ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема: Матеріально-технічні ресурси будівельної організації.

План:

1. Організація матеріально-технічного забезпечення (МТЗ).

2. Матеріально-технічні ресурси.

 

Рекомендована література:

 

1. А.М. Тугай та ін.. Економіка будівельної організації. К 2002, стор. 44-47

2. Экономика строительства/ Под ред. И.С. Степанова. М.: Юрайт, 1998, стр. 200-202
1.

Матеріально-технічне забезпечення є формою перерозподілу засобів виробництва на основі організаційних зв’язків та договорів між постачальниками та споживачами безпосередньо, або через посередників.

Основними функціями МТЗ будівельного виробництва є: забезпечення будівельних потоків необхідною сировиною, напівфабрикатами, деталями; збереження, обробка та передавання сировини на замовлення споживачів; забезпечення інструментами, пристосуваннями, ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого обладнання; підтримка обладнання в робочому стані, нагляд за ним; забезпечення електричною, тепловою енергією, стисненим повітрям, водою; переміщення вантажів всередині будівельного майданчика та за його межами; вантажно-розвантажувальні роботи.

Служби МТЗ:

- матеріально-технічне постачання – своєчасно забезпечує та регулює поставки;

- складування та збереженняматеріалів, палива, сировини, готової продукції (складське господарство);

- виробничо-технологічна комплектація готової продукції –підбір виробів і конструкцій комплектно, строго в завданій кількості та номенклатурі, в задані строки;

- інструментальне господарство та служби технологічної оснастки;

- ремонтно-механічні цехи та служби;

- транспортне господарство.

2.

Потреба в матеріально-технічних ресурсах встановлюється на рік, на основі фінансового плану будівельної організації. Складовою частиною річної потреби в матеріальних ресурсах є потреба в запасах матеріальних ресурсів.

Запаси матеріально-технічних ресурсів – це матеріально-технічні ресурси, що зберігаються на складах для наступного використання у виробництві.

Виробничі запаси – одна з основних складових обігових фондів будівельної організації. Наявність запасів – це обов’язкова умова нормального функціонування будівельної організації.

Залежно від призначення виробничі запаси поділяють на поточні й страхові (гарантійні) запаси.

Поточні запаси (Зпот)призначені для безперебійного забезпечення виробництва в період між двома черговими постачаннями:

Зпот = Звир + Зпідг,

де Звирвиробничі запаси;
Зпідг
підготовчі запаси.

Виробничі запаси – необхідні для нормального здійснення виробничого процесу.

Підготовчі запаси – час, необхідний для підготовки матеріалів, конструкцій і деталей для виробничого використання (приймання, розвантаження, сортування, комплектація, складування, підготовка).

Страхові запаси стр) створюються для запобігання наслідків можливих перебоїв у постачання, роботі транспорту в період бездоріжжя та порушень строків постачання матеріалів:

Зстр = Пдоб ·Δt,

де Пдобсередньодобова потреба в матеріалах;
Δt –
середня кількість днів відхилень від планового постачання.

Питання для самоперевірки

1. Що таке “матеріально-технічне забезпечення”?

2. Згадайте основні функції МТЗ.

3. Назвіть служби МТЗ.

4. Що таке запаси матеріально-технічних ресурсів?

5. На які складові в залежності від призначення поділяють виробничі запаси?

6. Для чого призначені і як обчислюються поточні запаси?

7. Для чого створюють і як обчислюють страхові запаси?

 

Лекція 8

Тема: Трудові ресурси та кадри будівельної організації.
Продуктивність праці.

План:

 

1. Трудові ресурси та кадри будівельної організації.

2. Продуктивність праці.

Рекомендована література:

Основна:
1. А.М. Тугай та ін.. Економіка будівельної організації. К 2002, стор. 59-64.

Під кадрами будівельної організації розуміють основний (постійний) склад працівників будівельної організації. Кадри у широкому розумінні – це головна продуктивна сила суспільства і в залежності від виконуваних ними функцій поділяються на категорії: працівники основного і підсобного виробництва, керівники, фахівці, службовці. Зазначені працівники становлять будівельно-виробничий персонал будівельного підприємства.

Кожна категорія передбачає ряд професій, що, у свою чергу представлені групами спеціальностей; їх представників поділяють за рівнем кваліфікації.

Будівельна професія – це сукупність спеціальних теоретичних знань і практичних навиків, необхідних для виконання певного виду робіт у будівельній галузі.

Спеціальність (фах) – це розподіл усередині професії, що потребує додаткових навиків і знань для виконання роботи на конкретній ділянці виробництва або виду роботи.

Кваліфікація – це сукупність знань і практичних навиків, що дозволяють виконувати роботи певної складності.

За рівнем кваліфікації робітників поділяють на некваліфікованих, малокваліфікованих, кваліфікованих та висококваліфікованих.

Фахівці поділяються за кваліфікаційними категоріями: 1, 2, 3, і без категорії.

Керівники поділяються за структурами управління (лінійні та функціональні) та ланками управління (вищі, середні, низові – лінійні).

В умовах формування ринкових відносин, з’являються нові елементи класифікації персоналу – менеджери різного рівня.

Продуктивність праці — це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого.

Продуктивність передбачає ефективне, раціональне використання не лише праці, але й усіх інших ресурсів — капіталу, землі, сировини, матеріалів, енергії, інформації. Ось чому, визначаючи політику та стратегію будь-якого підприємства й аналізуючи продуктивність праці, обов'язково зіставляють продуктивність праці з рівнем використання інших чинників виробництва. Разом з тим, якість та продуктивність більшості Цих чинників безпосередньо залежить від якості трудових ресурсів та рівня використання їхнього потенціалу.

Розрізняють індивідуальну, локальну та суспільну продуктивність праці.

Під індивідуальною продуктивністю праці розуміють продуктивність праці окремих працівників на конкретній дільниці виробництва. Локальна продуктивність праці становить середню продуктивність праці по окремій дільниці, цеху, підприємству або галузі. Суспільна продуктивність праці — це середній рівень продуктивності праці в національному господарстві в цілому. Враховує продуктивність індивідуальної праці та уречевленої.

Залежно від прямого чи оберненого співвідношення обсягу продукції, робіт або послуг та кількості праці, затраченої на виробництво цього обсягу, вирізняють два показники рівна продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (обсягом робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць, квартал, рік).

Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг).

Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна розраховувати за окремими видами продукції (послуг) та використовувати для розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуговування та управління). Різноманітність підходів до визначення рівня продуктивності праці залежить від специфіки діяльності підприємств або їхніх підрозділів, мети розрахунків і ґрунтується на методичних особливостях.

Виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюються обсяг продукції та затрати праці.

Якщо обсяг продукції вимірюється натуральними показниками (в штуках, тоннах, метрах тощо), то і відповідні показники продуктивності праці називаються натуральними. Вони найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, достатньо наочні й показові, проте мають суттєвий недолік — їх неможливо застосувати до різнорідної продукції.

Нормативні показники характеризують ступінь ефективності використання робочого часу, дозволяють порівняти фактичні результати з плановими або нормативними. Застосовуються для порівняння робіт з різними одиницями виміру.

Найбільш універсальними й поширеними є вартісні показники. Вартісними називають показники виробітку, у яких обсяг продукції вимірюється грошовими одиницями. Вони дають змогу порівнювати продуктивність праці на підприємства з різноманітною продукцією, що випускається, і послугами, ще надаються. Для забезпечення точності визначення продуктивності праці (особливо її динаміки) за вартісними показниками слід ураховувати вплив на її рівень передусім цінового чинника. Так, необґрунтоване завищення ціни продукції монополістами призводить до фіктивного зростання продуктивності праці.

Питання для самоперевірки

1. Що розуміють під “кадрами будівельної організації ”?

2. Дайте поняття «будівельна професія».

3. Що таке спеціальність (фах)?

4. Дайте поняття «кваліфікація».

5. Як поділяють робітників за рівнем кваліфікації?

6. Як поділяють фахівців за рівнем кваліфікації?

7. Як поділяють керівників?

8. Що таке “продуктивність праці”?

9. Які види продуктивності праці ви знаєте?

10. Поясніть, що таке виробіток?

11. Що таке трудомісткість?

12. Якими способами визначають продуктивність праці?

Лекція 9

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти