморецепторами, на больові подразнення – ноціцепторами.

Аферентне збудження, викликане подразненням вісцерорецепторів, супроводжується відповідними вісцерорецептивними рефлексами. Найбільш типовими серед них є акти вдиху і видиху при подразненні чутливих закінчень блукаючого нерва в легенях, рефлекси з пресорецепторів і хеморецепторів, розташованих в каротидному синусі і каротидному тільці сонної артерії; рефлекторні акти лежать в основі виділення шлункового соку, сечовипускання і дефекації, кашлю тощо.

Якщо збудження від одного внутрішнього органу рефлекторно передається на інший внутрішній орган, то такі рефлекси називаються вісцеровісцеральними (випадків виникнення больового синдрому в області серця типу стенокардії при виразковій хворобі шлунку, при запальних та інших захворюваннях жовчних шляхів). Прикладом вісцеромоторного рефлексу може бути напруження м’язів живота при патологічних ураженнях кишечнику (апендицит, перитоніт та ін.). Рефлекси від внутрішніх органів на судинну систему, називаються вісцеровазомоторними. Під їх впливом кровоносні судини звужуються і розширюються. Вісцеросекреторними рефлексами посилюється або гальмується діяльність залоз зовнішньої і внутрішньої секреції.

В стані спокою здорова людина не відчуває діяльності своїх внутрішніх органів. При активізації їх діяльності, наприклад, при виконанні фізичних вправ, ми можемо відчувати биття серця, пульсування крові, поглиблене чи прискорене дихання. Коли робота внутрішніх органів протікає на звичайному рівні, окремі внутрішні відчуття зливаються в одне і складають загальне самопочуття людини. Подразнення деяких вісцерорецепторів можуть викликати свідомі відчуття. Усвідомлюються відчуття голоду, спраги, бадьорості, задухи, нудоти, сонливості, втоми. При подразненні вісцерорецепторів сечового міхура і прямої кишки (при розтягненні їх стінок) виникають характерні позиви на сечовипускання і дефекацію.

При порушенні коронарного кровообігу (ішемічна хвороба серця), при кардіосклерозі, інфаркті міокарда, болі в серці досить часто супроводжуються болями в лівій руці. Цей біль не справжній, а відображений. Він виникає в серці, а відчувається в руці, оскільки чутливі нервові волокна від серця і від шкіри лівої руки через одні і ті ж задні чутливі корінці вступають у задні роги одних і тих же сегментів спинного мозку. В результаті конвергенції аферентних волокон від одних і тих же нейронів спинного мозку хворий помилково локалізує біль у лівій руці.

Відображений біль виникає і при ураженні інших внутрішніх органів. Так, сильний біль (поколювання) з проекцією на поверхні шкіри живота виникає при блокуванні виходу жовчі через жовчну протоку. Ділянки шкіри, в яких при захворюванні внутрішніх органів з’являються відображення болю, а також підвищена больова і температурна чутливість називаються зонами Геда. Межі цих зон відповідають кінцевому розподілу шкірної чутливості (дерматоми) – обмежена ділянка шкіри, яка іннервується аферентними нейронами одного заднього чутливого корінця. Зони Геда широко використовуються в медицині з метою діагностики захворювань.

Ноціцепція – больова чутливість, її різновидностями (якостями) є соматичний біль і вісцеральний біль. Соматичний біль виникає в шкірі, це поверхневий біль. Глибокий біль виникає в м’язах, кістках, суглобах або сполучній тканині. Глибокий біль теж належить до якості соматичного болю. Своєрідність больового відчуття полягає в наступному:

• для нього немає специфічних за видом енергії (модальності) адекватних подразників. Біль можуть викликати і механічні, і теплові, і хімічні подразники. Усі вони спричиняють больові відчуття, коли досягають певної (межової і позамежної) інтенсивності;

• больова рецепція притаманна практично всім частинам тіла і виділити який-небудь спеціалізований орган болю (подібно до органів зору, слуху, нюху тощо) немає жодних підстав;

• для больових відчуттів характерна дуже велика невиразність за суб’єктивною характеристикою (гострий, тупий, ріжучий, сіпаючий, пекучий, ниючий, глухий, тихий, миттєвий та інші види болю). На шкірі кожної людини є безболісні точки.

Сьогодні науковці ще не можуть однозначно відповісти на питання щодо специфічності рецепторів болю, проте більш-менш чітко виділяють три види ноціцепторів: термочутливі, механочутливі і хемочутливі. Термочутливі ноціцептори забезпечують відчуття болю при дії на них температури +45 °С і більше. Механочутливі ноціцептори дають відчуття болю при деформації шкіри, наприклад, коли тиснути голку вантажем масою 30 г. В місцях ноціцептивної дії в результаті мікро-травматизації клітин утворюються біологічно активні речовини, які збуджуючи хемочутливі ноціцептори с причиняють відчуття болю. До таких біологічно активних речовин належать внутрішньоклітинні катіони калію і кальцію, біогенні аміни (ацетилхолін, гістанін та ін.), ряд ферментів, які розщеплюють білки (протеази), продукти білкового розщеплення (ангіотензин, брадикінін, коллідин тощо), речовини, що утворилися під час запалення.

При пошкодженні (перерізанні) чутливого нерву в деінервованій ділянці зникають всі види чутливості. Лише через два місяці з’являються перші ознаки регенерації нерва, через 5 місяців відновлюється больова чутливість, але дуже своєрідно: навіть легкий дотик викликає сильне відчуття болю. При цьому без зорового контролю (при зав’язаних очах) досліджуваний не може сказати, де виникає це відчуття. Через 5 років больові відчуття стають звичайними. Дані спостереження були покладені в основу вчення про протоптичну і епікритичну чутливість. Протоптична чутливість (від грецького protos – перший, pathos – страждання) є проявом найдавнішої примітивної недиференційованої чутливості низького рівня. Епікритична чутливість (від грецького enіkrіtіcos – винесення рішення) виникла на більш пізніх стадіях філогенезу, як високочутливий і тонко диференційований вид чутливості. Ці два види чутливості, на думку Геда, відновлюються після перерізання нерва з різною швидкістю.

Функціональний стан багатьох аналізаторних систем значно покращується при систематичному виконанні фізичних вправ. Так у працівників конвеєрних ліній, футболістів, тенісистів – збільшується гострота і поле зору, у льотчиків, моряків і гімнастів покращується функція вестибулярного аналізатора (підвищення стійкості до похитування, трясіння, обертальних рухів), у токарів і єдиноборців, поруч з домінуванням рухового аналізатора підвищується інформативність аналізатора шкірного чуття.

Знання перебігу фізіологічних процесів у сенсорних системах при дії на організм людини різноманітних подразників, вміння визначити стан цих систем використовуються в практичній діяльності людини для оцінки рівня її підготовленості (працездатності, натренованості), для визначення рівня втоми і планування засобів, які прискорюють перебіг відновних процесів після напруженої діяльності.

3.5. Ситуаційні запитання і задачі

1. Як називаються рецептори шкіри, що реагують на доторк і тиск? У спортсменів яких спеціалізацій надзвичайно розвинута дотикова чутливість шкіри? В якій ділянці кори великих півкуль головного мозку сприймається інформація про доторк пальців правої руки до предмета?

2. У людини виробили умовний захисний рефлекс – відсмикування руки на спалах лампи при підкріпленні цього умовного сигналу больовим електричним подразненням передпліччя. Яку участь бере аналізатор шкірного чуття у формуванні даного рефлексу? Який шлях нервових імпульсів від больових рецепторів шкіри до ЦНС?

3. Тактильна чутливість (почуття доторку і тиску) виникає при адекватному подразненні рецепторів шкіри, не покритої волоссям, і при нахиленні волосків шкіри. Які рецептори шкіри збуджуються в цих двох випадках?

4. Одягнені вперше новий одяг, годинник, капелюх, окуляри відчуваються, але незабаром це відчуття зникає. Чому?

5. При односторонньому пошкодженні спинного мозку на рівні 8-го грудного сегмента з правої сторони виник руховий параліч правої сторони тіла нижче пошкодження спинного мозку і втратилось відчуття доторку на цій же стороні. Температурна і больова чутливість на цій стороні тіла збереглася, але втратилась на протилежній стороні тіла, на якій не втратилась доторкова чутливість. Чому в даному випадку відчуття доторку втратилось тільки на правій стороні, а відчуття тепла, холоду і болю – тільки на лівій стороні?

6. При дії на ділянку шкіри холодного предмета відповідна інформація сприймається швидше, ніж інформація про дію гарячого предмета. Чому? По яких нервових волокнах і з якою швидкістю розповсюджуються нервові імпульси від холодових і теплових рецепторів?

7. При уколі голкою шкіри виникає поверхневий біль (досліджуваний спочатку відчуває «спалах» болю, який з припиненням больової стимуляції швидко зникає). За цим раннім болем часто настає, особливо при сильних стимулах, пізній (ниючий) біль. Поясніть механізми виникнення відчуття раннього і пізнього болю.

8. Поза стояння забезпечується координацією взаємодії багатьох нервових центрів рухового апарата, підтриманням необхідного тонусу м’язів-згиначів і м’язів-розгиначів. Яку роль у цьому відіграє руховий аналізатор?

9. При нанесенні удару по сухожиллю чотириголового м’яза стегна виникає реакція-відповідь – розгинання ноги в колінному суглобі. Ця рефлекторна реакція виникає на розтягнення пропріорецепторів чотириголового м’яза стегна – м’язових веретен. Вкажіть на шлях розповсюдження нервових імпульсів від м’язових веретен до екстрафузальних м’язових волокон чотириголового м’яза стегна.

10. М’язові веретена збуджуються при розслабленні м’язів, тобто при збільшенні їх довжини, а тільця Гольджі збуджуються при скороченні м’язів, тобто при їх вкороченні, напруженні. Чому для збудження пропріорецепторів цих двох видів необхідні різні умови діяльності м’язів?

11. М’язові веретена можуть посилати нервові імпульси в ЦНС при відсутності зміни довжини м’язів. В даному випадку активність м’язових веретен забезпечується механізмом гамма-регуляції. Що являє собою цей механізм?

12. Пропріорецептори і вісцерорецептори належать до інтерорецепторів. Чим функціонально відрізняються вісцерорецептори від пропріорецепторів? Які існують різновидності вісцерорецепторів і яку роль вони відіграють у діяльності внутрішніх органів?

Модуль 3

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти