Тестовий контроль оцінки знань

Тестовий контроль оцінки знань із соціології – це одна з форм перевірки знань та вмінь студентів з предмета, особливості якого вимагають здатності студентів не тільки орієнтуватись в історичних та сучасних нормативно-ціннісних соціологічних знаннях, викладати їх у письмовій, усній формах, а і брати участь у дебатах, конференціях, ділових іграх. Тому проводиться тестовий контроль оцінки знань як підготовка до узагальнення результатів першого та другого навчальних модулів.

Тестовий контроль оцінки знань із соціології до першого модуля охоплює перші три теми: від загальної теорії, історії соціології до теоретичних положень, які розкривають основні складові суспільства як системи, типи суспільств, місце особистості в системі соціальних зв’язків, її соціалізацію тощо.

Тестовий контроль оцінки знань із соціології до другого модулю охоплює питання суспільної думки та її соціологічного аналізу, соціологічні проблеми трудових відносин та мотивів виробничої діяльності, питання соціології молоді, шлюбу та сім’ї, а також причини виникнення, розвиток та наслідки соціальних конфліктів, шляхи запобігання їм.

Тестові завдання розподілені на три варіанти заради об’єктивності оцінювання реальних знань та мають типовий за рівнем складності характер, теж трьох рівнів. Перший рівень складності – алгоритмічний та репродуктивний: необхідно дати визначення політичного терміна, поняття та вибрати правильну відповідь із запропонованих чотирьох варіантів. Пропонується десять запитань, по одному балу за правильну відповідь на кожне. Другий рівень складності – частково творчий, з елементами алгоритмічного: необхідно знайти відповідність показників лівої колонки – характеристикам правої з використанням знань та вмінь порівняльної політології. Пропонується п`ять запитань, по два бали за правильну відповідь на кожне. Третій рівень складності – інтелектуально-пошуковий, творчий: потрібно виправити помилки, відповісти на такі запитання: „Що буде, якщо?”, „Чому саме так?”, „Чи можливе таке?”, „Які шляхи розв’язання тієї чи іншої проблеми?”. Пропонується два запитання, по п`ять балів за правильну відповідь на кожне. Для виконання всього тестового завдання надається сорок хвилин.

Оцінка за кожну роботу виражається в сумі балів, які відповідають оцінкам за дванадцятибальною системою та такою шкалою:

Тестові завдання виконуються за двома варіантами, які тотожні наведеному нижче прикладу:

МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

І модуль

І рівень складності

1. Хто є засновником соціології:

а) О. Конт; б) М. Фуко; в) Г. Спенсер?

2. Коли виникає соціологія як самостійна наука:

а) у 30-х роках 19 ст.; б) у 40-х роках 17 ст.; в) у 20-х роках 20 ст.?

3. Кому з учених належить термін „соціальна фізика”:

а) Г. Спенсеру; б) О. Конту; в) К. Марксу?

4. Структура соціологічної системи знань має…

а) три рівні; б) два рівні; в) чотири рівні.

Чи виконує соціологія виховну функцію

а) так; б) ні?

6. У якому розділі соціології вивчається поняття „соціальна мобільність”:

а) етносоціологія; б) соціальна структура суспільства; в) соціологія молоді?

7. Соціальний статус особистості – це…

а) очікувана типова поведінка людини; б) її позиція в соціальній системі, пов’язана з приналежністю до певної соціальної групи чи спільноти;

в) перехід людини від індивідуального до соціального під прямим чи опосередкованим впливом чинників соціального середовища.

Назвіть соціальні спільноти, які ви знаєте.

Наведіть приклади соціальних інститутів.

ІІ рівень складності

Нарисуйте схему структури соціологічного знання.

2. Соціальна стратифікація – це...

3. Соціалізація особистості – це...

Що формується першим: індивід чи особистість?

ІІІ рівень складності

Назвіть основні характеристики соціальних ролей згідно з

Концепцією Т. Парсонса.

ІІ модуль

І рівень складності

1. Назвіть форми шлюбу:

а) патріархат; б) моногамія; в) екзогамія.

2. Шлюб, у який вступають члени однієї спільноти – рівні за статусом, називається:

а) полігамним; б) екзогамним; в) ендогамним.

3. Феліцітологічна функція сім’ї полягає в ...

а) забезпеченні первинної соціалізації дитини; б) забезпеченні емоційної стабільності; в) відчутті щастя?

4. ............................ – це правила, які виражають вимоги суспільства, соціальної групи до поведінки особистості, групи у їх стосунках один з одним, соціальними інститутами, суспільством.

5. Девіантна поведінка – це ...

а) відхилення від існуючих у суспільстві норм; б) залишки зразків економічної поведінки радянських часів; в) схильність до спрощення та примітивізації.

6. Хто ввів у науку термін „аномія”:

а) К. Маркс; б) Г. Мальтус; в) Ф. Енгельс; г) Е. Дюркгейм?

7. Назвіть кількісні методи збору соціологічної інформації:

а) опитування; б) спостереження; в) фокус-група; г) аналіз документів.

8. Що таке „відкрите” питання в анкеті:

а) питання, відповідь на яке респондент обговорює з колегами; б) питання, на яке в принципі немає задовільної відповіді; в) питання, на яке відповіль дається респондентом у вільній формі?

9. Характерна риса лабораторного спостереження...

а) проводиться регулярно протягом певного періоду; б) проводиться в умовах, що визначаються дослідником; в) не передбачає чіткого плану дій спостерігача, а лише визначення загальних рис ситуації.

10. Моделі цінностей, норм, переконань, зразків поведінки, які характерні для тієї чи іншої спільноти,–

а) загальнолюдська культура; б) контркультура; в) субкультура;

г) суперкультура.

ІІ рівень складності

1. У чому полягає відмінність у розумінні сім’ї:

а) як малої соціальної групи; б) як соціального інституту?

2. Який зміст вкладений у поняття:

а) нуклеарна сім’я; б) розширена сім’я?

3. Дайте визначення поняття „вибірка”.

Назвіть різновиди опитування у соціології.

ІІІ рівень складності

Дайте характеристику основних етапів соціологічного дослідження.

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ(ЗАЛІКУ)

1. Місце соціології в системі гуманітарних наук.

2. Об’єкт, предмет та функції соціології.

3. Структура соціології як науки. Мікро- і макросоціологія.

4. Теоретична й прикладна соціологія: сутність, загальне й особливе.

5. Місце емпіричних досліджень у структурі соціології.

6. Основні етапи розвитку та школи соціології.

7. Внесок К. Маркса в розвиток соціології.

8. Соціологія XX століття.

9. Сучасна західна соціологія: основні теоретичні концепції.

10. Суспільство як об’єкт соціологічного аналізу.

11. Поняття й ознаки суспільства.

12. Соціальна динаміка: теоретичні схеми історичного процесу.

13. Соціальна структура суспільства. Основні типи соціальних груп.

14. Соціальна нерівність: сутність і причини існування.

15. Концепція соціальної стратифікації.

16. Суспільне життя. Біологічні, демографічні, економічні та

соціокультурні ознаки суспільного життя.

17. Трансформація соціально-класової структури України.

18. Соціальний інститут: сутність і основні функції.

19. Історичні типи суспільства.

20. Проблема особистості в соціології.

21. Соціальний статус і соціальна роль особистості.

22. Соціалізація особистості.

23. Детермінанти соціалізації особистості.

24. Девіантна поведінка: сутність, причини та різновиди.

25. Види соціальних норм. Соціальний контроль.

26. Сім’я як соціальний інститут. Основні функції сучасної сім’ї.

27. Типологія сімейних структур.

28. Сучасні тенденції розвитку сім’ї.

29. Методи отримання даних у конкретно-соціологічних

дослідженнях.

30. Метод соціологічного опитування і його різновиди.

31. Анкетування: специфіка організації та техніка проведення.

32. Суспільна думка як об’єкт соціологічного аналізу.

32. Основні методи вивчення суспільної думки.

33. Соціальна зрілість та її головні критерії.

34. Соціологія праці як галузь соціологічної думки.

35. Соціальна сутність трудового процесу.

36. Роль праці в регуляції соціальних відносин.

37. Мотиви праці та особливості їх соціологічного аналізу.

38. Основні теоретичні підходи до вивчення трудової діяльності людей.

39. Особливості сучасних виборчих відносин: соціологічний вимір.

40. Молодь як соціальна спільнота.

41. Специфіка молодіжної свідомості та поведінки.

42. Неформальні об’єднання молоді в Україні.

43. Соціальні конфлікти: їх сутність та роль у суспільному розвитку.

44. Теоретичне обгрунтування причин та наслідків соціальних конфліктів.

45. Класифікація конфліктів у соціологічній науці.

46. Структура і закономірності перебігу соціальних відносин.

47. Основні типи поведінки людей у конфліктних ситуаціях.

48. Форми і способи подолання соціальних конфліктів.

49. Релігія як соціальний інститут.

50. Соціальні, психологічні та гносеологічні корені релігії.

51. Поняття сакралізації та секуляризації суспільства.

52. Функції релігії. Критерії релігійності населення.

53. Місце і роль релігії в трансформації українського суспільства.

54. Предмет та основні категорії етносоціології.

55. Проблеми національних відносин і націоналізму.

56. Питання етнічних відносин в Україні.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Основою для визначення оцінки на екзамені є рівень засвоєння студентами матеріалу, передбаченого навчальною програмою відповідної дисципліни. При цьому викладач керується такими критеріями – оцінку “ВІДМІННО” заслуговує студент, який виявив усебічні, систематичні та глибокі знання навчально-програмного матеріалу, уміння вільно виконувати завдання, передбачені програмою, який засвоїв основну та знайомий із додатковою літературою, що рекомендована програмою. Як правило, оцінка “відмінно” ставиться студентам, які засвоїли взаємозв’язок основних понять дисципліни в їх значенні для отриманої професії, які виявили творчі здібності в розумінні та використанні навчально-програмного матеріалу;

- оцінку “ДОБРЕ” заслуговує студент, який виявив повне знання навчально-програмного матеріалу, успішно виконує передбачені програмою завдання, засвоїв основну літературу, рекомендовану в програмі. Як правило, оцінка “добре” виставляється студентам, які показали систематичні знання з навчальної дисципліни та здібність до їх самостійного поповнення й оновлення в процесі подальшого навчання та професійної діяльності;

- оцінку “ЗАДОВІЛЬНО” заслуговує студент, який виявив знання основного навчально-програмного матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання та професійної діяльності, який справляється з виконанням завдань, що передбачені програмою, а також знайомий з рекомендованою літературою. Оцінка “задовільно” ставиться студентам, які допустили похибки у відповіді на екзамені, але володіють необхідними знаннями для їх подолання під керівництвом викладача;

- оцінка “НЕЗАДОВІЛЬНО” ставиться студенту, який виявив вади в знаннях основного навчально-програмного матеріалу та допустив принципові помилки у виконанні передбачених програмою завдань. Як правило, оцінка “незадовільно” ставиться студентам, які не можуть продовжувати навчання та приступити до професійної діяльності без додаткових занять з відповідної дисципліни.

Критерії оцінювання знань студентів розроблені на підставі “Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. за №161, а також “Тимчасового положення про атестацію студентів”, затвердженого вченою радою інституту 19 листопада 1996 р. (протокол №3).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Арон Р. Этапы развития социологической мысли: Пер. с фр. – М., 1993.

2. Варзар І. Політична етнологія як наука: історія, теорія, методологія, праксеологія. – К., 1994.

3. Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990.

4. Гідденс Е. Соціологія. – К.: Основи, 1999. – 726 с.

5. Гофман А.Б. 7 лекций по истории социологии. – М.: Книжный дом, 1999. – 204 с.

6. Дюркгейм Є. О разделении общественного труда. Метод социологии. –М., 1990.

7. Елсуков А.Н. Краткий курс теоретической социологии. – Минск: Тетра Систем, 1999. – 125 с.

8. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку ХХ ст.). – К., 1993.

9. Здравомыслов А.Г. Социология конфликта: Учеб. пособие. – М.: Аспект-Пресс, 1995.

10. Краткий словарь по социологии / Авт.-сост. П.Д. Павленок. – М.: Инфра, 2001. – 272 с.

11. Лукашевич М.П. Соціологія праці. – К.: Либідь, 2004. – 437с.

12. Лукашевич Н.П., Туленков Н.В. Социология. – К., 2002. – 271с.

13. Основы социологии: курс лекций / Под ред. Е.Н. Мануйлова, В. А. Соболева. –X., 1994.

14. Основы социологии: курс лекций / Под ред. А.Г. Зфендиева. – М., 1993.

15. Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія. – К., 2000.

16. Перебенесюк В., Бехешкіна І. Соціальні конфлікти і молодь. –К.: Наук. думка, 1994.

17. Поппер Карл. Відкрите суспільство та його вороги. – К., 1994.

18. Попова І.М. Соціологія: Пропедевтичний курс. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Тандем, 1996. – 271с.

19. Радаев В.В. Экономическая социология. – М.: Аспект- Пресс, 2000. – 368 с.

20. Соціологія. За ред. проф. В.Г. Городяненка. – К.: Академія, 1999. –

648 с.

21. Соціологія: Курс лекцій / В.М. Піча, О.М. Семашко, Н.Й. Черниш та ін.; За ред. В.М. Пічі. – К., 1996.

22. Соціологія. Навчальний словник-довідник для студентів. – К.: Каравела, Львів: «Новий світ», 2000. – 474 с.

23. Смелзер Н. Социология. – М.: Феникс, 1994. – 688 с.

24. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М.: Политиздат, 1992. – 543 с.

25. Тофлер А.Третя хвиля. – К.: Всесвіт, 2000. – 480 с.

26. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2004. – 544 с.

27. Шаповал М. Соціологія українського відродження. – К.: Україна, 1994. – 45 с.

27. Якуба Е.А. Соціологія: Навчальний посібник для студентів. – Харків: Константа, 1995. – 192 с.

Додаток А