|
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІСТА
Контрольна робота з предмету: «Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення бою» на тему: «Оцінка соціально-економічної та морально-психологічної обстановки Деснянського району в м. Києві»
Виконав: Коркішко Валентин Анатолійович студент II курсу, 4 взводу
Київ - 2014 ПЛАН 1. Загальна характеристика міста…………………………………………...…...3 2. Історичні дані……………………………………………………………......…5 3. Соціально економічна ситуація………………………………………………13 4. Криміногенна ситуація в області…………………………………………….19 5. Інформаційна інфраструктура…………………………………………….....20 6. Побутове обслуговування населення міста………………………………...20 7. Екологічна та санітарно-епідеміологічна обстановка в області…………..21 8. Загальні висновки……………………………………………………………29
Деснянський район
Основні дані Країна: Україна Місто: Київ Код КОАТУУ: 80364 Утворений: 30 грудня 1987 Населення: 345,200 Площа: 148 км² Станції метро: «Лісова» Районна влада Адреса адміністрації: 02225, м. Київ, пр-т Маяковського, 29, тел.: (044) 515-77-75, e-mail:[email protected] Голова РДА: Станіслав Прокопенко Опис (Блазонування) Щит (пізньоготский) четирьохчастинний, розсічений срібною хвилястою перев“яззю: 1. на синьому тлі Архангел Михаїл у білому вбранні, підперезаний золотим поясом та в малиновому плащі. У правиці тримає вогняний меч-промінь та білий щит з золотим грецьким хрестом у лівій руці; 2. на малиновому тлі три золотих старокиївських гривні; 3. на зеленому тлі білий журавель з золотим ключем (борідкою донизу), з червоними ногами та клювом. 4. на зеленому тлі золоте стилізоване зображення старовинного княжого двору. Щит орнаментований срібним стилізованим рослинним орнаментом з листя чаполочі(зубрівки). Навершиєм щита є тризуб(трисуття). На місці девізу – напис „Деснянський район“. СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНА СИТУАЦІЯ Розташування і структура Межі Деснянського району були затверджені рішенням Київської міської ради від 27 квітня 2001 року № 280/1257 «Про межі нових адміністративних районів м. Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи» та від 29 листопада 2001 року № 126/1560 «Про внесення змін та доповнень до рішення Київради від 27.04.01 р. № 280/1257». Межі Деснянського району: міська смуга, Броварський проспект, межа Лісового масиву, Дніпровського лісництва і території ДВРЗ; вулиця Академіка Бутлерова, вулиця Віскозна; провулок Червоногвардійський; провулок Карельський, проспект Юрія Гагаріна; вулиця Червоногвардійська; вулиця Братиславська; вулиця Миропільська; вулиця Курнатовського; південно-східна межа мікрорайону Куликове поле; вулиця Сулеймана Стальського; вулиця Братиславська; проспект Генерала Ватутіна; Московський міст, акваторія річки Дніпро. На північному-заході Деснянський район межує з Оболонським районом, на півдні і південному заході — з Дніпровським районом, на північному сході — з Броварським районом Киїської області. Район займає загальну площу 14,8 тисяч га. До складу району входять кілька територіальних одиниць: житловий масив Виґурівщина-Троєщина і селище Троєщина, житловий масив Лісовий і селище Биківня, зелена зона на Дніпровських островах, лісопарковий пояс. Також територією району тече річка Десенка. У районі 98 вулиць і провулків, 4 проспекти і 4 бульвари, 3 площі, близько 20 мікрорайонів і житлових кварталів, 11 парків культури і відпочинку, 33 сквери, декоративно-технічний канал, 729 багатоповерхових будинків, близько 1500 будинків приватного сектору, функціонує 27 промислових підприємств[2]. Господарство Всього в районі в сферах економічної діяльності зайнято близько 34 тисячі чоловік. До складу промислового комплексу району входить 27 підприємств з чисельністю працюючих 7,4 тисяч осіб. В загальному обсязі виробництва найбільш питому вагу займає продукція поліграфічної галузі — 83,4%, металургії та обробки — 5,7%, харчової промисловості — 3,2%, легкої промисловості — 1,1%, хімічної промисловості — 1,4%. Поліграфічну промисловість району предаставляють: ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»; ТОВ «Новий друк»; НВП «Печать» і ТОВ «Шепрос». Металургія та обробка представлена підприємствами: ПП «Складні сплави»; Київський монтажно-заготівельний завод № 2 (КМЗЗ-2), структурний підрозділ АТ «Промтехномонтаж-2» та «Геоком-Рест». Виробництво неметалевих будівельних матеріалів представляють ТОВ «Полірем» та ЗАТ «Будіндустрія-3». До підприємств харчової промисловості відносяться: ТОВ «БМБ «Компаунд», яке виготовляє шоколадну глазур для кондитерської промисловості, ТОВ "Кондитерська фірма «Ясена», яка займається виробництвом шоколадних виробів, КП «Молочна фабрика-кухня». Підприємства хімічної галузі: ВАТ «Київхімволокно», ЗАТ «Квант», ТОВ НВП «Катран», Дослідне виробництво Інституту органічної хімії НАН України, ТОВ «Полірем-Баухемі». До підприємств легкої промисловості належать: ЗАТ «Дарна» (колишній Дарницький шовковий комбінат), ДП «Завод ТНС», ТОВ «Філтекс», ТОВ «Беркон», НВП «Тексма». До галузі машинобудування відносяться ВАТ «Київський дослідно-експерементальний механічний завод», ТОВ НВП «Атом Комплекс Прилад», ТОВ «ТМСпецмаш», ТОВ «Брайт», ТОВ «Маг-2000». Також на території району розташовані підприємства, які підпорядковані різним міністерствам і відомствам: Банкнотно-монетний двір Національного банку України (БМД НБУ), Київська теплоелектроцентраль №6, ВАТ «Птахофабрика Київська». На території Деснянського району розташовано 729 житлових будинків, а також близько 1500 будинків приватного сектору[3]. Балансоутримувачем будинків є КП "Житлорембудсервіс", утримання та обслуговуванняжитлового фонду здійснює Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва, до складу якого входять 16 житлово-експлуатаційних контор (ЖЕК), які обслуговують територію в 5,4 мільйонів км².; ЖЕК з обслуговування приватного сектора. Нараховує 1770 працівників. В районі функціонує 2790 ліфтів. В районі діє ТОВ «Промтехнік», яке надає послуги з утримання житлових будинків, обслуговування внутрішньобудинкових мереж та ремонту житлового фонду і мереж. На квартирному обліку в районі за місцем проживання перебуває близько 10 тисяч сімей. КП «Ватутінінвестбуд» виконує функції замовника (райдержадміністрації) на будівництво різних об'єктів. Освіта За кількістю закладів освіти Деснянський район посідає перше місце[7]. На території району розташовано 11 вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації та форм власності та вищих училищ, 51 дошкільний заклад, 13 шкіл-садків, 33 загальноосвітні школи, 14 — спеціалізованих, 16 гімназій, навчально-виховний комплекс, 2 ліцея, 4 позашкільних закладів. Навчальні заклади району підтримують міжнародні зв'язки з колегами з Німеччини, Польщі, Франції, США, Туреччини, інших країн. 53 вчителя мають звання методиста-кореспондента. З 2664 працівників-освітян: 2 мають звання «Заслужений працівник освіти України», 4 — «Заслужений працівник України», 289 нагороджено знаком «Відмінник освіти» та «Відмінник освіти України», 474 присвоєно звання «Старший учитель», 208 — «Учитель-методист». Закладами освіти Деснянського району укладено угоди з 30 вищими навчальними закладами м. Києва. 20 загальноосвітніх навчальних закладів (ЗОНЗ) залучено до експериментальних програм. В районі діє банк інноваційного педагогічного досвіду вчителів та керівників закладів освіти, який включає авторські методики та узагальнений передовий педагогічний досвід. Вищі навчальні заклади На території району розташовані: Київський національний торговельно-економічний університет (КНТЕУ); Філія Київського славістичного університету; Київський міський медичний коледж(КММК) Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення; Київська муніципальна українська академія танцю імені Сержа Лифаря Головного управління культури Київміськдержадміністрації; Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній Академії управління персоналом (МАУП); Республіканське вище училище фізичної культури; Лівобережне відділення Київської Академії перукарського мистецтва; Навчально-науковий інститут підготовки слідчих і криміналістів Національної академії внутрішніх справ; Вище комерційне училище Київського національного торговельно-економічного університету (ВКУ КНТЕУ); Київське вище професійне училище технологій та дизайну одягу. У 2002 році Відкритий міжнародний Університет розвитку людини «Україна» відкрив у Деснянському районі два факультети: факультет правознавства і міжнародних відносин та факультет соціальних технологій. ІНФОРМАЦІЙНА СТРУКТУРА У 1992 році відбулась презентація кабельної телекомпанії району. У 2003 році після перерви поновило роботу кабельне телебачення району. 1994 року створено газету «Злагода». У 1999 році при Свято-Троїцькому соборібуло засновано видання журналу «Троєщина Православна». Серед районних засобів масової інформації: газета «Вісник» (засновник: Деснянська районна у м. Києві рада та райдержадміністрація), «За київським часом» (засновник: Благодійний фонд «Дзвін надії»), «Троєщина» (засновник ПП «Вектор-М»).
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ Вцілому морально-психологічну обстановку в Деснянському районі в м. Києві можна оцінити позитивною та нормальною. Можна покластися на підтримку місцевих органів влади, місцевого населення, що позитивно впливає на виконання завдань бою. Рельєф та природа даного району є сприятливими, що в свою чергу позитивно впливає на виконання будь-якого бойового завдання. Наявність в районі багато власних друкованих видань та своєї кабельної телекомпанії району дозволяє вчасно інформувати населення і оточуючих про події на території району та міста, це також сприяє своєчасно підтвердити чи спростувати певну інформацію, а також не допустити поширенню дезінформації, що в свою чергу зберігає спокій та піднімає бойовий дух населення. Для підтримки морально-психологічної обстановки місцевого населення та не допущення дестабілізації потрібно підтримувати взаємодію з громадськими організаціями, місцевими органами влади, засобами масової інформації та проводити заходи. Ще потрібно для стратигічно важливих обєктів посилити охорону і достовірно доносити інформацію до місцевих жителів району.
Контрольна робота з предмету: «Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення бою» на тему: «Оцінка соціально-економічної та морально-психологічної обстановки Деснянського району в м. Києві»
Виконав: Коркішко Валентин Анатолійович студент II курсу, 4 взводу
Київ - 2014 ПЛАН 1. Загальна характеристика міста…………………………………………...…...3 2. Історичні дані……………………………………………………………......…5 3. Соціально економічна ситуація………………………………………………13 4. Криміногенна ситуація в області…………………………………………….19 5. Інформаційна інфраструктура…………………………………………….....20 6. Побутове обслуговування населення міста………………………………...20 7. Екологічна та санітарно-епідеміологічна обстановка в області…………..21 8. Загальні висновки……………………………………………………………29
Деснянський район
Основні дані Країна: Україна Місто: Київ Код КОАТУУ: 80364 Утворений: 30 грудня 1987 Населення: 345,200 Площа: 148 км² Станції метро: «Лісова» Районна влада Адреса адміністрації: 02225, м. Київ, пр-т Маяковського, 29, тел.: (044) 515-77-75, e-mail:[email protected] Голова РДА: Станіслав Прокопенко ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІСТА Десня́нський райо́н — один із десяти районів Києва, розкинувся у північно-східній частині міста. Як адміністративно-територіальна одиниця у складі Києва утворений 30 грудня1987 року і названий Ватутінським на честь радянського військового діяча Миколи Ватутіна. Ватутінський район у жовтні 2001 року було перейменовано на Деснянський. Район займає загальну площу 14,8 тисяч га, кількість населення налічує близько 345,200 тисяч чоловік. До складу району входять кілька територіальних одиниць: житловий масив Виґурівщина-Троєщина і селище Троєщина, житловий масив Лісовий і селище Биківня, зелена зона на Дніпровських островах, лісопарковий пояс. Також територією району тече річка Десенка. На території району розташовані підприємства хімічної, легкої, енергетичної, поліграфічної промисловості; академічні та галузеві науково-дослідні інститути, транспортні ібудівельні організації. Утворена мережа соціальних об'єктів: освітянські та медичні заклади, громадсько-культурні і торговельно-побутові центри. У 2004 році були затверджені офіційні символи району — герб та прапор. Деснянський (раніше - Ватутінський) район був утворений в кінці грудня 1987 Указом Президії Верховної Ради УРСР. Його склали частина Дніпровського району і північні київські передмістя на лівому березі Дніпра, зокрема селище Троєщина. Назва район отримав на честь генерала радянської армії Миколи Ватутіна (1901-1944). Саме значуще зіткнення генерала з Києвом довелося на 1943-1944 роки, коли Ватутін командував 1-м Українським (Воронезьким) фронтом, війська якого переправилися через Дніпро вище нинішнього Деснянського району та 6 листопада 1943 звільнили столицю України від німецьких окупантів. Троєщина (Троетчіна, Чуріловщіна, грунт Троїцький, село Троїцьке) + Вигурівщина (Мілославщіна, Четаново, Вигурівщина, Вигурівщина-Троєщина) розташовується між проспектом Генерала Ватутіна, вулицями Братиславській, Крайньої, Закревського, Чортория і північною межею міста. Ця територія була заселена вже в IV-ІІ століттях до н. е.., тут виявлено залишки поселень часів неоліту і бронзової епохи. З часів Київської Русі місцевість відома як Мілославщіна - чи то так звали одного з членів князівської родини, чи то найменування пішло від ставлення до тутешніх землях. В ХІ-ХІІ століттях тут знаходилася заміська резиденція київських князів, а потім - і оборонні укріплення, що захищали північно-східні підступи до Києва. Милославичі так чи інакше згадуються в літописах та інших письмових джерелах. У 1492 році великий польсько-литовський князь Олександр завітав київським земянин Васьки Жеребятічу село Четаново. Жеребятіч «для свого душевного позбавлення» заповідав його Микільсько-Пустинно монастирю. У 1560 році між монастирем і війтом з приводу володіння Четановим виникла суперечка, дозволений по судовому розгляду на користь монастиря. У 1607 році польський король Сигізмунд III подарував цю місцевість (разом з поселенням) київським городничему Станіславу Вигури. Так «водне містечко під назвою Милославська» починає іменуватися Вигурівщина. Згодом Вигури подарував ці землі Михайлівському Золотоверхому монастирю. Після національно-визвольної війни 1648-1654 років жителі Вигурівщини, як і багато їх співвітчизників, відмовилися визнавати владу колишніх феодалів, більше того, захопили монастирські землі і взялися самоправно користуватися ними. У травні 1654 Богдан Хмельницький видав два універсалу про передачу Вигурівщини ігумену Михайлівського монастиря. В 1657 судова комісія вирішила справу на користь монастиря і оформила його у формі наказу. Тутешня місцевість іноді також називалася Чуріловщіной. Поруч з поселенням Вигурівщина розташовувався і «грунт Троїцький», що належав з XVI століття Троїцькому лікарняним монастирю Києво-Печерської лаври. З тих пір земля ця стала предметом багатьох суперечок мешканців Вигурівщини з Троїцьким монастирем. Офіційний кінець позовів в 1657 році спробував покласти київський полковник Дворецький, провівши «обмежеваніе» Вигурівщини. На додаток до цього в 1680 році цар Федір Олексійович видав лікарняним монастирю грамоту, яка підтверджує його права. У 1786 році в Україні була проведена секуляризація церковних земель - і колишні монастирські селяни Вигурівщини і Троєщини стали державними, а після звільнення селян від феодальної залежності внаслідок реформи 1861-1866 років вони проходили по відомству «вільних хліборобів». Однак за нарізану землю селяни Троєщини та Вигурівщини повинні були до 1931 року виплатити державі 3326 рублів 71 копійку. У 1930 році в 609 дворах Вигурівщини проживало 2607 чоловік, а в 439 дворах Троєщини - 2099. Зазнавали змін і самі території. До 1471 вони входили до складу Київського князівства, а потім - до складу Київського воєводства Литовсько-Польської держави. Після національно-визвольної війни 1648-1654 років місцеві селища прописалися у складі Київської, а з 1736-го - Гоголівській сотні Київського полку. З 1782 місцевість була частиною Київського намісництва, з 1802 по 1902 рік - Броварський, а з 1903 по 1923 рік - Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії. У радянський час села Вигурівщина і Троєщина ставилися в 1923-1927 роках до Броварського, а з 1927 по 1930 рік - до Київському району Київського округу. У 1930-1937 роках обидва колгоспу увійшли до складу київської приміської смуги, чиї сільради безпосередньо підпорядковувалися Київській міськраді. З 1937 по 1988 рік дана місцевість значилася за Броварським районом Київської області. З вересня 1943 вона знову перейшла під контроль радянської адміністрації. Після війни тут діяв колгосп ім. Ворошилова, а пізніше - відділення броварського колгоспу ім. Кірова. У травні 1958 року за рішенням Київського облвиконкому Вигурівщина і Троєщина були об'єднані в один населений пункт під назвою Троєщина. У 60-ті роки ХХ століття прийшли нові зміни. З твердженням в 1967 році другого післявоєнного генерального плану розвитку Києва почалися підготовчі роботи до освоєння містом територій Троєщини. У 1970-1976 роках був споруджений унікальний Московський міст довжиною 1548 м. У 1981 році почалося зведення житлового масиву Троєщини з розрахунковою чисельністю населення в 280 тис. людей, покликаного стати найбільшим житловим масивом Києва. Для початку знесли село Вигурівщину і намили територію. Оскільки масив покликаний був поглинути і Вигурівщину, і Троєщину, то його і назвали Вигурівщина-Троєщина. Головною магістраллю першої черги масиву став проспект Маяковського. У 1984 році новостворений масив був з'єднаний тролейбусної лінією зі станцією метро «Петрівка», що зробило його більш доступним для населення. У листопаді 1988 року село Троєщина стало селищем і увійшло до складу Ватутінського району. В'язки розташовуються між проспектом Генерала Ватутіна, вулицею Бальзака, селищем Троєщина, Ситняки і Десенкою. Крім місцевості, так називається і урочище, багате «в'язками» - В'язів деревами, лозняком - і невеликими «вязямі» - болотами і топямі, природними для цієї заплавній, що заливається водами Десенки місцевості. Ситняки розташовуються між в'язким, Десенкою, молодше, Городищем і селищем Троєщина. Назва місцевості, ймовірно, походить від-того, що тут удосталь зустрічається ситник (рогіз), люблячий вологі грунти. Крім того, етимологія назви «Ситники» може бути пов'язана з трухляві деревами («сітямі»), якими багата ця заболочена місцевість, а також з рихлістю тутешніх земель, теж іменованих «сітямі». Під стать урочища і розташоване неподалік від селища озеро Гнилуша. Городище розташовується між селищем, Ситняки і молодше. Назва місцевості походить від слова «городище», звернення до якого продиктовано як характером самої місцевості - піднесеної і не затоплюваному паводками, так, можливо, і тим, що колись тут розташовувалося стародавнє укріплене селище, а нині місцеві землі використовуються під городи. Моложі розташовуються між Ситняки, Городищем і Десенкою. Вони являють собою невелику піднесеність, оточену заплавній низовиною. Назва походить від похмурості, непривабливості («моложесті») цих територій. Градина розташовується в районі вулиці Градинської. До забудови масиву місцевість являла собою «градини» - поле поблизу сіл Троєщини і Вигурівщини. З іншого боку, Градина - це і невелике населене місце. У назві, очевидно, збереглася пам'ять про давні тутешніх поселеннях: раніше град «рубали», тобто оточували його рубаними рублених стін. Лісковщіна (Ліски) розташовується в районі вулиці Лисківській. Назва пішла від невеликих лісочків, колись виростали тут, і поля, місцями покритого рідколіссям. Це одне з тих назв, які застосовні до багатьох місцях на Лівобережжі. Будища розташовується в районі вулиці Будищанській. Вважають, що відбувається це назву від слова «буда», символу кустарне заклад у лісі або на межі поля і ліси, що займалося виготовленням смоли, дьогтю, селітри і поташу. Крім того, буда - це і будова, яка нова споруда взагалі. «Будовать» - означає будувати, зводити нові заклади, будівлі, що цілком співвідноситься з новоутвореним житловим масивом. Радунь розташовується між вулицями Бальзака, Милославської, Радунської та Градинської. Вона є своєрідною меморіальною дошкою що пішли в небуття місцевостям. Клуніща розташовується між вулицями Милославської, Закревського, межею міста та Келійкамі. Назва походить від колись розташовувалися в цій місцевості Клуні. Поселення людей було тут вкрай нечисленним і тимчасовим. Келейкі розташовуються між вулицями Пухівській, Закревського, Клуніщамі і Дібровою. Келейкой раніше називали одиночну хату. Тут же, судячи з усього, келеек-хутірців було, як мінімум, декілька. Діброва розташовується між вулицями Закревського, Пухівській, Келейкамі і Федорковщіной. Дібровою раніше називали окремо стоїть листяний ліс, складений деревами однієї породи, то: дубняк, березняк, осичняк. Федорковщіна розташовується між Дібровою, Довгим Ланом і Алмазним. Назва місцевості, очевидно, дав хутір козака Федорка. Довгий Лан розташовується між вулицями Закревського, Пухівській і Федорковщіной. Назва обумовлено довгої нивою або ріллею, витягнувся уздовж озера, в старовину колишнього, очевидно, рікою. Хороших орних земель в тутешніх місцях, обмежених заплавою і лісом, було небагато, тому й не дивно, що відповідну для землеробства територію використовували максимально раціонально. Алмазне розташовується навколо однойменного озера. Свою назву озеро отримало через чистоти і розмірів, рідкісних для тутешніх місць. Алмазне є природним кордоном між заплавними і незатоплюваними місцевостями. Вода тут хоч і скупчується, але в бік Сухих Гор пройти вже не може. Сухі Гори розташовуються між Алмазним, Троєщиною і Лісовим. Представляють собою піщану місцевість з пагорбами і ярами, порослу соснами і листяним лісом. У повоєнний час тут розташовувалося Лісове кладовище. Ліс, в якому знаходяться Сухі Гори, тягнеться від заплавній частині Деснянського району до Броварів. Звідси й назва - Биківнянський ліс. У лісі розташовуються різні урочища, зокрема Колпітская Казарма, болото Колпито, Курічево, озеро Стигла, Біла Дуброва, Воскресенський ліс тощо Лісовий масив (Водопарк) розташовується між вулицею Миропільській, Броварським проспектом і Биківнянські лісом. Назва місцевість отримала на честь свого місця розташування. На початку будівництва масив називався Водопарк - ймовірно, з за проектувався поруч великого комплексу водоочисних споруд. Найбільший житловий масив Києва того часу забудовувався в 1966-1973 роках типовими житловими 5 - і 9-поверховими будинками з вібропрокатних панелей. Биківня розташовується в Биківнянському-Броварському лісі між Броварським і Лісовим проспектами. Одні вважають, що назва місцевість і селище отримали від місцевої перевалочної бази для великої рогатої худоби, інші ж наполягають на тому, що Биківня названа так на честь биковніка (коров'яку), у великій кількості произраставшего тут при дорозі і на сонячних узліссях. Однойменний хутір відомий з початку XX століття, а в 1923-му він був вписаний до міської межі Києва. Сучасна його забудова відноситься до 50-м рокам ХХ століття. Чорторий (острів Муромець, парк Дружби Народів) розташовується між Московським мостом, межею міста, річкою Дніпро і протокою Чорторий. Раніше вважали, що в тутешніх водах живуть чорти і біси. Перші відомі згадки про місцевість відносяться до 1147 року (літописна опис Долобецького з'їзду руських князів, що відбувся в 1103). Вважають, що Чорторий утворився внаслідок багатовікових розмивів і повеней. Місцевість називають також Муромцем. До перекриття Черторойского русла Десни це був острів, а потім він став півостровом. Назва острова пов'язують з легендарним Іллею Муромцем, який очищав святий град Київ від нечисті. У 1972 році на півострові заклали північну київську рекреаційну зону - парк Дружби Народів, що є частиною простягнувся вздовж усього Києва Дніпровського парку. Опис (Блазонування) Щит (пізньоготский) четирьохчастинний, розсічений срібною хвилястою перев“яззю: 1. на синьому тлі Архангел Михаїл у білому вбранні, підперезаний золотим поясом та в малиновому плащі. У правиці тримає вогняний меч-промінь та білий щит з золотим грецьким хрестом у лівій руці; 2. на малиновому тлі три золотих старокиївських гривні; 3. на зеленому тлі білий журавель з золотим ключем (борідкою донизу), з червоними ногами та клювом. 4. на зеленому тлі золоте стилізоване зображення старовинного княжого двору. Щит орнаментований срібним стилізованим рослинним орнаментом з листя чаполочі(зубрівки). Навершиєм щита є тризуб(трисуття). На місці девізу – напис „Деснянський район“. |
|
|