Сутність та завдання закупівельної логістики.

Закупівельна (заготівельна) логістика або логістика постачання – це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами. Її метою є адекватне і повне задоволення потреб виробництва у матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю. В умовах функціонування логістичної системи на підприємстві необхідно дотримуватися такого правила: розрахунки усіх параметрів виробничо– господарської діяльності потрібно вести ніби у зворотному від виробничого процесу напрямку, тобто від кінцевої продукції до вихідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів Процес управління матеріальними потоками складається з двох основних частин:

· управління диспозицією матеріально–технічних ресурсів, тобто управління запасами;

· регулярний аналіз, вибір та організація постачань матеріально – технічних ресурсів на підприємство, тобто управління постачаннями.

В управлінні закупівлями зазвичай необхідно передбачити такі складові:

1. Ідентифікація та переоцінка потреб – визначення постачальницьких трансакцій, які потрібно встановити між відділом закупівель та конкретними споживачами матеріальних ресурсів (підрозділами фірми).

2. Визначення та оцінка вимог споживачів – встановлення вимог до розмірів, параметрів постачань, планів та специфікацій на кожну позицію номенклатури, вимог користувачів, які визначають сервіс постачань.

3. Рішення “зробити або купити” – вирішення питання щодо можливості самостійного виробництва певних видів матеріальних ресурсів, а не їх закупівлі у інших фірм. При цьому для прийняття остаточного рішення оцінюються відповідні витрати та можливий рівень якості.

4. Визначення типів закупівель – сталих; модифікованих (у яких змінюється або постачальник, або параметри закупівлі матеріальних ресурсів); нових, викликаних потребами нового внутрішньофірмового користувача.

5. Аналіз поведінки ринку постачальників – допомагає логістичному персоналу фірми визначити кількість можливих постачальників, позицію на ринку, професіоналізм тощо, які дозволяють правильно організувати закупівлі.

6. Ідентифікація усіх можливих постачальників певного виду матеріальних ресурсів, які можуть задовільнити вимоги внутрішньофірмових користувачів.

7. Попередня оцінка всіх можливих джерел закуповуваних матеріальних ресурсів – полягає у порівнянні якості матеріальних ресурсів, що пропонуються, та сервісу з тим, що необхідно внутрішньофірмовим споживачам.

8. Остаточна оцінка та вибір постачальника за багатьма критеріями.

9. Доставка матеріальних ресурсів та супутній сервіс – включає ряд операцій, пов’язаних з реалізацією процесу постачання конкретної номенклатури матеріальних ресурсів від постачальника фірмі–виробнику: оформлення договірних відносин, передача прав власності на матеріальні ресурси, транспортування, переробка вантажу, зберігання, складування тощо.

10. Контроль та оцінка виконання закупівель – вхідний контроль якості матеріальних ресурсів (може бути відсутній для надійних постачальників), постійний контроль виконання умов договорів за термінами, цінами, параметрами постачань, якістю матеріальних ресурсів та сервісу.

Основними критеріями розробки логістичної політики здійснення закупівель та формування загальної системи закупівельної логістики є: оптимальна періодичність постачань; оптимальна структура матеріальних потоків; мінімальні сукупні логістичні постачальницькі витрати.

“Задача МОВ” у закупівельній логістиці.

У процесі управління постачанням широкого розповсюдження набув метод, який грунтується на розв’язанні так званої “задачі МОВ”(Make–or–Buy Problem) – завдання “зробити або купити”. Вирішення цього завдання вимагає обґрунтованої відповіді на питання про самостійне виробництво потрібних підприємству деталей, комплектуючих виробів тощо або закупівлі їх із зовнішніх джерел.

У більш широкому плані “завдання МОВ” розглядається як обґрунтування вирішення проблеми про ступінь використання у виробничому процесі власних засобів виробництва. Альтернативні рішення – найманий транспорт, лізинг устаткування, оренда складів, закупівля напівфабрикатів або комплектуючих виробів. Оскільки основним критерієм оптимальності під час розв’язання “завдання МОВ” є оптимізація прибутку, тому для прийняття обґрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво деталей, виробів з витратами на їх закупівлю.

Приклад: фірма виробляє та збуває три компоненти щодо яких було визначено такі показники (табл. 1)

Табл.1 Вихідна інформація для прийняття управлінського рішення

Надайте рекомендації керівництву фірми щодо можливості закупівлі компонента виходячи тільки з витрат.

Визначте обсяг прибутку у випадку власного виробництва усіх компонентів.

Встановіть, чи вплинуть рекомендації з закупівлі, наведені у пункті 1, на прибуток і в якій мірі.

При розробці рекомендацій щодо можливості закупівлі компонента слід приймати до уваги лише релевантні витрати та доходи (величина яких безпосередньо залежить від рішення, що приймається). Витрати для двох альтернатив наведені у табл.2.

Табл. 2. – Порівняльний аналіз двох альтернатив (закупівля або виробництво)

Результати розрахунків за показником витрат свідчать про доцільність закупівлі компонента X.

Розрахуємо обсяг прибутку у випадку власного виробництва усіх компонентів (табл.3).

Табл.3 – Розрахунок обсягу прибутку при власному виробництві

Розрахуємо обсяг прибутку з врахуванням рекомендацій таблиці 2.

Табл.4 - Розрахунок обсягу прибутку при комбінованому варіанті.

Таким чином проведені розрахунки доводять, що при використанні комбінованого варіанту фірма зможе отримати прибуток в розмірі 49 тис. грн., що на 1 тис. грн. більше самостійного виробництва усіх компонентів.

Загалом, рішення про власне виробництво або постачання зі сторони залежить не лише від витрат. Рішення на користь закупівель може бути прийняте, якщо:

· Потреба у комплектуючому виробі невелика;

· Існує велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і виробів–замінників;

· Відсутні необхідні для виробництва комплектуючих потужності;

· Відсутні адміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних виробів.

Рішення на користь власного виробництва приймається, коли:

· Потреба в комплектуючих виробах стабільна і досить велика;

· Існуючі постачальники не можуть забезпечити необхідних стандартів якості виробів;

· Необхідно зберігати комерційну таємницю щодо технології виробництва;

· Комплектуючі вироби можуть бути виготовлені за існуючих виробничих потужностей.

Вибір постачальника.

Вибір постачальника є однією з основних проблем в управлінні закупівлями матеріальних ресурсів, оскільки постачальник повинен бути надійним партнером підприємства у реалізації його логістичної стратегії. Основними етапами вирішення цієї задачі є:

1. Пошук потенційних постачальників –може проводитися за допомогою таких методів:

· оголошення конкурсу (тендера) проводиться, якщо передбачається закупити сировину, матеріали, комплектуючі на значну суму або налагодити довгострокові зв’язки між постачальником чи споживачем;

· вивчення рекламних матеріалів: фірмових каталогів, оголошень в засобах масової інформації тощо;

· відвідування виставок, ярмарок;

· листування та особисті контакти з можливими постачальниками.

Внаслідок комплексного пошуку формується перелік потенційних постачальників матеріальних ресурсів.

2. Аналіз потенційних постачальників –здійснюється заспеціальними критеріями, серед яких розрізняють:

· надійність постачання;

· віддаленість постачальника від споживача;

· терміни виконання замовлень;

· періодичність постачань;

· умови оплати;

· мінімальний розмір партії товару;

· можливість отримання знижки;

· умови розподілу ризику тощо.

В залежності від специфіки своєї діяльності підприємство визначає для себе найбільш значимі критерії і формує перелік конкретних постачальників, з якими встановлюються договірні відносини.

3. Оцінка результатів роботи з постачальниками –може передбачати розробку спеціальної шкали оцінок, що дозволяє визначити рейтинг постачальника. У формалізованому вигляді він визначається виразом:

R=Σ c_i x k_i , де n – кількість показників оцінки рейтингу постачальника;

k_i - значимість показника;

c_i - бальна оцінка величини показника, забезпечувана даним постачальником.