Тема: Основні фонди будівельної організації.

План:

1. Виробничі фонди.

2. Склад основних фондів (ОФ).

3. Оцінка вартості основних фондів.

4. Фізичний та моральний знос.

5. Амортизація основних фондів.

6. Показники ефективності використання основних фондів.

7. Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів.*

Рекомендована література:

Основна:
1. А.М. Тугай та ін.. Економіка будівельної організації. К 2002, стор. 33-42

Додаткова:
2. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. Посіб. – К.:А.С.К., 2005, стор. 56-1052.

3. Рогожин П.С., Гойко А.Ф. Економіка будівельних організацій, 2001, стор. 248-264

1.

Для здійснення виробничої діяльності необхідні три взаємодіючі елементи: засоби праці, предмети праці та власне жива праця.

Засоби та предмети праці являють собою засоби виробництва, які, приймаючи участь у виробничому процесі в натуральній та вартісній формі становлять речовинний зміст основних фондів. Так основна маса засобів праці становить основні фонди, а предмети праці – оборотні засоби (обігові кошти).

Відрізняються ці дві групи фондів за трьома признаками:

1) Роллю та характером участі в процесі виробництва;

2) Характером перенесення власної вартості на собівартість продукції;

3) Характером зміни зовнішнього вигляду, матеріально-речового стану, форми.

2.

Основні фонди являють собою сукупність матеріально-речових цінностей, які є основним майном підприємства. Економічні особливості функціонування виробничих фондів:

1) Тривалий час та неодноразово приймають участь в процесі виробництва.

2) Власну вартість на собівартість продукції переносять по частинах, за весь термін експлуатації.

3) Не змінюють зовнішнього вигляду, матеріально-речового стану, форми.

* Питання для самостійного вивчання. Рекомендується скористатися відповідним методичним матеріалом.

Рис. 1. Склад основних фондів.

За функціональним призначенням основні фонди поділяють на виробничі (що беруть участь у виробничому процесі) та невиробничі (призначенні для розвязання соціальних питань).

За характером участі складових у процесі виробництва виділяють активні та пасивні виробничі фонди. Активні – безпосередньо приймають участь в процесі виробництва та визначають його продуктивність. Пасивні – створюють необхідні умови для нормального протікання процесу виробництва.

За приналежністю основні фонди бувають власні – що знаходяться на балансі організації, та залучені – взяті у тимчасове користування.

За ознакою використання фонди бувають діючі та бездіяльні.

3.

При плануванні відтворення основних фондів, визначенні розміру амортизації, аналізу ефективності їх використання велике значення має правильний облік та достовірна оцінка вартості.

Облік в натуральних показниках необхідний для визначення кількості та виробничої потужності ОВФ організації. Цей вид обліку ґрунтується на паспортних відомостях, що фіксуються в момент придбання або будівництва, містять інформацію про технічні характеристики, а також про зміни стану основних фондів. Типові показники: загальна та корисна площа будівель; кількість та загальна потужність по окремим видам та типорозмірам машин; середня їх одинична потужність; показник технічної та експлуатаційної продуктивності машин.

У зв’язку з тривалістю функціонування основних фондів, поступовим їх зносом в процесі експлуатації для оцінки основних фондів у вартісному виразі використовують початкову, відновну та остаточну вартості основних фондів.

Початкова вартість відображує фактичні витрати організації на придбання машин та обладнання (з урахуванням затрат на доставку), або зведення будівель в цінах, що діють в рік придбання. За початковою вартістю основні фонди заносять на баланс будівельної організації.

Але фонди, придбані в різний період відображають цінову ситуацію, характерну для цих періодів. Тому виникає потреба привести вартість фондів до єдиного вимірювача. Для цього використовують поняття відновної вартості.

Відновна вартість – це вартість основних фондів, приведена до умов і цін року, в якому фонди переоцінювали. Цей вид ціни дозволяє визначити реальну вартість засобів праці з урахуванням сучасних умов суспільного виробництва, зростання технічного рівня тощо.

Залишкова (остаточна) вартість (початкова, або відновна) – вартість основних фондів з урахуванням зносу. Тобто це та частина вартості основних фондів, що ще не перенесена на вартість продукції, що виробляється. Цей вид оцінки вартості дозволяє виявити реальну ціну основних фондів на момент оцінки.

Протягом року введення і вибуття основних фондів відбувається нерівномірно. З метою спрощення обліку, економічних розрахунків тощо обчислюють середньорічну вартість основних фондів В_сер.р.:

(тис.грн.) (1)

де В_н – вартість наявних на початок року фондів, тис. грн..

В_пр, В_{в ­}­– відповідно вартість прибулих та вибулих протягом року фондів, тис.грн.

t₁, t₂ – кількість повних місяців до кінця року діяльності та бездіяльності фондів.

4.

Процес зносу основних фондів має подвійний характер:

Фізичний знос – старіння фондів у результаті тривалої нормальної експлуатації під впливом виробничих та природно-кліматичних факторів.

Моральний знос –утрата споживчої цінності та вартості ОФ під впливом науково-технічного прогресу.

У свою чергу моральний знос може виступати у двох формах.

Перша форма морального зносу полягає у тому, що засоби праці втрачають частину своєї вартості, оскільки нові стають дешевшими у виробництві. В результаті на одиницю виробленої будівельної продукції переноситься менший розмір вартості ОФ.

Друга форма морального зносу – це наслідок створення нових, більш економічних та продуктивних машин і механізмів, у результаті чого на одиницю виробленої будівельної продукції переноситься не тільки менший розмір вартості ОФ, а й досягається економія живої праці тощо.

5.

Амортизація– це процес перенесення вартості обєкта основних фондів на собівартість готової продукції з метою накопичення необхідних сум для своєчасної заміни зношених фондів. Ці суми – амортизаційні відрахування, а процес заміни зношених фондів називається реновація або відновлення.

Витрати, пов’язані з амортизацією ОФ відносять до постійних витрат виробництва. Проте тут є певне припущення, оскільки вартість ОФ переноситься на вартість продукції, як правило, нерівномірно.

На практиці використовують такі методи розрахунку амортизації:

1) прямолінійний;

2) зменшення залишкової вартості;

3) прискореного зменшення залишкової вартості;

4) кумулятивний;

5) виробничий;

6) податковий.

1) Прямолінійний метод – полягає в рівномірному (прямолінійному) зносі.

Вартість ОФ

В_п

В_л

Т_сл Період служби

Рис.2. Лінійна амортизація.

Щорічна амортизація визначається за формулою:

А_р = (В_п – В_л) : Т_сл (2)

Де В_п – початкова вартість ОФ, тис. грн.

В_л – ліквідна вартість ОФ, тис. грн.

Т_сл – термін служби ОФ, років.

Вартість ОФ наприкінці і-го року (залишкова) дорівнює:

В_і = В_п – і · А_р (3)

2) Метод зменшуваної залишкової вартості (дигресивний).

На думку деяких економістів, вартість основного капіталу (ОФ) будівельної організації найшвидше падає у перші роки його використання. Щорічна амортизація одиниці ОФ при такому підході обчислюється як фіксований відсоток від залишкової вартості фондів.

Розмір річної амортизації становитиме:

А_р = В_і–1 ·N_а : 100, (4)

де В_і–1 – залишкова вартість ОФ на кінець (і – 1)-го року, тис. грн.

N_а – річна норма амортизації, %:

(5)

3) Метод прискореного зменшення залишкової вартості ­– ліквідаційна вартість ОФ не враховується. Річна норма амортизації визначається, виходячи з терміну корисної експлуатації об’єкта, і подвоюється.

4) Кумулятивний метод – метод списання вартості за сумою кількості років. На відміну від норми амортизації, за даним методом визначається кумулятивний коефіцієнт.

5) Виробничий метод – базується на припущенні, що об’єкт основних фондів амортизується тільки під час його експлуатації.

6) Податковий метод. Найчастіше на підприємствах використовують такі норми амортизації основних виробничих фондів:

Таблиця 1. Квартальні норми амортизації основних фондів**

1 група – будівлі, споруди, їх структурні компоненти;

2 група – автомобільний транспорт; меблі, конторське обладнання та устаткування;

3 група – ті, що не увійшли до інших груп, у т.ч. будівельна техніка;

4 група – електронно-обчислювальні машини, їх програмне та апаратне забезпечення.

Амортизації підлягають витрати: 1) на повне відновлення; 2) на капітальний ремонт і модернізацію. З періодичних амортизаційних відрахувань створюється амортизаційний фонд для цільового використання.

**Згідно з унесеними змінами до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.04 р. № 1957-IV; Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР

*** Така група ОФ «з'явилася» починаючи з 01.01.03 р. Раніше об'єкти, що підпадають під цю групу, включалися до складу ОФ гр. 2.

6.

Показники використання основних фондів умовно поділяються на дві групи:

– загальні або вартісні;

– приватні, в основному, натуральні.

З першої групи найчастіше використовують показники:

1. Рентабельність основних фондів(Р_о.ф):

Р_о.ф = (%) (6)

П – річний прибуток, тис.грн.;

2. Фондовіддача(Ф_в) – показує кількість продукції, що знімається з кожної гривні середньорічної вартості основних фондів:

Ф_в = Q : В_сер.р (грн.прод./грн.фонд.), (7)

де Q – валовий річний обсяг випуску будівельної продукції, тис.грн.

3. Фондомісткість(Ф_м) – показує частку середньорічної вартості ОФ, що припадає на випуск 1 грн. валової будівельної продукції (робіт):

Ф_м = В_сер.р : Q (грн.фонд./грн.прод.) (8)

4. Фондоозброєність(Ф_озб):

Ф_озб = В_сер.р : Ч (тис.грн./чол.), (9)

де Ч – середньооблікова чисельність персоналу, чол.

5. Механоозброєність(Ф_мех):

Ф_мех = В^а_сер.р : Ч (тис.грн./чол.) (10)

де В^а_сер.р – середньорічна вартість активної частки ОФ, тис. грн.

Питання для самоперевірки

1. Які елементи потрібні для здійснення виробничої діяльності?

2. За якими признаками відрізняють основні фонди від оборотних засобів?

3. Назвіть особливості економічного функціонування основних фондів.

4. Згадайте склад основних фондів.

5. Поясніть відмінність власних та залучених фондів, діючих та бездіяльних.

6. Які види оцінки основних фондів у вартісному виразі ви пам’ятаєте? Поясніть сутність кожного з видів.

7. Дайте визначення “фізичний знос”, “моральний знос”.

8. У чому полягає відмінність першого та другого роду морального зносу?

9. Що таке амортизація?

10. Які методи амортизації застосовують в практиці господарювання?

11. Які групи фондів та відповідні їм норми амортизації характерні для податкового методу?

12. Які вартісні показники ефективності використання основних фондів ви знаєте? Дайте характеристику показникам.

Лекція 7

Тема: Обігові фонди та обігові кошти будівельно-монтажної організації.

План:

1. Склад та витоки формування обігових коштів (оборотних засобів).

2. Нормування обігових коштів.

3. Показники ефективності використання обігових коштів.*

Рекомендована література:

Основна:
1. А.М. Тугай та ін.. Економіка будівельної організації. К 2002, стор. 43-58.

Додаткова:
2. Рогожин П.С., Гойко А.Ф. Економіка будівельних організацій, 2001, стор. 308-328.

1.

Обігові кошти – це авансована будівельною організацією сукупність грошових коштів, яка забезпечує неперервність процесу виробництва. Склад:

Рис. 3. Склад обігових коштів.

Обігові фонди – частина виробничих фондів, яка:

1. Повністю споживається в одному виробничому циклі;

2. Повністю переносить свою вартість на собівартість будівельно-монтажних робіт

3. Втрачає власний первісний матеріально-речовий стан;

* Питання для самостійного вивчання. Рекомендується скористатися відповідним методичним матеріалом.

Фонди обігу – частина обігових коштів, яка функціонує у сфері обігу (реалізації продукції).

Обігові кошти постійно знаходяться в русі, здійснюючи кругообіг.

Г — П_п...В...В_н...П_г — Г’

Стадія І Стадія ІІ Стадія ІІІ

Г, Г’ – гроші;

П_п – предмети праці;

В – виробництво;

В_н – незавершене виробництво;

П_г – готова продукція.

Витоки формування обігових коштів.

1. Власні обігові кошти (статутний капітал, додатковий та резервний капітал).

2. Ті, що дорівнюються до власних, або стійкі пасиви (мінімальна перехідна заборгованість по заробітній платі, по обов’язкових відрахуваннях та податках, постачальникам)

3. Залучені обігові кошти (кредити банків, цільові внески).

2.

Основна задача нормування обігових коштів – забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації будівельної продукції (робіт) при мінімальному, економічно-обґрунтованому авансуванні грошових ресурсів в обігові виробничі фонди і фонди обігу.

Нормування обігових коштів здійснюють за такими елементами: основні будівельні матеріали, незавершене виробництво, паливо, малоцінні та предмети, що швидко зношуються, запасні частини тощо. Процес нормування ОК містить у собі розрахунок норм і нормативів

Норма обігових коштів – це відносний показник, що характеризує відношення запасів окремих видів матеріальних цінностей до певного показника роботи будівельної організації (як правило, вимірюють у днях, відсотках та інших відносних показниках). Норма ОК є кількісним показником для розрахунку нормативу обігових коштів.

Норматив ОК – це грошовий вираз вартості мінімально-необхідних будівельній організації засобів.

Існують методи нормування обігових коштів:

- метод прямого розрахунку, що передбачає визначення ОК за кожним елементом;

- аналітичний метод, що передбачає використання фактичних даних про обсяг ОК за певний період за винятком зайвих і непотрібних із відповідним внесенням необхідних поправок;

- коефіцієнтний метод, що передбачає визначення нового нормативу ОК шляхом внесення змін до попереднього нормативу з урахуванням зростання обсягу виробництва робіт та прискорення оборотності ОК;

- економіко-математичні методи.

Розглянемо розрахунок нормативів за деякими елементами ОК:

а) Норматив ОК на основні види будівельних матеріалів, допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів Нм:

Н_м = С_м · Д_н

С_м – середньодобові витрати матеріалів тощо;

Д_н – норма запасу, дні.

б) Норматив ОК для забезпечення незавершеного виробництва НБВ, що розраховується, як правило, до обсягу одноденних витрат на загальний обсяг БМР:

НБВ = (С_в· Т_ц · К_н):Д

С_в – витрати на виробництво валового обсягу БМР, тис.грн.

Т_ц – тривалість виробничого циклу, днів;

К_н – коефіцієнт наростання витрат;

Д – тривалість планового періоду, дні.

Тривалість виробничого циклу розраховується, виходячи з прийнятої технології будівництва і завантаження будівельних машин і механізмів.

Коефіцієнт наростання витрат у незавершеному виробництві (ступінь готовності будівництва об’єкта) у будівельних організаціях, де витрати здійснюються рівномірно, визначаються шляхом ділення суми одноразових матеріальних витрат і половини інших витрат на загальну суму витрат на виробництво будівельної продукції:

К = (С_м + 0,5 С_п ):(С_м + С_п)

С_м – матеріальні витрати на момент початку виробничого процесу (вартість матеріалів, що надійшли на будівельний майданчик), тис.грн.;

С_п – інші витрати до завершення будівництва об’єкта, тис.грн.

Питання для самоперевірки

1. Що таке “обігові кошти”?

2. Згадайте склад обігових коштів.

3. Назвіть особливості економічного функціонування обігових фондів.

4. Опишіть схему кругообігу обігових коштів.

5. Назвіть витоки формування обігових коштів.

6. У чому полягає основна задача нормування обігових коштів?

7. Що таке “норма обігових коштів”? “норматив обігових коштів”?

Лекція 8