ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Вибір маршрутів переміщення матеріальних запасів та кількості транспортних засобів.

В основу організації внутрішньовиробничого транспорту покладається встановлення маршрутів міжцехових перевезень, основними видами яких є маятникові та кільцеві, які, у свою чергу, підрозділяються на променеві та зоно-кільцеві маршрути перевезень.

При маятниковій системі транспортний зв'язок між пунктами здійснюється за двома варіантами:

а) в одному напрямку – з вантажем, в іншому – без нього;

б) в обох напрямках з вантажем.

Тривалість одного рейсу для маятникового маршруту розраховують за формулами:

а) однобічний маршрут (tМ ОД):

tМ ОД = tЗАВ + L / V + L / VВАН + tРОЗВ

б) двобічний маршрут (tМ ДВ):

tМ ДВ = 2 × (tЗАВ + tРОЗВ + L / VВАН)

де tЗАВ, tРОЗВ– час завантаження та розвантаження відповідно, год.;

L – відстань перевезення, км;

V – швидкість руху без вантажу, км/год;

VВАН– швидкість руху з вантажем, км / год.

Схема променевих маршрутів застосовується для доставки вантажів з одного пункту в декілька чи, навпаки, з декількох пунктів – в один (доставка готової продукції з кількох цехів).

Схема кільцевих зоно-кільцевих маршрутів забезпечує вантажне обслуговування декількох споживачів вантажів, розташованих в зоні цього кільця, за один рейс.

Тривалість одного рейсу для кільцевого маршруту tКІЛ розраховують за формулою:

tКІЛ = tЗАВ + L / V + L / VВАН + tРОЗВ × m

де m – кількість розвантажувальних пунктів.

При розробці схем руху необхідно враховувати міжцехову кооперацію, можливість суміщення різних систем маршрутів з метою зменшення холостих пробігів.

Потребу в транспортних засобах періодичної дії NT визначають за формулою:

NT = QT × t / (qT × k1 × k2 × T)

де QT – вантажооборот, т;

t – час на один рейс, год;

qT – паспортна вантажопідйомність транспортного засобу, т;

k1 – коефіцієнт вантажопідйомності транспортного засобу протягом доби;

k2 – коефіцієнт використання робочого часу транспортним засобом протягом доби;

Т – час роботи транспорту протягом доби.

Потребу в транспортних засобах безперервної дії розраховують за формулою:

NT = QT × t / (ПT × k3 × t1)

де ПT – продуктивність транспортного засобу, т/год;

k3 – коефіцієнт використання робочого часу за зміну;

t1 – час роботи транспорту за зміну, год.

Необхідну кількість транспортних засобів NTР розраховують за формулою:

NTР = Q × Т × КН / (q × F × kРЕМ × kВАНТ).

де Q– вантажооборот за розрахунковий період, т;

Т – транспортний цикл, що включає час на завантаження і розвантаження та час пробігу за маршрутом в обидва кінці, год;

КН – коефіцієнт нерівномірності потоків (затримки);

q – номінальна вантажопідйомність транспортних засобів, т;

F – ефекгивний фонд часу роботи транспортних засобів, год;

kРЕМ–коефіцієнт витрат часу на ремонт транспортних засобів;

kВАНТ – коефіцієнт використання вантажопідйомності.

Добову продуктивність транспортного засобу РДОБ розраховують за формулою:

РДОБ = QДОБ × kВАНТ × n

де QДОБ – добовий вантажооборот, т;

n – кількість рейсів транспортного засобу за добу


СРС: Транспортно-експедиційне обслуговування підприємства.

 

Вирішуючи проблеми транспортування вантажів, промислові підприємства можуть за певних умов довірити частину своїх функцій спеціалізованим транспортним підприємствам. Спрямовуючи свої зусилля на основну діяльність, з метою підвищення її ефективності виробник згоден оплачувати висококваліфіковані послуги сторонніх фірм із виконання логістичних функцій. Привабливість транспортно-експедиційних послуг визначається тим, що кожному підприємству невигідно утримувати штат такої категорії працівників і відповідний парк транспортних засобів, які потребуюють спеціальних приміщень і ремонтної бази. Все це коштує досить дорого, а використовується, як правило, нераціонально. Спеціалізовані логістичні структури виконують необхідні роботи більш якісно, швидко та значно дешевше, оптимізуючи вантажні потоки та ефективно використовуючи наявні транспортні засоби.

Основні переваги користування послугами транспортно-експедиційних підприємств полягають у наступному:

1) Кожна партія вантажу може бути перевезена з найменшими витратами за рахунок консолідації вантажів (збирання вантажів з декількох клієнтів).

2) Існує великий діапазон прийнятних розмірів і типів транспортних засобів. Можливо вибрати найбільш пристосований для даного вантажу транспортний засіб.

3) Клієнтами можуть готуватися відправлення без урахування наявності зворотного вантажу.

4) Виключаються проблеми простою, холостих пробігів і недовантаження транспортних засобів у періоди спаду ділової активності, а також їх недостатності в періоди її підвищення.

5) Транспортно-експедиційні послуги дозволяють замовникам скоротити потребу в транспортних засобах і обслуговуючому персоналі до мінімуму.

6) Раціоналізуються й оптимізуються вантажні потоки на всіх рівнях.

7) Якісно підвищується ефективність роботи самих транспортних засобів, а також обслуговуючого персоналу.

8) Знижуються кількісні параметри і поліпшується структура запасів за рахунок збільшення частоти поставок.

Особливу увагу спеціалізовані транспортні підприємства приділяють формуванню комунікаційної політики, яка має сприяти: інформуванню клієнтів щодо пропонованих пакетів послуг; постійному впливу на прийняття рішень клієнтами стосовно обсягів замовлень; розширенню взаємодії транспортний фірм і вантажовідправників на основі сучасної комп'ютерної техніки та систем зв'язку.

Сутність транспортно-експедиційного обслуговування полягає в тому, що спецалізовані транспортні підприємства визначаються як підприємства логістики, оскільки вони безпосередньо пов'язані з розподілом товарів між виробником і споживачем. Відмітною ознакою їх діяльності в умовах конкуренції на ринку транспортних послуг стає розробка політики комплексного вирішення транспортних (і пов'язаних з ними) проблем на іншому, якісно вищому рівні. Такий підхід, за умов надання нетрадиційних, нових додаткових послуг, гарантує успіх політики в галузі комунікацій та укладання договорів.

До основних видів діяльності транспортно-експедиційних підприємств, насамперед, відносяться: складання заявок на перевезення вантажів; підготовка вантажів до транспортування; оформлення перевізних документів; маркування; завантаження продукції на рухомий склад; доставка вантажів; перевалка вантажів; здача-отримання вантажів; інформаційне обслуговування клієнтів про хід транспортування тощо.

Залежно від визначення сфери діяльності формуються концепції типу транспортно-експедиційного підприємства та організації й управління його діяльністю. У таблиці 1 наведено порівняльну характеристику логістичних послуг, які надаються різним типами транспортно-експедиційних підприємств.

Класифікація транспортно-експедиційних послуг:

За характером робіт і операцій транспортно-експедиційні послуги поділяють на три групи:

1. Безпосередньо транспортні послуги.

Це організація та перевезення вантажів від постачальника до отримувача.

2. Завантажувально-розвантажувальні роботи.

До них відносять завантаження товарів на транспортні засоби їх розвантаження, закріплення, маркування, укрупнення партій поставок, комплектацію вантажних партій, перевалку (перевантаження) з одного транспортного засобу на інше тощо.

Таблиця 1 – Порівняльна характеристика логістичних послуг, які надаються різними видами транспорту

Тип підприємства, вид транспортно-експедиційного обслуговування Перелік основних послуг
      Великі підприємства з потужним автотранспортним парком, ефективною комунікаційною системою, розгалуженою мережею філій та представництв. Надання широкого спетру послуг у сфері транспортування та складування, що мають попит у споживачів 1. Організація та проведення перевезень на великі відстані у взаємодії з іншими експедиторами або видами транспорту залізничним транспортом (комбіновані чи контейнерні перевезення). 2. Утримання розподільних центрів у всіх промислових районах. 3. Послуги з розподілу товарів із розподільних центрів иіж регіонами, виходячи з господарської потреби. 4. Послуги з перевезення із залученням як субпідрядників малих транспортних підприємств. 5. Утримання виробничих складів у різних галузях промисловості. 6. Складування та транспортування небезпечних вантажів у спеціальному транспорті. 7. Надання посередницьких послуг в організації перевезень автомобільним, залізничним, водним та повітряним транспортом. 8. Здійснення перевезень імпортних та експортних товарів філіями за кордоном.
    Мале підприємство з гнучкою системою управління та організації технологічного процесу. Спеціалізація на певних видах послуг, які, як правило, переважають середній рівень на ринку 1. Перевезення на великі відстані, організація лінійних перевезень (власними силами). 2. Утримання розподільних складів у кінцевих пунктах ліній перевезень. 3. Посередництво при організації перевезень. 4. Перевезення рідких та сипучих вантажів.
        Мале підприємство чи окремий підприємець з обмеженими ресурсами. Вузька спеціалізація, надання окремих низьковитратних видів послуг 1. Перевезення вантажів: транспорт в розпорядження іншого транспортного чи промислового підприємства. 2. Перевезення на невеликі відстані: доставка вантажів іншого транспортного чи промислового підприємства. 3. Перевезення на великі відстані однією чи кількома машинами на замовлення іншого транспортного чи промислового підприємства. 4. Спеціальні перевезення. 5. Посередницька діяльність.

 

3. Експедиційні послуги.

Розрізняють два види транспортно-експедиційного обслуговування: комплексний і локальний.

Комплексні експедиційні послуги охоплюють усі ввди транспортно- експедиційного обслуговування від моменту приймання вантажів і до моменту їх розвантаження у клієнта. Вони включають:

- приймання вантажів до перевезення на складі відправника;

- підготовку вантажу до транспортування;

- організацію завантаження на транспортні засоби;

- організацію перевезення;

- організацію охорони вантажу;

- організацію розвантаження товарів і їх складування на території клієнта;

- здачу вантажу й оформлення необхідної для цього документації;

- проведення розрахунків за всі види послуг;

- звітування перед вантажовідправниками.

Локальні експедиційні послуги. є частиною комплексних послуг. До них віднесені:

- послуги з відправлення вантажів;

- послуги шляхом слідування;

- послуги після прибуття вантажів.

Послуги з відправлення вантажів включають: приймання, маркування та пакування вантажів, оформлення відповідної документації.

До послуг, що супроводжують вантаж, відносять: забезпечення цілісності вантажів у дорозі, організацію необхідних перезавантажень і безпосереднє транспортування.

Послуги після прибуття вантажів включають: контроль за прибуттям, інформування про надходження вантажів, організацію розвантаження транспортних засобів, оформлення документів, звіт перед вантажовідправником і т. ін.

Експедиційні послуги надає експедитор, який може бути фізичною чи юридичною особою, як правило, - це агент перевізника (транспортної організації). Експедитори діють на основі договору-доручення: Вони організують транспортно-експедиційне обслуговування, але самі можуть і не брати безпосередньої участі в процесі перевезення.


Лекція 32. Вантаж у транспортно-логістичній системі підприємства.

32.1. Характеристика упаковки.

32.2. Контейнеризація вантажів. Види контейнерів.

32.3. Піддони. Порівняльні характеристики піддонів.

СРС: Інформаційна функція упаковки.

СРС: Міжнародні аспекти організації транспортних перевезень.

 

Характеристика упаковки.

Упаковка – це засіб (комплекс засобів), призначений для фасування, зберігання та транспортування товарів для їх захисту від пошкоджень і втрат, що, у свою чергу, зберігає навколишнє середовище від забруднення. Розрізняють такі рівні упаковки:

а) внутрішня упаковка, в якій безпосередньо міститься товар;

б) зовнішня упаковка, що захищає внутрішню упаковку і знищується безпосередньо при підготовці товару до використання;

в) транспортна упаковка, яка використовується для зберігання, ідентифікації чи транспортування товару.

Пакувальний матеріал – це додатковий елемент упаковки, призначений для захисту товарів від механічних впливів.

Перев'язувальний матеріал – це додатковий елемент упаковки, призначений для підвищення міцності упаковки. Призначенням упаковки є те, що вона повинна:

- зберігати товари від псування і пошкоджень;

- забезпечити створення раціональних одиниць вантажу для транспортування, відвантаження і розвантаження товарів;

- забезпечити створення раціональних одиниць для їх складування;

- забезпечити створення оптимальних – за смаком і об'ємом – одиниць для продажу товару;

- бути важливим носієм реклами.

Упаковка перестає виконувати свої функції в той момент, коли покупець чи споживач виймає з неї товар і знищує її.

Факторами, що впливають на вид упаковки у зв'язку з її транспортуванням, є:

- вага і об'єм товару при оптимальному використанні транспортних засобів, засобів складування, а також з урахуванням постійного зростання транспортних тарифів;

- рівень пристосованості упаковки до засобів автоматизації, транспортування і складування у клієнтів ;

- види і шляхи перевезення товару (оскільки існують істотні відмінності в упаковці залежно від транспортних засобів).

Розрізняють споживчу і промислову упаковку.

Споживча упаковка виконує маркетингові функції і звернена до кінцевого споживача товару. Споживча упаковка орієнтується, насамперед, на потреби виробництва та збуту, а не на вимоги логістики. Вона розробляється з розрахунку на зручність для споживача, привабливість для покупців, ефективного використання торгових площ і захисту товарів від пошкодження. Ідеальна упаковка, з точки зору очікувань споживача, може бути найгіршим варіантом з точки зору логістики.

Промислова упаковка розробляється за принципом найбільшої ефективності вантажопереробки. З цією метою сировину, матеріали чи готову продукцію об'єднують у вантажні одиниці (мішки, коробки тощо). Такі вантажні одиниці називають промисловою упаковкою.

Вантажна одиниця – це певний стандартний блок будь-якого вантажу.

Вантажна одиниця являє собою будь-яку кількість вантажів, які завантажують, транспортують, розвантажують і зберігають як єдину масу. Вона є одним із ключових понять логістики, оскільки пов'язує логістичні операції в одне ціле. Формуватися вантажна одиниця може як на виробничих дільницях, так і на складах.

Основні характеристики вантажної одиниці:

- розмір вантажної одиниці;

- здатність до збереження цілісності, а також початкової геометричної форми в процесі різних логістичних операцій.

Згруповані разом декілька промислових упаковок являють собою укрупнену вантажну одиницю, що призначена для підвищення ефективності та зручності вантажопереробки.

Промислова упаковка, а також укрупнена вантажна одиниця є головними об'єктами вантажопереробки в логістичному каналі розподілу. Вони відрізняються, насамперед, за міцністю, розмірами і масою. У випадку невідповідності упаковки вимогам продуктивності логістичних операцій відчутно знижується ефективність усієї логістичної системи підприємства.

При розробці промислової упаковки в першу чергу приймаються до уваги вимоги стандартизації та обмеження кількості типорозмірів. У логістиці застосовується різноманітна матеріально-технічна база. Для того, щоб вона була вимірна, застосовують відповідну умовну одиницю площі – так названий базовий модуль. Він являє собою прямокутник зі сторонами 0,6 × 0,4 м, який повинен вміщуватися кратне число разів на площі вантажної платформи транспортного засобу, складській робочій площі тощо.

 

Контейнеризація вантажів. Види контейнерів.

Контейнеризація – це процес створення укрупнених вантажних одиниць. Під поняття “контейнеризація” підпадають усі форми створення укрупнених вантажних одиниць – від простої зв'язки двох промислових упаковок до консолідації вантажів за допомогою спеціалізованого транспрртного устаткування. Мета контейнеризації – це підвищення ефективності вантажопереробки.

Розрізняють два основні види вантажних одиниць:

а) первинна вантажна одиниця – це вантаж у транспортній тарі (ящиках, бочках, мішках і т. ін.);

б) укрупнена вантажна одиниця – це вантажний пакет, сформований на піддоні з первинних вантажних одиниць.

Первинна вантажна одиниця проходить логістичні канали, як правило, без переформування.

Укрупнена вантажна одиниця на будь-якій стадії руху товару може бути розформована, виходячи з потреб споживача.

Розрізняють жорсткі та нежорсткі контейнери.

Жорсткий контейнер являє собою жорстку оболонку закритого типу для складованої та транспортованої продукції, яка водночас полегшує операції вантажопереробки і підвищує захищеність продукції.

Застосування жорстких контейнерів надає певні потенційні вигоди, а саме:

- зростання загальної ефективності вантажопотоків;

- зменшення вірогідності пошкоджень продукції в процесі вантажопереробки і транспортування;

- зменшення потреби в захисній упаковці;

- скорочення можливості крадіжок;

- підвищення рівнй захищеності вантажів від агресивних впливів зовнішнього середовища.

У міжнародній практиці використовують контейнери для перевезення вартажів різними видами транспорту, які мають, як правило, ширину 2438 мм (8 футів), висоту 2438 мм (8 футів) чи більше і довжину 6096, 8534, 10 668, 12 192 мм (20, 28, 35 і 40 футів). Для морських перевезень використовують контейнери довжиною 20 і 40 футів, об'єм яких відповідно становйть 33 і 66 м3.

Нежорсткі контейнери не створюють закритої захисної оболонки для складованої і транспортованої продукції. Це можуть бути штабельовані промислові упаковки на піддонах (палетах). Використання ковзного листа, який має ті ж лінійні розміри, що й піддон, потребує вильчастого навантажувача зі спеціальними захватами.

Як вантажну платформу застосовують стандартні піддони розміром 1200×800 мм і 1200×1000 мм. На таких піддонах можна раціонально розмістити будь-який вантаж, упакований у стандартну транспортну тару. На основі базового модуля було розроблено єдину систему уніфікованих розмірів транспортної тари. Принцип створення цієї системи полягає в тому, що площу піддона розділяють на сітку кратних їй розмірів, що визначає зовнішні та внутрішні розміри транспортної тари.

Пластикові піддони, найбільш поширені в харчовій промисловості, мають певні переваги порівняно з дерев'яними, оскільки вони:

1) більш гігієнічні;

2) менші за вагою;

3) піддаються вторинній переробці.

Різновидами контейнерів можуть бути великі мішки та короби. Мішки місткістю до 1 – 2 т виготовляють з армованих пластмас з додатковими внутрішніми перегородками. Короби в перетині мають ті ж розміри, що й піддони, а всередині – пластикові пакети.

 

Піддони. Порівняльні характеристики піддонів.

Основні показники піддонів, найбільш поширених при формуванні вантажних одиниць, наведено в таблиці 1.

Таблиця 1 Порівняльні характеристики різних видів піддонів.

Матеріал, з якого виготовлений піддон Вага піддона (у фунтах*) Термін експлуатації піддона Ремонтопридат-ність піддона Галузі, в яких використовують піддон
  Цільне дерево   55-112   Середній   Висока Загального призначення, в тому числі в харчовій, автомобільній промисловостях, легкому машинобудуванні
Деревно-стружкова плита   30-42   Середній   Низька Підбір замовлень, типографські та будівельні матеріали, мішки з насипними вантажами
    Литий пластик     35-75     Тривалий     Середня Замкнуті системи постачання: оборонна, автомобільна промисловості, сільське господарство, автоматизовані транспортно-складські комплекси
  Метал   32-100   Тривалий   Середня Замкнуті системи постачання: оборонна, аерокосмічна промисловості, сільське господарство, важка промисловість, автоматизовані транспортно-складські комплекси
    Гофрований картон     8-12     Короткий     Низька Експортна торгівля, одноразове використання в харчовій та таперовій промисловостях, у поставках виробничих деталей та вузлів
Ковзні листи з гофрованого картону   2-6   Короткий   Низька Одноразове використання в експортній торгівлі, харчовій та паперовій промисловості

* - фунт США = 0,45 кг.

Для перевезення хімікатів, медикаментів, харчових продуктів тощо стосовують ізотермічні піддони вантажні одиниці замкнутого типу, які можуть бути розміщені у звичайному трейлері як відправлення в об'ємі неповної транзитної норми. Експлуатація таких контейнерів дозволяє:

- усунути проблеми застосування спеціальних транспортних засобів, споряджених холодильними установками;

- максимально дотримуватися вимоги поставки товару необхідної кількості та якості “точно в строк”.

Таким чином, використання вантажних одиниць забезпечує:

1) збереження товарів на шляху їх руху від постачальника до споживача;

2) досягнення високої ефективності складських робіт, насамперед, завантажувально-розвантажувальних і транспортно-складських, заміни ручної праці механізованою;

3) максимальне використання вантажопідйомності та заповнюваності всіх видів транспорту;

4) можливість перевантаження без переформування;

5) безпеку виконання розвантажувальних та транспортно-складських робіт;

6) спрощення контролю за доставлений вантажами.


СРС: Інформаційна функція упаковки.

 

Невід'ємною складовою упаковки є маркування ідрукована інформація (опис товару), нацесені на саму упаковку чи вкладені в неї. Етикетка (ярлик, маркування), позначає назву продукції, її склад, містить рекламні матеріали, інструкції про зберігання та використання. Вкладиші докладніше знайомлять покупців з тим, як визначитися з конструкцією чи використанням товару. Упаковка інформує всіх учасників логістичного ланцюга про товар, що в ній знаходиться. Як правило, це інформація про:

- дані виробника;

- найменування тари;

- кількість продуктів;

- номер за універсальним кодом продукції (Universal Product Code - UPC).

Оскільки застосування комп'ютерної техніки в усіх галузях діяльності, в тому числі і торгівлі, постійно зростає, необхідно передбачити нанесення на упаковку машиночитаного штрихового коду (bar-code). Це певна комбінація темник і світлих смужок (штрихів і пробілів), яка дає можливість кодувати, зчитувати і розшифровувати інформацію про товар (вантаж) із застосуванням комп'ютерної технології Товар, який отримав штриховий код, стає «легальним», входить у Світову інформаційну систему. Крім інших переваг, це різко знижує ризик піратських підробок чи порушення прав промислового власника.

Найбільш поширеними є наступні системи ідентифікаційних номерів: EAN-13, EAN-8, UCC/EAN-128, EAN-13. EAN-13 є стандартним номером і використовується на всіх видах споживчих товарів. Коди EAN-14 і UCC/EAN-128 застосовуються при кодуванні транспортних упаковок (одиниць транспортованих вантажів). На рис. 1 наведено схему стандартної транспортної етикетки, що містить штрих-код.

Перша частина етикетки містить інформацію довільної форми. Вона використовується вантажовідправником для розміщення будь-якої графічної чи текстової інформації.

 


Рис. 1 - Схема стандартної транспортної етикетки UCC/EAN-128

 

Другу частину етикетки відведено для нанесення даних у традиційній формі з використанням цифр і букв. Уведення інформації здійснюється ручним способом. Тут розміщуються дані про номер партії, дату упакування, розміри, вагу і т. ін.

Третя частина етикетки містить інформацію у вигляді штрих-кодів із символікою UCC/EAN-128.

При роботі з піддонами при їх транспортуванні етикетка наклеюється на всі чотири вертикальні сторони піддону, щоб вона була завжди в полі зору. Середина основного штрих-коду повинна міститися на висоті 450 мм (±50 мм) від основи, на якій стоїть піддон. Сама етикетка розміщається не ближче 50 мм від краю піддону.

 


© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти