ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Із історії перекладознавства.

Вступ до перекладознавства

 

План лекцій:

1. Слово про переклад.

2. Із історії перекладацької думки.

3. Зміст поняття “переклад”.

4. Деякі основні аспекти перекладознавства.

5. Проблеми перекладознавства у 80-і роки.

6. Проблеми сучасного перекладознавства.

7. Типи перекладів.

8. Різновид перекладу в залежності від жанру перекладеного тексту.

9. Поняття про стиль і стилістичну норму.

10. Синхронний переклад та особливості його перекладу.

11. Усний переклад таособливості його перекладу.

12. Перекладацький аналіз в усному перекладі.

13. Проблеми словотвору та труднощі їх перекладу.

14. Проблема перекладу скорочень.

15. Розвиток суспільства і збагачення словникового складу англійської мови.

16. Художній текст та особливості його перекладу.

17. Особливості науково-технічного перекладу.

18. Лексика мови з погляду стилістичної точки зору.

 

Лекція №1

Слово про переклад.

Переклад з однієї мови на іншу- це ремесло , яке існувало зі спокон вічних часів. Багато тисяч років тому племена, що говорили різними мовами , спілкувалися одне з одним , і вже тоді виникла потреба у перекладачах. Спочатку були перекладачі - аматори , потім з’явилися професіонали. Спочатку перекладали , довго не мудруючи , потім виникли теорії перекладу. З розквітом художньої літератури почали говорити про переклад як про мистецтво. Як перекладати ? Дискусія на цю тему триває вже не перше тисячоліття. Одні вимагали дослівного перекладу тексту на шкоду мові, якою перекладали .

Інші намагалися донести до читача лише зміст тексту . А Дідро взагалі зневажив оригінал. Він прочитував книгу двічі, “проникався її духом” , потім закривав й починав перекладати. Сервантес не вірив у силу перекладу і вклав у слова Дон-Кіхота скептичне порівняння його зі зворотною стороною килима.

Французькі перекладачі ще у XVII столітті написали багато статей на захист буквального й вільного перекладу. Із властивою французам грацливістю один із них порівняв переклад з жінкою і говорив , що від переклада , як і від жінки, неможливо вимагати , щоб він був одночасно і красивим і вірним .

Невірність переклада нерідко була причиною дипломатичних конфліктів. В Італії навіть була приказка : " Тгасіиїїогі - Ігасіііогі " - " Перекладачи-зрадники".

Питання переклада багато займали й царя Петра І, при якому видавалась велика кількість іноземних книг з військової справи , а також з науки та техніки. Він певно був противником буквалізму . Взагалі можна навести тисячі висловювань про те , як потрібно перекладати .

Колись переклад вважали справою , яка потребує великих спеціальних знань , але малоповажною. Філософ Монтескьє , наприклад , відмовився вважати переклад творчою роботою.

Зараз невичерпне старання перекладачів отримало загальне визнання.Переклад , і як мистецтво , як ремесло , надзвичайно удосконалився . І вже немає тієї галузі, в якій не потребувалися би послуги перекладачів .

Переклад опинився у центрі людських проблем . Життя вимагає тісного спілкування з іншими народами , і руйнуються давні поняття й передвзятості

У літературі існує багато висловлювань відомих людей про переклад та перекладачів, деякі з них нижчезгадані . Як правило, ці цитати беруться з російськомовних джерел:

А.В. Федоров: «Перевод означает умение выразить верно и полно средствами одного языка то, что уже выражено ранее средствами другого языка».

A.В. Федоров також визначав теорію переклада як «систему общения, применимых к переводу разных видов материала с разных языков на разные».

B. Г. Белінський так визначав задачу художнього перекладу:

«... заменить по возможности подлинник для тех, которым он не доступен по незнанию языка, и дать им средства и возможность наслаждаться им и судить о нём».

І.В.Гёте: «Перевод должен не просто служить вместо оригинала, а полностью заменять его».

І.А. Кашкін: «Переводчику следует прорваться к первоначальной свежести непосредственного авторского восприятия действительности».

І.А. Кашкін стверджував, що відчуття чужеземності у перекладі досягається «не поверхностным копированием чужеязычества, а путём глубоко понятной и чутко переданной сути, в которой заключена национальная особенность оригинала».

В. Гумбольдт: «Перевод достигает своей высшей цели, пока и поскольку в нём ощущается чужое, но не чуждое; там, где чуждое проявляется как таковое и, может быть, даже затемняет чужое, там переводчик выдаёт, что он не дорос до своего оригинала». «Каждый язык описывает вокруг народа, которому он принадлежит, круг, из пределов которого переводчику следует выйти, вступая в другой круг».

Задача перекладача, за словами В. Брюсова: «... побудить читателей от перевода обратиться к оригиналам».

А.А. Фєт: «Заменить подлинник не только затруднительно, но физически невозможно». Тому Фєт оголошував ціллю перекладу «возможную буквальность», допускаючи заради цього «насилие» рідної мови.

Н. М. Любімов: «Вводить иноязычные слова допустимо в тех случаях, когда то или иное понятие, та или иная религия не находят себе эквивалента в русском языке».

Н Г. Чернишевський: «Переводная литература у каждого из европейских народов имела очень важное участие в развитии народного самосознания... Поэтому историко-литературные сочинения только тогда не будут страдать очень невыгодною односторонностью, когда станут на переводную литературу обращать гораздо больше внимания, нежели как это обыкновенно делается теперь».

О. С. Пушкін: «Перевод - самый трудный род литературы». Він також піддав різкій критиці як «исправительные переводы», так і спроби переманити «слово в слово». Думка Пушкіна «передавать дух, а не букву», показывая писателей «в их собственном виде, в их народной одежде».

Пітер Устінов: «Человек, наделённый слишком многими способностями, кончает свою карьеру в должности переводчика в ООН».

Юліан Тувим: «Переведённое стихотворение должно показывать то же самое время, что и оригинал. Труд переводчика сродни труду часовщика».

Пітер Устинов: «Я не сторонник универсального языка. Конец истории с Вавилонской башней мне по душе. Если бы все мы понимали друг друга без переводчиков, мы бы давно уже погубили друг друга. Думаю, многих серьёзных кризисов удалось избежать потому, что переводчик намеренно или случайно исказил то, что один государственный муж сказал другому».

О. С. Пушкін: «Переводчику следует переводить звук, а не букву».

Еткінд: «Сопоставительная стилистика - необходимая предпосылка полноценного творчества в области художественного перевода».

Переклад - це не наука, а мистецтво.

Англійський дослідник Т. Севорі: «Перевод должен передавать слова оригинала. Перевод должен передавать мысли оригинала. Перевод должен отражать стиль переводчика».

C. Я. Маршак порівняв перекладача художної літератури з портретистом, який намагається портретного, а не фотографічній схожості.

О.С. Пушкін: «Между исходной точкой и результатом перевода художественного лежит сложный психологический процесс «перевыражения»».

Н Г. Чернишевський: «Переводная литература у каждого из европейских народов имела очень важное участие в развитии народного самосознания или в развитии просвещения и эстетического вкуса».

Жуковський застерегав проти мертвого літеризму. «Рабская верность может стать рабской изменой», - писал он о переводчиках, механически копирующих подлинник.

Мак. Хэллидей: «Перевод - это отношение между двумя или более текстами, играющими одинаковую роль в одинаковой ситуации».

Цицерон при переводе «не пересчитывал слова, а взвешивал их».

Ж. Делин: «Перевод текста есть умственная операция по воспроизведению живой мысли в речи. Суть этого процесса - извлечение и перевыражение смысла».

М. Горький: «Переводчик должен знать не только историю литературы, но также историю развития творческой личности автора, - только тогда он воспроизведёт более или менее точно дух каждой книги в формах русской речи».

С. Я. Маршак відповідно порвіняв перекладача з антеною, яка зловлює різні голоси.

Т. Севорі: «Переводчик должен находить средний путь между буквенным и свободным переводом, для чего его перевод с одной стороны, должен читаться как оригинальный текст на переводящем языке, а с другой стороны, быть более верным оригиналу, поскольку это позволяют нормы».

Селескович: «Задача переводчика - передача на другой язык смысла переводимого высказывания, который возникает в момент речи в конкретных условиях», а також:

«Перевод - это операция над идеями, а не над языковыми знаками, и переводчик добирается до смысла, преодолевая языковое выражение и интерпретируя содержание высказывания».

Росс: «Недостаточно передать в переводе намерение автора, поскольку в этом случае пришлось бы признать, что может существовать лишь один правильный перевод. На самом деле перевод отражает понимание переводчиком оригинала, а всякое понимание - это одно из возможных толкований текста на основе внешних факторов».

І.В. Гёте розрізняв 2 принципа перекладу - один з них вимагає переселения іноземного автора до читача перекладу, так, щоб вони змогли побачити у ньому співвідчизника, інший вимагає, щоб читачі перекладу відправились до цього чужеземця, приміряти до складу його мови, його особливостям. У перекладі ці принципи можуть поєднатися коли перекладач обирає середній шлях, але кожний з них має свою гідність.

Єгер: «Перевод должен быть коммуникативно-эквивалентен оригиналу».

B. Вилсс: «Всякий перевод - это лишь приближение к оригиналу».

З газети «Правда»: «Без умения, без знания языка, культуры, быта, истории народа переводчик «рискует нанести оскорбление народу, исказить черты, характер, национальные особенности его вдохновенного творчества»».

П. Буаст: «Перевод есть не более чем гравюра, колорит неподражаем».

Г. Гейне: «Перевод что женщина: если она красива, она не верна, если верна - некрасива».

К. Гельвецій: «Чтобы хорошо перевести сочинение, именно во второй раз дать ему жизнь -на своём языке. Достаточно, чтобы в портрете была видимость подобия. Нужно переводить не слово в слово, а передавать красоту красотой».

В. Мендель: «Перевод - это цветы под стеклом».

Перекладач часто – жорстокий музикант, який береться виконувати мелодію на флейті, написану для скрипки.

Б. Слуцький: «Работаю с неслыханной охотою

А только потому над переводами

Что переводы кажутся пехотой

Врывающей валы между народами».

В. Тредіаковський: «Переводчик от творца только именем разниться».

К. Чуковський: «Перевод - это автопортрет переводчика».

О. С. Пушкін: «Переводчики - почтовые лошади просвещения».

B. Набоков: «Русские переводчики с английского - ослы просвещения».

М. Твен: «Мало что на свете может сравниться со скукой, которую вызывает в нас хороши перевод».

В. Мельцель: «Переводчик сдаёт по весу, а не по счёту».

П. Буаст: «Переводы очень похожи на оборотную сторону вышитых по канве узоров».

X. Л. Борхес: «Оригинал не верен по отношению к переводу».

Э. Кроткий: «Переводил со всех языков на суконный».

Лео Бек: «Перевод - всегда комментарий».

Р. Трост: «Поэзия - то, что гибнет в переводе».

Д. Джейкобе: «Читать поэзию в переводе - всё равно что целовать женщину через вуаль».

В. Жуковський: «Переводчик в прозе - раб, переводчик в стихах - соперник».

Квинтиліан: «Легче сделать более чем-то же».

Д. Пашков: «Есть много способов перевести книгу; лучший из них - поручить это дело переводчику».

В. Копечицький: «Владею русским со словарём, французским, хинди, испанским, банту и другими с переводчиком».

В. С. Слепович: «Перевод - это передача смысла того, что сказано или написано на одном языке, средствами другого языка».

В. С. Витгридов: «Перевод - одно из древнейших занятий человека».

К. Чуковський: «Для приобщения новых читателей к бесценному литературному наследию всех времён и народов - нужна была история художественного перевода, вооружающая переводчика и ясными принципами, дабы каждый, даже рядовой переводчик мог усовершенствовать свое мастерство». «В переводе должно быть передано главное, художественная индивидуальность переводимого автора во всём своеобразии своего стиля».

А. А. Черняховська: «Преобразование структуры речевого произведения, в результате которого, при сохранении неизменным плана содержания, меняется план выражения «один язык меняется другим»».

А. В. Федоров виявив загальну теорію перекладу як «систему обобщения, применимых к переводу разных видов материала с разных языков на разные языки». «Если каламбур имеет совершенно определённый социально-политический адрес, если он имеет идейное значение, переводчику надлежит, напрячь все усилия и передать его с художественной точностью. Там где присутствует чисто звуковая игра, переводчик в праве отступить от буквы оригинала, если иначе ему не создать того самого комического эффекта, которого добивался автор». Переклад означає вміння «выразить верно, и полно средствами одного языка то, что уже выражено ранее средствами другого языка». «Особенности перевода поэзии обусловлены самой природой стиха». «Требования передачи ритма и строфики и рифмы с одной стороны и слова с другой стороны иногда приходят в более резкое столкновение, чем требования к точности буквальной и точности смысловой. Иногда слово или словосочетание не уменьшается в стихе или недостаточно заполняет стихотворную строку и потому требует замены словами более далёкими от буквального смысла, но отвечающими требованиям ритма и рифмы».

І.В. Гёте: «Перевод напоминает сводню, который расхваливает достоинства прикрытой вуалью красавицы, вызывает непреодолимое желание познакомиться с оригиналом».

Гейне: «Переводчик должен быть духовно одарённым человеком, ибо он должен увидеть в книге самое значительное и лучшее и воспроизводить его».

Пітер Трент: «Думать что вы можете быть переводчиком только потому, что вы знаете два языка, это всё равно что считать, что вы сможете играть на пианино только потому, что у вас две реки».

Р. Беккен: «К иностранным текстам необходимо подходить сознательно, на основе знаний языка и филологических наук».

Данте «... заключённое в целях гармонии музыкальной основы стиха не может быть передано с одного языка на другой без нарушения всей его гармонии и прелести».

М. Лютер: «Я стою на позиции неприятия непонятных народу дословных переводов».

Э. Дале: «Отказ от буквального перевода иногда приводит к слишком вольному толкованию первоисточника».

Ж. де Ля Мод: «Я перевёл десять песен «Илиады» из двадцати, выбросив нудные гомеровские описания, эпитеты и сравнения».

Л. С. Бархударов «Процесс перевода - это не только психолингвистический и умственный процесс, но и ряд языковых и речевых перестроек, т.е. трансформация с одного языка на другой».

Гейне: «Работая со стихами, я перевожу свободно и смело, при переводе же прозы я связан подлинником, а иногда даже робко следую за ним».

Россельс: «... при воспроизведении интонации оригинала переводчик не может опираться ни на фразу, ни на абзац, ибо они являются языковыми элементами. Он должен опираться на такой законченный отрывок текста, который можно назвать цельным литературным элементом, т.е. в котором представлено частное единство смысла и образного выражения , а также соответствующее этому элементу ритм и эмоциональная напряжённость».

А. Тайтлер: «Перевод должен полностью передавать идеи оригинала стиль и манера изложения перевода должны быть такие же, как в оригинале, перевод должен читаться также легко, как оригинальное произведение».

М. Снелл-Хорнби: «Теория перевода будет успешно развиваться, т.к. потребность в переводе всё возрастает, и он должен будет получить необходимый статус и признание на основании солидной теоретической базы».

Ф. Вольтер: «Знать много языков - значит иметь много ключей к одному замку»

 

Домашне завдання: Знайти висловлювання про переклад, перекладачів із різних джерел та пояснити їх значення.

 

Література :

  1. Дмитро Жуков. Ми-перекладачі. Київ. 1998 р.
  2. Г. Мирам: “Профессия - переводчик”, Київ, Ніка-центр-Ельга, 1999.

 

Лекція №2

Лекція №6

Лекція №7

Типи перекладів

Системний аналіз перекладацької практики і теорії дозволяє побудувати

єдину типологію перекладів, що узагальнює різні сторони підготовки, виконання,

презентації і функціонування перекладу і співвідноситься з іншими основними

компонентами перекладацької діяльності [20,174 ].

Типологізация перекладів здійснюється за наступними параметрами:

  1. За співвідношенням типів мови перекладу і мови оригіналу;
  2. За характером суб¢єкта перекладацької діяльності і його відношенням до автору тексту,що перекладається;
  3. За типом перекладацької сегментації і способом переробки перекладацького матеріалу;
  4. За формою презентації тексту перекладу і тексту оригіналу;
  5. За характером відповідності тексту перекладу тексту оригіналу;
  6. За жанрово- стилістичними особливостями і жанровою принадлежністю пере-

кладного матеріалу;

7.За повнотою і типом передачі смислового змісту оригіналу ;

  1. За основними функціями;
  2. За первинністю тексту- оригіналу;
  3. За типом адекватності

1)Переклади,що виділяються за співвідношенням типів мови перекладу і мови оригіналу : внутрімовний переклад- тлумачення словесних знаків за допомогою знаків тієї ж мови :

· діахроничний ( історичний) переклад (переклад на сучасну мову історичного тексту, написаного мовою попередньої єпохи ) ;

· транспозиція ( переклад тексту одного жанру функціонального стилю в інший жанр функціонального стилю).

Міжмовний переклад – перетворення повідомлення, вираженого засобами будь-якої однієї знакової системи , в повідомлення , виражене засобами іншої знакової системи :

· бінарний переклад ( переклад з однієї приподньої мови на іншу );

· інтерсеміотичний переклад ( переклад з природньої мови на штучну чи навпаки);

· трансмутація ( переклад з будь-якої штучної мови на іншу штучну мову ).

2) Переклади, що розрізняються за загальною характеристикою суб¢єкта перекладацької діяльності і за його відношенням до автора перекладацького тексту :

традіційний переклад – переклад , виконаний людиною:

· переклад , виконаний перекладачем , що не є одночасно автором перекладного тексту ;

· авторський ( авто-) переклад (переклад , виконаний автором оригінального тексту) ;

· авторизований переклад ( переклад оригінального тексту , апробований автором).

·машимнний (автоматичний) переклад – переклад, виконаний комп¢ютером;

· змішаний переклад – переклад з використанням значної частки традиційної ( чи машинної ) переробки тексту.

3) Переклади, зроблені за типом перекладацької сегментації тексту і одиниць перекладу , що були використані :

· поморфемний переклад – переклад, виконанний на рівні окремих морфем ,

не звертаючи уваги на їхні структурні зв¢язки ;

· літерний переклад – переклад , виконаний на рівні окремих слів не звертаючи уваги на смислові ,синтаксичні і стилістичні зв¢язки між словами;

· фразовий переклад – переклад , виконаний на рівні окремих речень або фраз , перекладених послідовно одне за іншим;

 

· абзацно-фразовий переклад- переклад,здійснений на рівні окремих речень або абзаців, перекладених послідовно одне за іншим;

· суцільно текстовий переклад- переклад цілого тексту, не виділяючи окремі слова, речення або абзаци в окремі одиниці перекладу.

4) Переклади, виділені за ознакою форми презентації тексту – перекладу і тексту-оригіналу.Письмовий переклад – переклад, виконаний в писемній формі:

· письмовий переклад писемного тексту ( переклад письмового тексту, виконаний у писемній формі ) ;

· письмовий переклад усного тексту (переклад усного тексту, виконаний у писемній формі ).

Усний переклад-переклад, виконаний в усній формі:

· усний переклад усного тексту ( переклад усного тексту, виконаний в усній формі);

° синхронний переклад (усний переклад, здійснений практично одночасно з

виголошенням тексту-оригіналу);

° послідовний переклад (різновид усного перекладу, здійсненого після

прослуховування певної одиниці тексту, в паузах між цими одиницями);

° однобічний переклад ( усний переклад,здійснений тільки в одному напрямку,тобто з

однієї мови на будь-яку іншу мову);

° двосторонній переклад (послідовний усний переклад розмови, здійснений з

однієї мови на іншу і навпаки);

· усний переклад письмового тексту ( переклад письмового тексту, виконанний в усній формі );

5) Переклади, виділені за ознакою характеру і якості відповідності тексту перекладу тексту-оригіналу:

· вільний переклад ( переклад,що відтворює основну інформацію оригіналу з можливими відхиленнями – додаваннями, пропусками і т. п.; зддійснюється на рівні тексту, тому для нього категорії еквівалентності мовних одиниць виявляються не релевантними):

° інтерпритація (від перекладу,що базується на звертанні до немовних видів діяльності , на відміну від власне перекладу, здійсненого за заданими правилами переходу від засобів вираження, що належать іншій мовній системі);

· адекватний переклад (переклад ,що відповідає оригіналу і виражає ту ж комунікатівну мету,що й оригінал);

·точний (правильний) переклад (переклад, що характеризується семантичною точністю,тобто є семантичне повно і правильно переданим планом змісту оригіналу);

·автентичний переклад (переклад офіційного документа ,що має однакову юридичну чинність з оригіналом; відповідно до міжнародного права текст умови може бути зробленим і прийнятим на одній мові , але його автентичність встановлюється на двох і більше мовах);

· завірений переклад ( переклад, відповідність якого оригіналу підтверджується юридичне).

6) Переклади,які виділяються за ознакою жанрово-стилістичногї характеристики перекладного матеріалу і жанрової приналежності :

· науково-технічний переклад (переклад науково-технічних текстів і документації);

· суспільно-політичний переклад (переклад суспільно-політичних текстів );

· художній переклад (переклад художніх текстів);

· військовий переклад (переклад текстів з військової тематики);

·юридичний переклад (переклад текстів юридичного характеру);

· побутовий переклад (переклад текстів розмовно-побутового характеру).

7) Переклади ,що виділяються за ознаками повноти і способу передачі смислового змісту оригіналу :

-повний переклад – переклад, що передає смисловий зміст оригіналу без пропусків і скорочень.

-неповний переклад – переклад, що передає смисловий зміст оригіналу з пропусками і скороченнями:

· скорочений переклад (переклад ,що передає смисловий зміст тексту в згорнутому вигляді , тобто із скороченнями);

· фрагментарний переклад (переклад не цілого тексту ,а лише окремого уривка);

· аспектний переклад (переклад лише частини тексту відповідно до будь-якої заданої

ознаки (аспекту);

· анотаційний переклад (переклад,у якому відбуваються лише головніа тема,

предмет і призначення перекладного тексту);

·реферативний переклад (переклад, у якому містяться досить докладна інформація

про документ,який реферують- його призначення,тематика, методи дослідження,

отримані результати).

8) Переклади,виконані за ознакою основної прагматичної функції:

- практичний переклад- переклад, призначений для практичного використання як

джерело інформації:

· робочий (інформаційний) переклад (невідредагований переклад, в основному

придатний для практичного використання,але не оформлений для опублікування):

· консультативний переклад (вид інформаційного перекладу , здійснюється звичайно в усній формі, включає елементи анотування, реферування і вибіркового перекладу з листа, виконується , як правило,у присутності замовника,що відразу уточнює аспекти змісту тексту- оригіналу,які його цікавлять);

· видатний (друкований) переклад(письмовий переклад, тиражований за допомогою засобів масового розмноження і призначений для широкого поширення);

·опублікований переклад (практичний чи навчальний переклад, тиражований за

допомогою засобів масового розмноження).

-навчальний переклад- переклад,який використовують у навчальному процессі для підготовки перекладачів або як один з прийомів навчання іноземної мови;

-експериментальний переклад-переклад,виконаний з дослідницькою метою;

-еталонний переклад-зразковий переклад,який використовують для порівняння з

перекладом,що виконують.

9) Переклади, що виділяються за ознакою первинності/ непервинності тексту

оригіналу:

- прямий(первинний,безпосередній) переклад-переклад,виконаний безпосередньо з оригіналу;

- непрямий (вторинний,непрямий) переклад-переклад, здійснений не безпосередньо з тексту-оригіналу,а з його перекладу на яку-небудь іншу мову;

- зворотній переклад-експериментальний чи навчальний переклад уже тексту на вихідну мову.

10)Переклади,що виділяються за типом адекватності:

стилістично адекватний переклад-семантичне повний і точний і стилістично еквівалентний переклад.що відповідає функціонально-стилістичним нормам мови перекладу;

-прагмантичне (функціонально)адекватний переклад-переклад,що правильно передаєпереведеного

основну (домінуючу)комунікативну функцію оригіналу;

-дезиративно адекватний переклад –переклад,повно і правильно відповідає на інформаційний запит споживача і не обов¢язково передає повний смисловий зміст і основу комунікативну функцію оригіналу.

 

Література: Федоров А.В. “Основы общей теории перевода”, М., 1983.

Львовская З.Д. “Теоретические проблемы перевода”, М., 1985.

 

Лекція №8

Різновид перекладу в залежності від жанру перекладеного тексту

В основі класифікації перекладних текстів лежить стилістичний принцип (стилістика – це наука про стиль). Загальновживана лексика представлена в усіх матеріалах, на її фоні виділяються різні пласти словарного запасу мови.

I а) Документальні та соціально-наукові тексти. Їм властиві терміни та деякі фразеологічні комплекси (наприклад: “треба зазначити, треба мати на увазі”).

б) Газетно-інформаційні тексти – мають свої фразеологізми (“як повідомляє агентство, як стало відомо, наш кореспондент повідомляє, за свідченнями”).

Газетно-інформаційні та деякі види наукових текстів – регулярне використання

- власних імен

- назви закладів

- суспільних організацій

- посад

Для цих трьох категорій текстів характерна відсутність слів, стилістично забарвлених архаїзмів (стародавні слова або слова, які не вживаються), поетизмів, просторіч. Чим більш спеціальний текст, тим вище у ньому частотність термінів (текст розрахован на невелику аудиторію).

II Література з суспільних наук – характерно використання слів у прямих значеннях та деяка кількість ідиоматичних (“бити байдики”)та метафоричних словосполучень (наприклад, в політології, юриспруденції, в порівнянні з науковими текстами зустрічаються і переносні значення слів).

III Художня література – має широкий діапазон лексичних засобів та можливостей прямого та переносного слововживання. За відсутністю термінів (спеціальних) тут спостерігається широке використання професіоналізмів (слів, які використовуються в певному колі людей), діалектизмів, архаїзмів, просторіч, слів іншомовного походження.

 

СИНТАКСИС

(розділ граматики, який вивчає сполучення слів в реченні)

Газетні, суспільні, науково-політичні тексти мають орієнтацію на книжково-писемну мову. Тому переважають складносурядні конструкції, відсутні фразеологізми, які вказують на усний характер мови, (окрім штампів, характерних монологічній мові лектора, наприклад: “зараз розглянемо”).

Характерна повноскладовість речень (окрім енциклопедій, словників, каталогів, технічних інструкцій, де специфікою текста є стислість), відсутність індивідуалізованості, тобто відсутній то підмет, то присудок.

(фразеологізми – стійкі звороти мови)

Спеціално-наукові та газетно- інформаційні тексти. В них використовуються словесні повторення: на початку та в кінці фрази, в побудові сусідніх абзаців, синтаксичний паралелізм (однакова побудова речень). Мета цього прийому – привернути увагу до певної частини тексту.

Критика, публіцистика – це та галузь літератури, яка розглядає питання політики та суспільного життя в періодичній публікації та окремих виданнях.

Велику роль відіграють синтаксичні засоби, тому що головною метою є вплив на читача.

В основному, це також орієнтація на книжково-писемну мову. Але допускаються еліптичні конструкції (речення з відсутніми членами). Можуть використовуватися риси, характерні для усної мови (звертання до читача, емоційно забарвлений тон, здивування, сарказм, окличний чи питальний знаки, риторичні конструкції: “Народ визволений, але чи щасливий він?”(Некрасов). Риторика – теорія красномовності, наука про ораторське мистецтво. Це показує індивідуальне відношення автора до відображуваного явища.

Художня література – присутня широта синтаксичних засобів (великі складні та прості короткі фрази, літературно правильні синтаксичні конструкції, еліпси). Все це є засобом вираження складних відношень автора до відображуваної реальності. Все це є засобом створення художнього образу та мовної характеристики персонажу.

Висновок: виходячи з вищезгаданого, можна сказати, що задача перекладу залишається стилістичною при будь-якому різновиді перекладного матеріалу.

 

Література: Рецкер Я.Н. “Теория перевода и переводческая практика”, М., 1974.

Брандерс М.П., Проворотов В.Н. “Пререводческий анализ текста”. – Курск, Издательство РОСИ, 1999.

 

 

Лекція №9

Лекція №10

Синхронний переклад

Як відомо, існують два основних види перекладу: усний і письмовий. До усного перекладу відносяться два підвиди: синхронний і послідовний. Розглянемо докладніше синхронний переклад.

Синхронний переклад – це такий вид усного перекладу на міжнародних конференціях, що здійснюється одночасно зі сприйняттям на слух пропонованого одноразово усного повідомлення вихідною мовою в ізолюючої перекладача від аудиторії кабіні, і в процесі якого – в екстремальних умовах діяльності – у будь-який відрізок часу переробляється інформація суворо обмеженого обсягу. Ці ж екстремальні умови здійснення синхронного перекладу іноді приводять до виникнення стресу в синхроніста, оскільки нормальна людина не може одночасно слухати і говорити – це психофізіологічна аномалія.

Можна провести простий експеримент: поставити касету рідною мовою і вголос повторювати кожне друге слово. Чи ще складніше: повторювати кожне дієслово в цьому тексті. Таким чином, при цій вправі створюються умови, наближені до роботи синхроніста.

Під час роботи синхроніст знаходиться в ізольованій кабіні, не бачючи виступаючого, а чує його виступ через навушники і говорить одночасно з виступаючим з паузою в 3-4 слова. Його роль непомітна, але відповідальність дуже висока. Слід зазначити труднощі, що виникають при синхронному перекладі:

1. Психологічний дискомфорт (одночасне слухання і говоріння).

2. Психічна напруга, зв'язана з необоротністю сказаного доповідачем.

3. Психічна напруга, зв'язана з необоротністю перекладу і великою аудиторією слухачів.

4. Психічна напруга, викликана швидким темпом мови оратора.

5. Складна лінгвістична задача мовної компресії (стиску тексту). Адже російські слова на 7-8% довше англійських, а деякі слова потрібно пояснювати декількома словами на російській, особливо нові поняття.

6. Нечітка чи нестандартна вимова доповідача, особливо представників Африки, Індії, Нігерії, Японії, Франції та інших країн що говорять англійською мовою.

Необхідно відзначити наявність визначених якостей для становлення професійного синхроніста:

1. Талант (тобто визначений набір вроджених психофізичних характеристик):

а) зосередженість, здатність відключатися від перешкод;

б) швидка реакція

в) швидкість мови

г) психічна і фізична витривалість – це уроджені якості.

До придбаних психологи відносять наступні:

- наявність енциклопедичних знань і вміння використовувати їх при переробці великого матеріалу;

- здатність сприймати на слух будь-яку промову іноземною мовою (на побутовому рівні необхідно знати 3 тисячі слів).

- вільне володіння ідіомами;

- винахідливість і спритність.

У будь-якій країні існує так називана «золота десятка» синхроністів.

До складностей, перед якими виявляються професійні перекладачі, відносяться наступні:

- нерозуміння ідіом, незнання фразеології, жаргону, сленгу;

- невміння відтворити гру слів іноземною мовою;

- труднощі в передачі рольового вигляду персонажів;

- труднощі, що виникають за умови приналежності оригіналу і перекладу до різних культур.

При розумінні мови виникають труднощ. Чому? Розуміння мови ґрунтується на так називаній сигнатурі слова – свого роду фонетичного підпису доповідача. У кожної людини своя сигнатура слова, вона унікальна як почерк (розпізнавання по телефону). Сигнатури рідної мови ми починаємо засвоювати з дитинства, і продовжуємо поповнювати свій «банк сигнатур» усе життя. Тому ми зрозуміємо будь-якого доповідача на нашій мові, як би він його не спотворював.

У синхроніста-перекладача, що не має природної мовної основи, після завершення навчання в «банку сигнатур» нараховується не більш 10 сигнатур. Відкіля ж узяти розуміння іноземної мови? Та й у практичній діяльності перекладача майже немає умов для «нагромадження сигнатур». Знаючи, що їх переводять іноземці - try to speak slowly® «тепличні умови». Що робити? Жити в цій країні, працювати в реальному мовному середовищі – посильними, підсобними робітниками, санітарами.

 

Література: Р.К.Миняр-Белоручев “Как стать переводчиком?”, М, “Готика”, 1999.

Г.В. Чернов “Теория и практика синхронного перевода”, М., 1978.

А.Ф. Ширяев Пособие по синхронному переводу. – М., 1982.

Г.Мирам “Как стать переводчиком”, М., 1999.

 

Лекція №11

Усний переклад

Усний переклад - це поняття, що поєднує усі види перекладу, що припускають усне оформлення, у тому числі такі самостійні види перекладу, як послідовний, синхронний та переклад з листа.

Чим же відрізняються усний та письмовий перекладачі? “Interpreter” = “Усний”, “translator” = “письмовий” (традиційно); у німців: “Dolmetscher” - дуже старе запозичення з російського “товмач”, а письмовий – “Ubersetzer”. Тобто у колишнім розумінні усний перекладач “Тлумачить” те, що говорить іноземець. А письмовий “переносить” в іншу мову (порівн. значення німецького дієслова “ubersetzen”), перетворює в інший письмовий текст. Дуже популярна думка, що це два принципово різні види діяльності з різними задачами і різними вимогами до перекладача. Що ж у них тоді спільне? Обидва - процеси перекодування, перевисловлювання. Тільки усний переклад - це перекодування звучного, усного мовлення в звучну мову, без письмової фіксації і до того ж спонтанне.

В сучасних умовах письмовий переклад також робиться звичайно в умовах дефіциту часу, однак вимоги точності, еквівалентності перекладу оригіналу при письмовому перекладі залишаються більш високими, чим при усному.

Усний переклад завжди

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти