ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІСТА

Контрольна робота

з предмету: «Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення бою»

на тему:

«Оцінка соціально-економічної та морально-психологічної обстановки Деснянського району в м. Києві»

 

Виконав:

Коркішко Валентин Анатолійович

студент II курсу, 4 взводу

 

 

Київ - 2014


ПЛАН

1. Загальна характеристика міста…………………………………………...…...3

2. Історичні дані……………………………………………………………......…5

3. Соціально економічна ситуація………………………………………………13

4. Криміногенна ситуація в області…………………………………………….19

5. Інформаційна інфраструктура…………………………………………….....20

6. Побутове обслуговування населення міста………………………………...20

7. Екологічна та санітарно-епідеміологічна обстановка в області…………..21

8. Загальні висновки……………………………………………………………29

 

 

Деснянський район

Основні дані

Країна:

Україна

Місто:

Київ

Код КОАТУУ:

80364

Утворений:

30 грудня 1987

Населення:

345,200

Площа:

148 км²

Станції метро:

«Лісова»
«Чернігівська»

Районна влада

Адреса адміністрації:

02225, м. Київ, пр-т Маяковського, 29, тел.: (044) 515-77-75, e-mail:[email protected]

Голова РДА:

Станіслав Прокопенко

Опис (Блазонування)

Щит ­(пізньоготский) четирьохчастинний, розсічений срібною хвилястою перев“яззю:

1. на синьому тлі Архангел Михаїл у білому вбранні, підперезаний золотим поясом та в малиновому плащі. У правиці тримає вогняний меч-промінь та білий щит з золотим грецьким хрестом у лівій руці;

2. на малиновому тлі три золотих старокиївських гривні;

3. на зеленому тлі білий журавель з золотим ключем (борідкою донизу), з червоними ногами та клювом.

4. на зеленому тлі золоте стилізоване зображення старовинного княжого двору.

Щит орнаментований срібним стилізованим рослинним орнаментом з листя чаполочі(зубрівки).

Навершиєм щита є тризуб(трисуття).

На місці девізу – напис „Деснянський район“.

СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНА СИТУАЦІЯ

Розташування і структура

Межі Деснянського району були затверджені рішенням Київської міської ради від 27 квітня 2001 року № 280/1257 «Про межі нових адміністративних районів м. Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи» та від 29 листопада 2001 року № 126/1560 «Про внесення змін та доповнень до рішення Київради від 27.04.01 р. № 280/1257».

Межі Деснянського району: міська смуга, Броварський проспект, межа Лісового масиву, Дніпровського лісництва і території ДВРЗ; вулиця Академіка Бутлерова, вулиця Віскозна; провулок Червоногвардійський; провулок Карельський, проспект Юрія Гагаріна; вулиця Червоногвардійська; вулиця Братиславська; вулиця Миропільська; вулиця Курнатовського; південно-східна межа мікрорайону Куликове поле; вулиця Сулеймана Стальського; вулиця Братиславська; проспект Генерала Ватутіна; Московський міст, акваторія річки Дніпро.

На північному-заході Деснянський район межує з Оболонським районом, на півдні і південному заході — з Дніпровським районом, на північному сході — з Броварським районом Киїської області. Район займає загальну площу 14,8 тисяч га. До складу району входять кілька територіальних одиниць: житловий масив Виґурівщина-Троєщина і селище Троєщина, житловий масив Лісовий і селище Биківня, зелена зона на Дніпровських островах, лісопарковий пояс. Також територією району тече річка Десенка.

У районі 98 вулиць і провулків, 4 проспекти і 4 бульвари, 3 площі, близько 20 мікрорайонів і житлових кварталів, 11 парків культури і відпочинку, 33 сквери, декоративно-технічний канал, 729 багатоповерхових будинків, близько 1500 будинків приватного сектору, функціонує 27 промислових підприємств[2].

Господарство

Всього в районі в сферах економічної діяльності зайнято близько 34 тисячі чоловік. До складу промислового комплексу району входить 27 підприємств з чисельністю працюючих 7,4 тисяч осіб. В загальному обсязі виробництва найбільш питому вагу займає продукція поліграфічної галузі — 83,4%, металургії та обробки — 5,7%, харчової промисловості — 3,2%, легкої промисловості — 1,1%, хімічної промисловості — 1,4%.

Поліграфічну промисловість району предаставляють: ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»; ТОВ «Новий друк»; НВП «Печать» і ТОВ «Шепрос».

Металургія та обробка представлена підприємствами: ПП «Складні сплави»; Київський монтажно-заготівельний завод № 2 (КМЗЗ-2), структурний підрозділ АТ «Промтехномонтаж-2» та «Геоком-Рест». Виробництво неметалевих будівельних матеріалів представляють ТОВ «Полірем» та ЗАТ «Будіндустрія-3».

До підприємств харчової промисловості відносяться: ТОВ «БМБ «Компаунд», яке виготовляє шоколадну глазур для кондитерської промисловості, ТОВ "Кондитерська фірма «Ясена», яка займається виробництвом шоколадних виробів, КП «Молочна фабрика-кухня».

Підприємства хімічної галузі: ВАТ «Київхімволокно», ЗАТ «Квант», ТОВ НВП «Катран», Дослідне виробництво Інституту органічної хімії НАН України, ТОВ «Полірем-Баухемі».

До підприємств легкої промисловості належать: ЗАТ «Дарна» (колишній Дарницький шовковий комбінат), ДП «Завод ТНС», ТОВ «Філтекс», ТОВ «Беркон», НВП «Тексма».

До галузі машинобудування відносяться ВАТ «Київський дослідно-експерементальний механічний завод», ТОВ НВП «Атом Комплекс Прилад», ТОВ «ТМСпецмаш», ТОВ «Брайт», ТОВ «Маг-2000».

Також на території району розташовані підприємства, які підпорядковані різним міністерствам і відомствам: Банкнотно-монетний двір Національного банку України (БМД НБУ), Київська теплоелектроцентраль №6, ВАТ «Птахофабрика Київська».

На території Деснянського району розташовано 729 житлових будинків, а також близько 1500 будинків приватного сектору[3]. Балансоутримувачем будинків є КП "Житлорембудсервіс", утримання та обслуговуванняжитлового фонду здійснює Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва, до складу якого входять 16 житлово-експлуатаційних контор (ЖЕК), які обслуговують територію в 5,4 мільйонів км².; ЖЕК з обслуговування приватного сектора. Нараховує 1770 працівників. В районі функціонує 2790 ліфтів.

В районі діє ТОВ «Промтехнік», яке надає послуги з утримання житлових будинків, обслуговування внутрішньобудинкових мереж та ремонту житлового фонду і мереж. На квартирному обліку в районі за місцем проживання перебуває близько 10 тисяч сімей.

КП «Ватутінінвестбуд» виконує функції замовника (райдержадміністрації) на будівництво різних об'єктів.

Освіта

За кількістю закладів освіти Деснянський район посідає перше місце[7]. На території району розташовано 11 вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації та форм власності та вищих училищ, 51 дошкільний заклад, 13 шкіл-садків, 33 загальноосвітні школи, 14 — спеціалізованих, 16 гімназій, навчально-виховний комплекс, 2 ліцея, 4 позашкільних закладів.

Навчальні заклади району підтримують міжнародні зв'язки з колегами з Німеччини, Польщі, Франції, США, Туреччини, інших країн. 53 вчителя мають звання методиста-кореспондента. З 2664 працівників-освітян: 2 мають звання «Заслужений працівник освіти України», 4 — «Заслужений працівник України», 289 нагороджено знаком «Відмінник освіти» та «Відмінник освіти України», 474 присвоєно звання «Старший учитель», 208 — «Учитель-методист».

Закладами освіти Деснянського району укладено угоди з 30 вищими навчальними закладами м. Києва. 20 загальноосвітніх навчальних закладів (ЗОНЗ) залучено до експериментальних програм. В районі діє банк інноваційного педагогічного досвіду вчителів та керівників закладів освіти, який включає авторські методики та узагальнений передовий педагогічний досвід.

Вищі навчальні заклади

На території району розташовані: Київський національний торговельно-економічний університет (КНТЕУ); Філія Київського славістичного університету; Київський міський медичний коледж(КММК) Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення; Київська муніципальна українська академія танцю імені Сержа Лифаря Головного управління культури Київміськдержадміністрації; Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній Академії управління персоналом (МАУП); Республіканське вище училище фізичної культури; Лівобережне відділення Київської Академії перукарського мистецтва; Навчально-науковий інститут підготовки слідчих і криміналістів Національної академії внутрішніх справ; Вище комерційне училище Київського національного торговельно-економічного університету (ВКУ КНТЕУ); Київське вище професійне училище технологій та дизайну одягу.

У 2002 році Відкритий міжнародний Університет розвитку людини «Україна» відкрив у Деснянському районі два факультети: факультет правознавства і міжнародних відносин та факультет соціальних технологій.

ІНФОРМАЦІЙНА СТРУКТУРА

У 1992 році відбулась презентація кабельної телекомпанії району. У 2003 році після перерви поновило роботу кабельне телебачення району.

1994 року створено газету «Злагода». У 1999 році при Свято-Троїцькому соборібуло засновано видання журналу «Троєщина Православна».

Серед районних засобів масової інформації: газета «Вісник» (засновник: Деснянська районна у м. Києві рада та райдержадміністрація), «За київським часом» (засновник: Благодійний фонд «Дзвін надії»), «Троєщина» (засновник ПП «Вектор-М»).

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Вцілому морально-психологічну обстановку в Деснянському районі в м. Києві можна оцінити позитивною та нормальною. Можна покластися на підтримку місцевих органів влади, місцевого населення, що позитивно впливає на виконання завдань бою.

Рельєф та природа даного району є сприятливими, що в свою чергу позитивно впливає на виконання будь-якого бойового завдання.

Наявність в районі багато власних друкованих видань та своєї кабельної телекомпанії району дозволяє вчасно інформувати населення і оточуючих про події на території району та міста, це також сприяє своєчасно підтвердити чи спростувати певну інформацію, а також не допустити поширенню дезінформації, що в свою чергу зберігає спокій та піднімає бойовий дух населення.

Для підтримки морально-психологічної обстановки місцевого населення та не допущення дестабілізації потрібно підтримувати взаємодію з громадськими організаціями, місцевими органами влади, засобами масової інформації та проводити заходи. Ще потрібно для стратигічно важливих обєктів посилити охорону і достовірно доносити інформацію до місцевих жителів району.

 

 

Контрольна робота

з предмету: «Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення бою»

на тему:

«Оцінка соціально-економічної та морально-психологічної обстановки Деснянського району в м. Києві»

 

Виконав:

Коркішко Валентин Анатолійович

студент II курсу, 4 взводу

 

 

Київ - 2014


ПЛАН

1. Загальна характеристика міста…………………………………………...…...3

2. Історичні дані……………………………………………………………......…5

3. Соціально економічна ситуація………………………………………………13

4. Криміногенна ситуація в області…………………………………………….19

5. Інформаційна інфраструктура…………………………………………….....20

6. Побутове обслуговування населення міста………………………………...20

7. Екологічна та санітарно-епідеміологічна обстановка в області…………..21

8. Загальні висновки……………………………………………………………29

 

 

Деснянський район

Основні дані

Країна:

Україна

Місто:

Київ

Код КОАТУУ:

80364

Утворений:

30 грудня 1987

Населення:

345,200

Площа:

148 км²

Станції метро:

«Лісова»
«Чернігівська»

Районна влада

Адреса адміністрації:

02225, м. Київ, пр-т Маяковського, 29, тел.: (044) 515-77-75, e-mail:[email protected]

Голова РДА:

Станіслав Прокопенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІСТА

Десня́нський райо́н — один із десяти районів Києва, розкинувся у північно-східній частині міста. Як адміністративно-територіальна одиниця у складі Києва утворений 30 грудня1987 року і названий Ватутінським на честь радянського військового діяча Миколи Ватутіна. Ватутінський район у жовтні 2001 року було перейменовано на Деснянський.

Район займає загальну площу 14,8 тисяч га, кількість населення налічує близько 345,200 тисяч чоловік. До складу району входять кілька територіальних одиниць: житловий масив Виґурівщина-Троєщина і селище Троєщина, житловий масив Лісовий і селище Биківня, зелена зона на Дніпровських островах, лісопарковий пояс. Також територією району тече річка Десенка.

На території району розташовані підприємства хімічної, легкої, енергетичної, поліграфічної промисловості; академічні та галузеві науково-дослідні інститути, транспортні ібудівельні організації. Утворена мережа соціальних об'єктів: освітянські та медичні заклади, громадсько-культурні і торговельно-побутові центри.

У 2004 році були затверджені офіційні символи району — герб та прапор.


2. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Деснянський (раніше - Ватутінський) район був утворений в кінці грудня 1987 Указом Президії Верховної Ради УРСР. Його склали частина Дніпровського району і північні київські передмістя на лівому березі Дніпра, зокрема селище Троєщина. Назва район отримав на честь генерала радянської армії Миколи Ватутіна (1901-1944). Саме значуще зіткнення генерала з Києвом довелося на 1943-1944 роки, коли Ватутін командував 1-м Українським (Воронезьким) фронтом, війська якого переправилися через Дніпро вище нинішнього Деснянського району та 6 листопада 1943 звільнили столицю України від німецьких окупантів.

Троєщина (Троетчіна, Чуріловщіна, грунт Троїцький, село Троїцьке) + Вигурівщина (Мілославщіна, Четаново, Вигурівщина, Вигурівщина-Троєщина) розташовується між проспектом Генерала Ватутіна, вулицями Братиславській, Крайньої, Закревського, Чортория і північною межею міста.

Ця територія була заселена вже в IV-ІІ століттях до н. е.., тут виявлено залишки поселень часів неоліту і бронзової епохи. З часів Київської Русі місцевість відома як Мілославщіна - чи то так звали одного з членів князівської родини, чи то найменування пішло від ставлення до тутешніх землях. В ХІ-ХІІ століттях тут знаходилася заміська резиденція київських князів, а потім - і оборонні укріплення, що захищали північно-східні підступи до Києва. Милославичі так чи інакше згадуються в літописах та інших письмових джерелах. У 1492 році великий польсько-литовський князь Олександр завітав київським земянин Васьки Жеребятічу село Четаново. Жеребятіч «для свого душевного позбавлення» заповідав його Микільсько-Пустинно монастирю. У 1560 році між монастирем і війтом з приводу володіння Четановим виникла суперечка, дозволений по судовому розгляду на користь монастиря. У 1607 році польський король Сигізмунд III подарував цю місцевість (разом з поселенням) київським городничему Станіславу Вигури. Так «водне містечко під назвою Милославська» починає іменуватися Вигурівщина. Згодом Вигури подарував ці землі Михайлівському Золотоверхому монастирю. Після національно-визвольної війни 1648-1654 років жителі Вигурівщини, як і багато їх співвітчизників, відмовилися визнавати владу колишніх феодалів, більше того, захопили монастирські землі і взялися самоправно користуватися ними. У травні 1654 Богдан Хмельницький видав два універсалу про передачу Вигурівщини ігумену Михайлівського монастиря. В 1657 судова комісія вирішила справу на користь монастиря і оформила його у формі наказу. Тутешня місцевість іноді також називалася Чуріловщіной. Поруч з поселенням Вигурівщина розташовувався і «грунт Троїцький», що належав з XVI століття Троїцькому лікарняним монастирю Києво-Печерської лаври. З тих пір земля ця стала предметом багатьох суперечок мешканців Вигурівщини з Троїцьким монастирем.

Офіційний кінець позовів в 1657 році спробував покласти київський полковник Дворецький, провівши «обмежеваніе» Вигурівщини. На додаток до цього в 1680 році цар Федір Олексійович видав лікарняним монастирю грамоту, яка підтверджує його права.

У 1786 році в Україні була проведена секуляризація церковних земель - і колишні монастирські селяни Вигурівщини і Троєщини стали державними, а після звільнення селян від феодальної залежності внаслідок реформи 1861-1866 років вони проходили по відомству «вільних хліборобів». Однак за нарізану землю селяни Троєщини та Вигурівщини повинні були до 1931 року виплатити державі 3326 рублів 71 копійку. У 1930 році в 609 дворах Вигурівщини проживало 2607 чоловік, а в 439 дворах Троєщини - 2099.

Зазнавали змін і самі території. До 1471 вони входили до складу Київського князівства, а потім - до складу Київського воєводства Литовсько-Польської держави.

Після національно-визвольної війни 1648-1654 років місцеві селища прописалися у складі Київської, а з 1736-го - Гоголівській сотні Київського полку. З 1782 місцевість була частиною Київського намісництва, з 1802 по 1902 рік - Броварський, а з 1903 по 1923 рік - Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії. У радянський час села Вигурівщина і Троєщина ставилися в 1923-1927 роках до Броварського, а з 1927 по 1930 рік - до Київському району Київського округу. У 1930-1937 роках обидва колгоспу увійшли до складу київської приміської смуги, чиї сільради безпосередньо підпорядковувалися Київській міськраді. З 1937 по 1988 рік дана місцевість значилася за Броварським районом Київської області. З вересня 1943 вона знову перейшла під контроль радянської адміністрації. Після війни тут діяв колгосп ім. Ворошилова, а пізніше - відділення броварського колгоспу ім. Кірова. У травні 1958 року за рішенням Київського облвиконкому Вигурівщина і Троєщина були об'єднані в один населений пункт під назвою Троєщина. У 60-ті роки ХХ століття прийшли нові зміни.

З твердженням в 1967 році другого післявоєнного генерального плану розвитку Києва почалися підготовчі роботи до освоєння містом територій Троєщини. У 1970-1976 роках був споруджений унікальний Московський міст довжиною 1548 м. У 1981 році почалося зведення житлового масиву Троєщини з розрахунковою чисельністю населення в 280 тис. людей, покликаного стати найбільшим житловим масивом Києва.

Для початку знесли село Вигурівщину і намили територію. Оскільки масив покликаний був поглинути і Вигурівщину, і Троєщину, то його і назвали Вигурівщина-Троєщина. Головною магістраллю першої черги масиву став проспект Маяковського. У 1984 році новостворений масив був з'єднаний тролейбусної лінією зі станцією метро «Петрівка», що зробило його більш доступним для населення. У листопаді 1988 року село Троєщина стало селищем і увійшло до складу Ватутінського району.

В'язки розташовуються між проспектом Генерала Ватутіна, вулицею Бальзака, селищем Троєщина, Ситняки і Десенкою. Крім місцевості, так називається і урочище, багате «в'язками» - В'язів деревами, лозняком - і невеликими «вязямі» - болотами і топямі, природними для цієї заплавній, що заливається водами Десенки місцевості.

Ситняки розташовуються між в'язким, Десенкою, молодше, Городищем і селищем Троєщина. Назва місцевості, ймовірно, походить від-того, що тут удосталь зустрічається ситник (рогіз), люблячий вологі грунти. Крім того, етимологія назви «Ситники» може бути пов'язана з трухляві деревами («сітямі»), якими багата ця заболочена місцевість, а також з рихлістю тутешніх земель, теж іменованих «сітямі». Під стать урочища і розташоване неподалік від селища озеро Гнилуша.

Городище розташовується між селищем, Ситняки і молодше. Назва місцевості походить від слова «городище», звернення до якого продиктовано як характером самої місцевості - піднесеної і не затоплюваному паводками, так, можливо, і тим, що колись тут розташовувалося стародавнє укріплене селище, а нині місцеві землі використовуються під городи.

Моложі розташовуються між Ситняки, Городищем і Десенкою. Вони являють собою невелику піднесеність, оточену заплавній низовиною. Назва походить від похмурості, непривабливості («моложесті») цих територій.

Градина розташовується в районі вулиці Градинської. До забудови масиву місцевість являла собою «градини» - поле поблизу сіл Троєщини і Вигурівщини. З іншого боку, Градина - це і невелике населене місце. У назві, очевидно, збереглася пам'ять про давні тутешніх поселеннях: раніше град «рубали», тобто оточували його рубаними рублених стін.

Лісковщіна (Ліски) розташовується в районі вулиці Лисківській. Назва пішла від невеликих лісочків, колись виростали тут, і поля, місцями покритого рідколіссям. Це одне з тих назв, які застосовні до багатьох місцях на Лівобережжі.

Будища розташовується в районі вулиці Будищанській. Вважають, що відбувається це назву від слова «буда», символу кустарне заклад у лісі або на межі поля і ліси, що займалося виготовленням смоли, дьогтю, селітри і поташу. Крім того, буда - це і будова, яка нова споруда взагалі. «Будовать» - означає будувати, зводити нові заклади, будівлі, що цілком співвідноситься з новоутвореним житловим масивом.

Радунь розташовується між вулицями Бальзака, Милославської, Радунської та Градинської. Вона є своєрідною меморіальною дошкою що пішли в небуття місцевостям.

Клуніща розташовується між вулицями Милославської, Закревського, межею міста та Келійкамі. Назва походить від колись розташовувалися в цій місцевості Клуні. Поселення людей було тут вкрай нечисленним і тимчасовим.

Келейкі розташовуються між вулицями Пухівській, Закревського, Клуніщамі і Дібровою. Келейкой раніше називали одиночну хату. Тут же, судячи з усього, келеек-хутірців було, як мінімум, декілька.

Діброва розташовується між вулицями Закревського, Пухівській, Келейкамі і Федорковщіной. Дібровою раніше називали окремо стоїть листяний ліс, складений деревами однієї породи, то: дубняк, березняк, осичняк.

Федорковщіна розташовується між Дібровою, Довгим Ланом і Алмазним. Назва місцевості, очевидно, дав хутір козака Федорка.

Довгий Лан розташовується між вулицями Закревського, Пухівській і Федорковщіной. Назва обумовлено довгої нивою або ріллею, витягнувся уздовж озера, в старовину колишнього, очевидно, рікою. Хороших орних земель в тутешніх місцях, обмежених заплавою і лісом, було небагато, тому й не дивно, що відповідну для землеробства територію використовували максимально раціонально.

Алмазне розташовується навколо однойменного озера. Свою назву озеро отримало через чистоти і розмірів, рідкісних для тутешніх місць. Алмазне є природним кордоном між заплавними і незатоплюваними місцевостями. Вода тут хоч і скупчується, але в бік Сухих Гор пройти вже не може.

Сухі Гори розташовуються між Алмазним, Троєщиною і Лісовим. Представляють собою піщану місцевість з пагорбами і ярами, порослу соснами і листяним лісом. У повоєнний час тут розташовувалося Лісове кладовище. Ліс, в якому знаходяться Сухі Гори, тягнеться від заплавній частині Деснянського району до Броварів. Звідси й назва - Биківнянський ліс. У лісі розташовуються різні урочища, зокрема Колпітская Казарма, болото Колпито, Курічево, озеро Стигла, Біла Дуброва, Воскресенський ліс тощо

Лісовий масив (Водопарк) розташовується між вулицею Миропільській, Броварським проспектом і Биківнянські лісом. Назва місцевість отримала на честь свого місця розташування. На початку будівництва масив називався Водопарк - ймовірно, з за проектувався поруч великого комплексу водоочисних споруд. Найбільший житловий масив Києва того часу забудовувався в 1966-1973 роках типовими житловими 5 - і 9-поверховими будинками з вібропрокатних панелей.

Биківня розташовується в Биківнянському-Броварському лісі між Броварським і Лісовим проспектами. Одні вважають, що назва місцевість і селище отримали від місцевої перевалочної бази для великої рогатої худоби, інші ж наполягають на тому, що Биківня названа так на честь биковніка (коров'яку), у великій кількості произраставшего тут при дорозі і на сонячних узліссях. Однойменний хутір відомий з початку XX століття, а в 1923-му він був вписаний до міської межі Києва. Сучасна його забудова відноситься до 50-м рокам ХХ століття.

Чорторий (острів Муромець, парк Дружби Народів) розташовується між Московським мостом, межею міста, річкою Дніпро і протокою Чорторий. Раніше вважали, що в тутешніх водах живуть чорти і біси. Перші відомі згадки про місцевість відносяться до 1147 року (літописна опис Долобецького з'їзду руських князів, що відбувся в 1103). Вважають, що Чорторий утворився внаслідок багатовікових розмивів і повеней. Місцевість називають також Муромцем. До перекриття Черторойского русла Десни це був острів, а потім він став півостровом. Назва острова пов'язують з легендарним Іллею Муромцем, який очищав святий град Київ від нечисті. У 1972 році на півострові заклали північну київську рекреаційну зону - парк Дружби Народів, що є частиною простягнувся вздовж усього Києва Дніпровського парку.

Опис (Блазонування)

Щит ­(пізньоготский) четирьохчастинний, розсічений срібною хвилястою перев“яззю:

1. на синьому тлі Архангел Михаїл у білому вбранні, підперезаний золотим поясом та в малиновому плащі. У правиці тримає вогняний меч-промінь та білий щит з золотим грецьким хрестом у лівій руці;

2. на малиновому тлі три золотих старокиївських гривні;

3. на зеленому тлі білий журавель з золотим ключем (борідкою донизу), з червоними ногами та клювом.

4. на зеленому тлі золоте стилізоване зображення старовинного княжого двору.

Щит орнаментований срібним стилізованим рослинним орнаментом з листя чаполочі(зубрівки).

Навершиєм щита є тризуб(трисуття).

На місці девізу – напис „Деснянський район“.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти