|
Вибір маршрутів переміщення матеріальних запасів та кількості транспортних засобів.
В основу організації внутрішньовиробничого транспорту покладається встановлення маршрутів міжцехових перевезень, основними видами яких є маятникові та кільцеві, які, у свою чергу, підрозділяються на променеві та зоно-кільцеві маршрути перевезень. При маятниковій системі транспортний зв'язок між пунктами здійснюється за двома варіантами: а) в одному напрямку – з вантажем, в іншому – без нього; б) в обох напрямках з вантажем. Тривалість одного рейсу для маятникового маршруту розраховують за формулами: а) однобічний маршрут (tМ ОД): tМ ОД = tЗАВ + L / V + L / VВАН + tРОЗВ б) двобічний маршрут (tМ ДВ): tМ ДВ = 2 × (tЗАВ + tРОЗВ + L / VВАН) де tЗАВ, tРОЗВ– час завантаження та розвантаження відповідно, год.; L – відстань перевезення, км; V – швидкість руху без вантажу, км/год; VВАН– швидкість руху з вантажем, км / год. Схема променевих маршрутів застосовується для доставки вантажів з одного пункту в декілька чи, навпаки, з декількох пунктів – в один (доставка готової продукції з кількох цехів). Схема кільцевих зоно-кільцевих маршрутів забезпечує вантажне обслуговування декількох споживачів вантажів, розташованих в зоні цього кільця, за один рейс. Тривалість одного рейсу для кільцевого маршруту tКІЛ розраховують за формулою: tКІЛ = tЗАВ + L / V + L / VВАН + tРОЗВ × m де m – кількість розвантажувальних пунктів. При розробці схем руху необхідно враховувати міжцехову кооперацію, можливість суміщення різних систем маршрутів з метою зменшення холостих пробігів. Потребу в транспортних засобах періодичної дії NT визначають за формулою: NT = QT × t / (qT × k1 × k2 × T) де QT – вантажооборот, т; t – час на один рейс, год; qT – паспортна вантажопідйомність транспортного засобу, т; k1 – коефіцієнт вантажопідйомності транспортного засобу протягом доби; k2 – коефіцієнт використання робочого часу транспортним засобом протягом доби; Т – час роботи транспорту протягом доби. Потребу в транспортних засобах безперервної дії розраховують за формулою: NT = QT × t / (ПT × k3 × t1) де ПT – продуктивність транспортного засобу, т/год; k3 – коефіцієнт використання робочого часу за зміну; t1 – час роботи транспорту за зміну, год. Необхідну кількість транспортних засобів NTР розраховують за формулою: NTР = Q × Т × КН / (q × F × kРЕМ × kВАНТ). де Q– вантажооборот за розрахунковий період, т; Т – транспортний цикл, що включає час на завантаження і розвантаження та час пробігу за маршрутом в обидва кінці, год; КН – коефіцієнт нерівномірності потоків (затримки); q – номінальна вантажопідйомність транспортних засобів, т; F – ефекгивний фонд часу роботи транспортних засобів, год; kРЕМ–коефіцієнт витрат часу на ремонт транспортних засобів; kВАНТ – коефіцієнт використання вантажопідйомності. Добову продуктивність транспортного засобу РДОБ розраховують за формулою: РДОБ = QДОБ × kВАНТ × n де QДОБ – добовий вантажооборот, т; n – кількість рейсів транспортного засобу за добу СРС: Транспортно-експедиційне обслуговування підприємства.
Вирішуючи проблеми транспортування вантажів, промислові підприємства можуть за певних умов довірити частину своїх функцій спеціалізованим транспортним підприємствам. Спрямовуючи свої зусилля на основну діяльність, з метою підвищення її ефективності виробник згоден оплачувати висококваліфіковані послуги сторонніх фірм із виконання логістичних функцій. Привабливість транспортно-експедиційних послуг визначається тим, що кожному підприємству невигідно утримувати штат такої категорії працівників і відповідний парк транспортних засобів, які потребуюють спеціальних приміщень і ремонтної бази. Все це коштує досить дорого, а використовується, як правило, нераціонально. Спеціалізовані логістичні структури виконують необхідні роботи більш якісно, швидко та значно дешевше, оптимізуючи вантажні потоки та ефективно використовуючи наявні транспортні засоби. Основні переваги користування послугами транспортно-експедиційних підприємств полягають у наступному: 1) Кожна партія вантажу може бути перевезена з найменшими витратами за рахунок консолідації вантажів (збирання вантажів з декількох клієнтів). 2) Існує великий діапазон прийнятних розмірів і типів транспортних засобів. Можливо вибрати найбільш пристосований для даного вантажу транспортний засіб. 3) Клієнтами можуть готуватися відправлення без урахування наявності зворотного вантажу. 4) Виключаються проблеми простою, холостих пробігів і недовантаження транспортних засобів у періоди спаду ділової активності, а також їх недостатності в періоди її підвищення. 5) Транспортно-експедиційні послуги дозволяють замовникам скоротити потребу в транспортних засобах і обслуговуючому персоналі до мінімуму. 6) Раціоналізуються й оптимізуються вантажні потоки на всіх рівнях. 7) Якісно підвищується ефективність роботи самих транспортних засобів, а також обслуговуючого персоналу. 8) Знижуються кількісні параметри і поліпшується структура запасів за рахунок збільшення частоти поставок. Особливу увагу спеціалізовані транспортні підприємства приділяють формуванню комунікаційної політики, яка має сприяти: інформуванню клієнтів щодо пропонованих пакетів послуг; постійному впливу на прийняття рішень клієнтами стосовно обсягів замовлень; розширенню взаємодії транспортний фірм і вантажовідправників на основі сучасної комп'ютерної техніки та систем зв'язку. Сутність транспортно-експедиційного обслуговування полягає в тому, що спецалізовані транспортні підприємства визначаються як підприємства логістики, оскільки вони безпосередньо пов'язані з розподілом товарів між виробником і споживачем. Відмітною ознакою їх діяльності в умовах конкуренції на ринку транспортних послуг стає розробка політики комплексного вирішення транспортних (і пов'язаних з ними) проблем на іншому, якісно вищому рівні. Такий підхід, за умов надання нетрадиційних, нових додаткових послуг, гарантує успіх політики в галузі комунікацій та укладання договорів. До основних видів діяльності транспортно-експедиційних підприємств, насамперед, відносяться: складання заявок на перевезення вантажів; підготовка вантажів до транспортування; оформлення перевізних документів; маркування; завантаження продукції на рухомий склад; доставка вантажів; перевалка вантажів; здача-отримання вантажів; інформаційне обслуговування клієнтів про хід транспортування тощо. Залежно від визначення сфери діяльності формуються концепції типу транспортно-експедиційного підприємства та організації й управління його діяльністю. У таблиці 1 наведено порівняльну характеристику логістичних послуг, які надаються різним типами транспортно-експедиційних підприємств. Класифікація транспортно-експедиційних послуг: За характером робіт і операцій транспортно-експедиційні послуги поділяють на три групи: 1. Безпосередньо транспортні послуги. Це організація та перевезення вантажів від постачальника до отримувача. 2. Завантажувально-розвантажувальні роботи. До них відносять завантаження товарів на транспортні засоби їх розвантаження, закріплення, маркування, укрупнення партій поставок, комплектацію вантажних партій, перевалку (перевантаження) з одного транспортного засобу на інше тощо. Таблиця 1 – Порівняльна характеристика логістичних послуг, які надаються різними видами транспорту
3. Експедиційні послуги. Розрізняють два види транспортно-експедиційного обслуговування: комплексний і локальний. Комплексні експедиційні послуги охоплюють усі ввди транспортно- експедиційного обслуговування від моменту приймання вантажів і до моменту їх розвантаження у клієнта. Вони включають: - приймання вантажів до перевезення на складі відправника; - підготовку вантажу до транспортування; - організацію завантаження на транспортні засоби; - організацію перевезення; - організацію охорони вантажу; - організацію розвантаження товарів і їх складування на території клієнта; - здачу вантажу й оформлення необхідної для цього документації; - проведення розрахунків за всі види послуг; - звітування перед вантажовідправниками. Локальні експедиційні послуги. є частиною комплексних послуг. До них віднесені: - послуги з відправлення вантажів; - послуги шляхом слідування; - послуги після прибуття вантажів. Послуги з відправлення вантажів включають: приймання, маркування та пакування вантажів, оформлення відповідної документації. До послуг, що супроводжують вантаж, відносять: забезпечення цілісності вантажів у дорозі, організацію необхідних перезавантажень і безпосереднє транспортування. Послуги після прибуття вантажів включають: контроль за прибуттям, інформування про надходження вантажів, організацію розвантаження транспортних засобів, оформлення документів, звіт перед вантажовідправником і т. ін. Експедиційні послуги надає експедитор, який може бути фізичною чи юридичною особою, як правило, - це агент перевізника (транспортної організації). Експедитори діють на основі договору-доручення: Вони організують транспортно-експедиційне обслуговування, але самі можуть і не брати безпосередньої участі в процесі перевезення. Лекція 32. Вантаж у транспортно-логістичній системі підприємства. 32.1. Характеристика упаковки. 32.2. Контейнеризація вантажів. Види контейнерів. 32.3. Піддони. Порівняльні характеристики піддонів. СРС: Інформаційна функція упаковки. СРС: Міжнародні аспекти організації транспортних перевезень.
Характеристика упаковки. Упаковка – це засіб (комплекс засобів), призначений для фасування, зберігання та транспортування товарів для їх захисту від пошкоджень і втрат, що, у свою чергу, зберігає навколишнє середовище від забруднення. Розрізняють такі рівні упаковки: а) внутрішня упаковка, в якій безпосередньо міститься товар; б) зовнішня упаковка, що захищає внутрішню упаковку і знищується безпосередньо при підготовці товару до використання; в) транспортна упаковка, яка використовується для зберігання, ідентифікації чи транспортування товару. Пакувальний матеріал – це додатковий елемент упаковки, призначений для захисту товарів від механічних впливів. Перев'язувальний матеріал – це додатковий елемент упаковки, призначений для підвищення міцності упаковки. Призначенням упаковки є те, що вона повинна: - зберігати товари від псування і пошкоджень; - забезпечити створення раціональних одиниць вантажу для транспортування, відвантаження і розвантаження товарів; - забезпечити створення раціональних одиниць для їх складування; - забезпечити створення оптимальних – за смаком і об'ємом – одиниць для продажу товару; - бути важливим носієм реклами. Упаковка перестає виконувати свої функції в той момент, коли покупець чи споживач виймає з неї товар і знищує її. Факторами, що впливають на вид упаковки у зв'язку з її транспортуванням, є: - вага і об'єм товару при оптимальному використанні транспортних засобів, засобів складування, а також з урахуванням постійного зростання транспортних тарифів; - рівень пристосованості упаковки до засобів автоматизації, транспортування і складування у клієнтів ; - види і шляхи перевезення товару (оскільки існують істотні відмінності в упаковці залежно від транспортних засобів). Розрізняють споживчу і промислову упаковку. Споживча упаковка виконує маркетингові функції і звернена до кінцевого споживача товару. Споживча упаковка орієнтується, насамперед, на потреби виробництва та збуту, а не на вимоги логістики. Вона розробляється з розрахунку на зручність для споживача, привабливість для покупців, ефективного використання торгових площ і захисту товарів від пошкодження. Ідеальна упаковка, з точки зору очікувань споживача, може бути найгіршим варіантом з точки зору логістики. Промислова упаковка розробляється за принципом найбільшої ефективності вантажопереробки. З цією метою сировину, матеріали чи готову продукцію об'єднують у вантажні одиниці (мішки, коробки тощо). Такі вантажні одиниці називають промисловою упаковкою. Вантажна одиниця – це певний стандартний блок будь-якого вантажу. Вантажна одиниця являє собою будь-яку кількість вантажів, які завантажують, транспортують, розвантажують і зберігають як єдину масу. Вона є одним із ключових понять логістики, оскільки пов'язує логістичні операції в одне ціле. Формуватися вантажна одиниця може як на виробничих дільницях, так і на складах. Основні характеристики вантажної одиниці: - розмір вантажної одиниці; - здатність до збереження цілісності, а також початкової геометричної форми в процесі різних логістичних операцій. Згруповані разом декілька промислових упаковок являють собою укрупнену вантажну одиницю, що призначена для підвищення ефективності та зручності вантажопереробки. Промислова упаковка, а також укрупнена вантажна одиниця є головними об'єктами вантажопереробки в логістичному каналі розподілу. Вони відрізняються, насамперед, за міцністю, розмірами і масою. У випадку невідповідності упаковки вимогам продуктивності логістичних операцій відчутно знижується ефективність усієї логістичної системи підприємства. При розробці промислової упаковки в першу чергу приймаються до уваги вимоги стандартизації та обмеження кількості типорозмірів. У логістиці застосовується різноманітна матеріально-технічна база. Для того, щоб вона була вимірна, застосовують відповідну умовну одиницю площі – так названий базовий модуль. Він являє собою прямокутник зі сторонами 0,6 × 0,4 м, який повинен вміщуватися кратне число разів на площі вантажної платформи транспортного засобу, складській робочій площі тощо.
Контейнеризація вантажів. Види контейнерів. Контейнеризація – це процес створення укрупнених вантажних одиниць. Під поняття “контейнеризація” підпадають усі форми створення укрупнених вантажних одиниць – від простої зв'язки двох промислових упаковок до консолідації вантажів за допомогою спеціалізованого транспрртного устаткування. Мета контейнеризації – це підвищення ефективності вантажопереробки. Розрізняють два основні види вантажних одиниць: а) первинна вантажна одиниця – це вантаж у транспортній тарі (ящиках, бочках, мішках і т. ін.); б) укрупнена вантажна одиниця – це вантажний пакет, сформований на піддоні з первинних вантажних одиниць. Первинна вантажна одиниця проходить логістичні канали, як правило, без переформування. Укрупнена вантажна одиниця на будь-якій стадії руху товару може бути розформована, виходячи з потреб споживача. Розрізняють жорсткі та нежорсткі контейнери. Жорсткий контейнер являє собою жорстку оболонку закритого типу для складованої та транспортованої продукції, яка водночас полегшує операції вантажопереробки і підвищує захищеність продукції. Застосування жорстких контейнерів надає певні потенційні вигоди, а саме: - зростання загальної ефективності вантажопотоків; - зменшення вірогідності пошкоджень продукції в процесі вантажопереробки і транспортування; - зменшення потреби в захисній упаковці; - скорочення можливості крадіжок; - підвищення рівнй захищеності вантажів від агресивних впливів зовнішнього середовища. У міжнародній практиці використовують контейнери для перевезення вартажів різними видами транспорту, які мають, як правило, ширину 2438 мм (8 футів), висоту 2438 мм (8 футів) чи більше і довжину 6096, 8534, 10 668, 12 192 мм (20, 28, 35 і 40 футів). Для морських перевезень використовують контейнери довжиною 20 і 40 футів, об'єм яких відповідно становйть 33 і 66 м3. Нежорсткі контейнери не створюють закритої захисної оболонки для складованої і транспортованої продукції. Це можуть бути штабельовані промислові упаковки на піддонах (палетах). Використання ковзного листа, який має ті ж лінійні розміри, що й піддон, потребує вильчастого навантажувача зі спеціальними захватами. Як вантажну платформу застосовують стандартні піддони розміром 1200×800 мм і 1200×1000 мм. На таких піддонах можна раціонально розмістити будь-який вантаж, упакований у стандартну транспортну тару. На основі базового модуля було розроблено єдину систему уніфікованих розмірів транспортної тари. Принцип створення цієї системи полягає в тому, що площу піддона розділяють на сітку кратних їй розмірів, що визначає зовнішні та внутрішні розміри транспортної тари. Пластикові піддони, найбільш поширені в харчовій промисловості, мають певні переваги порівняно з дерев'яними, оскільки вони: 1) більш гігієнічні; 2) менші за вагою; 3) піддаються вторинній переробці. Різновидами контейнерів можуть бути великі мішки та короби. Мішки місткістю до 1 – 2 т виготовляють з армованих пластмас з додатковими внутрішніми перегородками. Короби в перетині мають ті ж розміри, що й піддони, а всередині – пластикові пакети.
Піддони. Порівняльні характеристики піддонів. Основні показники піддонів, найбільш поширених при формуванні вантажних одиниць, наведено в таблиці 1. Таблиця 1 – Порівняльні характеристики різних видів піддонів.
* - фунт США = 0,45 кг. Для перевезення хімікатів, медикаментів, харчових продуктів тощо стосовують ізотермічні піддони – вантажні одиниці замкнутого типу, які можуть бути розміщені у звичайному трейлері як відправлення в об'ємі неповної транзитної норми. Експлуатація таких контейнерів дозволяє: - усунути проблеми застосування спеціальних транспортних засобів, споряджених холодильними установками; - максимально дотримуватися вимоги поставки товару необхідної кількості та якості “точно в строк”. Таким чином, використання вантажних одиниць забезпечує: 1) збереження товарів на шляху їх руху від постачальника до споживача; 2) досягнення високої ефективності складських робіт, насамперед, завантажувально-розвантажувальних і транспортно-складських, заміни ручної праці механізованою; 3) максимальне використання вантажопідйомності та заповнюваності всіх видів транспорту; 4) можливість перевантаження без переформування; 5) безпеку виконання розвантажувальних та транспортно-складських робіт; 6) спрощення контролю за доставлений вантажами. СРС: Інформаційна функція упаковки.
Невід'ємною складовою упаковки є маркування ідрукована інформація (опис товару), нацесені на саму упаковку чи вкладені в неї. Етикетка (ярлик, маркування), позначає назву продукції, її склад, містить рекламні матеріали, інструкції про зберігання та використання. Вкладиші докладніше знайомлять покупців з тим, як визначитися з конструкцією чи використанням товару. Упаковка інформує всіх учасників логістичного ланцюга про товар, що в ній знаходиться. Як правило, це інформація про: - дані виробника; - найменування тари; - кількість продуктів; - номер за універсальним кодом продукції (Universal Product Code - UPC). Оскільки застосування комп'ютерної техніки в усіх галузях діяльності, в тому числі і торгівлі, постійно зростає, необхідно передбачити нанесення на упаковку машиночитаного штрихового коду (bar-code). Це певна комбінація темник і світлих смужок (штрихів і пробілів), яка дає можливість кодувати, зчитувати і розшифровувати інформацію про товар (вантаж) із застосуванням комп'ютерної технології Товар, який отримав штриховий код, стає «легальним», входить у Світову інформаційну систему. Крім інших переваг, це різко знижує ризик піратських підробок чи порушення прав промислового власника. Найбільш поширеними є наступні системи ідентифікаційних номерів: EAN-13, EAN-8, UCC/EAN-128, EAN-13. EAN-13 є стандартним номером і використовується на всіх видах споживчих товарів. Коди EAN-14 і UCC/EAN-128 застосовуються при кодуванні транспортних упаковок (одиниць транспортованих вантажів). На рис. 1 наведено схему стандартної транспортної етикетки, що містить штрих-код. Перша частина етикетки містить інформацію довільної форми. Вона використовується вантажовідправником для розміщення будь-якої графічної чи текстової інформації.
Рис. 1 - Схема стандартної транспортної етикетки UCC/EAN-128
Другу частину етикетки відведено для нанесення даних у традиційній формі з використанням цифр і букв. Уведення інформації здійснюється ручним способом. Тут розміщуються дані про номер партії, дату упакування, розміри, вагу і т. ін. Третя частина етикетки містить інформацію у вигляді штрих-кодів із символікою UCC/EAN-128. При роботі з піддонами при їх транспортуванні етикетка наклеюється на всі чотири вертикальні сторони піддону, щоб вона була завжди в полі зору. Середина основного штрих-коду повинна міститися на висоті 450 мм (±50 мм) від основи, на якій стоїть піддон. Сама етикетка розміщається не ближче 50 мм від краю піддону.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|