ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема: Будівництво як галузь матеріального виробництва, продукція галузі, техніко-економічні особливості.

Лекція 1

Тема: Будівництво як галузь матеріального виробництва, продукція галузі, техніко-економічні особливості.

 

План:

1. Будівництво як галузь матеріального виробництва, продукція галузі, техніко-економічні особливості.

 

Рекомендована література:

Основна:
1. Экономика строительства / Под ред. И.С. Степанова. М.: Юрайт, 1998 ст. 10-12, 19-21

Додаткова:
2. Рогожин П.С., Гойко А.Ф. Економіка будівельних організацій, 2001, ст. 14-18

 

 

1.

Народне господарство країни складається з окремих галузей, які в залежності від функцій, що ними виконуються, відносяться до сфери матеріального виробництва або невиробничої сфери. Сфера матеріального виробництва охоплює промисловість, будівництво, енергетику, сільське господарство, транспорт та ряд інших галузей, що створюють матеріальні блага. До невиробничої сфери відносять охорону здоров’я, освіту, культуру, науку та інші , в процесі діяльності яких матеріальні блага не створюються.

Продукцією галузі будівництва є закінчені будівництвом та здані в експлуатацію об’єкти промислового та цивільного призначення, які зводяться заново, підвергаються реконструкції, розширенню або технічному переоснащенню.

Таким чином галузь капітального будівництва займається створенням, відтворенням та оновленням основних фондів країни.

Капітальне будівництво як галузь матеріального виробництва включає проектно-пошукові та науково-дослідницькі, будівельні та монтажні організації, підприємство будівельної індустрії, виробництва будівельних матеріалів та транспорт.

В будівельному процесі можна виділити три етапи:

1) підготовка будівництва;

2) власне будівництво;

3) реалізація будівельної продукції (здача готового об’єкту в експлуатацію).

Техніко-економічні особливості будівництва.

Будівництво суттєво відрізняється від інших галузей народного господарства. Це пояснюється особливим характером продукції будівництва, умовами вкладення грошових коштів, їх освоєння та повернення, методами організації та управління будівельним процесом, особливостями технології будівельного виробництва.

1. Стаціонарний характер будівельної продукції. Будівельна продукція створюється на окремій земельній дільниці та впродовж будівництва нерухома. Засоби ж праці та робочі безперервно переміщуються по фронту робіт (своєрідний міні-завод по створенню єдиного продукту).

2. Неповторність об’єктів будівництва. Безліч різних форм та об’ємно-планувальних рішень.

3. Значний вплив фактору часу – тривалість будівництва протягом місяців, років, відволікає з обігу коштів суттєвий капітал, тому це дуже ризиковане та відповідальне рішення.

4. Будівництво кожного об’єкту здійснюється у певному природному середовищі, яке характеризується власними топографічними, інженерно-геологічними та кліматичними умовами, що впливає на конструктивні рішення, а відповідно і на вартість.

5. Розміщення будівельної продукції на відповідній земельній дільниці робить її залежною від вартості земельної дільниці.

6. Будівництво відрізняється багатоплановими виробничими зв’язками.

7. Тривалість технологічного циклу в будівництві зумовила особливу форму взаємних розрахунків за будівельну продукцію.

8. Більш високий ступінь ризику порівняно з іншими галузями.

 

Питання для самоперевірки

1. Назвіть, як розрізняють галузі, в залежності від функцій, що ними виконуються?

2. До якої сфери діяльності відносять будівництво?

3. Що називають продукцією галузі будівництво?

4. Капітальне будівництво, як галузь матеріального виробництва включає... (закінчіть думку).

5. Назвіть етапи будівельного процесу.

6. Чим пояснюється відмінність будівництва від інших галузей народного господарства?

7. Назвіть техніко-економічні особливості будівництва.

8. Поясніть за допомогою прикладів сутність техніко-економічних особливостей будівництва.

 

 

Лекція 1

Тема: Будівельний ринок.

 

План:

1. Суть і функції ринку.*

2. Будівельний ринок.

 

Рекомендована література:

Основна:
1. Рогожин П.С., Гойко А.Ф. Економіка будівельних організацій, 2001, ст.. 59-60

 

1.

Будівельний ринок - це багатогалузева сис­тема виробництва, розподілу, обміну і споживання будівельної продукції та пос­луг будівельного комплексу.

Будівельний ринок як система до свого складу включає:

• суб'єкти будівельного ринку;

• об'єкти ринкових відносин;

• інфраструктуру ринку будівельного комплексу;

• ринковий механізм;

• державний контроль;

• регулювання та саморегулювання ринку.

Суб'єктами будівельного ринку є:

• інвестори;

• замовники;

• підрядники;

• проектно-дослідні організації та фірми;

• науково-дослідні інститути;

• підприємства промисловості будівельних матеріалів, виробів, конструкцій;

• підприємства будівельного та дорожнього машинобудування;

• підприємства-виготовлювачі технологічного, енергетичного та іншого об­
ладнання.

Об'єктами ринкових відносин є:

• будівельна продукція (будови, споруди тощо);

• будівельні машини та механізми;

• транспортні засоби;

• матеріали, вироби, конструкції;

• капітал (інвестиції);

• земельні ділянки;

• інформація та ін.

Інфраструктура ринку будівельного комплексу включає:

• банки - центральний (державний), зовнішньоекономічні, інвестиційні, акціо­нерні, комерційні, іпотечні тощо;

• біржі - товарно-сировинні, трудових ресурсів, фондові (цінних паперів), не­рухомості тощо;

 
 


* Питання для самостійного вивчання. Рекомендується скористатися відповідним методичним матеріалом.

 

• брокерські контори та фірми;

• інституціональні інвестори - пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні
товариства, фірми відкритого та закритого типів тощо;

• іноземні інвестори;

• агентські, посередницькі, рекламні, інформаційні служби та фірми;

• інженерно-консультаційні центри та фірми

• венчурні (ризикові) підприємства у будівельному комплексі;

• фонди та програми підтримки малого бізнесу;

• контрольно-інспекційні служби.

Ринковий механізм включає такі важелі ринку:

• попит, пропозиція, ціна;

• форми та відношення власності;

• методи оплати праці;

• способи розподілу доходу;

• податкові ставки.

Державний контроль- система заходів законодавчого, виконавчого та кон­тролюючого характеру, яка включає:

• контроль за попитом і пропозицією на державне будівництво;

• контроль за використанням капіталовкладень, що фінансуються з державного
бюджету;

• контроль за виконанням нормативних документів проектувальниками та під­рядниками.

Регулювання та саморегулювання ринку.На основі податкових зобов'язань, субвенцій, антимонопольних заходів, норм амортизаційних відрахувань тощо держава регулює інституціональні залежності суб'єктів будівельного ринку та його інфраструктури.

Роботою бірж і тендерних торгів саморегулюється процес ринкових відносин.

Ринок будівельного комплексу нормально функціонує лише при наявності сучасної інформаційної системи, що його обслуговує.

 

 

Питання для самоперевірки

1. Дайте поняття “будівельний ринок”.

2. Що до свого складу включає будівельний ринок?

3. Пригадайте, хто є суб’єктами будівельного ринку?

4. Назвіть об’єкти ринкових відносин.

5. Охарактеризуйте інфраструктуру ринку будівельного комплексу.

6. Які важелі включає ринковий механізм?

7. Охарактеризуйте поняття “державний контроль”.

8. Як здійснюється регулювання, саморегулювання ринку?

 

 

Лекція 2

Лекція 2

Тема: Будівельна організація, як суб’єкт
господарювання.

 

План:

1. Будівельна організація, як суб’єкт господарювання.

 

Рекомендована література:

Основна:
1. Рогожин П.С., Гойко А.Ф. Економіка будівельних організацій, 2001, стор. 129-132

Додаткова:
2. А.М. Тугай та ін. Економіка будівельної організації. К 2002, стор. 8-11

 

 

1.

Будівельна організація ­– це відособлена виробничо-господарська одиниця, основою якої є професійно організований трудовий колектив, здатний за допомогою наявних засобів виробництва виробляти будівельну продукцію у вигляді будівель, споруд, будівельних робіт і послуг відповідного призначення, профілю та типу. Це суб’єкт матеріального виробництва і ринку, що має права юридичної особи, виробничо-технічну єдність, організаційно-адміністративну та господарську самостійність.

Сучасна будівельна організація має всі основні риси підприємства:

§ організаційна єдність;

§ майнова відповідальність;

§ певний комплекс засобів виробництва;

§ єдиноначальність;

§ юридична, оперативно-господарська й економічна самостійність;

Тобто, за своєю сутністю будівельна організація відповідає поняттю “будівельне підприємство”. На жаль, навіть в офіційних документах зберігається традиційне поняття “будівельно-монтажна організація”, що створює невизначеність у формуванні суб’єктів господарювання у будівельній галузі.

Внутрішнє середовище будівельної організації:

 

ВИРОБНИЦТВО
Люди(персонал) Засоби виробництва   Фінанси Інформація
Результат діяльності:

           
   
   
 
   
 

 


Зовнішнє середовище визначається відносинами з постачальниками, споживачами (замовниками), партнерами (субпідрядниками), конкурентами, кредиторами, державними органами. Будівельна організація не існує поза навколишнім економічним середовищем.

Усі будівельні організації у процесі функціонування діють у рамках визначених законів, правових норм. Тому будівельна організація є не лише суб’єктом економіки, а й виступає юридичною особою – елементом права. Таким чином, будівельна організація є самостійним господарюючим суб’єктом, що створений у порядку, встановленому законом, для здійснення відповідної діяльності з метою отримання прибутку.

 

Функції будівельної організації:

- будівництво будинків і споруд виробничого та невиробничого призначення;

- продаж і своєчасна здача в експлуатацію об’єктів будівництва;

- матеріально-технічне забезпечення будівельного виробництва;

- управління й організація праці персоналу будівельної організації;

- розвиток і зростання обсягів виробництва;

- сплата податків, платежів у бюджет, інші виплати.

 

 

Питання для самоперевірки

 

1. Охарактеризуйте будівельну організацію як відособлену виробничо-господарську одиницю.

2. Назвіть риси підприємства, притаманні сучасній будівельній організації.

3. Подумайте, які негативні наслідки невідповідності поняття “будівельна організація” статусу “підприємство” можуть виникнути?

4. Охарактеризуйте внутрішнє та зовнішнє середовище будівельної організації.

5. Охарактеризуйте будівельну організацію як юридичну особу.

6. Пригадайте функції будівельної організації.

 

 

Лекція 3

Тема: Інвестиційні процеси.

План:

1.Економічний зміст інвестицій.

2.Склад і структура капітальних вкладень.*

 

Рекомендована література:

Основна:
1. Рогожин П.С., Гойко А.Ф. Економіка будівельних організацій, 2001, ст. 37-38.

Додаткова:
2. А.М. Тугай та ін.. Економіка будівельної організації. К 2002, ст. 167-168

 

1.

Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає вкладення грошей.

Інвестиції - це вкладення капіталу з метою дальшого його збільшення. У господарській діяльності інвестиції мають фінансове та економічне визначення.

За фінансовим визначенням інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються у господарську діяльність із метою отримання доходів (прибутку).

За економічним визначенням інвестиції - це капітальні вкладення (витрати) на створення, розширення, реконструкцію й технічне переобладнання основного капіталу, а також пов'язане з цим збільшення оборотного капіталу.

Інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької й відтворювальної діяль­ності, внаслідок чого формується прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями є:

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання й інші матеріальні цінності);

- грошові засоби, цільові банківські вклади, кредити, акції та інші цінні папери;

* Питання для самостійного вивчання. Рекомендується скористатися відповідним методичним матеріалом.

**Ноу-хау - сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених як технічна документація, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації виробництва, але не запатен­тованих.

 

- майнові права, що випливають з авторського права, ліцензії, ноу-хау,** досвід та інші інтелектуальні цінності.

- права користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права.

 

Основні сфери інвестицій:

§ фінансова сфера: акції, облігації та інші цінні папери, страхування.

§ матеріальна сфера: інвестування у реальне матеріальне виробництво (відтворення основних фондів, формування кадрів, науково-дослідні розробки).

Інвестиції у відтворення основних виробничих фондів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Капітальні вкладення - це витрати матеріальних, трудових і грошових ресурсів спрямованих на відновлення та приріст основних виробничих фондів. Із точки зору ресурсного підходу під капітальними вкладеннями розуміють фінансові ресурси, призначені для розширеного відтворення основних виробничих фондів.

Таким чином, капітальні вкладення за своїм економічним змістом сходяться з інвестиціями. Але ці поняття не тотожні за своїм кількісним складом, видом майнових цінностей і метою вкладення у справу. Головним для інвестицій є отримання при­бутку (доходу) внаслідок інвестування підприємницької діяльності. Без отримання прибутку відсутні стимули до інвестування, а самі інвестиції для підприємця безпід­ставні. Головною метою капітальних вкладень є приріст основних виробничих фон­дів і отримання народногосподарського та соціального ефекту, особливо у сфері еко­логії, охорони здоров'я, культури, освіти тощо.

 

Питання для самоперевірки

 

1. Дайте поняття “інвестиції”.

2. Поясніть різницю між фінансовим і економічним визначеннями інвестицій.

3. Назвіть види цінностей, які вважають інвестиціями.

4. Назвіть основні сфери інвестицій.

5. Як називають інвестиції у відтворення основних виробничих фондів.

6. Поясніть, у чому полягає схожість та відмінність понять “капітальні вкладення” і “інвестиції”.

 

Лекція 4

Тема: Підприємницька діяльність в будівництві.

План:

1. Поняття про підприємництво.

2. Форми організації підприємництва (форми підприємств).*

 

Рекомендована література:

Основна:
1. Рогожин П.С., Гойко А.Ф. Економіка будівельних організацій, 2001, стор. 183-194

Додаткова:
2. А.М. Тугай та ін.. Економіка будівельної організації. К 2002, стор. 12-15

 

1.

Підприємницька діяльність (підприємництво) –це ініціативна на свій ризик форма діяльності окремих громадян, груп, підприємств, будівельних організацій і їх об’єднань по виробництву та реалізації продукції, робіт та послуг з метою отримання прибутку.

Головний зміст підприємництва у сфері будівництва – виявлення та формування попиту на будівельну продукцію (роботи, послуги) та задоволення його завдяки будівництву і продажу будівельної продукції як товару.

Підприємницьку діяльність можна поділити на:

1. Виробниче підприємництво – діяльність спрямована на виробництво готової будівельної продукції, проведення робіт і надання послуг виробничого характеру, технічної документації, інформації та інших цінностей, які потім реалізовують споживачам.

2. Комерційне підприємництво – складається з товарно-грошових відносин та торгово-обмінних операцій (перепродаж; інвестування будівництва котеджів, будинків тощо для наступної реалізації населенню).

3. Фінансове підприємництво – різновид комерційного підприємництва, об’єктом купівлі-продажу якого є цінні папери (акції, облігації, ваучери), валюта, гроші.

2.

Форма підприємництва – це система правових норм, яка визначає внутрішні відносини між партнерами, з іншими суб’єктами господарювання, з державними органами. Основні форми підприємництва:

1. Індивідуальні:

1.1 Індивідуальні;

1.2 Сімейні;

1.3 Приватні.

2. Колективні:

2.1. Споживчі кооперативи.

2.2. Господарчі товариства і колективи:

* Питання передбачає можливість більш розширеного викладення інформації. Рекомендується скористатися відповідним методичним матеріалом.

§ Акціонерне товариство – товариство, статутний капітал якого розподілено на певну кількість акцій рівного номіналу; учасники акціонерного товариства (акціонери) не відповідають за його зобов’язання і несуть ризик збитків у межах вартості належних їм акцій. Бувають відкриті та закриті.

§ Товариство з обмеженою відповідальністю – засновано однією або кількома особами; статутний капітал товариства розподілено на частки, розміри яких визначено установчими документами. Учасники товариства не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків у межах вартості внесків.

 

§ Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть субсидіарну відповідальність за його зобов’язаннями своїм майном в однаковому для всіх кратному розмірі до вартості їхніх внесків, обумовленому засновницькими документами товариства.

§ Повним товариством називається товариство, учасники якого займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і несуть відповідальність за його зобов’язаннями належним їм майном.

§ Товариством на вірі (командитним товариством) визначається товариство, у якому поряд з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов’язаннями товариства своїм майном, є один або кілька учасників-вкладників, які несуть ризик збитків у межах сум, внесених ними внесків та не беруть участь в здійсненні товариством підприємницької діяльності

Лекція 5

Тема: Конкуренцiя в будiвельнiй органiзацiї та в умовах пiдприємництва.

План:

1. Поняття про конкуренцiю.

2. Форми організації підприємництва (форми підприємств).*

 

Рекомендована література:

Основна:
1. Рогожин П.С., Гойко А.Ф. Економіка будівельних організацій, 2001, стор. 183-194

Додаткова:
2. А.М. Тугай та ін.. Економіка будівельної організації. К 2002, стор. 12-15

1.

Підприємницька діяльність (підприємництво) –це ініціативна на свій ризик форма діяльності окремих громадян, груп, підприємств, будівельних організацій і їх об’єднань по виробництву та реалізації продукції, робіт та послуг з метою отримання прибутку.

Головний зміст підприємництва у сфері будівництва – виявлення та формування попиту на будівельну продукцію (роботи, послуги) та задоволення його завдяки будівництву і продажу будівельної продукції як товару.

Підприємницьку діяльність можна поділити на:

4. Виробниче підприємництво – діяльність спрямована на виробництво готової будівельної продукції, проведення робіт і надання послуг виробничого характеру, технічної документації, інформації та інших цінностей, які потім реалізовують споживачам.

5. Комерційне підприємництво – складається з товарно-грошових відносин та торгово-обмінних операцій (перепродаж; інвестування будівництва котеджів, будинків тощо для наступної реалізації населенню).

6. Фінансове підприємництво – різновид комерційного підприємництва, об’єктом купівлі-продажу якого є цінні папери (акції, облігації, ваучери), валюта, гроші.

2.

Форма підприємництва – це система правових норм, яка визначає внутрішні відносини між партнерами, з іншими суб’єктами господарювання, з державними органами. Основні форми підприємництва:

5. Індивідуальні:

1.4 Індивідуальні;

1.5 Сімейні;

1.6 Приватні.

6. Колективні:

6.1. Споживчі кооперативи.

6.2. Господарчі товариства і колективи:


* Питання передбачає можливість більш розширеного викладення інформації. Рекомендується скористатися відповідним методичним матеріалом.

 

§ Акціонерне товариство – товариство, статутний капітал якого розподілено на певну кількість акцій рівного номіналу; учасники акціонерного товариства (акціонери) не відповідають за його зобов’язання і несуть ризик збитків у межах вартості належних їм акцій. Бувають відкриті та закриті.

§ Товариство з обмеженою відповідальністю – засновано однією або кількома особами; статутний капітал товариства розподілено на частки, розміри яких визначено установчими документами. Учасники товариства не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків у межах вартості внесків.

 

§ Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть субсидіарну відповідальність за його зобов’язаннями своїм майном в однаковому для всіх кратному розмірі до вартості їхніх внесків, обумовленому засновницькими документами товариства.

§ Повним товариством називається товариство, учасники якого займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і несуть відповідальність за його зобов’язаннями належним їм майном.

§ Товариством на вірі (командитним товариством) визначається товариство, у якому поряд з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов’язаннями товариства своїм майном, є один або кілька учасників-вкладників, які несуть ризик збитків у межах сум, внесених ними внесків та не беруть участь в здійсненні товариством підприємницької діяльності

Лекція 6

Лекція 7

Тема: Обігові фонди та обігові кошти будівельно-монтажної організації.

 

План:

1. Склад та витоки формування обігових коштів (оборотних засобів).

2. Нормування обігових коштів.

3. Показники ефективності використання обігових коштів.*

Рекомендована література:

Основна:
1. А.М. Тугай та ін.. Економіка будівельної організації. К 2002, стор. 43-58.

Додаткова:
2. Рогожин П.С., Гойко А.Ф. Економіка будівельних організацій, 2001, стор. 308-328.

1.

Обігові кошти – це авансована будівельною організацією сукупність грошових коштів, яка забезпечує неперервність процесу виробництва. Склад:

Виробничі запаси
В процесі виробництва
Обігові фонди
Обігові кошти

 

 

Фонди обігу

 


Рис. 3. Склад обігових коштів.

 

Обігові фонди – частина виробничих фондів, яка:

1. Повністю споживається в одному виробничому циклі;

2. Повністю переносить свою вартість на собівартість будівельно-монтажних робіт

3. Втрачає власний первісний матеріально-речовий стан;

 

* Питання для самостійного вивчання. Рекомендується скористатися відповідним методичним матеріалом.

Фонди обігу – частина обігових коштів, яка функціонує у сфері обігу (реалізації продукції).

Обігові кошти постійно знаходяться в русі, здійснюючи кругообіг.

Г — Пп...В...Вн...Пг — Г’

Стадія І Стадія ІІ Стадія ІІІ

Г, Г’ – гроші;

Пп – предмети праці;

В – виробництво;

Вн – незавершене виробництво;

Пг – готова продукція.

Витоки формування обігових коштів.

1. Власні обігові кошти (статутний капітал, додатковий та резервний капітал).

2. Ті, що дорівнюються до власних, або стійкі пасиви (мінімальна перехідна заборгованість по заробітній платі, по обов’язкових відрахуваннях та податках, постачальникам)

3. Залучені обігові кошти (кредити банків, цільові внески).

 

2.

Основна задача нормування обігових коштів – забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації будівельної продукції (робіт) при мінімальному, економічно-обґрунтованому авансуванні грошових ресурсів в обігові виробничі фонди і фонди обігу.

Нормування обігових коштів здійснюють за такими елементами: основні будівельні матеріали, незавершене виробництво, паливо, малоцінні та предмети, що швидко зношуються, запасні частини тощо. Процес нормування ОК містить у собі розрахунок норм і нормативів

Норма обігових коштів – це відносний показник, що характеризує відношення запасів окремих видів матеріальних цінностей до певного показника роботи будівельної організації (як правило, вимірюють у днях, відсотках та інших відносних показниках). Норма ОК є кількісним показником для розрахунку нормативу обігових коштів.

Норматив ОК – це грошовий вираз вартості мінімально-необхідних будівельній організації засобів.

Існують методи нормування обігових коштів:

- метод прямого розрахунку, що передбачає визначення ОК за кожним елементом;

- аналітичний метод, що передбачає використання фактичних даних про обсяг ОК за певний період за винятком зайвих і непотрібних із відповідним внесенням необхідних поправок;

- коефіцієнтний метод, що передбачає визначення нового нормативу ОК шляхом внесення змін до попереднього нормативу з урахуванням зростання обсягу виробництва робіт та прискорення оборотності ОК;

- економіко-математичні методи.

Розглянемо розрахунок нормативів за деякими елементами ОК:

а) Норматив ОК на основні види будівельних матеріалів, допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів Нм:

Нм = См · Дн

См – середньодобові витрати матеріалів тощо;

Дн – норма запасу, дні.

б) Норматив ОК для забезпечення незавершеного виробництва НБВ, що розраховується, як правило, до обсягу одноденних витрат на загальний обсяг БМР:

НБВ = (Св· Тц · Кн):Д

Св – витрати на виробництво валового обсягу БМР, тис.грн.

Тц – тривалість виробничого циклу, днів;

Кн – коефіцієнт наростання витрат;

Д – тривалість планового періоду, дні.

Тривалість виробничого циклу розраховується, виходячи з прийнятої технології будівництва і завантаження будівельних машин і механізмів.

Коефіцієнт наростання витрат у незавершеному виробництві (ступінь готовності будівництва об’єкта) у будівельних організаціях, де витрати здійснюються рівномірно, визначаються шляхом ділення суми одноразових матеріальних витрат і половини інших витрат на загальну суму витрат на виробництво будівельної продукції:

К = (См + 0,5 Сп ):(См + Сп)

См – матеріальні витрати на момент початку виробничого процесу (вартість матеріалів, що надійшли на будівельний майданчик), тис.грн.;

Сп – інші витрати до завершення будівництва об’єкта, тис.грн.

 

Питання для самоперевірки

 

1. Що таке “обігові кошти”?

2. Згадайте склад обігових коштів.

3. Назвіть особливості економічного функціонування обігових фондів.

4. Опишіть схему кругообігу обігових коштів.

5. Назвіть витоки формування обігових коштів.

6. У чому полягає основна задача нормування обігових коштів?

7. Що таке “норма обігових коштів”? “норматив обігових коштів”?

 

Лекція 8

Питання для самоперевірки

1. Що таке “матеріально-технічне забезпечення”?

2. Згадайте основні функції МТЗ.

3. Назвіть служби МТЗ.

4. Що таке запаси матеріально-технічних ресурсів?

5. На які складові в залежності від призначення поділяють виробничі запаси?

6. Для чого призначені і як обчислюються поточні запаси?

7. Для чого створюють і як обчислюють страхові запаси?

 

Лекція 8

Тема: Трудові ресурси та кадри будівельної організації.
Продуктивність праці.

План:

 

1. Трудові ресурси та кадри будівельної організації.

2. Продуктивність праці.

Рекомендована література:

Основна:
1. А.М. Тугай та ін.. Економіка будівельної організації. К 2002, стор. 59-64.

Під кадрами будівельної організації розуміють основний (постійний) склад працівників будівельної організації. Кадри у широкому розумінні – це головна продуктивна сила суспільства і в залежності від виконуваних ними функцій поділяються на категорії: працівники основного і підсобного виробництва, керівники, фахівці, службовці. Зазначені працівники становлять будівельно-виробничий персонал будівельного підприємства.

Кожна категорія передбачає ряд професій, що, у свою чергу представлені групами спеціальностей; їх представників поділяють за рівнем кваліфікації.

Будівельна професія – це сукупність спеціальних теоретичних знань і практичних навиків, необхідних для виконання певного виду робіт у будівельній галузі.

Спеціальність (фах) – це розподіл усередині професії, що потребує додаткових навиків і знань для виконання роботи на конкретній ділянці виробництва або виду роботи.

Кваліфікація – це сукупність знань і практичних навиків, що дозволяють виконувати роботи певної складності.

За рівнем кваліфікації робітників поділяють на некваліфікованих, малокваліфікованих, кваліфікованих та висококваліфікованих.

Фахівці поділяються за кваліфікаційними категоріями: 1, 2, 3, і без категорії.

Керівники поділяються за структурами управління (лінійні та функціональні) та ланками управління (вищі, середні, низові – лінійні).

В умовах формування ринкових відносин, з’являються нові елементи класифікації персоналу – менеджери різного рівня.

Продуктивність праці — це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого.

Продуктивність передбачає ефективне, раціональне використання не лише праці, але й усіх інших ресурсів — капіталу, землі, сировини, матеріалів, енергії, інформації. Ось чому, визначаючи політику та стратегію будь-якого підприємства й аналізуючи продуктивність праці, обов'язково зіставляють продуктивність праці з рівнем використання інших чинників виробництва. Разом з тим, якість та продуктивність більшості Цих чинників безпосередньо залежить від якості трудових ресурсів та рівня використання їхнього потенціалу.

Розрізняють індивідуальну, локальну та суспільну продуктивність праці.

Під індивідуальною продуктивністю праці розуміють продуктивність праці окремих працівників на конкретній дільниці виробництва. Локальна продуктивність праці становить середню продуктивність праці по окремій дільниці, цеху, підприємству або галузі. Суспільна продуктивність праці — це середній рівень продуктивності праці в національному господарстві в цілому. Враховує продуктивність індивідуальної праці та уречевленої.

Залежно від прямого чи оберненого співвідношення обсягу продукції, робіт або послуг та кількості праці, затраченої на виробництво цього обсягу, вирізняють два показники рівна продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (обсягом робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць, квартал, рік).

Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг).

Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна розраховувати за окремими видами продукції (послуг) та використовувати для розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуговування та управління). Різноманітність підходів до визначення рівня продуктивності праці залежить від специфіки діяльності підприємств або їхніх підрозділів, мети розрахунків і ґрунтується на методичних особливостях.

Виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюються обсяг продукції та затрати праці.

Якщо

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти