У процесі розгляду цивільних справ перед судовими органами постають питання психологічного змісту, котрі потребують відповіді професійного психолога. Для з'ясування обставин, які мають психологічний зміст та значення для справи, призначають судово-психологічну експертизу, її може призначити суддя під час підготовки цивільної справи або суд у процесі розгляду справи. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь у розгляді справи, зобов'язаний з'являтися на виклик суду і давати правдивий висновок щодо поставлених йому запитань.

Висновок експерта, що містить відповіді на поставлені судом запитання, є одним із джерел прямих чи непрямих доказів, на основі яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що досліджуються у справі. Висновок може містити опис обставин, щодо яких не було поставлено запитання, але які мають значення для вирішення спору по цивільній справі та обґрунтовують вимоги й претензії сторін.

У нормах цивільного й сімейного права психологічна складова виявляється як:

 основний зміст законодавчої норми («усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними», «моральна шкода»);

 істотний елемент оціночної категорії («під впливом помилки», обману», «насильства», «психічного тиску», «тяжкої обставини», «душевне страждання», «психічний стан», «психологічний тиск», «гідність», «честь», «ділова репутація», «індивідуальність», «сімейні відносини», «мотиви позову», «психічне насильство», «інтереси дитини», «духовний розвиток», «ставлення до виховання» або «здатність до виховання», «особа дитини», «мотиви усиновлення», «особисті якості» тощо).

Психологічну експертизу призначають, як правило, у разі, якщо психологічна складова має важливе правове значення, є істотною обставиною при розгляді цивільних справ: щодо визнання недійсним пра-вочину, укладеного громадянином, нездатним усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, укладеним під впливом помилки, обману, насильства, психічного тиску, тяжкої обставини; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо вирішення спорів про право на виховання дітей, про визнання шлюбу недійсним тощо.

В обов'язковому порядку, як правило, призначають психологічну експертизу неповнолітнього свідка та експертизу свідка з фізичними вадами (зокрема сенсорно-перцептивними), які не обмежують сприймання обставин, що цікавлять суд. Встановлюють здатність адекватного сприймання фактичних обставин, що досліджуються у справі.

Зупинимося на аналізі окремих видів експертизи.

У цивільних позовах щодо визнання правочину недійсним проводять психологічну експертизу (нездатності усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними, експертизу впливу помилки, обману, насильства, тяжкої обставини у момент учинення правочину.

Психологічна експертиза здатності усвідомлювати значення своїх дій ,

І (або) керувати ними

Відповідно до частини 1 ст. 225 Цивільного кодексу України, прийнятого Верховною Радою 16 січня 2003 року (далі — ЦК), «правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені».

Психологічним змістом цієї правової норми є (не)здатність усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними. У психологічному значенні йдеться про підструктуру особистості, яка стосується вольової довільної регуляції поведінки.

Психологічна оцінка особливостей вольової регуляції поведінки в момент укладання угоди дозволяє відповісти на питання щодо «вільного волевиявлення». У частині 3 ст. 203 ЦК зазначено, що «волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі».

Зупинимося на аналізі психологічного змісту поняття «воля». Воля — це здатність людини здійснювати свідомі дії, що забезпечує регуляцію суб'єктом своєї пове дінки, діяльності та психічних процесів щодо значущих для особи мотивів і відповідно до свідомо поставленої мети. Психологічна структура вольової дії складається зі спонукання до здійснення вольової дії, уявлення й осмислення мети дії, усвідомлення способів, що потрібні для досягнення поставленої мети, наміру здійснити конкретну дію та її виконання. Отже, істотними характеристиками вольової регуляції поведінки в момент укладення угоди є усвідомленість, цілеспрямованість, навмисність та довільність, тобто дія вчинюється за власним свідомим рішенням.

Вольова регуляція – це завжди довільна дія. Довільна активність має набуте життєве значення, завжди є усвідомленою, формується і виявляється тільки в ситуації актуальної потреби чи життєвої необхідності, однак не є вимушеною і може бути замінена за власним вибором людини на іншу з таким самим життєвим значенням. Отже, довільна дія – це усвідомлений процес із набутим новим життєвим значенням (особистісним смислом), спрямованим на досягнення свідомо обраного людиною результату. Істотним є те, що дія саме спонукається, а не змушується життєвою необхідністю. Отож, свідомий, цілеспрямований, довільний вибір людиною мети здійснення правочину, поведінка в момент його вчинення відповідно до свідомого рішення – це істотна ознака здатності повною мірою усвідомлювати й керувати своїми діями.

Предметом цього виду психологічної експертизи є оцінка:

1) здатності повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними в момент здійснення правочину; 2) тимчасової нездатності свідомо приймати рішення; 3) впливу афекту, стресу й інших психічних (непатологічних) станів у співвідношенні з особистісними властивостями, які не виходять за межі психічної норми. Встановлення зазначених особливостей належить до компетенції психологічної експертизи, її завдання полягає в тому, щоб відповісти на запитання щодо здатності психічно здорової особи усвідомлювати сповна значення своїх дій і (або) керувати ними.

Для розуміння нездатності усвідомлювати свої дії (дефекту довільної регуляції) та (або) керувати ними доречним є психологічний аналіз зовнішніх і внутрішніх детермінант дії щодо вчинення правочину. Знання цього дозволяють правильно кваліфікувати (недійсність правочину, адекватно оцінити відповідні правові наслідки.

1 2 3 456