ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Фізіологічні механізми сну і сновидінь

Різноманітні функції організму характеризуються циклічними коливаннями – біологічними ритмами. Головною характеристикою будь-якої циклічної активності служить її період – час, за який здійснюється один новий цикл. Існують цикли з добовою періодичністю (циркадні цикли), у тому числі періодична зміна температури тіла, цикл сон – неспання. Окрім циркадних (24-годинних) циклів, існують більш тривалі інфрадіанні цикли, наприклад, менструальний цикл. Більш коротші цикли (дихання, ритм серця, вживання їжі, ритмічні розряди нервових імпульсів) називаються ультрадіанними.

Сон (пасивний відпочинок) – періодичний стан організму людини й тварини, який характеризується зміною режиму діяльності ЦНС, послабленням взаємодії організму з навколишнім середовищем. Під час сну загальмовуються умовні та безумовні рефлекси, понижуються всі види чутливості – зір, слух, смак, нюх, шкірна чутливість, більш виразно розслабляються скелетні м’язи, знижуються енерговитрати основного обміну.

Глибина сну протягом ночі зменшується. Показником глибини сну служить сила подразнення, необхідна для пробудження людини. Ця сила тим більша, чим сон глибше. Найбільш глибокий сон спостерігається у перші години після засинання, згодом сон стає більш поверхневим.

Яким би не був глибокий сон, завжди в корі мозку залишаються більш активні ділянки (сторожові пункти кори мозку), які забезпечують зв’язок з навколишнім світом. Людина, яка спить, може легко проснутися під впливом зовнішніх життєво значимих для неї подразників. Так, мати негайно просинається, почувши плач дитини, хоча вона може спокійно спати під значно більш інтенсивні шуми і звуки іншого характеру.

Для вивчення перебігу сну фізіологи реєструють біоелектричну активність мозку і рухові реакції очних яблук, які реєструються за допомогою електроенцефалограми (ЕЕГ; рис. 3.8) і електроокулограми (ЕОГ), а також візуальних спостережень за людиною, яка спить. Вченими виділено дві фази сну – повільний сон і швидкий сон. Повільний сон продовжується до 80-90 хвилин і змінюється швидким сном, тривалість якого у дорослих осіб 20-30 хвилин. У дітей перших років життя швидкий сон більш тривалий. Повільний і швидкий сон складають цикл сну. Нічний сон людини має 4-6 циклів. Сон людини завжди починається з повільного сну.

Повільний сон характеризується сповільненням електроенцефалографічних ритмів, появою на електроенцефалограмі рідких високоамплітудних тета- і дельта- коливань замість швидкого бета-ритму, властивого стану неспання. Повільний сон називають повільнохвильовим, синхронізованим. Він супроводжується зниженням тонусу внутрішніх органів, сповільненням процесів травлення, серцевого ритму, зменшенням частоти дихання, зниженням потовиділення, слиновиділення і сльозовиділення, порозовінням шкіри, розслабленням скелетної мускулатури. Проте тонус м’язів, що змикають повіки підвищується, зіниці звужуються, кільцеві м’язи (сфінктери) прямої кишки і сечового міхура стискуються.

Рис. 3.8

Електроенцефалограмма. А – основні ритми: 1 – á-ритм; 2 – â-ритм; 3 – è-ритм; 4 – Ä-ритм. Б – реакція десинхронізації ЕЕГ потиличної області кори при відкриванні очей (ª) і відновленні á-ритму при закриванні очей («)

Температура тіла вночі знижується незалежно від фаз сну (власний біоритм). Для повільного сну характерним є повільний рух очей. У дітей досить часто виникають нічні страхи, у дорослих – кошмарні сновидіння, розмова уві сні, сноходіння (сомнамбулізм). Під час швидкого сну на ЕЕГ виникають низькоамплітудні, високочастотні коливання подібні на бета-ритм стану неспання. Але це не є пробудженням. Швидкий сон ЕЕГ має таку ж глибину, як і повільний сон, що може навести на думку, що людина просипається. Тому швидкий сон був названий парадоксальним сном, досинхронізованим, швидкохвильовим. Його характерними ознаками є збільшення частоти пульсу і дихання, підвищення артеріального тиску, швидкі рухи очей, посмикування м’язів обличчя, настання ерекції статевого члена у чоловіків. Як і під час повільного сну скелетні м’язи розслаблені. Це свідчить про глибокий сон.

Стан сну і неспання забезпечується взаємодією гіпогенних структур ретикулярної формації і кори великих півкуль головного мозку (рис. 3.9). У стані неспання центр сну загальмований впливами кори, ретикулярна формація активує кору великих півкуль головного мозку. У стані сну відсутній гальмівний вплив кори на центр сну. Центр сну активується і гальмує ретикулярну формацію. Кора в стані гальмування.

Рис. 3.9

Один із гіпотетичних механізмів сну: А – стан неспання; Б – стан сну: 1 – кора великих півкуль головного мозку, 2 – центр сну, 3 – електроенцефалограма стану неспання – активність (бета-ритм) і стан заспокоєння (альфа-ритм), 4 – електроенцефалограма фази повільного сну (тета-ритм і дельта-ритм), Рф – ретикулярна формація

Основним засобом забезпечення повноцінного сну і попередження безсоння є належне дотримання правил гігієни сну. Необхідно лягати спати і вставати в один і той же час, перед сном усунути збуджуючі подразники, посилену розумову роботу. Вечеря повинна бути легкою, не пізніше 2-1,5 годин до сну. Більш швидкому засипанню і глибокому сну сприяє свіже, прохолодне повітря. Найкращою температурою в спальній кімнаті є 15-16 °С. При безсонні варто уникати споживання напоїв, які містять в собі кофеїн (кава, чай, кока-кола, шоколад) і алкоголь. Алкоголь пригнічує дуже важливу для повноцінного відпочинку фазу швидкого сну. Спати належить у тихому місці, зігрівши при потребі тіло перед сном теплим компресом. В кінці дня (перед сном) необхідно уникати фізичного і розумового перенапруження.

Високоефективним засобом відновлення працездатності та боротьби з безсонням є аутотренінг. В основі самонавіювання лежить двобічний взаємозв’язок між м’язами скелета і головним мозком. Мозок посилає збуджуючі імпульси до м’язів тіла, викликаючи ті чи інші рухи. М’язи, в свою чергу, через пропріорецептивну імпульсацію звітують перед мозком про те, в якому стані вони знаходяться. Чим більше напруження м’язів, тим більше імпульсів надходить у мозок, вище рівень бадьорості і важче розвивається гальмування нервових центрів кори великих півкуль. При зниженні пропріорецептивної імпульсації (після тривалого неспання чи після великих навантажень) знижується тонус м’язів і нейронів кори мозку, створюються сприятливі умови для виникнення сну. Тому свідоме, за допомогою спеціальних методів, розслаблення завжди сприяє виникненню сну.

Сновидіння. Сновидіння переважно носять зоровий характер, проте у фазі повільного сну вони часто виступають як мислення, переказ подій минулого дня. Сновидіння відображають наявні у людини проблеми, а їх змістом є конкретний досвід, набутий протягом життя. І.М. Сеченов назвав сновидіння «небувалими комбінаціями бувалих вражень». Сновидіння, причиною яких є подразники, що йдуть від внутрішніх органів, можуть мати діагностичне значення. Так, людині приснився укус змії в ногу, і через деякий час на цьому місці з’явилася виразка. Виникненню виразки передували непомітні морфо-функціональні зміни в тій ділянці ноги, сигнал від яких був сприйнятий під час сну внаслідок подразнення інтерорецепторів. Інша людина «бачила» у сні, що її хапали за горло і душили, а незабаром у неї була виявлена пухлина гортані, яка в стані неспання не відчувалась.

Виникненню кошмарних снів сприяють інтерорецептивні імпульси з переповненого шлунка, утруднене дихання, підвищення температури тіла тощо. Чинниками, які зумовлюють активність окремих груп клітин кори головного мозку людини, що спить, можуть бути сліди сильних вражень, хвилюючих думок, яскравих спогадів тощо. В стані глибокого сну ці сліди загальмовані, а при неглибокому сні, коли гальмування кори мозку стає поверхневим і нестійким, ці сліди активуються, викликаючи специфічні сновидіння.

Сновидіння досить часто зовсім не подібне на все те, що ми пам’ятаємо із свого особистого життя. Це пояснюються тим, що у сні людині може приснитися те, що вислизнуло із її уяви під час неспання. Окрім того, в сні можуть відновитись і такі враження, які раніше запам’ятались, а згодом забулись, наприклад, події дитячих літ (дорослій людині може приснитись адреса будинку, покинутого ним в ранньому дитинстві). Нарешті, у снах часто з’являються образи поєднань багатьох вражень з різних періодів життя людини.

Сновидіння можна викликати експериментально. Наприклад, якщо перед носом людини, що спить, тримати відкритий флакон одеколону, то їй може приснитись, що вона знаходиться у квітучому саду або в косметичному магазині. Якщо людину, що спить, остудити струменем прохолодного повітря, то їй може приснитись купання в морі чи під холодним душем.

При виснаженні організму, малокрів’ї, істерії, сильному хвилюванні, інших розладах ЦНС, виникає паталогічний сон (летаргія) – тривалий непробудний хворобливий сон. Людина роками може знаходитись в летаргічному сні при ледь помітних ознаках життя. Граф Качалін проспав 22 роки і проснувся, коли йому було 60 років. Його спостерігав І. П. Павлов. В іншому випадку лікарі спостерігали за дівчинкою, яка заснула в 4-річному віці і проснулась, коли їй було 22 роки. Розумовий розвиток дівчинки залишався на рівні 4-річного віку. Проснувшись, вона зразу ж поцікавилась своєю лялькою. За короткий час після пробудження фізичний стан хворих повертався до рівня, який відповідав їх віку.

Сноходіння (лунатизм) – патологічне явище, пов’язане з порушенням функцій ЦНС. Воно може спостерігатися в будь-якому віці. Під час сноходіння очі людини широко відкриті, погляд спрямований вперед (у простір). Лунатик ходить, виконує інші рухові акти (пересуває предмети в кімнаті, підмітає підлогу, миє посуд, відчиняє двері, вилізає на дерево, дах будинку тощо). Після пробудження лунатик не пам’ятає дій, які робив під час сну. Сноходіння виникає переважно під час глибокого повільного сну, а тому його не слід вважати руховим проявом сновидінь.

Гіпнотичний стан. Настання гіпнотичного сну діагностують за рядом специфічних ознак (симптомів). Одним із перших симптомів гіпнотичного стану, що настав, є паретична нерухомість верхніх повік. В гіпнотичному стані людина не відчуває болю (гіпо- і анестезія), у неї відсутні ковтальні рухи (наявність рідких ковтальних рухів свідчить про поверховість гіпнозу). В гіпнотичному стані людина не покашлює, не чихає, не зітхає. Це пояснюється пониженням збудливості рецепторів гортані та носових ходів. У стані гіпнозу знижується сприйняття слухових подразників, погіршується можливість їх правильної оцінки, більш рідкою стає частота дихальних циклів (10-12 дихальних циклів за 1 хвилину) і частота серцевих скорочень (на 50-60 ск./хв), знижується артеріальний тиск крові.

Діагностичною ознакою гіпнозу є каталепсія – тривале збереження наданої гіпнотизером незручної пози руки, ноги, тулуба, інших частин тіла. При втомі опускання піднятої руки проходить дуже повільно, рівномірно, з незмінним ритмом. Гіпнотик самостійно ніколи не розмовляє. Його відповіді на запитання завжди короткі, лаконічні (так, ні), без будь-яких вступних слів і тим більше без деталізації. Не розчуте запитання гіпнотик ніколи не перепитує.

Після пробудження гіпнотик не може пригадати подій, які виникали в процесі гіпнозу (амнезія). Якщо ж людина знаходилась в стані неглибокого сну, можливе часткове згадування про пережитий гіпноз (неповна амнезія). Гіпнотичний стан можна викликати не лише у людей, а і у тварин. Якщо, не завдаючи тварині (кролик, курка, голуб) болю, надати їй яке-небудь незвичне положення (краще на спині), утримувати її так до зникнення протидії, то згодом тварина без сторонньої допомоги тривалий час залишатиметься в наданій їй позі. В такому гіпнотичному стані тварину без найменших протидій з її боку, можна обережно перевести в будь-яке інше положення. Заціпеніння курки можна викликати шляхом проведення на підлозі перед дзьобом зв’язаної птиці риски крейдою. Вчені вважають, що однією з причин цього явища є розвиток у відповідних нервових центрах кори мозку позамежного гальмування.

В історії відомо чимало спроб використати гіпноз для отримання інформації, яку людина свідомо приховує. Більшість вчених вважає, що гіпнотичний сон залежить не від гіпнотизера, а від самого суб’єкта, якого присипляє особиста віра. Проте, якщо людина раніше хоч раз була загіпнотизована за власним бажанням, то вдруге вона може бути введена в гіпнотичний стан проти своєї волі. В цілому проведення експериментального гіпнозу можна виправдати лише серйозним науковим інтересом (за умови достатньої підготовки психотерапевта).

Розумово, фізично і морально здорова людина з сильним характером, твердою волею не може здійснити злочинної дії в стані гіпнозу. Особам з низьким розумовим розвитком, морально нестійким, обмеженим в інтересах, тим, які вже здійснювали злочин, можна навіяти потребу до злочинних дій, не користуючись гіпнозом.

Виходячи з етичних міркувань, більшість вчених вважають, що гіпнотичним станом в судово-розшуковій роботі користуватися не слід. Дані, отримані від людини в стані гіпнозу дуже часто є сумнівними, вони не можуть бути перевірені шляхом певного психічного аналізу. Отже, використання гіпнозу для розкриття злочинів неприйнятне. В гіпнозі попередня особистість ніколи повністю не поступається місцем нібито новій особистості. В цілому, фізично і психічно здорова людина введена в стан гіпнозу виконує всі накази гіпнотизера крім тих, які суперечать його моралі або виходять за рамки безпеки життя.

1.5. Ситуаційні запитання і задачі

1. Вкажіть на відмінні ознаки нижчої і вищої рефлекторної регуляції функцій. Що вивчає наука про ВНД?

2. Кваліфікований гімнаст досить швидко оволодів рядом нових рухових навичок з допущенням деяких помилок. Менш кваліфікований гімнаст оволодів цими ж навичками хоч і за більш тривалий проміжок часу, але без помилок. Перед відповідальними змаганнями виявилось, що другий номер команди був більш підготовлений, ніж перший. Розкрийте фізіологічний механізм даної ситуації.

3. Поясніть основні відмінностi умовних та безумовних рефлексів. До яких рефлексів належать такі рефлекси, як харчовий, захисний, статевий та батьківський?

4. У школяpа перед спортивними змаганнями відмічається істотне посилення діяльності серця і легень (підвищений артеріальний тиск, значне збільшення величини пульсу, більш часте дихання). Вкажіть на основні умовні та безумовні подразники, що спричиняють таке посилення вегетативних функцій юного спортсмена перед стартом.

5. Навчально-виховна робота завжди пов’язана з виробленням у дітей і підлітків різних умовнорефлекторних реакцій. Вкажіть на основні умови, яких належить дотримуватись для успішного вироблення умовних рефлексів.

6. У випадку сильного зубного болю навіть легкий дотик до руки хворого посилює його муки. Чому?

7. Регулярне споживання їжі людиною в один і той же час сприяє утворенню умовного слиновидільного рефлексу на період прийняття їжі. Який фізіологічний механізм утворення даного умовного рефлексу?

8. У людини виробили умовний захисний рефлекс – відсмикування руки на спалах лампи при підкріпленні цього умовного сигналу електричним подразненням передпліччя. Який порядок вироблення цього умовного рефлексу?

9. Трьохрічна дитина хоче залізти в калюжу. Їй кажуть:«Не можна!». Але внутрішнє гальмування («умовне гальмо») за даних умов не спрацьовує і дитина намагається здійснити свій намір. Що необхідно зробити вихователю, щоб відволікти увагу дитини від небажаної дії, якою вона захопилась?

10. Людина, яка ніколи не коштувала лимона, не проявляє ніякої фізіологічної реакції на його вигляд, крім цікавості (безумовний орієнтувальний рефлекс). Якщо ж ця людина спробувала лимон на смак, то в подальшому один лише вигляд лимона викликає слиновиділення. Поясніть, як виробляється цей умовний слиновидільний рефлекс? Вкажіть на основні особливості і значення орієнтувальних рефлексів у вихованні дітей.

11. Значну роль у розвитку науки про цілеспрямовану поведінку тварин та людини відіграли роботи американського психолога Е. Торндайка (1874-1949). Для вивчення поведінкової реакції тварин вчений запропонував метод «Проблемних ящиків». В чому сутність цього методу?

12. І. Р. Беріташвілі розвинув вчення про поведінку, що направляється образом. Яке значення цього вчення для забезпечення процесу навчання?

13. В пристосувальних реакціях організму учнів до м’язової діяльності, а також при формуванні рухових навичок у корі великих півкуль головного мозку беруть участь три види умовного гальмування. Назвіть їх. За яких умов виникає згашувальне гальмування рухових навичок та їх розгальмовування.

14. Наведіть приклади використання диференціювального гальмування умовних рефлексів у практиці фізичного виховання.

15. В момент виконання юним спортсменом складної гімнастичної вправи до тренувального залу зайшла гpупа фотокореспондентів. Гімнаст не втримався на перекладині і, підстрахований тренером, впав на долівку. Чи може бути причиною невдалого виконання завченої вправи присутність сторонніх осіб? Обґрунтуйте відповідь.

16. З позиції вчення про позамежне гальмування вкажіть на основні умови, яких належить дотримуватись при навчанні дітей новим руховим діям.

17. Дiтям дуже важко стримувати себе вiд небажаних дiй, у яких вони зацiкавленi в даний момент. Поясніть даний факт з позиції вчення про гальмування умовних рефлексів (рухових навичок). Наведіть приклади прояву запізнювального гальмування в спорті.

18. Здоров’я людини в значній мірі залежить від повноцінності сну. Вкажіть на основні засоби попередження безсоння.

19. Високоефективним засобом відновлення працездатності, особливо при безсонні, є аутотренінг. Що лежить в основі самонавіювання?

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти