ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Проблеми сучасного перекладознавства. (Комісаров В.Н.)

Сучасне перекладознавство сформувалось як самостійна наукова дисципліна в основному в другій половині двадцятого сторіччя. Післявоєнне розширення міжнародних контактів у всіх сферах людського спілкування, що викликало різке збільшення потреби в перекладах і перекладачах, стало могутнім стимулом для росту теоретичних досліджень перекладацької діяльності. За останні 50 років з'явилася величезна кількість робіт, велика різноманітність теоретичних концепцій і методів дослідження.

Сучасне перекладознавство - результат міждисциплінарних досліджень, що використовують методи цілого ряду наук (літературознавства, когнітивної й експериментальної психології, нейрофізіології та етнографії).

Однак внаслідок багатьох об'єктивних і суб'єктивних причин більшість робіт в області теорії перекладу має більш-менш яскраво виражену лінгвістичну основу. Для успішного формування лінгвістичного перекладознавства існує цілий ряд важливих передумов:

1) У другій половині XX сторіччя мовознавство значно розширило область своїх інтересів. Від виняткової уваги до розвитку і структури мовних систем воно звернулося до широкого кола проблем, що визначають можливість використання мови як знаряддя думки і засіб мовної комунікації. У центрі уваги лінгвістів виявилася смислова сторона мовних одиниць і мовних витворів, зв'язок мови з мисленням, реальною дійсністю, із суспільством і культурою, з іншими знаковими системами. З'явились нові лінгвістичні дисципліни та області дослідження, такі як когнітивна лінгвістика, психолінгвістика, соціолінгвістика, лінгвістика тексту, теорія мовних актів і т.п. Мовознавство перетворилося в справжню макролінгвістику - цілий комплекс лінгвістичних дисциплін, що вивчають усе різноманіття форм, способів, результатів і особливостей існування мови в людському суспільстві. Тільки така лінгвістика могла зайнятися теоретичним осмисленням сучасної перекладацької діяльності.

2) Спроби створити систему машинного перекладу, передати функції перекладача комп'ютеру, здатному виконувати цю роботу набагато швидше і дешевше. Але вчені-лінгвісти переконалися, що основні перешкоди в цій області лежать не в обмежених можливостях комп'ютера, а в недостатності наших знань про сутність перекладацького процесу, необхідних для створення повноцінних програм, багато розроблювачів-лінгвістів звернулися до вивчення перекладу "людського", сподіваючись таким шляхом вирішити виниклі проблеми.

3) Суб'єктивний фактор. Виникла потреба в масовій підготовці професійних перекладачів, яка привела до створення численних перекладацьких шкіл і відділень, що в основному створювалися в університетах і інститутах іноземних мов. У ролі викладачів перекладу поряд із самими перекладачами виявилися університетські вчені-філологи і лінгвісти, що одні з перших усвідомили необхідність теоретичного осмислення перекладацької діяльності для розробки науково обґрунтованих навчальних програм.

4) Зміни в характері перекладацької діяльності. У XX сторіччі усе більш важливе місце - і по обсягу, і по соціальній значимості - стали займати переклади текстів спеціального характеру - інформаційних, економічних, юридичних, технічних і т.п. ( Якщо в художній літературі головне передати художньо-естетичні достоїнства оригіналу, то в таких перекладах на перший план виступили власне мовні проблеми). Тобто перекладач мусить вирішувати чисто лінгвістичні проблеми, обумовлені розходженнями в семантичній структурі й особливостями використання двох мов у процесі комунікації. А, отже, вивчити такі перекладацькі проблеми доцільно лінгвістичними методами.

В той час багато вчених, які зробили значний внесок у розвиток сучасного перекладознавства, не вважають себе лінгвістами, а деякі з них особливо підкреслюють обмеженість і неправомірність лінгвістичного підходу до дослідження перекладацької діяльності. Це порозумівається тим, що перекладознавство - це особлива наукова дисципліна, що має багато інтердисциплінарних аспектів. Сама по собі одна лінгвістика не може розкрити всю багатогранність цього складного виду діяльності.

Видатний американський лінгвіст Ю.Найда, який зробив великий внесок у розвиток сучасного перекладознавства, пропонує звести різні теорії перекладу до чотирьох основних підходів:

- філологічний

- лінгвістичний

- комунікативний

- соціосемантичний

Філологічний напрямок виник історично раніше інших, зосередився в основному на проблемі відповідності перекладу тексту оригіналу, на принципах адекватності перекладу, заснованих на філологічній інтерпретації перекладних текстів. Визначення понять адекватності й еквівалентності і сьогодні залишається в центрі уваги перекладачів.

Лінгвістичний підхід представляється природним наслідком того, що переклад завжди має справу з двома мовами. Основна увага приділяється змістовним відносинам між оригіналом і перекладом.

В основі комунікативного підходу лежить запозичення в теорії комунікації основних понять, як джерело, повідомлення, рецептор, зворотний зв'язок, процесів кодування і декодування.

Соціосемантичний підхід зосереджує увагу на соціальних аспектах і взаємодії різних знакових систем у реальних актах вербальної комунікації.

Як і всяка наукова дисципліна, сучасне перекладознавство створювалося зусиллями вчених багатьох країн, у першу чергу тих, де перекладацька діяльність придбала широкий розмах. Чимала заслуга в цій області належить вітчизняній науці. Багато цінних результатів отримано вченими США, Великобританії, Франції, Німеччини і ряда інших країн.

Теоретичне осмислення перекладацької діяльності має безсумнівне практичне значення. Професійна компетенція припускає знайомство з основними положеннями сучасного перекладознавства й уміння використовувати їх при рішенні практичних задач. Вивчення праць вітчизняних і закордонних теоретиків перекладу складає важливу роль підготовки майбутніх перекладачів.

 

Література: Комісаров В.Н. “Лингвистика перевода”, М., 1970.

 

Лекція №7

Типи перекладів

Системний аналіз перекладацької практики і теорії дозволяє побудувати

єдину типологію перекладів, що узагальнює різні сторони підготовки, виконання,

презентації і функціонування перекладу і співвідноситься з іншими основними

компонентами перекладацької діяльності [20,174 ].

Типологізация перекладів здійснюється за наступними параметрами:

  1. За співвідношенням типів мови перекладу і мови оригіналу;
  2. За характером суб¢єкта перекладацької діяльності і його відношенням до автору тексту,що перекладається;
  3. За типом перекладацької сегментації і способом переробки перекладацького матеріалу;
  4. За формою презентації тексту перекладу і тексту оригіналу;
  5. За характером відповідності тексту перекладу тексту оригіналу;
  6. За жанрово- стилістичними особливостями і жанровою принадлежністю пере-

кладного матеріалу;

7.За повнотою і типом передачі смислового змісту оригіналу ;

  1. За основними функціями;
  2. За первинністю тексту- оригіналу;
  3. За типом адекватності

1)Переклади,що виділяються за співвідношенням типів мови перекладу і мови оригіналу : внутрімовний переклад- тлумачення словесних знаків за допомогою знаків тієї ж мови :

· діахроничний ( історичний) переклад (переклад на сучасну мову історичного тексту, написаного мовою попередньої єпохи ) ;

· транспозиція ( переклад тексту одного жанру функціонального стилю в інший жанр функціонального стилю).

Міжмовний переклад – перетворення повідомлення, вираженого засобами будь-якої однієї знакової системи , в повідомлення , виражене засобами іншої знакової системи :

· бінарний переклад ( переклад з однієї приподньої мови на іншу );

· інтерсеміотичний переклад ( переклад з природньої мови на штучну чи навпаки);

· трансмутація ( переклад з будь-якої штучної мови на іншу штучну мову ).

2) Переклади, що розрізняються за загальною характеристикою суб¢єкта перекладацької діяльності і за його відношенням до автора перекладацького тексту :

традіційний переклад – переклад , виконаний людиною:

· переклад , виконаний перекладачем , що не є одночасно автором перекладного тексту ;

· авторський ( авто-) переклад (переклад , виконаний автором оригінального тексту) ;

· авторизований переклад ( переклад оригінального тексту , апробований автором).

·машимнний (автоматичний) переклад – переклад, виконаний комп¢ютером;

· змішаний переклад – переклад з використанням значної частки традиційної ( чи машинної ) переробки тексту.

3) Переклади, зроблені за типом перекладацької сегментації тексту і одиниць перекладу , що були використані :

· поморфемний переклад – переклад, виконанний на рівні окремих морфем ,

не звертаючи уваги на їхні структурні зв¢язки ;

· літерний переклад – переклад , виконаний на рівні окремих слів не звертаючи уваги на смислові ,синтаксичні і стилістичні зв¢язки між словами;

· фразовий переклад – переклад , виконаний на рівні окремих речень або фраз , перекладених послідовно одне за іншим;

 

· абзацно-фразовий переклад- переклад,здійснений на рівні окремих речень або абзаців, перекладених послідовно одне за іншим;

· суцільно текстовий переклад- переклад цілого тексту, не виділяючи окремі слова, речення або абзаци в окремі одиниці перекладу.

4) Переклади, виділені за ознакою форми презентації тексту – перекладу і тексту-оригіналу.Письмовий переклад – переклад, виконаний в писемній формі:

· письмовий переклад писемного тексту ( переклад письмового тексту, виконаний у писемній формі ) ;

· письмовий переклад усного тексту (переклад усного тексту, виконаний у писемній формі ).

Усний переклад-переклад, виконаний в усній формі:

· усний переклад усного тексту ( переклад усного тексту, виконаний в усній формі);

° синхронний переклад (усний переклад, здійснений практично одночасно з

виголошенням тексту-оригіналу);

° послідовний переклад (різновид усного перекладу, здійсненого після

прослуховування певної одиниці тексту, в паузах між цими одиницями);

° однобічний переклад ( усний переклад,здійснений тільки в одному напрямку,тобто з

однієї мови на будь-яку іншу мову);

° двосторонній переклад (послідовний усний переклад розмови, здійснений з

однієї мови на іншу і навпаки);

· усний переклад письмового тексту ( переклад письмового тексту, виконанний в усній формі );

5) Переклади, виділені за ознакою характеру і якості відповідності тексту перекладу тексту-оригіналу:

· вільний переклад ( переклад,що відтворює основну інформацію оригіналу з можливими відхиленнями – додаваннями, пропусками і т. п.; зддійснюється на рівні тексту, тому для нього категорії еквівалентності мовних одиниць виявляються не релевантними):

° інтерпритація (від перекладу,що базується на звертанні до немовних видів діяльності , на відміну від власне перекладу, здійсненого за заданими правилами переходу від засобів вираження, що належать іншій мовній системі);

· адекватний переклад (переклад ,що відповідає оригіналу і виражає ту ж комунікатівну мету,що й оригінал);

·точний (правильний) переклад (переклад, що характеризується семантичною точністю,тобто є семантичне повно і правильно переданим планом змісту оригіналу);

·автентичний переклад (переклад офіційного документа ,що має однакову юридичну чинність з оригіналом; відповідно до міжнародного права текст умови може бути зробленим і прийнятим на одній мові , але його автентичність встановлюється на двох і більше мовах);

· завірений переклад ( переклад, відповідність якого оригіналу підтверджується юридичне).

6) Переклади,які виділяються за ознакою жанрово-стилістичногї характеристики перекладного матеріалу і жанрової приналежності :

· науково-технічний переклад (переклад науково-технічних текстів і документації);

· суспільно-політичний переклад (переклад суспільно-політичних текстів );

· художній переклад (переклад художніх текстів);

· військовий переклад (переклад текстів з військової тематики);

·юридичний переклад (переклад текстів юридичного характеру);

· побутовий переклад (переклад текстів розмовно-побутового характеру).

7) Переклади ,що виділяються за ознаками повноти і способу передачі смислового змісту оригіналу :

-повний переклад – переклад, що передає смисловий зміст оригіналу без пропусків і скорочень.

-неповний переклад – переклад, що передає смисловий зміст оригіналу з пропусками і скороченнями:

· скорочений переклад (переклад ,що передає смисловий зміст тексту в згорнутому вигляді , тобто із скороченнями);

· фрагментарний переклад (переклад не цілого тексту ,а лише окремого уривка);

· аспектний переклад (переклад лише частини тексту відповідно до будь-якої заданої

ознаки (аспекту);

· анотаційний переклад (переклад,у якому відбуваються лише головніа тема,

предмет і призначення перекладного тексту);

·реферативний переклад (переклад, у якому містяться досить докладна інформація

про документ,який реферують- його призначення,тематика, методи дослідження,

отримані результати).

8) Переклади,виконані за ознакою основної прагматичної функції:

- практичний переклад- переклад, призначений для практичного використання як

джерело інформації:

· робочий (інформаційний) переклад (невідредагований переклад, в основному

придатний для практичного використання,але не оформлений для опублікування):

· консультативний переклад (вид інформаційного перекладу , здійснюється звичайно в усній формі, включає елементи анотування, реферування і вибіркового перекладу з листа, виконується , як правило,у присутності замовника,що відразу уточнює аспекти змісту тексту- оригіналу,які його цікавлять);

· видатний (друкований) переклад(письмовий переклад, тиражований за допомогою засобів масового розмноження і призначений для широкого поширення);

·опублікований переклад (практичний чи навчальний переклад, тиражований за

допомогою засобів масового розмноження).

-навчальний переклад- переклад,який використовують у навчальному процессі для підготовки перекладачів або як один з прийомів навчання іноземної мови;

-експериментальний переклад-переклад,виконаний з дослідницькою метою;

-еталонний переклад-зразковий переклад,який використовують для порівняння з

перекладом,що виконують.

9) Переклади, що виділяються за ознакою первинності/ непервинності тексту

оригіналу:

- прямий(первинний,безпосередній) переклад-переклад,виконаний безпосередньо з оригіналу;

- непрямий (вторинний,непрямий) переклад-переклад, здійснений не безпосередньо з тексту-оригіналу,а з його перекладу на яку-небудь іншу мову;

- зворотній переклад-експериментальний чи навчальний переклад уже тексту на вихідну мову.

10)Переклади,що виділяються за типом адекватності:

стилістично адекватний переклад-семантичне повний і точний і стилістично еквівалентний переклад.що відповідає функціонально-стилістичним нормам мови перекладу;

-прагмантичне (функціонально)адекватний переклад-переклад,що правильно передаєпереведеного

основну (домінуючу)комунікативну функцію оригіналу;

-дезиративно адекватний переклад –переклад,повно і правильно відповідає на інформаційний запит споживача і не обов¢язково передає повний смисловий зміст і основу комунікативну функцію оригіналу.

 

Література: Федоров А.В. “Основы общей теории перевода”, М., 1983.

Львовская З.Д. “Теоретические проблемы перевода”, М., 1985.

 

Лекція №8

Різновид перекладу в залежності від жанру перекладеного тексту

В основі класифікації перекладних текстів лежить стилістичний принцип (стилістика – це наука про стиль). Загальновживана лексика представлена в усіх матеріалах, на її фоні виділяються різні пласти словарного запасу мови.

I а) Документальні та соціально-наукові тексти. Їм властиві терміни та деякі фразеологічні комплекси (наприклад: “треба зазначити, треба мати на увазі”).

б) Газетно-інформаційні тексти – мають свої фразеологізми (“як повідомляє агентство, як стало відомо, наш кореспондент повідомляє, за свідченнями”).

Газетно-інформаційні та деякі види наукових текстів – регулярне використання

- власних імен

- назви закладів

- суспільних організацій

- посад

Для цих трьох категорій текстів характерна відсутність слів, стилістично забарвлених архаїзмів (стародавні слова або слова, які не вживаються), поетизмів, просторіч. Чим більш спеціальний текст, тим вище у ньому частотність термінів (текст розрахован на невелику аудиторію).

II Література з суспільних наук – характерно використання слів у прямих значеннях та деяка кількість ідиоматичних (“бити байдики”)та метафоричних словосполучень (наприклад, в політології, юриспруденції, в порівнянні з науковими текстами зустрічаються і переносні значення слів).

III Художня література – має широкий діапазон лексичних засобів та можливостей прямого та переносного слововживання. За відсутністю термінів (спеціальних) тут спостерігається широке використання професіоналізмів (слів, які використовуються в певному колі людей), діалектизмів, архаїзмів, просторіч, слів іншомовного походження.

 

СИНТАКСИС

(розділ граматики, який вивчає сполучення слів в реченні)

Газетні, суспільні, науково-політичні тексти мають орієнтацію на книжково-писемну мову. Тому переважають складносурядні конструкції, відсутні фразеологізми, які вказують на усний характер мови, (окрім штампів, характерних монологічній мові лектора, наприклад: “зараз розглянемо”).

Характерна повноскладовість речень (окрім енциклопедій, словників, каталогів, технічних інструкцій, де специфікою текста є стислість), відсутність індивідуалізованості, тобто відсутній то підмет, то присудок.

(фразеологізми – стійкі звороти мови)

Спеціално-наукові та газетно- інформаційні тексти. В них використовуються словесні повторення: на початку та в кінці фрази, в побудові сусідніх абзаців, синтаксичний паралелізм (однакова побудова речень). Мета цього прийому – привернути увагу до певної частини тексту.

Критика, публіцистика – це та галузь літератури, яка розглядає питання політики та суспільного життя в періодичній публікації та окремих виданнях.

Велику роль відіграють синтаксичні засоби, тому що головною метою є вплив на читача.

В основному, це також орієнтація на книжково-писемну мову. Але допускаються еліптичні конструкції (речення з відсутніми членами). Можуть використовуватися риси, характерні для усної мови (звертання до читача, емоційно забарвлений тон, здивування, сарказм, окличний чи питальний знаки, риторичні конструкції: “Народ визволений, але чи щасливий він?”(Некрасов). Риторика – теорія красномовності, наука про ораторське мистецтво. Це показує індивідуальне відношення автора до відображуваного явища.

Художня література – присутня широта синтаксичних засобів (великі складні та прості короткі фрази, літературно правильні синтаксичні конструкції, еліпси). Все це є засобом вираження складних відношень автора до відображуваної реальності. Все це є засобом створення художнього образу та мовної характеристики персонажу.

Висновок: виходячи з вищезгаданого, можна сказати, що задача перекладу залишається стилістичною при будь-якому різновиді перекладного матеріалу.

 

Література: Рецкер Я.Н. “Теория перевода и переводческая практика”, М., 1974.

Брандерс М.П., Проворотов В.Н. “Пререводческий анализ текста”. – Курск, Издательство РОСИ, 1999.

 

 

Лекція №9

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти